1.5 Свідки, поняті та перекладач як учасники провадження в справах про порушення митних правил

Відповідно до положень ст. 371 МК України свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про порушення митних правил.

За викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, свідок зобов'язаний з'явитися у призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання.

Аналіз правового статусу свідка свідчить, що його процесуальні права й обов’язки в цілому збігаються із загальновстановленими в адміністративному законодавстві. Свідок має обов’язок з’явитись у призначений час за викликом посадової особи, у провадженні якої перебуває справа чи яка уповноважена на її розгляд, і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі, відповісти на поставлені питання не забезпечений можливістю застосування примусових заходів (зрозуміло, що цей обов’язок не поширюється на випадки, передбачені ст. 63 Конституції України, яка визначає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів) У МК України ця позиція також не врахована.

В якості свідків можуть бути залучені неповнолітні особи але в обов’язковій присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників), якщо вони не зацікавлені у справі.

Не можуть бути свідками особи, нездатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати про них правильні показання.

Свідок не підлягає заміні іншою особою, оскільки саме йому відома певна інформація.[12; c. 266]

Згідно зі ст. 372 МК, понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, а також працівники митних органів. Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.

Поняті, в кількості не менше двох, можуть залучатися під час проведення процесуальних дій, в тому числі у наступних випадках: при пред’явленні особам, що вчинили порушення митних правил, або свідкам товарів, транспортних засобів та документів для впізнання а також при проведенні особистого огляду. В останньому випадку поняті повинні бути однієї статі з особою, яка проходить огляд.

Поняті запрошуються для того, щоб засвідчити в протоколі факт, зміст та результати дій, що проводяться в їх присутності. Саме про це вони можуть бути опитані в разі необхідності в якості свідків. Поняті мають право з приводу проведених дій робити зауваження, які підлягають занесенню в протокол

На жаль, правовий статус понятих в митному кодексі України визначено недостатньо чітко, а в Кодексі України про адміністративні правопорушення не визначено взагалі. В проекті Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» деталізація прав і обов’язків понятих не передбачена. [18] Так зокрема не врегульовано ситуацію, коли понятий не погоджується із змістом протоколу, складеного за результатами проведення процесуальної дії, при здійсненні якої він був присутній; які юридичні наслідки матиме відмова понятого підписати протокол з цієї причини. [15; c. 6]В науковій літературі існує думка, що за аналогом Кримінально-процесуального Кодексу України, понятим має бути надано право вносити зауваження чи заперечення з приводу відповідності записів у протоколі виконаним діям.[11]

Ст. 370 МК визначає процесуальний статус перекладача. Перекладачем може бути особа, що володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.

З аналізу ст. 370 випливає, що перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад. Перекладач не може бути залучений до процесуальних дій, якщо він особисто, прямо чи побічно зацікавлений в результаті справи; якщо він є родичем осіб, які беруть участь у справі; якщо він перебуває в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у його безсторонності.

Перекладач залучається з метою виконання лише однієї функції - повно і точно виконати переклад. Таким чином не допускається поєднання в одній особі функцій перекладача та особи, що веде провадження у справі про порушення митних правил або розглядає дану справу, адвоката, представника, свідка чи іншого учасника процесу. Разом з тим належність перекладача до посадових осіб митних органів не є підставою для відводу, про що прямо зазначено в ч. 3 ст. 370. Але аналіз судової практики свідчить, що поєднання в одній особі посадової особи митного органу, яка складає протокол, і особи, що здійснює переклад для громадянина, щодо якого такий протокол складається часто є підставою для оскарження рішення митних органів. Зрозуміло, що за умови виконання фіскальної функції навіть шляхом притягнення до відповідальності, посадова особа митного органу заінтересована у винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому не завжди є об’єктивною. [14; c. 6]

Висновки до розділу

1. У розділі XIX Митного кодексу України «Провадження у справах про порушення митних правил» сформульовано норми, що визначають правовий статус суб'єктів цього різновиду провадження в справах про адміністративні правопорушення. Як бачимо, законодавець не приділив достатньо уваги для більш точного та детального закріплення положень, що регулюють права та обов’язки суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил, тому дана тема має достатньо дискусійних, суперечливих моментів на які слід звернути увагу.

Основним недоліком, на мій погляд, є недостатня регламентація прав та обов’язків осіб, що є учасниками провадження в справах про порушення митних правил. Так, наприклад, перелік прав осіб, що притягаються до відповідальності за порушення митних правил є неповним, а вказівка на те, що дані особи мають право «також користуватись іншими правами, наданими їм законом», зовсім не допомагає в ситуації, що склалася. Правові норми, що встановлюють обов'язки громадянина у провадженні в справах про порушення митних правил, у МК розсіяні по різних статтях і главах, тому доцільно було б об’єднати їх.

2. Також слід вдосконалити положення Митного кодексу, що регламентують правовий статус посадових осіб підприємств як суб’єктів відповідальності за порушення митних правил. Видається доцільним переробити ч. 2 ст. 320 відповідним чином, зазначивши, що «суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств, установ, організацій», привівши тим самим дану норму митного права у певну відповідність з нормами господарського та цивільного права.

3. Що ж до представника як учасника провадження в справах про порушення митних правил, то його права висвітлені досить детально, на відміну від обов’язків та відповідальності. Тому я вважаю за необхідне доповнити ст. 367 відповідними нормами. Як варіант, можна взяти за основу інститут представництва в цивільному праві України.

4. Права та обов’язки захисника в Митному кодексі визначені з урахуванням відповідних положень Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зважаючи на те, що захисником виступає адвокат, слід звернутися до норм Закону України «Про адвокатуру» для визначення його правового статусу, який прописаний там достатньо повно.

5. Стосовно експерта, на мою думку, то його правовий статус окреслений недостатньо чітко. В Митному кодексі зазначені основні права експерта, а обов’язки та відповідальність потребують додаткової регламентації, про що вже згадувалося вище. На основі практики, яка вже склалася в українському законодавстві, можна деякою мірою використати надбання російських дослідників митного права, запозичивши певні норми зі ст. 381 Митного кодексу Російської Федерації, відповідно до якої

«1. Эксперт вправе:

1) знакомиться с материалами, относящимися к предмету экспертизы;

2) с согласия таможенного органа привлекать к производству экспертизы других экспертов;

3) запрашивать дополнительные материалы, необходимые для проведения экспертизы;

4) отказаться от дачи заключения, если предоставленные ему материалы являются недостаточными или если он не обладает необходимыми знаниями для проведения экспертизы. Сообщение о невозможности дать заключение представляется в таможенный орган, назначивший экспертизу, в письменной форме;

5) с разрешения таможенного органа участвовать в проведении конкретных действий при осуществлении таможенного контроля.

2. Полученная экспертом в ходе проведения экспертизы или при подготовке к ее проведению информация, составляющая коммерческую, банковскую или иную охраняемую законом тайну, а также иная конфиденциальная информация не должны им разглашаться, использоваться в иных целях либо передаваться третьим лицам, за исключением случаев, предусмотренных … законами.»

6. Слід зазначити, що в Митному кодексі України також згадується спеціаліст, як особа, що може залучатися для участі у здійсненні митного контролю або для проведення експертизи. При цьому спеціаліст не є суб’єктом провадження. Тому пропоную внести до Митного кодексу відповідні зміни, додати спеціаліста до складу учасників провадження у справах про порушення митних правил (на рівні з експертом) і зазначити його права, обов’язки та відповідальність, використовуючи за основу ст. ст. 384, 385 Митного кодексу Російської Федерації, які визначають, що «В необходимых случаях для участия в совершении конкретных действий при проведении таможенного контроля может быть привлечен не заинтересованный в результатах таких действий специалист, обладающий специальными знаниями и навыками, необходимыми для оказания содействия таможенным органам, в том числе при применении технических средств.

Привлечение лица в качестве специалиста осуществляется на договорной основе.

Специалист вправе:

1) знакомиться с материалами, относящимися к предмету действий, совершаемых с его участием;

2) с разрешения должностного лица таможенного органа задавать вопросы, относящиеся к предмету соответствующих действий, участникам таких действий;

3) знакомиться с документами, оформляемыми по результатам совершения действий при проведении таможенного контроля, в которых он принимал участие, и делать заявления или замечания по поводу совершаемых им действий, подлежащие занесению в такие документы.

Специалист обязан:

1) участвовать в совершении действий, требующих специальных знаний, давать пояснения по поводу совершаемых им действий;

2) удостоверить своей подписью факт совершения указанных действий, их содержание и результаты.

Полученная специалистом при привлечении его к совершению действий по таможенному контролю информация, составляющая коммерческую, банковскую или иную охраняемую законом тайну, а также иная конфиденциальная информация не должны им разглашаться, использоваться в иных целях, передаваться третьим лицам, за исключением случаев, предусмотренных федеральными законами.

Расходы, возникшие у таможенных органов в связи с привлечением специалиста, возмещаются за счет федерального бюджета, за исключением случаев привлечения специалиста не по инициативе таможенных органов.

Таможенные органы вправе привлекать в соответствии с законодательством Российской Федерации специалистов других правоохранительных или контролирующих органов для оказания содействия в проведении таможенного контроля.

Расходы, связанные с привлечением специалистов других государственных органов, если эта работа не входит в круг их служебных обязанностей, возмещаются в порядке, определяемом Правительством Российской Федерации.»

7. Певним досягненням Митного кодексу є включення до числа учасників провадження понятих, чого не було в попередній редакції Кодексу і немає в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Питання процесуального статусу понятого потребує подальшого вивчення і доопрацювання з метою вдосконалення, про що зазначалося вище. Але і за наявності певних недоліків цей інститут існує досить успішно.

8. Правовий статус свідка потребує певних уточнень щодо деталізації прав та відповідальності за ухилення від явки та за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань без законних на те підстав. Крім того, законодавством не передбачено будь-яких формальних ознак кола осіб, які можуть бути свідками, хоча запис свідчень неповнолітніх свідків має свою специфіку. Тому я пропоную певною мірою деталізувати правовий статус свідка.

9. Здійснюючи правовий аналіз процесуального статусу перекладача слід звернути увагу на дещо суперечливу норму стосовно того, що перекладачем може бути посадова особа митного органу. Можливим шляхом вирішення проблеми є створення спеціальної посади перекладача, хоча це й достатньо складно.

10. Отже, аналізуючи процесуальний статус учасників провадження в справах про порушення митних правил, можна зробити висновок, що в Митному кодексі України в основному закріплені права учасників. Відповідно, їх обов’язки та відповідальність потребують додаткової регламентації. На жаль, проект Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» практично не передбачає змін до досліджуваного розділу. Запропоновані в законопроекті зміни стосуються питань порушення справи про порушення митних правил, складання протоколу, тощо.

Тобто, можна передбачити, що певні проблемні питання стосовно правового статусу учасників провадження в найближчому майбутньому не будуть вирішені. Шляхами виходу з даної ситуації може бути внесення відповідних змін до Митного кодексу або ж прийняття ряду нормативно-правових актів, що доповнюватимуть певні положення Кодексу.



Информация о работе «Суб’єкти провадження в справах про порушення митних правил»
Раздел: Таможенная система
Количество знаков с пробелами: 71402
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
193646
2
0

... не властивий власний особистий інтерес у результатах вирішення справи про адміністративне правопорушення, отже, з даною групою учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення експерт також перебуває у горизонтальних зв’язках. Підсумовуючи викладене, спираючись на проаналізовані погляди, думки та концепції, вироблені адміністративно-правовою наукою щодо критеріїв класифікації ...

Скачать
404135
1
0

... їни та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України. Органи місцевого самоврядування як суб’єкт фінансових правовідносин   Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад: ·  затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно- ...

Скачать
44298
0
0

... експертизи починається від моменту виникнення необхідності застосовувати спеціальні знання під час здійснення митного контролю, тому у ст. 382 МК "Одержання проб та зразків для проведення експертизи" зазначено, що посадова особа митного органу має право брати проби та зразки товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Проби та зразки товарів беруть у мінімальній кількості, що забезпечує можлив ...

Скачать
242448
6
24

... ів і зборів. Розділ 3. Напрямки підвищення рівня організаційної та правової регламентації діяльності Київської обласної митниці 3.1 Напрями вдосконалення організаційної та правової регламентації діяльності Київської обласної митниці Основні напрями розвитку Державної митної служби України координу-ються «Концепцією створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" в ...

0 комментариев


Наверх