1.1 Населення краю у ХVII-XVIII столітті

Українці, найперші за часом переселення, якщо не споконвічні поселенці Б., називаються ще малоросами по близькості говірки їх з малоруським наріччям, також галіціанамі і галицькими малоросами, так як багато хто з них переселилися до Б. з Галичини під час утисків унії. Назва райлян або Райян дається їм з тієї причини, що місцевість, яку займає ними, - весь Хотинський повіт і прилеглі частини. Сорокськог і Ясського повіту - складали "райю", християнську провінцію турецьких володінь, підпорядковану Хотинському паші. Але в Б. є й малороси - вихідці з Малоросії, переселення яких почалося в XVII ст. і посилилося в наступному столітті особливо з часів запровадження кріпосного права і знищення Запорізької січі; вони живуть в Бендерському, Оргіївському, менше в Акерманському та Ізмаїльському повітах[9;123].

Молдавани та росіяни складають масу селян губернії. Росіянии, за вийнятком військових і чиновників, по більшій частині розкольники і сектанти, предки яких бігли з Росії власне до Польщі, а звідти під ім'ям "липован" розсіялися по Молдові, Австрії,Буковині та Туреччині. Поява їх у краї відноситься до середини століття XVIII століття. Деякі розкольницькі громади оселилися в північних повітах Б., де живуть і донині окремими невеликими осередками, а також у містах Хотині, Бельцах і Сороках. Переходи розкольників тривали безперервно і в наступні часи, коли головним їх притулком зробився м. Ізмаїл і найближчі до нього. Але було кілька переселень в за розпорядженням уряду з губерній Калузької, Тульської, Рязанської та ін Великороси, по стані міщани, займаються рибною ловлею, орендою садів і т. д.

Німецькі колоністи стали селитися з 1814 р. в Акерманської у., [13;56-76] ,де їм належить більше половини землі. Болгари численною німців, їх колонії розташовані в уу. Бендерської і Ізмаїльському. Німці та болгари - колоністи займаються землеробством, садівництвом і виноробством і завдяки великі наділи, довгого користування правами і привілеями та турботливості колишнього колоніального управління досягли великого добробуту.

Цигани, які з'явилися в румунських князівствах з XV століття, більш численною, ніж в якій би то не було частині Росії. За Кеппену, їх вважається тут 18 788 душ обох статей, усі вони православного сповідання. Найбільш населене (83 сімейства) з циганських поселень є вотчина Міклеушіни, розташована в 35 верстах від Кишинева, що належала монастирю св. Кипріана[12;59-67].

Населення Б. губернії не тільки відрізняється своєї національної різношерстість, але і розпадається на кілька окремих класів, які розрізняються за своїми назвами, а почасти і з прав, що є спадщиною державного пристрою колишнього князівства Молдавії. Класи ці суть: боярінаші, мазилі, рупташі, рупта де Камара і рупта де Вістерії (див. ці слова); сільське населення розпадається на нерівномірність і резешей (див. ці слова); див. ще Бірнікі, Скутельник, Бреслакі. - Бессарабська губ. має всього 662 училища з 41 715 учнями, у тому числі в Кишиневі два класичні гімназії, реальне училище, фельдшерська школа, духовна семінарія і училище, жіноча гімназія та єпархіальне училище, в м. Болграді - гімназія, у мм. Акермані та Ізмаїлі 4 класні чоловічі та жіночі прогімназії, в м. Камрате реальне училище, в м. Байрамге вчительська семінарія[12;78-90]. Сільських шкіл відомства міністерства народної освіти 470, церковно-парафіяльних православних 76, всього більше в Сорокський у. - 22, на всі сільські училища витрачається щорічно до 300 тис. руб. [12;78-90].

Б. не належить до розряду промислових губерній. З заводів і фабрик, обкладених акцизом: винокурних 29, викурили 47 мільйонів градусів спіриту; бурякоцукровий завод на кроці 1, виробництво 133 тисячі пуд. цукрового піску; тютюнових фабрик 9, виробництво 17300 пуд.; місць раздробітельной продажу пітей 4100, в містах всього більше в Кишиневі - 458, з повітів в Ізмаїльському 629. [15;78-90] З інших згадаємо про 93 цегельних і черепичних, 5 салотопних, 31 свічковий, 12 сироварнях, 30 рибних (у тому числі 26 в Ізмаїльському повіті), 11 миловарних, 30 шкіряних, 160 маслоробних, 3 чавуноливарних, 4 суконних фабрики, всього фабрик і заводів 801 з 3392 робітниками і оборотом у 1080640 рублів[15;78-90]. Торгових закладів 4529 з оборотом у 13984800 рублів. За зовнішній торгівлі привезено товарів на 2693034 р., Монети на 350897 р. і паперових грошей на 1510740 р., вівезено товарів на 9667290 р., монети на 36268 р. і паперових грошей на 116082 р[15;78-90]. Південна і середня частина Б. має достатню кількість залізних доріг, а саме тут проходять гілки Південно-Західних ж. д. від Бендер через Кишинів до Унгень, на кордоні Румунії, і від Бендер до Рені, на Дунаї, в північній частині будуються ж. д. від Могилева-на-Дністрі до Новосельцев на австрійському кордоні і від цієї лінії до Кишиневу. Після закінчення цих ліній Б. матиме досить часту мережу ж. д. Колісні дороги погані, шосе мало, проїзд зручний лише в суху погоду, пізньої осені взимку і ранньою весною нерідко такий бруд, що всякий рух зупиняється.

Отже , регіон Бесарабії та Буджаку був заселений з давніх давен імав певні традиції співіснування різних за походженням та віросповіданням народів, які залишили багату спадщину господарювання на багатій, родючій бесарабській землі. До початку ХІХ століття основне населення було представлено українцями, болгарами, росіянами, молдаванами, німцями і поляками.


РОЗДІЛ ІІ.ЗАСНУВАННЯ МІСТА АРЦИЗ

Арциз був заснований в 1816 роц і. [28;10]. Місто лежало приблизно в середині Акерманського округу. Від окружного міста - 75 км, від гу бернського Кишинева - 120км, від сусідньої громади Бріени -1 км [27;56] .

Арциз був названий на честь перемоги російських військ над французькими під французьким містом Арсі на річці Аубе, а в німецькому звучанні Arsi став називатися Арциз. Засновниками його були німці з Вюртемберга.

Це було саме велике зосередження німецьких колоністів у Південній Бессарабії (210 сімей). Вони складали основну масу населення, серед якого: чоловічої статі - 386 душ, жіночої статі - 335 душ. [28;10]Сімейств - 117. Прусаків - 97 прізвищ, 446 душ. Саксонців - 1 прізвище, 4 душі. Крім німців в місті мешкали французи ] - 1 прізвище, 5 душ поляків - 55 прізвищ, 249 душ. [28;10]. У 1824 році 41 сім'я переселилася в колонію № 13 Новий Арциз, теперішні Вишняки. [28;10] У 1827 році було вже 139 сімей. [28;10] Зростав прошарок росіян, українців, молдаван. Це були переважно бідняки, які працюють за наймом, які тулилися в мазанках по вул. Мерешеть (сьогодні вул. Ім. Котовського). У 1859 році налічувалося в Арциз уже157 дворів (1521 житель). [28;10] Там, де Чага вливала свої води в Когильник і на правляться на північ, у 1816 році першим поселенцям виділені були наділи. [27;56] На сході їх сусідами стали російська громада Павлівка і німецька колонія Гнаденталь, на півночі - Новий Арциз, на півдні - Бріени, на заході - Теплиця, на північно-заході - Фріденсталь. Межі поселень були договірними. Поселення чітко розташовувалося по північному березі Чаги і тривало 2 км зі сходу на захід .. У період повеней якщо 'і не було прямої загрози затоплення дворів, то городи затоплювалися часто. З XVIII століття в буджацьких степах кочували кілька ногайських орд. Місцеве населення: утікачі, українські та російські холопи будували житла - времянки, які було не шкода залишити при набігах татар і турків. На деякий час буджацькі степи були територією молдавської держави. Але висадка турків - османів у 1475 році змінила ситуацію: південь України, Молдова, Валахія (Румунія) стали підконтрольні Туреччині. Крім втікачів холопів (селян-кріпаків) у чорноморські степи бігли липовани-християни, які тікали від переслідувань православної російської церкви, а також запорозькі козаки, які втекли при руйнуванні Запорізької січі, спочатку російським царем Петром I в 1708 році, а потім російською імператрицею Катериною відразу після повстання Омеляна Пугачова, в 1775 році. [27;56]

При руйнуванні Запорізької Січі Петром I, велика частина козаків втекла на Дунай і створила Усть-Дунайське козацтво. Можливість масового заселення буджацьких степів слов'янами виникла лише наприкінці XVIII століття під час воєн Російської імперії з Туреччиною за південь Малоросії (України). Згідно з Кучук-Кайнарджінійским мирним договором, Росія поступилася Буджаком Туреччині, але закріпила за собою землі між Дніпром і південним Бугом . У 1762 році на російський престол вступила імператриця Катерина II. Вступивши на престол, вона видала указ про заселення околиці великої російської імперії.

У 1763 році вона видає маніфест, який дарував пільги переселенцям-колоністам. Тільки після цього почалося заселення чорноморських степів різними переселенцями., околиці великої російської імперії. [27;56]

Велику участь у долі перших задунайських переселенців брав російський полководець М. Кутузов. Але істинним засновником і «батьком рідним для перших поселенців-колоністів став Іван Микитович Інзов, який обіймав посаду голови комітету іноземних поселенців півдня Росії. Іван Микитович був дуже шанований болгарськими поселенцями.

У 1825 році Одеським градоначальником став граф Воронцов, який дуже багато зробив для розвитку міста Одеса, а також для розвитку всього нашого краю.

В документі, отриманому з центрального російського архіву в Санкт - Петербурзі під назвою «Історичний обзор колонізації казенних земель в Росії іноземцями» говоряться про загальний хід, умови і результати колонізації. [1]. Переселення іноземців в Ролссію тривало в періоди царювання царя Олексія Михайловича, імператора Петра I і імператриць: Анни Іоанівни та Єлизавети Петрівни.

Систематичне поселення на нашій батьківщині іноземці в великій кількості почалися в царюванні імператриці Катерини II. Зі вступом на престол, Імператриця видала 4 грудня 1762 року Маніфест, яким закликала з чужих країв різних станів людей, приїжджати і селитися в Росії, оголосивши, що мета її при запрошенні іноземців у нас, полягає в множенні мешканців її просторої Імперії. [27;56] Але цей заклик не мав суттєвих наслідків, і томудля залучення іноземців до поселення в Росії, Катерина II видала маніфест 22 липня1763року.за яким дарувала колоністам права та переваги на таких підставах:

1. Селитися «де хто забажає у всіх губерніях», записуючись в міські цехи і купецтво, або колоніями на «порожніх» казенних землях, вигідних для хліборобства і для закладу фабрик і заводів.

2. Вільне сповідання віри по їх за постанови та обрядів.

3. Свобода побудови церков і дзвіниць і зміст потрібного числа пасторів та інших церковнослужителів.

4. Свобода для всяких податків і повинностей, як ...... 1Кновенних, так і надзвичайних для оселення цілими сім'ями. . [26;32]

Маніфест 1763 давав право заселення околиць Росії, але можливість заселення колоністами земель Буджака стало можливим після перемоги російських військ над Туреччиною у війні 1791 року. Останнім акордом у цій війні стало взяття фортеці Ізмаїл при безпосередній участі легендарних особистостей російської історії: Суворова, Кутузова, Григорія Потьомкіна, Де Рібаса і українських отаманів, які командував запорізькими козаками - Ченегі і Головатого. У результаті цієї війни відповідно Ясського договору 1791 Буджак став російським. Це дало можливість початку заселення земель нашого краю різними переселенцями. [26;32]

Місто не відразу отримало назву « Арциз». Арциз спочатку називався Йоханесфорт. Його назва увійшла в німецьку і світову історію. У Берліні та Мюнхені є арцизькі вулиці, як спогад про перемогу союзників з Наполеоном 25 лютого 1814. Цю назву наша громада отримала в1819 році. Що до Арциза, то цю назва – спогад о досить цікавому епізоді військової історії, який прийнято типізувати, як перемогу союзних військ над наполеонівськими при невеликому французькому місті Арсі-сюр-Об, а саме Арсі на річці Об, притоці Сєни, в Шампані. Буклет, виданий до 175-юбілею Арциза в 1991 році, стверджує, що ця Вікторія була одержана під керівництвом Суворова... в 1814 році. [27;90]

Почувши таке, бідолашй генералісімусс, мабуть, перевернувся би в труні. Та, справа не тільки в згаданому казусі. При близькому розгляді виявляється, що ніякої перемоги не було зовсім. Просто, 20березня 1814 року, маючи в своєму розспорядженні не більш ніж 20 тисяч солдат, Наполеон несподівано атакцвав союзничеську армію втричі більшої числьності[12;90] . Ліве крило французів під командуванням маршала Нея зайняло одну з ближніх до Арсі деревень[12;90] .

В ніч на 21 березня союзники, під проводом князя Шварценберга, отримали 30-тисячне підкріпленння, тоді як до французьких лав влився лише 10-тисячнй загін. Ввіду наявної чисельеної переваги супротивника французи успішно відійшли, без яких- нибудь серйозних втрат. Ось і уся баталія[12;90].

Але так чи інакше, а в віддаленому від Шампані Буджакє "навіки поселився" одноіменний населенний пункт - Арсис, Альт-Арсис, Арциз чи Арси-на-Чаге, маленькій пересихаючій річці. Саме в цьому місці, "по ліву її сторону, в подошві гори", і було виділено десь біля п’яти тисяч десятин землі німецьким переселенцям.

Існує ще одна версія походження назви нашого міста,і тут без французького сліду не обійшлося. Ця версія була озвучена в роботі під назвою « Історія міст і сел. СРСР», де говориться що Арциз отримав свою назву від розквартированих тут російських полків,які брали участь у Вітчизняній війні 1812 року, в честь французького містечка Арсі-сюр-Об, так як і там вони квартирувались і їм так ця місцина запала ,що вони так назвали і територію на якій зараз знаходиться Арциз.

Новий арцизький кордон, про величину якої вже згадувалося, мала форму замкнутого прямокутника, близько 10 км довжини і 6 - ширини, який був розділений центральним пунктом на дві рівні частини. Західна частина належала верхній частині села, східна - нижній його частині, вони були самостійними громадами, що було вигідно в економічному відношенні, політично ж було складніше. Завжди боялися, щоб обопільно яким-небудь чином не образити один одного. Кожна частина мала свої особливі назви полів, одне з них часто повторювалося і перекладався як «'вила». Але це слово нічого не мало спільного з знаряддям сільського господарства. Цей вираз вживався в значені «кинути жереб». Потім нові шваби замінили це слово на більше їм зрозуміле-«Габель». Найпоширеніша назва поля – «шматок», і воно позначало порядок наділення ділянок землі за рахунку: перший, другий, третій і т.д. або що знаходяться поблизу споруд - «гребля», «колодязь» і т.д. Позначені порядковими номерами ділянки в нижній частині були і першими в їх освоєнні. Вони розташовувалися на кордоні з сусідами, так як звідси починалося культивування, і це було знаком для сусідських громад, що тут проходить межа їх володінь.

У верхній частині це було старе фріденстальское поле, яке було зорано першим. Деякі поля позначалися як «холерні». І це означало, що вони вперше були зорані в холерні роки -1831, 1848, 1853 і1855, і чим ближче вони знаходилися до кордону, тим раніше оралися [9;56].

Рідше зв'язувалися назви полів з виростаючими культурами, наприклад, «старий ліс»або «воронячий ліс». Перші поселенці самі заклали перший ліс. Пізніше, коли вони переконалися, що це поле придатне для вирощування винограду, ліс викорчували на південному березі Чаги між Арцизом і Брієнами. Але у цього поля так і залишилася назва «ліс»', «воронящий ліс, »що навпроти старого кладовища, свою назву змінив, тому що тут були визначені будівельні ділянки. Назву «цілинні шматки» не важко зрозуміти, вони йшли останніми під плуг. Один-єдиний пагорб або висота ставали назвою довколишнього поля. Виникли назву «великого пагорба'» (за Чагой), в долині. Нерідко поле називалося по імені особистості, з якою наші предки стикалися при поселенні. Приміром, орендар Коростів, який обробляв більшу частину Арцизької та новоарцизьсюкої землі і ще8 років після поселення тримав в оренді, залишив дуже погану пам'ять про себе, тому ні одне поле не було названо його ім'ям. Придбані ж землі у Арцизький, новоарцізскіх і фріденстальскіх землевласників в 1898 році мали до самого кінця назву «болгарські степу»[13;45].

Цікава історія походження деяких місцевих назв Чігоек - це наступна назва, яка пов'язана з ім'ям людини. Він був власником великої отари овець, а також мав доходи ще й від оренди землі в Жалаірской долині на фріденстальскому кордоні. Одна з порід овець підлозі отримала назву від його імені - чігоерська.

Отже , Арциз який був заснований в 1816 році був заснований німецькими переселенцями, вихідцями Вюртембергу. До заселення території на якій зараз знаходиться нинішнє місто Арциз доклали немало сил такі видатні діячі як : М.Кутузов , Г. Потьомкін , Дерібас, І.М. Інзов. Систематичне поселення на цій території почалось після підписання Бухарестського миру. Одразу після цього Олександр І закликав заселювати ці території. Після цього сюди хлинули потоки переселенців з різних куточків світу,з Німеччини, Франції, Болгарії, Польші. Територія нашого міста в основному була заселена німецькими і болгарськими переселенцями, які жили окремими громадами, незалежно одни від одних. В верхній частині міста жили німецькі колоністи,в нижній частині - болгарські колоністи, а в центрі – усі інші. «Батьком рідним» для перших поселенців став Іван Микитович Інзов, який був призначений губернатором південної Бессарабії.


РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК МІСТА В ХІХ СТОЛІТТІ

Дати заселення німецькими і польськими колоністами нашого краю: Париж 1816, Альт Арціг 1816, Ней Арциз 1824, Брієниі 1816, Фріденсталь 1833, Гофнунгсталь 1842. [9] У представленому вашій увазі дуже цікавому архівні документи, яким є витяг з записки «Про борги бессарабських німецьких колоністів» від 2 грудня 1830г., чиновника Міністерства внутрішніх справ з особливих доручень надвірного радника барона Франка. Є багато документів з історії заселення Бессарабії німецькими колоністами: повідомлення про указ царя Олександра I, виданого у липні 1813г., про заселення Бессарабської області німцями з Варшавського князівства. Крім того, у записці приводиться характеристика виділених для їх розселення земель[3;26].Повідомляється про створення в жовтні 1816г. Бессарабської контори іноземних поселенців і найважливіше для нас: повідомлення про те, що указом від 16 листопада 1817р. Олександр I власноручно найменував 12 ділянок (колоній) на згадку про російські перемоги в війне1812 року, де 9-ау дільниця - Бріенська колонія, 10-а - Арсісская (Арциз), 11-а- Фершенпемгаузенська (Садове), 12-а- Паризька (Веселий Кут). Із записки «Про борги бессарабських німецьких колоністів» від 2 грудня 1830 чиновника особливих доручень надвірного Радника барона Франка.; Блаженний пам'яті Государ Імператор Олександр Павлович у липні місяці 1813 після розгляду отриманих донесень про бажання з польських колоністів князівства Варшавського переселитися в наші межі на своєму утриманні, лише б тільки на місці дано було їм від скарбниці належне допомоги найвище повеліти зволив: ... зо всіх таких колоністів селити в Бессарабській області ... [3;26]

На підставі цих привілеїв виходили колоністи з Варшавського Герцогства по 7 червня 1815-го, тобто: за день до оголошення генерал-ад'ютантом Волконським височайшого повеління, щоб переселення колоністів з царства Польського у Бессарабію припинити [3;26] . Для поселення цих колоністів відмежувати в 1814 році землі Акерманського повіту в самому центрі Бессарабії у Буджаку, відстанню від верхнього Троянова валу в 34 верстах по обидва боки річки Когильник на 15-ти дільницях зручною 113478 десятин 178 сажнів, всього 115548 десятин 1943 сажнів, але в 1817 році цю саму кількість землі по з'єднанню1860 прізвищ в 1541 сімейство, яке складалося з 4288 чоловік чоловічої статі та 399.6 – жіночої статі душ, і населення 12-ти колоній, розділене тільки на 14 ділянок. [3;26]

Колонії - вічнa незабутня для колоністів пам'ять про знамениті Російські перемоги, під час яких зроблено і заснування цих поселень, 16-го жовтня 1817-го діяльністю державної адміністрації, суду, поліції, юридичної, громадської і станової служби, де вони становили понад 60%[27;35].

Государем Імператором власноруч найменувати: 1-у - Бородінськоюй ,2-у - Тарутинською, третю - Малоярославецькоюу, 4-у - Краснінскою, 5-у - Клястіцкою, 6-у - Березинською, 7 - у - Кульмською, 8-у - Лейбцітскою. 9-у - Бріенскою, 10у - Арсісскою, 11-у-Фершампенгаузенскою і 12-у - Паризький.

Виходить поселення колоністів розпочалось з 1814 - го і тривало до другої половини 1816-го [3;26]. Інженер-Генерал-Майор Гартінг за допомогою особливих доглядачів, а з сього часу до кінця 1818-го продовжував поселення, а повноважний намісник Бессарабської області Генерал - Лейтенант Бахметьєв за поданням якого заснована в листопаді 1816 - го Бессарабська Контора іноземних поселенців, закінчуватв водвореніе цих колоністів. [3;26]

У матеріалах I департаменту Міністерства державного майна царської Росії до плану 1818 докладено «Статистичне опис варшавських колоній (тобто переселенців з Варшавського князівства) в Бессарабії [1]. Дві витримки з цього документа, ксерокопії яких отримано з Російського державного архіву в м. Санкт-Петербурзі (РГІА) У Першій перераховані німецьким колоністам Указом 1813г. пільги, можна їх порівняти з пільгами Маніфесту 1763. Катерини II-Термін пільг став значно менше; з 30 років-до10 років. Крім того, пункти в указі конкретні, все розписано чітко і досить виразно, аж до роду занять. Та й кількість пунктів зросла з чотирьох до семи. До речі, в Указі Олександра I від 29грудня 1819 про пільги болгарським поселенцям цих пунктів вже 14 [28;100]

І ще, сьогодні ми вважаємо, що Бессарабія входить до складу Росії з 1812 року, коли був підписаний Бухарестський мирний договір. Але в цьому документі відлік йде з 1806 року, коли, ймовірно, в результаті бойових дій турків вигнали з цих територій. Ніякого дотримання дипломатичного етикету в автора цього документа! [28;100]

Другий - витяг з «Статистичного опису", Вньому все про Арциз на початок 1818 року. [28;100] Тут йому всього півтора року від роду. Зовсім ще дитя, наш сьогоднішній 194 - річне місто. Ось звідки «, пішла земля наша»!

Статистичний опис варшавським колоній, поселеним в Бессарабії, власне так званої, або Буджак. Водвореніе і привілеї колоністів .Варшавські колонії на Буджак, складаються на 13 селищ, нині заселених і першого незаселеного, отримують це назву від переселенців Варшавських, які за останнім приєднання Бессарабської області до Російській Державі, прийшли, починаючи з 1814 - го і по 1818 рік з колишнього Князівства Варшавського в цей край (де до1806 - го року знаходилися турецько-татарські володіння) й осілися на проживання на підставі наступних Височайше дарованих колоністам привілеїв:

1. Уряд Російське приймає переселенців Князівства Варшавського під особливе своє заступництво, надаючи їм право користуватися всіма вигодами, перевагами і заступництвом законів природним російсько-підданим запропонованим.

2, Вимагаємо від поселенців цих, щоб вони переважно занімалісь поліпшенням хліборобства, розведенням садів: фруктових, виноградних я особливо шовкових дерев, хто вообщв Віто того, що властиво доброму покровітельствуему У посібник ж до обзаведення їх надаються їм сліду-міни переваги: 1. Свобода від усіх податей і земських повинностей з часу прибуття до Росії надалі на десять років, крім платежі деякого числа грошей на користь Бессарабського відкупника.

3. Видається не імущим домами від скарбниці в позику позичково на десять років у двісті сімдесят рублів; іншим же, судячи по майну, скільки потрібно буде для першого обзаведення.

4. Призначається кожного повного сімейства у вічне і спадкове володіння 60 десятин землі.

5. Понад те всім взагалі кормова видача грошей потребують харчуванні, з дня прибуття до Росії по п'яти копійок на душу на добу по вірну жнива або врожай хліба.

6. Звільняються нові поселенці як і потомство їх один раз назавжди від рекрутського набору: так само як і від постою військових команд: включаючи не звичайні випадки під час неминучого переходу військ через ці селища і то на найкоротший час як то: для ночівлі і розмаху.


Информация о работе «Заснування та розвиток міста Арциз у ХІХ столітті»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 100410
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 4

Похожие работы

Скачать
414733
5
2

... і. 3. Інноваційні козацько-лицарські технології шкільної освіти. 4. Система психомистецьких технік козацького духовного єднання особистостей. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОГРАМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ Адамівська школа козацько-лицарського виховання як саморозвивальний духовно збагачений освітньо-виховний заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з ві ...

0 комментариев


Наверх