Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі

2.3. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі

Законом України про державну контрольно-ревізійну службу передбачено створення її при Міністерстві фінансів України в складі Головного контрольно-ревізійного управлін­ня України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, кон­трольно-ревізійних підрозділах (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністер­ствах, відомствах, державних комітетах і державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в органі­заціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та дер­жавних валютних фондів, подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень нормативних актін та запобігання їм у подальшій діяльності.

Державна контрольно-ревізійна служба має централізо­вану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізій­не управління України очолює заступник міністра фінансіп України, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкова­ністю. Структурні підрозділи контрольно-ревізійної служби є юридичними особами, мають самостійні кошториси, роз­рахункові та інші рахунки в банках.

Функції державної контрольно-ревізійної служби поляга­ють у проведенні ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, досто­вірності обліку і звітності у міністерствах, відомствах, під­приємствах і організаціях, які утримуються за рахунок дер­жавного бюджету. До її функції також належить проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінан­суються із державного бюджету, контролюють повноту опри­буткування, використання і збереження валютних коштів, перевіряють виконання рішень за результатами проведених ревізій.

Важливою функцією державної контрольно-ревізійної служби є складання нормативно-методичних документів щодо проведення контрольно-ревізійної роботи, узагальнення досві­ду цієї роботи та поширення його у контрольно-ревізійних підрозділах.

Головне контрольно-ревізійні управління України та його підрозділи мають право:

проводити в процесі ревізії інвентаризацію фактичної наявності грошей, цінних паперів, сировини, матеріалів, гото­вої продукції та ін.;

безперешкодного доступу на склади, .у сховища, вироб­ничі й інші приміщення для обстеження їх з питань, пов'яза­них із ревізією;

припиняти операції на рахунках у банках та інших фі­нансово-кредитних установах у випадках, коли керівництво об'єкта, який ревізують, перешкоджає виконанню контроль­но-ревізійних процедур;

залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонт­них та інших робіт, контрольних запусків сировини, мате­ріалів у виробництво, готової продукції, інших контроль­но-ревізійних процедур з оплатою за рахунок спеціально передбачених для цього коштів;

вимагати від керівників об'єктів, які ревізують, проведен­ня інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цін­ностей, коштів і розрахунків, у необхідних випадках опеча­тувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а в разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, за­лишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри ви­лучених документів;

одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необ­хідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, які ревізують або пе­ревіряють, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності, — довідки і копії документів про операції та розрахунки з об'єктом, який ревізують;

одержувати від посадових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, які провадять ревізію, письмові пояснення з питань, що виникають у ході ревізії;

висувати керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, які провадять ревізію, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використан­ня державної власності та фінансів, вилучати у бюджет вияв­лені ревізіями приховані і занижені валютні та інші плате­жі, ставити перед відповідними органами питання про припи­нення бюджетного фінансування і кредитування, якщо от­римані підприємствами кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

стягувати у доход кошти, одержані за незаконними уго­дами, без встановлених законом підстав;

накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших посадових осіб підприємств адміністра­тивні стягнення;

застосовувати до підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені законодавством з оподаткування.

Ревізії, контрольні перевірки здійснюють на підставі роз­порядчого документа, підписаного начальником служби, управління, керівником підрозділу служби в районі, місті. За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ре­візія підприємства, установи, організації провадиться не час­тіше від одного разу на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізію провадять у будь-який час.

Скарги на дії ревізорів розглядаються і вирішуються керів­никами підрозділів державної контрольно-ревізійної служби. Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

Органи державної контрольно-ревізійної служби прова­дять ревізії та перевірки суб'єктів підприємницької діяль­ності незалежно від форм власності за постановою право­охоронних органів. Ці самі органи надають допомогу ревізо­рам у виконанні ними службових обов'язків.

Посадові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. За­конні вимоги ревізорів є обов'язковими для виконання поса­довими особами об'єктів, які ревізують. Ці особи при вико­нанні своїх службових обов'язків перебувають під захистом закону.

Викладені функції державної контрольно-ревізійної служ­би в Україні, права і обов'язки посадових осіб цієї служби не поширюються на контроль місцевих Рад народних депу­татів (муніципальний контроль), аудиторський і відомчий контроль.

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ Й АУДИТУ

Основи наукової організації контрольно-аудиторського процесу

Контрольно-аудиторський процес — це система, яка функ­ціонує з використанням матеріальних, трудових та інтелек­туальних цінностей. Як і кожна система, контрольно-ауди­торський процес має бути раціонально організований, тобто всі елементи системи упорядковані, приведені у системний взаємозв'язок, зумовлений цільовою функцією.

Оршпішція як смислове поняття передбачає упорядкова­ність, взаємодію окремих елементів, що перебувають у функ­ціональній залежності. Організаційні принципи контроль­но-аудиторського процесу тривалий час грунтувалися на практичному досвіді ревізорів-контролерів, аудиторів та ін­ших працівників, зайнятих виконанням контрольних функ­цій в управлінні народним господарством.

Наукова ор/.аііізація контрольно-аудиторського процесу виникла у зв'язку з потребою координації і взаємозв'язку контрольних, ревізійних і аудиторських процедур при комп­лексній оцінці фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності і господарювання. Слід зазначити, що прийоми організації, які грунтуються на практичному досвіді керівника, не забез­печують оптимальності організації в умовах ринкових від­носин та різних форм власності.

У спеціальній літературі і в практиці нерідко наукова організація фінансово-господарського контролю обмежуєть­ся розробкою і впровадженням окремих елементів наукової організації праці (НОП) ревізорів, аудиторів (використання простих обчислювальних машин, надання окремого примі­щення та ін.). Такий підхід не сприяє впровадженню техніч­ного прогресу в організацію і методологію фінансово-госпо­дарського контролю. Якщо раніше контрольно-ревізійний процес був спрямований на перевірку ревізором додержан­ня керівниками підприємств адміністративно-розпорядчих документів, що регулюють економічні відносини з державою, то цілком природно, що об'єктом організації в основно­му були трудові процеси контролера.

В умовах вільного економічного підприємництва, розвитку ринкових відносин змінюються функції фінансово-госпо­дарського контролю щодо додержання прав держави, власни­ків капіталу, орендарів, акціонерів тощо. До контрольно-ауди­торського процесу залучають різних за фахом спеціалістів (економістів, ревізорів, аудиторів, юристів, технологів, конст­рукторів, товарознавців), застосовуються швидкодіючі ЕОМ і пристрої організаційної техніки, а дані контролю викорис­товуються для прогнозування фінансово-господарської діяль­ності, при наданні кредитів та залученні акціонерів, визна­ченні престижності і конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і міжнародному ринках, запобіганні банк­рутству, сплаті податків, розподілу прибутку, нарахуванні дивідендів та ін.

Для того щоб організувати працю ревізора, аудитора ; найбільшою ефективністю, необхідно поєднувати її з орга­нізацією всього контрольно-аудиторського процесу, передо­вою методологією фінансово-господарського контролю, що грунтується на застосуванні новітніх технічних засобів у збиранні і перетворенні на ЕОМ обліково-економічної інфор­мації для контролю підприємницької діяльності. Проте цс не знижує значення НОП у контрольно-аудиторському про­цесі, а, навпаки, підвищує його роль в організаційно-техно­логічній підготовці контрольно-аудиторського процесу і уп­равлінні ним.

Дослідження економічної інформації і перетворення на ЕОМ відповідно до цілей фінансово-господарського контролю повинно раціонально поєднувати процеси праці, матеріальні елементи виробництва, тобто засоби праці (машини, устат­кування, інвентар, за допомогою яких працівник обробляс інформацію), предмети праці (первинна фіксована інформа­ція, перетворена в інформаційні сукупності, необхідні для контролю) та інтелектуальні елементи — алгоритми, про­грами роботи ЕОМ, методики. Для цього система контроль­но-аудиторського процесу має бути впорядкована: всі еле­менти приведені у системний взаємозв'язок, підпорядкова­ний меті і завданням фінансово-господарського контролю. Така упорядкованість системи може бути досягнута науко­вою організацією, що передбачає застосування у фінансовогосподарському контролі системи прийомів, розроблених наукою на основі узагальнення передового практичного досві­ду і спрямованих на раціональне виконання контрольно-ауди­торського процесу.

Наукова організація фінансово-господарського контролю передбачає використання методичного забезпечення, до якого належать інструкції, положення, рекомендації, що сприяють технічному прогресу на основі швидкодіючих ЕОМ і засо­бів автоматизованого збирання, передавання і обробки еко­номічної інформації відповідно до завдань контролю.

Вільне економічне підприємництво в умовах ринкових відносин зумовило потребу в створенні державних податко­вих служб, незалежного аудиторського контролю, а також контролю власника та інших контрольних органів, у яких зайнята значна кількість працівників, різних за фахом і про­фесійним рівнем. У структурі контрольних органів утворю­ються підрозділи, які безпосередньо здійснюють контроль­но-аудиторський процес, управляють ним і обслуговують його за принципом розподілу праці (податкові адміністрації, внут­рішній аудит).

Отже, наукова організація контрольно-аудиторського про­цесу включає організацію контрольно-аудиторського процесу, управління ним і обслуговування його.

Основні принципи наукової організації контрольно-ауди­торського процесу подано на рис.1.

Організація контрольно-аудиторського процесу полягає у створенні організаційних передумов для дослідження і ана­літичної обробки економічної інформації в системі фінансо­во-господарського контролю з метою активного впливу на оптимізацію результатів підприємницької діяльності. Для цього застосовується комплекс елементів організації.

Спеціалізація і кооперування передбачають розподіл праці секторів груп контролерів, окремих виконавців і співвико-навців контрольно-аудиторських процедур. У контрольно-аудиторському процесі додержують технологічного принци­пу спеціалізації і кооперування, що грунтується на створенні дільниць і робочих місць для виконання однорідних за тех­нологічним процесом операцій господарської діяльності. Так, у податковій службі, контрольно-ревізійному підрозділі, ауди­торській фірмі можуть бути спеціалізовані підрозділи конт­ролю підприємницької діяльності у галузі промисловості, сільського господарства, капітального будівництва, транспор­ту, торгівлі, сфери побутових послуг та ін.

Спеціалізація може поглиблюватися до об’єктів контро­лю — основний і оборотний капітал, праця та заробітна плата, операції менеджменту і маркетингу, витрати виробництва, калькулювання продукції (робіт, послуг), фінансовий стан суб’єкта підприємницької діяльності та ін.

Кооперування здійснюється в контрольно-аудиторсько­му процесі поєднанням зусиль спеціалізованих підрозділів і спрямуванням їх на всебічне дослідження суб’єкта підприєм­ницької діяльності. Це поєднання передбачається програмою комплексного аудиторського контролю.

Пропорційність полягає у додержанні правильного спів­відношення інформаційного забезпечення контрольно-ауди­торських підрозділів бухгалтерією, фінансовим відділом і обчислювальними центрами з метою забезпечення пропорцій­ності надходження економічної інформації для використання контролерами при перевірці операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, виготовленням продукції тощо. Пропорційність окремих контрольно-аудиторських про­цедур забезпечує всебічне і якісне дослідження об’єктів кон­тролю в строки, встановлені графіком і програмою робіт.

Особливо необхідна пропорційність в організації конт­рольно-аудиторського процесу в умовах використання об­числювальної і організаційної техніки, ЕОМ і периферійних пристроїв підготовки даних, терміналів тощо.

Паралельність у контрольно-аудиторському процесі за­безпечує одночасне паралельне виконання контрольно-ау­диторських процедур для перевірки різних за змістом гос­подарських операцій, що здійснюються суб’єктом підприєм­ницької діяльності. Особливо це важливо при контролі по­датковими службами комерційної діяльності підприємств, до складу яких входить значна кількість торговельно-посе­редницьких одиниць (кіоскін, магазинів, складів), коли пе­ревіряють повноту і своєчасність виторгу і здавання його в установу банку, роботу касових машин, а також при конт­ролі випуску і реалізації продукції (робіт, послуг).

Прямотчність дає змогу раціонально організувати інфор­маційні потоки між учасниками контрольно-аудиторського процесу, не допускати дублювання контрольних процедур різними виконавцями. Наприклад, перевіряючи касові опе-

рації, необхідно організувати прямі потоки інформації для дослідження одночасно банківських операцій, підзвітних сум, цінних паперів та ін.

Безперервність відображення підприємницької діяльності у бухгалтерському обліку, передбачена законодавчими акта­ми, зумовлює потребу організації безперервного контроль­но-аудиторського процесу у часі і просторі при дослідженні фінансово-господарської діяльності. Безперервність у часі даі;

змогу комплексно перевірити об'єкт контролю за весь період діяльності (господарський рік), всебічно дослідити підприєм­ницьку діяльність відповідно до програми і графіка прове­дення комплексної ревізії, аудиту (основний і оборотний ка­пітал, матеріальні і трудові ресурси та ін.). Тому необхідно так організувати контрольно-аудиторський процес, щоб не виникали ситуації, які перешкодили 6 додержанню безпе­рервності у дослідженні фінансово-господарської діяльності.

Ритмічність контрольно-аудиторського процесу забезпе­чується рівномірним виконанням контрольних процедур, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців (членів бригади аудиторів). Для цього складають графіки проведення інвентаризації цінностей, обробки результатів інвентаризації і відображення їх у бухгалтерському обліку. Крім того, передбачають узагальнення результатів аудиту за розділами (контроль коштів, товарно-матеріальних ціннос­тей та ін.) кожним виконавцем до завершення аудиту в ці­лому, своєчасне ритмічне надходження матеріалів аудиту керівникові бригади для перевірки їх якості та узагальнення в акті комплексного аудиту, висновках аудиторів.

Організація управління контрольно-аудиторським проце­сом передбачає взаємне погодження виконання інтелектуаль­ної підготовки контрольно-аудиторського процесу і наукової

організації праці учасників цього процесу (ревізорів, ауди­торів).

Організація інтелектуальної підготовки контрольно-ау­диторського процесу включає наукову розробку методич­них рекомендацій контролю діяльності галузей народного господарства та її складових частин, забезпечення контроле­рів законодавчими актами і нормативними документами (інструкції, положення, норми і нормативи та ін.). Організа­ція інтелектуальної підготовки об'єднує дослідну, техноло­гічну та організаційну фази.

На дослідній фазі управління контрольно-аудиторським процесом визначають, які законодавчі акти і нормативні до­кументи необхідні для якісного і своєчасного проведення аудиту на об'єкті підприємницької діяльності, а також факто­графічну інформацію (бухгалтерську, статистичну, оператив­но-технічну) і за який період. Одночасно визначають наяв­ність програмного забезпечення ЕОМ для розв'язання задач фінансово-господарського контролю на об'єкті, який підля­гає аудиту.

На технологічній фазі управління контрольно-аудиторсь­ким процесом складають алгоритми задач фінансово-госпо­дарського контролю, розробляють програмне розв'язання їх на ЕОМ, проводять апробацію методичних рекомендацій, положень на об'єкті аудиту, вносять необхідні корективи щодо удосконалення їх. На цій фазі впроваджують у прак­тику результати наукових досліджень у галузі фінансово-господарського контролю.

На інформаційній фазі управління контрольно-аудиторсь­ким процесом складають організаційні моделі, які дають змогу графічно представити взаємозв'язок об'єктів контролю, дже­рел інформації, методів дослідження і узагальнення резуль­татів контролю, виявити і сформулювати конкретні зв'язки, пропорції, структурні взаємовідносини між ревізорами, ауди­торами, юристами, технологами та іншими учасниками конт­рольно-аудиторського процесу. Для цього використовують оргаграми, оперограми, діаграми, гістограми, сітьові графіки тощо. Графічні прийоми допомагають управляти контроль­но-аудиторським процесом у цілому. Так, за допомогою гра­фіків Ганта, циклограм, сітьових графіків можна подати роз­рахунок необхідного часу для виконання окремих контроль­них процедур і контрольно-аудиторського процесу в цілому та узагальнити їх у класифікаційні схеми.

Наукова організація праці (НОП) у контрольно-ауди­торському процесі — це система заходів, спрямованих на вдосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збере­ження здоров'я працівників на основі новітніх досягнень науки і техніки, що забезпечують найбільшу ефективність при найменших затратах розумової праці.

Основними завданнями НОП є поєднання у єдиному процесі техніки та інтелектуальних можливостей контроле­рів, забезпечення найбільшої ефективності використання трудових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів із ме­тою підвищення ефективності їхньої праці, тобто активного впливу на розвиток бізнесу, ринкових відносин, підвищення підприємницької діяльності і поліпшення добробуту кожної людини зокрема. Тому НОП має сприяти створенню таких умов праці, які забезпечували б збереження здоров'я і пра­цездатності людини.

Наукова організація праці як система складається з та­ких взаємопов'язаних елементів: організації трудових про­цесів і робочих місць, забезпечення сприятливих умов праці, організації функціонального обслуговування робочих місць, нормування і матеріального стимулювання, розвитку творчих здібностей і підприємницької активності працівників. Оскіль­ки рівень виробничих сил і завдань, що стоять перед матері­альним виробництвом в умовах технічного прогресу і рин­кових відносин, потребує, щоб управління підприємством було економним, оптимальним і оперативним, то зазначені елементи НОП щодо фінансово-господарського контролю повинні грунтуватися на технічній базі ЕОМ і наукових методиках із питань бізнесу і менеджменту. Контроль при цьому має сприяти управлінню підприємницькою діяльніс­тю при мінімальних затратах живої і матеріалізованої праці, забезпечити вибір найкращого варіанта рішень і дати змог;' своєчасно приймати рішення з метою оперативного впливу на хід виробничого процесу, що можливо за умови раціо­нально організованого контрольно-аудиторського процесу.

Наукова організація праці у контрольно-аудиторському процесі передбачає застосування інформаційно-довідкових посібників, класифікаторів інформації, цінників-класифіка­торів, розрахункових таблиць для обчислення оплати праці. Крім того, НОП ревізорів, аудиторів неможлива без забез­печення їх пакетами прикладних і сервісних програм робо­ти ЕОМ, технічних і робочих проектів АСОІ, що застосову­ються на підприємствах, діяльність яких контролюють. Бе:і узагальнення заходів НОП неможливо правильно вирішу­вати питання структури і чисельності контрольно-аудиторсь­кого підрозділу, аудиторської фірми, планування роботи їх, ритмічного завантаження працівників.

Тривалий час вважали, що інтелектуальна праця контро­лерів не підлягає нормуванню, а використовувати персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ) недоцільно.

Справді, критерії нормування праці ревізорів, аудиторів ма­ють свої особливості. Продуктивність праці цієї категорії спеціалістів в умовах вільного економічного підприємництва не залежить від кількості проведених ревізій, виявлених порушень нормативних актів та виданих наказів щодо осіб, винних у цих порушеннях. При цьому не враховували інте­лектуальних здібностей конкретного ревізора, аудитора, а відповідно й оплату праці їх визначали за суб'єктивними оцінками керівника підрозділу.

Критеріями ефективності праці ревізора, аудитора, а отже, і нормування їхньої праці є рекомендації і пропозиції, ви­роблені за результатами ревізії, аудиту та використання їх у підприємницькій діяльності для підвищення якості продукції (робіт, послуг), її конкурентоспроможності на внутрішньо­му і міжнародному ринках, зниженні собівартості, підвищенні прибутковості. За такими критеріями оцінки роботи ревізо­рів, аудиторів можна нормувати їхню працю, планувати чи­сельність і встановлювати розмір заробітної плати кожному працівникові окремо. Особливо це важливо для незалежного аудиторського контролю, який проводиться на замовлення підприємців, що самостійно вибирають не лише аудиторську організацію, а й конкретного аудитора.

Отже, нормування праці контролерів, аудиторів полягає у вивченні способів інтелектуліьної праці і умов їхньої роботи, за яких у підприємницькій діяльності можна мати найбільшу ефективність.

Нормування інтелектуальної праці ревізорів, аудиторів передбачає вивчення мети і об'єктів нормування, способів роботи і умов праці, класифікацію затрат часу і операцій, вибір об'єктів і методу спостереження, проведення спосте­режень і обробки даних, визначення трудомісткості праці окремого фахівця.

Розвиток творчих здібностей і підприємницької актив­ності працівників передбачає систематичну роботу контро­лера з вивчення передового досвіду фінансово-господарсь­кого контролю, проведення науково-практичних семінарів, популяризації праці ревізорів, аудиторів, обов'язкове підви­щення кваліфікації їх через кожні п'ять років і одержання ліцензії на право виконання контрольної роботи, аудиту тощо.

Організація обслуговування контрольно-аудиторського процесу включає технічну оснащеність засобами праці, створення умов НОП на робочих місцях, обслуговування робо­чих місць, забезпеченість засобами зв'язку для збирання інформації, модернізацію засобів переробки інформації, тех­нічну безпеку і профтехсанітарію ревізорів та аудиторів.

Отже, наукова організація контрольно-аудиторського про­цесу грунтується на системному підході до інтелектуальної праці ревізорів та аудиторів, спрямована на активний вплив фінансово-господарського контролю, на підвищення ефектив­ності підприємницької діяльності в умовах ринкових еконо­мічних відносин.

Наукова організація праці в контрольно-аудиторському процесі

Процес праці — це сукупність рухів працівника на робо­чому місці, спрямованих на виконання певного завдання. Для того щоб завдання виконувалося з найменшими трудо­вими затратами і найбільшою ефективністю, процес праці має бути організований на науковій основі.

Наукова організація праці в контрольно-аудиторському процесі передбачає поєднання техніки (обчислювальних машин, ваговимірювальних приладів, лабораторного устат­кування та ін.) і робочої сили в єдиному трудовому процесі;

забезпечення найбільш ефективного використання матері­альних і трудових ресурсів; підвищення продуктивності праці при збереженні здоров'я людини і перетворенні праці у не­обхідну життєву потребу.

Виходячи з основних завдань НОП у контрольно-ауди­торському процесі, можна визначити такі основні напрями її розвитку:

скорочення затрат праці на проведення аудиту діяльності підприємства;

впровадження передових форм розподілу і кооперування

праці, що ~збезпечують виявлення творчої активності кож­ного працівника;

поліпшення умов праці;

удосконалення організації і обслуговування робочих місць аудитора, ревізора;

вивчення і поширення передових прийомів і методів праці;

підготовка і підвищення кваліфікації аудиторів і ревізорів;

удосконалення нормування праці фахівців, зайнятих у контрольно-аудиторському процесі;

поєднання матеріальних і моральних стимулів у підви­щенні результативності праці та її продуктивності, а також розвиток колегіальності, співдружності і виховання сумлін­ного ставлення до праці.

Об'єктами наукової організації праці у контрольно-ауди­торському процесі є організація трудових процесів і робо­чих місць аудиторів, ревізорів, а також нормування і стиму­лювання їхньої праці, розвиток творчих здібностей і гро­мадської активності.

Організація трудових процесів — це сукупність заходів, які забезпечують виконання комплексного комісійного ауди­ту, контрольних перевірок податкових органів та інших кон­трольних процедур у заплановані строки і періоди. До таких заходів відносять створення ревізійних і аудиторських бри­гад з оптимальною кількістю працівників та професійним складом їх, проведення з ними семінарів з питань методики ревізії й аудиту, а також технології виробництва підприєм­ства, яке є об'єктом контролю.

Організація робочих місць передбачає створення опти­мальних умов працівникам для виконання контрольно-ауди­торських процедур (виділення виробничої площі, забезпе­чення обчислювальною технікою, нормативно-довідковою літературою, законодавчими актами та ін.).

Нормування і матеріальне стимулювання праці контроль­но-аудиторських працівників є важливими елементами пла­нування і впровадження НОП. Організація використання робочого часу ревізорів і аудиторів на науковій основі, сумі­щення професій, впровадження раціональної організації і зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх пере­довим прийомам і методам праці обов'язково супроводяться встановленням відповідних прогресивних норм праці. І нав­паки, технічно обгрунтовані норми потребують раціональ­ної організації праці. Норми, запроваджені на раціональній організації праці, є технічно обгрунтованими і обов'язкови­ми для застосування при плануванні аудиторської та конт­рольно-ревізійної роботи.

Контрольно-аудиторський процес здійснюється за часом, тому узагальнюючою мірою праці є робочий час. Встановлення визначеної тривалості робочого дня, робочого тижня — це і є встановлення конкретної міри праці. Такою мірою може бути тільки час, необхідний для виконання аудиторської і контрольно-ревізійної роботи у конкретних умовах контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, розвитку технології виробництва на основі досягнень науково-техніч­ного прогресу.

Практично міра праці — це норма праці, основним видом

якої є норма часу, необхідного для виконання певного обся­гу робіт.

Одним із різновидів норми праці є норма обслуговування, яку визначають тоді, коли установити норму часу або нор­му виробітку неможливо або недоцільно.

Норма обслуговування — це кількість ревізій або аудит;' діяльності підприємств, об'єднань, у яких ревізор, аудитор повинні брати участь або одноосібне проводити їх за кален­дарний рік.

Норма обслуговування є модифікацією норми праці, ос­кільки вона регламентує норму часу, необхідного для вико­нання аудиторської і контрольно-ревізійної роботи. Разом ;) тим час, витрачений у процесі праці, за своїм характером неоднорідний. Тому для дослідження норм праці необхідно проаналізувати структуру затрат робочого часу, тобто вив­чити класифікацію цих затрат.

Робочий час — це проміжок часу, протягом якого ревізор, аудитор зобов'язані виконати доручену роботу. Робочий час складається з часу роботи і часу перерв. Час роботи поділяють на час для безпосереднього виконання роботи і час, не зумов­лений виконанням завдання. Цей вид затрат часу за умови раціональної організації праці є необов'язковим. Ці затрати можуть бути скорочені або повністю ліквідовані за правиль­ного вирішення організаційних питань (наприклад, час, який аудитор витрачає для підготовки ваговимірювальних при­ладів при проведенні інвентаризації).

Час, що витрачають на виконання контрольно-аудиторсь­кої роботи, складається з таких елементів: підготовчо-заключ­ного, оперативного і часу обслуговування робочого місця ревізора, аудитора.

Підготовчо-заключний час витрачають на підготовку робо­чого місця, а також аудитора і ревізора для виконання роботи та її завершення. Сюди відносять час, який аудитор, ревізор витрачають на очікування наказу керівника підприємства, яке контролюють, про допущення до аудиту, виділення ок­ремого приміщення для роботи бригади, отримання доку­ментів з архіву і функціональних підрозділів підприємства для контролю, повернення документів після дослідження їх та ін.

Оперативний час використовується на безпосереднє ви­конання контрольно-аудиторських процедур із проведення ревізії, аудиту діяльності підприємства.

Час обслуговування робочого місця необхідний для підтри­мання у належному стані обчислювальної техніки, розташу­вання на робочому місці предметів і засобів праці у такому порядку, який дає змогу найбільш раціонально використати оперативний час.

При визначенні норм часу на кожну конкретну роботу слід враховувати, що не всі затрати часу є необхідними. У зв'язку з цим затрати робочого часу поділяють на нормовані і ненормовані.

До нормованих затрат відносять час роботи, пов'язаний з виконанням завдань на проведення ревізії, аудиту (підго­товчо-заключний, оперативний і час обслуговування робо­чого місця). Нормованим є також час деяких перерв, зокре­ма перерви на відпочинок і особисті потреби, організаційно-технічного характеру, зумовлені організацією і методологією контрольно-аудиторського процесу. Усі інші затрати часу є ненормованими, тому до норми праці їх не включають.

При розробці науково обгрунтованих норм для виконання контрольно-ревізійної й аудиторської роботи використовуєть­ся технічний метод нормування. Попередньо вивчають норма­тивну тривалість часу на кожний елемент, що входить до норми. Визначення нормативної тривалості кожного елемента норми грунтується на вивченні затрат часу під час виконання кожної контрольно-аудиторської процедури. Для цього засто­совуються різні способи вивчення затрат часу: хронометраж­ні спостереження, фотографія робочого часу та ін. На основі аналізу фактичних затрат часу, організаційно-методологіч­них особливостей контрольно-аудиторського процесу, умов праці ревізорів, аудиторів з урахуванням передового досвіду встановлюють нормативну (регламентовану) тривалість кож­ного елемента норми, яка відповідає дійсним затратам праці.

Регламентовану тривалість окремого елемента затрат часу на виконання певного виду роботи називають нормативним часом. Розрізняють нормативи підготовчо-заключного, ос­новного і допоміжного часу для виконання контрольно-ревізійного процесу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби.

При нормуванні праці людей, зайнятих виконанням кон­трольно-ревізійних і аудиторських робіт, використовуюті, нормативи обслуговування. Одночасно на таких роботах застосовують і нормативи чисельності, за допомогою яких визначають кількість працівників, необхідних для виконан­ня плану контрольно-ревізійної й аудиторської роботи.

На виконання контрольно-ревізійної й аудиторської робо­ти норми обслуговування встановлюють диференційовано :і розрахунку на одного ревізора, аудитора. Як правило, цс комплексні норми трудових затрат аудитора, ревізора в ро­бочих днях, протягом яких вони зобов'язані виконати реві­зію (аудит) або взяти в ній участь як співвиконавці. При розрахунку затрат часу беруть до уваги складність структу­ри підприємства, яке контролюють, вид діяльності, чисель­ність працівників, технологію виробничого процесу, а також тривалість ревізії (аудиту) фінансово-господарської діяль­ності, яка за нормативними документами не може переви­щувати ЗО робочих днів.

Відповідно до міри праці, її напруженості і якості конт­рольно-аудиторським працівникам визначають матеріальне стимулювання.

Отже, нормування праці є основою організації трудових процесів і впровадження НОП у контролі й аудиті фінансо­во-господарської діяльності,

Важливим заходом НОП є визначення параметрів робіт, покладених на працівника, затверджених посадовими інструк­ціями, стандартами. Складають їх на основі найбільш ра­ціонального розподілу праці спеціалістів і виконавців у конт­рольно-аудиторському підрозділі, аудиторській фірмі. Такі нормативні документи сприяють правильному розподілу і розмежуванню функцій між працівниками, одночасно забез­печують взаємозв'язок в їхній роботі. Стандарти дають змог}' систематизувати і узагальнити досвід застосування найбільш раціональних і досконалих методів і прийомів роботи.

Посадові інструкції складаються з розділів, де конкрети­зуються загальні положення, права, обов'язки і відповідаль­ність працівника.

Загальні положення — перелік основних завдань спеціа­лісту або виконавцю. Зокрема, вказують підпорядкованість працівника, порядок його призначення на посаду, рівень кваліфікаційних вимог, що ставляться до нього.

Права — на підставі законодавства, нормативно-право­вих актів, норм і правил, що регулюють службові взаємовід­носини працівників контрольно-аудиторських підрозділів, аудиторської фірми, визначають самостійність дій їх під час виконання посадових обов'язків.

Обов'язки — конкретні завдання, покладені на ревізора, аудитора.

Відповідальність — обов'язок ревізора, аудитора відпові­дати за свої дії. Відповідальність їх визначають відповідно до діючих нормативно-правових актів та інструкцій за не­виконання або неправильне виконання покладених обов'яз­ків та невикористання наданих їм прав.

Складають посадові інструкції керівники контрольно-ре­візійних і аудиторських підрозділів, а затверджує керівник організації, до якої входить цей підрозділ.

Розвиток творчих здібностей і громадської активності працівників, зайнятих у контрольно-аудиторському процесі, передбачає навчання науковим методам, необхідних для дос­лідження фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єднань з метою виявлення резервів для удосконалення господарювання, застосування досягнень науково-технічно­го прогресу. Аудитор, ревізор у своїй професійній діяльності не повинні обмежуватися лише фіксуванням недоліків, а зобов'язані творчо підходити до причин негативних явищ, виявлених у процесі ревізії, аудиту. Не досить, наприклад, констатувати невиконання договорів поставки продукції у заданому асортименті, слід з'ясувати, які фінансові наслідки мало підприємство від цього порушення, чим викликано одноосібне рішення щодо зміни асортименту, якою мірою служба маркетингу реагувала на зміни та з чиєї вини завда­но матеріальних збитків, скомпроментовано комерційний ав­торитет підприємства на ринку та ін. Необхідно виходити з того, що контроль є ефективним, якщо він має стратегічний характер, спрямований на досягнення конкретних результа­тів, своєчасним, гнучким, простим і економним,

Спеціалісти з ревізії й аудиту зобов'язані бути активними У виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, інформувати колективи підприємств і об’єднань, власників, акціонерів про порушення законодавства, прояви монопо­лізму, вносити пропозиції щодо порушників нормативно-правових актів, що регулюють господарську діяльність, та запобігання виникненню недоліків у подальшому.

Узагальнення досвіду розвитку НОП в управлінській ді­яльності дає змогу створити типову модель розробки і впро­вадження планів НОП у контрольно-аудиторському процесі, що включає організаційну підготовку, аналіз організації праці, складання і впровадження планів НОП (рис.2).

Похожие работы

Общая характеристика аудиторского контроля

Скачать

220545

3

0

... . При составлении договора должен быть принципиальный подход сторон, чтобы предусмотреть максимально возможные ситуации и не нанести ущерба ни клиенту, ни аудиторской организации. В договоре можно рассматривать примерный план аудита, общую характеристику методов проверки и оказания сопутствующих услуг, причины составления отрицательного аудиторского заключения или отказа аудитора от выражения ...

Аудиторский контроль в России

Скачать

47571

0

0

... проверяемой организации, но и разработка рекомендаций по устранению имеющихся недостатков и нарушений финансово-хозяйственной деятельности, а также предложений по улучшению и повышению финансовых результатов. Аудиторский контроль (аудит) может быть обязательным и добровольным (инициативным). Так, обязательный аудит проводится в случаях, прямо установленных законодательством Российской Федерации, ...

Аудиторский контроль учетной политики бюджетной организации

Скачать

37219

1

0

... к конкретным условиям ведения хозяйственной деятельности организации. В ходе курсовой работы была поставлена цель - исследование теоретических и практических аспектов организации аудиторского контроля учетной политики бюджетной организации. В соответствии с поставленной целью в работе решены следующие задачи: 1.  Изучены принципы формирования и аудита учетной политики бюджетной организации ...

Аудиторская деятельность и перспективы ее развития в Киргизской Республике

Скачать

379747

7

7

... молодые специалисты. Также последняя необходимость прокомментирована постоянными изменениями и дополнениями законодательной базы Кыргызской Республики. 3.5 Перспективы развития аудита в Кыргызской Республике Чтобы определить перспективы развития аудиторской деятельности на рынке Кыргызской Республики необходимо изучить ряд данных и показателей и провести соответствующий анализ по данной ...