Максімізаця прибутку в умовах монополістичної конкуренції

2.3. Максімізаця прибутку в умовах монополістичної конкуренції.

 

Тепер звернемося до проблеми максімізації прибутка монополістичною конкуренцією. Цю проблему можливо вирішити двома шляхами, а точніше, двома аналітичними інструментами: 1) методом порівняння валового прибутку (TR) і валових витрат (ТС); 2) методом порівняння граничного прибутку (MR) і граничних витрат (МС).

мал.А

Валовий прибуток являє собою множину P*Q, тобто ціна одиниці товару, помножена на кількість одиниць реалізованої продукції. Для продажу кожної додаткової одиниці продукції продавець в умовах монополістичної конкуренції повинен снижувати ціну. Монополіст знижує ціну, але зато розширює обсяг продажів. Але, починаючи з визначеної одиниці продукту, при знижень ціни, валовий прибуток починає зменшуватися. Тепер програш від низьких цін уже не компенсується виграшем від розширення продажів-валовий прибуток послідовно скорочується. Графічно динаміка валового прибутку виглядає так, як це відбито на мал. А.

Крива валового прибутку фірми при недосконалій конкуренції має «холмообразный» вид. На цьому ж графіку зображена і крива валових витрат (ТС). Максимум спільного прибутку буде при такому обсязі випуску, коли різниця між TR і ТС максимальна. Це очевидно з графіка на мал.А: максимальна відстань між TR і ТС буде відповідати відстані між точками А и В.

мал.Б

Інший спосіб визначення максимуму прибутку потребує зіставлення граничного прибутку і граничних витрат. Граничний прибуток - це додатковий прибуток від продажу додаткової одиниці товару. Він визначається як різниця між TRn і TRn1. Якщо фірма досконалий конкурент, то вона буде продавати кожну додаткову одиницю товару по однієї і тієї ж незмінної ціні (в умовах досконалої конкуренції ціна для окремої фірми є величиною постійною і заданою ринком.). Таким чином, можна зробити висновок: в умовах досконалої конкуренції граничний прибуток дорівнює ціні товару, тобто MR = Р.

Який же буде MR при недосконалій конкуренції? Зобразимо графічно динаміку граничного прибутку і попиту в умовах монополістичної конкуренції (на осі ординат - граничний прибуток і ціна, на осі абсцис -кількість продукції) (мал.Б).

З графіка очевидно, що лінія MR знижується швидше, чим лінія попиту DD. У умовах недосконалої конкуренції граничний прибуток менше ціни. Адже для того, щоб продати додаткову одиницю продукції, недосконалий конкурент знижує ціну. Це зниження дає йому якийсь виграш: валовий прибуток збільшується, але одночасно принесе і певні втрати. Справа в тому, що, продав, наприклад, 3-ю одиницю за 37 долл. (при стартовой ціні 41дол.), виробник знизив тим самим і ціну кожної з попередніх одиниць продукції (із 41 до 39 і з 39 до 37 долл.). Отже, тепер усі покупці сплачують більш низьку ціну, включаючи і тих, хто купив би товари і за 41, і за 39 долл. Збиток на попередніх одиницях буде дорівнює 4 долл. Цей збиток і відраховується з ціни в 37 долл. і утворюється граничний прибуток - 33 долл.

Звернемося знову до витрат фірми. Відомо, що середні витрати АС мають спочатку, коли кількість одиниць продукції збільшується, тенденцію до зменшення. Проте згодом, коли досягається і перевищується певний обсяг виробництва, середні витрати починають рости. Динаміка средних витрат графічно має вид U-образної кривой.

Зазаначимо, що в умовах досконалої конкуренції рівновага наступає тоді, коли МС = РхР, тобто ціна в умовах досконалої конкуренції збігається з граничним прибутком, отже, можна записати: МС = MR = Р. Досягнення фірмою повної рівноваги потребує, як відзначає Дж. Робінсон, виконання двох умов:

1) граничний прибуток повинний рівнятися граничним витратам;

2) ціна повинна рівнятися средним витратам. ' А це значить: МС = MR = Р = АС.

Поводження на ринку фірми в умовах монополістичної конкуренції буде також визначатися динамікою граничного прибутку (MR) і граничних витрат (МС). Тому що кожна додаткова одиниця продукції добавляє якусь величину до валового прибутку й одночасно - до валових витрат. Ці велічини- граничний прибуток і граничні витрати. Фірма повинна увесь час зіставляти ці два розміри. Поки різниця між MR і МС позитивна, фірма розширює своє виробництво. Коли ж MR == МС, наступає спочинок, рівновага фірми. Але яка при цьому установиться ціна в умовах монополістичної конкуренції? Які при цьому будуть середні витрати (АС)? Чи буде дотримуватися формула МС = MR = Р = АС?

Фірма, звичайно, намагається встановити високі ціни на одиницю продукції. Проте, якщо вона установить більш високу ціну, то продасть лише, приміром, одиницю товару. Наслідуючи кривої попиту, фірма, знижуючи ціну, може збільшити обсяг продажів. І хоча при цьому буде зменшуватись прибуток на одиницю товару, загальний розмір прибутку буде зростати. До якої ж межі недосконалий конкурент буде снижувати ціну, намагаючись збільшити свій прибуток? До того моменту, коли граничний прибуток (MR) буде дорівнювати граничним витратам (МС). Саме при цьому обсяг прибутку буде максимальним.

У умовах недосконалої конкуренції рівновага фірми (тобто рівність граничних витрат і граничного прибутку, або МС = MR) досягається при такому обсязі виробництва, коли средние витрати не досягають свого мінімуму. Ціна при цьому вище середніх витрат. При досконалій конкуренції дотримується рівність МС = MR = Р = АС. При недосконалій конкуренції (МС = MR)< AC< Р.

Отже, максимум прибутку можно визначити, порівнюючи TR і ТС при різноманітних обсягах випуску продукції. Той же висновок утвориться, якщо порівнювати MR і МС. Іншими словами, максимум розходження між TR і ТС (максимум прибутку) буде спостерігатися при рівності MR і МС. Обидва методи визначення максимуму прибутку рівноцінні і дають однаковий результат.

На мал.А очевидно, що становище рівноваги фірми визначається точкою Е (точкою перетинання МС і MR), від якого проводимо вертикаль до кривої попиту DD. Таким чином, дізнаємося ціну, що забезпечує найбільший прибуток. Ця ціна установиться на рівні Е1. Заштрихований прямокутник показує те, що називається монопольним прибутком.

У умовах досконалої конкуренції фірма розширює своє виробництво без зниження продажної ціни. Виробництво збільшується аж до моменту, коли МС дорівноє MR. Недосконалий конкурент керується тим же правилом - він зіставляє додаткові витрати і додатковий прибуток, приймаючи вирішення про розширення, припинення або скорочення виробництва, тобто порівнює свої МС і MR. І він розширює виробництво аж до моменту рівності МС і MR. Але обсяг виробництва при цьому буде меньшим, чим він був би при досконалій конкуренції, тобто Q1<Q2. При досконалій конкуренції саме в точці Е2 відбувається збіг граничних витрат (МС), мінімального значення средних витрат (АС) і рівня продажної ціни (Р). Якби ціна (P1) встановилась на рівні точки Е2, то не було б і монопольного прибутку. Іншими словами, монопольний прибуток перевищує нормальний рівень прибутку в умовах досконалої конкуренції.

Встановлення фірмою ціни на рівні точки Е2 було б, очевидно, альтруїзмом. У цій точці МС = АС = Р. Але при цьому MR<МС. Раціонально діюча фірма аж ніяк не вважає нормальним таке становище, коли розширення виробництва буде супроводжуватися для її більшими додатковими витратами, чим додатковим прибутком.

Суспільство зацікавлене в більшому обсязі виробництва і менших витрат на одиницю продукції. При збільшенні випуску з Q1 до Q2 середні витрати зменшилися б, але тоді для збуту додаткової продукції прийшлося б або знизити ціну, або збільшити витрати по стимулюванню продажів (а це пов'язано з ростом витрат збуту). Цей шлях не підходить недосконалому конкуренту - він не бажає «зіпсувати» свій ринок зниженням цін. Для максимізації прибутків фірма створює визначений дефіцит, що і обумовлює ціну, яка перевищує граничні витрати. У даному випадку дефіцит означає обмеження (менший обсяг пропозиції) в умовах недосконалої конкуренції в порівнянні з тим його обсягом, що був би в умовах досконалої конкуренції. Це очевидно з графіка на малюнку А.

Монопольний прибуток у моделі недосконалої конкуренції трактується як надлишок над нормальним прибутком в умовах досконалої конкуренції. Монопольний прибуток виявляється як порушення досконалої конкуренції, як прояв монопольного чинника на ринку. Важливе питання: а наскільки стійко це перевищення над нормальним прибутком? Очевидно, це буде залежати від можливостей притоку в галузь нових фірм. При досконалій конкуренції додатковий прибуток (вище нормальної) порівняно швидко зникає під впливом напливу нових фірм. Якщо ж бар'єри для входження в галузь достатньо високий, то монопольний прибуток одержує стійкий характер.

Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.