3.3. Підсумки перебудови.

В результаті "перебудова" перетворилася в символ глибинного відновлення й одночасно зміни всієї соціалістичної системи і її положення у світі.

Період поступового якісного перетворення соціалістичної системи на основі далеко їдучих планів і розпливчастих представлень про фундаментальну перебудову і міцну стабілізацію радянського соціалізму, покликаного стати зразком для всього людства, тривав неповні чотири роки, приблизно з початку 1987 до середини 1990 року. Зрозуміло, такого терміну було свідомо недостатньо для створення дійсно обновленої системи. Питання в тому, чи могла подібна система бути сформована і функціонувати, залишається й очевидно ще довго буде залишатися предметом ідеологічних суперечок. Серед багатьох обвинувачень, що пред'являли Горбачову, навряд чи не саме головне – нерішучість. Але якщо порівняти епохальні масштаби здійсненого ним прориву і більш ніж скромний відрізок часу перебування у влади. 5 років і 5 місяців, якщо вважати закінченням терміну не 25 грудня 1991 року, а драматичне повернення з Фороса в Москву, коли влада вже належала Єльцину. От тільки деякі віхи епохи Горбачова34:

• Руйнування “залізної завіси”, припинення холодної війни.

Закінчення ядерного протистояння

Вивід військ з Афганістану

Ліквідація монополії на владу КПРС

Проведення перших в історії радянських країн вільних змагальних виборів

Гласність

Гласність - ключове слово перебудови, що дозволило століттями безсловесним масам говорити все, що здумається, критикувати кого завгодно, у тому числі й особливо хтиво самого Горбачова-людину, що дав їм волю.

У результаті його реформ світ кардинально змінився і більше ніколи не стане колишнім. Зробити таке, не володіючи мужністю і політичною волею неможливо. До Михайла Горбачова можна відноситися по-різному, але немає сумніву, що це одна з найбільших фігур історії.


Висновки

Розвиток радянського суспільства в другій половині 80-х років міцно пов'язується з поняттям «перебудова». Цим поняттям позначався переворот спочатку у свідомості громадян, а потім - в економічній і, у кінцевому рахунку, у всій внутрішній політиці СРСР. В результаті "перебудова" перетворилася в символ глибинного відновлення й одночасної зміни всієї соціалістичної системи і її положення у світі.

Період поступового якісного перетворення соціалістичної системи на основі далекоглядних планів і розпливчастих представлень про фундаментальну перебудову і міцну стабілізацію радянського соціалізму, покликаного стати зразком для всього людства, тривав неповні шість років, приблизно з початку 1985 до середини 1990 року. Зрозуміло, такого терміну було свідомо недостатньо для створення дійсно обновленої системи. Питання про те, чи могла подібна система бути сформована і функціонувати, залишається й очевидно ще довго буде залишатися предметом ідеологічних суперечок.

Переворот, зламування партійно-державних структур СРСР могли відбутися тільки в умовах наростаючих економічних труднощів, які багато в чому визначалися непродуктивними витратами. Після приходу Горбачова до влади був здійснений цілий ряд заходів, спрямованих (на словах) на поліпшення економічного стану країни. Однак поставлені цілі досягнуті не були. Перебудова політичної й економічної систем СРСР закінчилася руйнуванням і системи, і СРСР.

Процес називаний перебудовою був заключним етапом "холодної війни", що закінчився поразкою СРСР. Цю поразку в значенні закономірності чи випадковості раціональніше розглядати, як поразку в будь-якій іншій війні. Було два супротивники, два табори приблизно однакові по силі і війна тривала 50 років.

Я думаю, що в плині всього цього періоду при рівних шансах у супротивників могли відбутися події випадкового характеру, що привели б одного із супротивників до поразки. Але для випадкових подій потрібно готувати благодатний ґрунт. Короткочасність правління Ю.В.Андропова, що міг повести країну по шляху реформ "китайського зразка", є випадковість чи закономірність? Підтримка реформ Горбачова широкими масами це результат психологічної війни спрямованої на підрив соціалістичних цінностей чи обивательське невдоволення будь-якою владою? Поразка ГКЧП випадковість чи закономірність?

Хід історії країни обумовлений не тільки взаємодіями усередині держави але і взаємодією країн між собою. У цих взаємодіях народжується чи конструюється ґрунт для випадкових подій.

Перебудова, як будь-який історичний процес є добре підготовлений випадок.

У 1990-1991 роках у нас, безумовно, відбулася світова геополітична катастрофа. Вона була несподіваною для більшості радянських людей. Так, у середині 80-х років відомі історики А. Некрич і М. Геллер писали: «Наближаючись до свого 70-річчя, держава, породжена в жовтні 1917 року, завершує восьме десятиліття XX століття як остання світова імперія. Над радянською зоною - від Куби до В'єтнаму, від Чехословаччини до Анголи - ніколи не заходить сонце... Успіхи системи очевидні». Саме таким було світовідчування Заходу, які панічно боялися радянської агресії.

Незважаючи на такі світовідчування, крах комуністичної системи усе-таки відбувся. 1985-1991 роки - кінець комунізму. Починається відкрита номенклатурна приватизація, приватна власність узаконюється, про реально-державну (тоталітарну власність) вже і мови немає. Номенклатура відкрито перетворюється в капіталістичну. До кінця цього періоду лад схожий уже не на «імперіалізм» у класично-ленінському описі, а на щось перехідне до «західної» моделі, до ринкової економіки, до відкритого суспільства і вільного капіталізму. Політично все це відбувається на тлі тотального розгрому держави, яка цілком програла психологічну і холодну війну як у зовнішньому світі, так і усередині країни. Поразка закінчується розпадом, зникненням колишньої могутньої держави СРСР.


Література

Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

«Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

«Московський комсомолець», вибірково 1990-1991

«Аргументы и факты», вибірково 1990-1991

Абалкин Л. Невикористаний шанс. – М.: Политиздат, 1991.

Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля. – М.: Правда, 1991.


1 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.


2 Абалкин Л. Невикористаний шанс. – М.: Политиздат, 1991.

3 Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля. – М.: Правда, 1991.

4 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

5 Абалкин Л. Невикористаний шанс. – М.: Политиздат, 1991.

6 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

7 Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

8 Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

9 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

10 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

11 Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля. – М.: Правда, 1991.

12 Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

13 Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

14 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

15 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

16 Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

17 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

18 Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

19 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

20 Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля. – М.: Правда, 1991.

21 Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

22 Абалкин Л. Невикористаний шанс. – М.: Политиздат, 1991.

23 Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

24 Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

25 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

26 Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

27 Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

28 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

29 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

30 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

31 «Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

32 Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля. – М.: Правда, 1991.

33 Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

34 Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.


Информация о работе «Національна політика СРСР в роки перебудови»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 66462
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
36531
0
0

... і мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Усувати ці труднощі, не допускаючи їх переростання у конфлікт, є завдання всіх гілок влади, а також політиків і економістів. У випадку порушення демократичних принципів етнонаціональних відносин, відсутності профілактичних дій у сфері міжнаціонального спілкування можливе виникнення і розвиток етнонаціональних конфліктів як усередині держави, ...

Скачать
36430
0
0

... наук та вищих учбових закладів ці проблеми сьогодні ретельно вивчаються, опрацьовуються відповідні пропозиції. Проте їх не завжди сприймають владні структури, що гальмує їх оперативне втілення в життя. Водночас регіональна політика є тим ефективніша, чим ґрунтовнішою є її наукова база. Теоретичні розробки регіональних проблем, узагальнення Досвіду багатьох держав світу показують, що як жорстко ...

Скачать
43877
0
0

... Українська історіографія про релігійно-конфесійні відносини в УРСР у роки перебудови (1985 - 1991 рр.) Серед багатьох факторів національно-духовного відродження у роки перебудови особливе місце займав релігійний фактор, оскільки Україна завжди була багатонаціональною державою, а звідси і багатоконфесійною, а її народ, незважаючи на довгі роки релігійного пригнічення, зберіг притаманну йому ...

Скачать
126640
0
0

... в областях з високим рівнем індустріального розвитку. 2. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічно ...

0 комментариев


Наверх