Зміна ролі комунікації в інформаційному суспільстві

4. Зміна ролі комунікації в інформаційному суспільстві

Коли робота з інформацією (знаннями) стала однією з продуктивних сил суспільства, з'явилися й країни (наприклад Японія), що будують своє економічне благополуччя в значній мірі використовуючи цю сферу. Елвін Тоффлер говорить про інформацію як про сировину: «Для цивілізації третьої хвилі одним з головних видів сировини, причому невичерпним, буде інформація, включаючи уяву».

Усе це в значній мірі пов'язано з тим, що сучасне суспільство вийшло на більш складний етап своєї організації, що вимагає для успішного функціонування більш досконалих процесів координації, і більш серйозної мірою спирається на інформаційні процеси. Аналогічний приклад спостерігався в період виникнення писемності в Китаї.

Кінець ХХ століття вивів процеси комунікації на новий рівень, коли в них у значній мірі виявилися зацікавленими держави, зокрема, військова галузь. Мова йде про феномен інформаційних війн. Вперше на цю тему заговорив Е. Тоффлер у своїй теорії типології війн. Війни аграрного періоду велися за території. Війни індустріального періоду – за кошти виробництва. Війни ж інформаційного століття будуть вестися за кошти обробки й породження інформації та знань.

Американські аналітики підсумували набір загроз, що впливають на розвиток інформаційних технологій. Такий аналіз дуже важливий для національної безпеки. Серед них такі загрози:

-  інформаційні технології становлять небезпеку для всіх країн;

-  при цьому відсутні легальні механізми протидії їм;

-  виникнення нових методів маніпуляції сприйняттям, емоціями, інтересами, вибором;

-  доступність великих масивів інформації для всіх (включаючи агресивно направлені сили, наприклад, терористів).

До інформаційної війни сучасний світ підштовхує і глобалізація сучасних ЗМІ, які поступово стають рівноправними учасниками прийняття рішень. Виник так званий «ефект СNN», який утворюється, коли пріоритети комунікативного каналу починають диктувати умови політикам і людям, що приймають вагомі рішення.

Військові, у свою чергу, розкрили його в такий спосіб, створивши власний список загроз:

А – загроза виживанню;

В-загроза західним інтересам;

С – непрямий вплив на західні інтереси (наприклад, Косово, Боснія, Сомалі і т.д.).

При цьому дослідники підкреслюють, що останній список знаходиться в центрі уваги мас-медіа в інформаційному столітті. Особливості каналу комунікації та особливості сприйняття інформації людиною диктують пріоритети, під які починає підлаштовуватися політика.

Сучасні країни стикаються також з іншими видами інформаційного впливу, якими вони можуть бути не готові оперувати. При цьому, вони не носять військового характеру і через це держава не має адекватної системи реагування на них. Це можуть бути різного роду інформаційні атаки за допомогою мас-медіа, психологічний вплив на все населення з метою підірвати довіру до лідерів і їхніх дій. До речі, загальна схема всіх цих міркувань така: як не дивно це звучить, однак чим сильнішою стає країна в інформаційному плані, тим більш вразливою може ставати її інформаційна інфраструктура (прикладом може бути витік інформації через Wikileaks). Точніше, можна сказати, що у цієї країни з'являються нові точки вразливості, яких не було на попередньому етапі її розвитку.

Усі ці параметри демонструють новий статус інформації в сучасному суспільстві, вимагаючи до себе іншого відношення суспільства і державного апарату. На жаль, у країнах СНД ще недостатньо осмислена неминучість подібного розвитку подій, у той час, коли на Заході це вже давно є загальновизнаним фактом. Навіть офіційні американські документи використовують термін «глобальне інформаційне середовище», маючи на увазі його вплив на політичні, економічні і військові дії.

Не менш значущою, ніж вплив на суперника, є увага до дружньої або нейтральної аудиторії. Світ сповнений стереотипів, які часто є невигідними для тієї чи іншої національності. Ведеться активна боротьба проти подібних негативних уявлень однієї національності в рамках масової культури іншої. Відомий факт, що японці купували акції голлівудських компаній, аби впливати на те, як будуть виглядати в американських фільмах японські персонажі. Аналогічно намагається впливати на західні кіноуявлення і арабський світ. Наприклад, в 1993 році відбулася зустріч між американськими арабами і студією Волта Діснея, у результаті чого Були вилучені деякі образливі ні їх думку пасажі з пісень дитячого фільму «Аладін».

Новий інформаційний світ по-іншому вибудовує свої пріоритети, спирається на нові типи можливостей. І статус наук комунікативного циклу зростає. У цій області також з'явилися свої глобалісти. Це Маршал Маклюен і вже згаданий вище Елвін Тоффлер.

Концепцію Маршала Маклюена можна описати кількома основоположними ідеями:

1) підвищення ролі самого каналу комунікації, який в ряді випадків задає тон і розуміння повідомлення. Маклюен також підкреслює, що сучасні засоби комунікації вже акцентують не стільки на самому повідомленні, скільки на його авторові;

2) загальність його підходу призвела до розгляду світу як одного «глобального села», єдність якого досягається за рахунок ЗМІ;

3) він запропонував розмежування «гарячих» та «холодних» ЗМІ. «Гарячі» ЗМІ повністю завантажують органи певні чуття, «холодні» – через недостатню інформаційну визначеність змушують підключитися всі органи чуття. Радіо, на його думку, є «гарячим» засобом, телебачення – «холодним», оскільки радіо не викликає такого високого ступеню співучасті аудиторії у своїх передачах, як телебачення. Його роль в тому, щоб створювати звуковий фон або посилювати шуми, як у випадку з людьми, що відкривають у радіоприймачі спосіб відгородитися від свого оточення. Телебачення для ролі створення фону не підходить. Воно приваблює і заманює аудиторію, і без цього не обійтися.

Висновок

комунікація суспільство інформаційний пропаганда

Людство у своїй історії весь час займалося створенням нових типів породження комунікативних об'єктів. При цьому вони проходили і продовжують проходити один і той самий шлях: спочатку ними користується обмежена група осіб, потім цей механізм набуває поширення. Наприклад, такий шлях пройшло книгодрукування. Актуальним прикладом такого роду може служити Інтернет, який також «вирвався» з рук військових, які його створили.

Все це говорить про сильну самодостатність комунікативних об'єктів, які можуть не тільки існувати самостійно, а й вступати у власні взаємозв'язки, не передбачені їхніми творцями. Можна сказати, що будівництво «повітряних замків» може передувати, супроводжувати, замінювати будівництво реальних «замків».

Розвиток суспільства призводить до кардинальних змін у пріоритетності вербальних чи невербальних компонентів комунікації. У цьому контексті людство пройшло складний шлях. Спочатку відбулося утворення міфу як форми соціальної культури та пояснення дійсності, і, як наслідок – виникнення ритуалу. Потім прийшло розуміння того, що ритуал – це лише повторення певного алгоритму дій, що зрозумілі й заздалегідь відомі за своєю суттю. Альтернативою стала література, що несе у собі поняття незавершеності, непізнаності, що притягує людину своєю таємничістю. Однак сучасні реалії приводять до повернення до ритуалу, це стає основною ціллю діяльності спеціалістів області реклами та паблік рілейшнз, адже так значно простіше досягати поставлених цілей.

Це пов’язано з вербальною та невербальною характеристиками поняття комунікації. Ритуал – це, по суті, вираження обмеженими вербальними засобами глибокого невербального підтексту.

У цьому контексті також розглядаються такі важливі рівні комунікації, як власне комунікативний та метакомунікативний. Перший характеризується фактом передачі інформації, другий же являє собою розгляд цієї інформації в глобальному контексті. Перевагу має той, хто володіє саме метакомунікативним знанням, і, як правило, це – професійні комунікатори, а не аудиторія. Спеціалісти ПР та реклами часто користуються цим. Це своєрідне введення реципієнта в оману є нічим іншим, як обмеженістю його знань та глобального мислення.

Також варто розглянути такі важливі аспекти комунікації, як її усність чи письмовість, ієрархічність чи демократичність, її так звані «слабкі» і «сильні» ділянки, що також значною мірою накладають відбиток і на сферу її застосування, і на її ефективність.

Нині ж, в контексті посилення ролі інформаційного впливу, що згодом здатен трансформуватися у вплив психологічний та навіть матеріальний, об’єкти комунікації дедалі частіше розглядаються як інформаційна зброя. І вона може бути направлена як на окремих реципієнтів, так і на цілі держави. А де є зброя, хай навіть віртуальна, там виникають і віртуальні війни. На сьогодні поняття інформаційної безпеки та інформаційних війн міцно увійшли у практику ведення політики більшості розвинених держав.