Навигация
Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств
57518
знаков
1
таблица
0
изображений
5. Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств
Прибуток, що залишається після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а якщо це підприємство державне,— в розпорядження його трудового колективу.
Права державних підприємств України у використанні чистого прибутку дещо обмежені. Міністерства й відомства встановлюють для них у централізованому порядку нормативи відрахувань від прибутку, що залишається у їхньому розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, розробку та освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове будівництво. Робиться це з метою підтримки певного рівня інвестиційної діяльності під державним контролем.
Зазначені дії держави вимушені, вони спрямовані на подолання суперечностей перехідного етапу розбудови ринкової| економіки. Те ж саме слід зауважити й про таку обмежуючу норму. В 1994 р. уряд України встановив, що в разі наявності у суб'єкта підприємницької діяльності, заснованого на загальнодержавній власності, довгострокової заборгованості (непогашених понад 60 днів боргів кредиторам), орган державної виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, визначає порядок використання ним прибутку (доходу) аж до повного погашення довгострокової заборгованості.
Підприємства розподіляють прибуток, що залишається в їхньому розпорядженні, за напрямами використання (з урахуванням зазначеного застереження щодо державних підприємств) на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:
· фонд коштів на розвиток та вдосконалення виробництва;
· фонд коштів на соціальні потреби;
· фонд коштів для матеріального заохочення;
· резервний (страховий) фонд;
· фонд коштів на інші цілі.
Приймаючи рішення про розподіл чистого прибутку, підприємство мусить знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на виробничо-технічний та соціальний розвиток, матеріальне заохочення трудівників (акціонерів, пайовиків) та на інші цілі.
Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва витрачається на задоволення потреб, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва, та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.
Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці й техніки безпеки. Це також затрати на проведення науково-дослідницьких і експериментально-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.
За рахунок цієї частини чистого прибутку підприємства сплачують заборгованість за довгостроковими банківськими кредитами на інвестиційні цілі, пов'язані з капітальним будівництвом, а також за процентами на ці кредити (слід підкреслити, що проценти за всі інші банківські кредити, крім прострочених, є елементом затрат на виробництво й обіг, тому з прибутку їх сплата не фінансується).
Однією з потреб виробництва, пов'язаних із його розширенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів. Тому підприємства періодично спрямовують частину прибутку безпосередньо до статутного фонду на приріст нормативу власних оборотних коштів.
Фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:
· будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та об'єктів соціально-культурної сфери;
· утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних закладів, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);
· проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;
· інші подібні витрати (наприклад, на здешевлення харчування робітників і службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку, гуртожитків теле- й радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання цінних подарунків для ветеранів тощо).
Фонд коштів для матеріального заохочення спрямовується на стимулювання заінтересованості трудящих підприємства в досягненні високих кінцевих результатів роботи. В даному напрямі прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги робітникам і службовцям.
Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку є обов'язковим у порядку й розмірах, що визначаються установчими документами.
Прибуток, що залишається на підприємствах після сплати податків та інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі його власниками або трудовими колективами. Підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси на створення спільних підприємств, у тому числі з участю іноземних інвесторів, придбати акції, облігації, інші цінні папери юридичних осіб. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити добровільні внески установам культури, освіти, охорони здоров'я, фізкультури та спорту, громадським організаціям інвалідів тощо.
Певна сума прибутку, що йде на добровільні внески та благодійні цілі (в межах 4 % загальної суми прибутку), звільняється від оподаткування.
Одним з можливих шляхів використання прибутку підприємства це вакористання її на ринку цінних бумаг. Поглиблення процесів реформування економіки в напрямі створення повноцінних ринкових відносин супроводжується розширенням операцій суб'єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів. Він являє собою специфічну сферу товарно-грошових відносин, де об'єктом угоди виступають цінні папери — акції, облігації, векселі та інші. Суб'єктами цих відносин є емітенти й інвестори: перші здійснюють випуск цінних паперів та їх реалізацію з метою залучення фінансових ресурсів (ними можуть виступати підприємства або держава), другі вкладають свої фінансові ресурси з метою одержання прибутку шляхом одержання дивідендів, процентів, а також через перепродаж цінних паперів на ринку.
Підприємства недержавних форм власності можуть вкладати (інвестувати) частину свого прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і обов'язкових платежів, на придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (таких, які емітують інші юридичні особи, або державних). Альтернативними формами інвестування вільного прибутку є вкладання коштів у спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього), розміщення їх на банківських депозитах, що також приносить доход.
Акція — це цінний папір, який засвідчує часткову участь її володаря у майні акціонерного товариства і його право на одержання дивіденду — частини чистого прибутку товариства, що розподіляється серед акціонерів. Облігація засвідчує внесення грошових коштів, вона дає право її власникові одержувати прибуток через фіксовану процентну ставку.
Приймаючи інвестиційне рішення про розміщення чистого прибутку через ринок цінних паперів, підприємство повинно оцінити всі можливі варіанти інвестування, маючи на увазі насамперед одержання якомога більшого поточного доходу, а також забезпечення по можливості найнадійнішого захисту нагромаджень від знецінення. Треба мати на увазі, що спектр ризиків інвестування у цінні папери (це стосується навіть державних цінних паперів) дуже широкий, він включає як повну або часткову втрату вкладених коштів, так і несплату повністю або частково очікуваного доходу, знецінення вкладених у цінні папери коштів за збереження їх номінальної величини.
Ось чому, приймаючи, наприклад, рішення про купівлю акцій якоїсь компанії, підприємство має спочатку добре вивчити стан справ цього емітента на базі даних, що є на фондових біржах, у відкритій пресі, інформації, яку дають представники акціонерного товариства в публічних виступах, рекламних оголошеннях тощо. При цьому одним із головних критеріїв прийняття позитивного рішення про інвестування мають бути показники фінансового стану акціонерного товариства. Ризикованим вважається інвестування коштів на купівлю акцій компанії, яка в структурі своїх фінансових ресурсів має власних ресурсів менш як 50—60 % (решта — кредити банків, кошти, мобілізовані шляхом емісії облігацій, різні борги).
Висновки.
Наша рідна Україна – це ще дуже і дуже молода даржава по зрівнянню з іншими державами Европи. Ми тільки не давно стали на шлях ринкової економіки, тому в нас ще дуже богато проблем з законодавством.
У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові гарантії як платників податків, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.
Своє відображення законодавчі закріплення повинні також знайти у Податковому кодексі України, який регулював би всі питання податкових відносин між державою та платником податку.
Згідно з розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ та виведення економіки України з кризи" № 298/97 від 18.08.97 р. та його дорученням № 1-14/464 від 24.07.98 р., а також дорученням Прем'єр-міністра України № 18567/1 від 09.09.97 р. до кінця 1997 р. мав бути розроблений та представлений на розгляд Верховної Ради України проект Податкового кодексу України.
Президент України Л. Кучма поставив перед новим урядом декілька питань, що потребують негайного вирішення. Серед цих питань є питання присвячене проведенню реформ в області податків.
Тому ми будемо сподіваатися на швидке вирішення цих питань.
Використана література.
1. Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р.
2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» № 283-97-ВР від 22.05.97 р.
3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий. податок з громадян" № 13 від 26.12.92 р. (з подальшими змінами і доповненнями).
4. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.97 р.
5. Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" № 402/97-ВР від 26.06.97 р.
6. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" № 320-ХІУ від 17.12.98 р.
7. Закон України «Про внесення змін до -ст. II Закону України "Про податок на додану вартість"» № 943-ХІУ від 14.07.99 р. та ін.
8. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування грального бізнесу" № 1 1160-ХІV від 19 жовтня 1999 р. (набрав чинності з 13.11.99 р.)
9. Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва"» за № 746/99 від 28.06.99 р.
10. Білик М.Д. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін – К.: КНЕУ, 2000.
11. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: підручник. – К.: Либідь, 1995.
Похожие работы
... изучении отдельных вопросов применялся аппарат математической и налоговой статистики. 1.2. Принципы налогообложения предприятий с иностранными инвестициями в России. На налогообложение предприятий с иностранными инвестициями в РФ оказывает влияние не только внутреннее законодательство, но и международные правила и принципы. ...
... некоторые другие налоги, имеющие значительный вес в структуре налоговых платежей предприятия и оказывающих существенную нагрузку н него, на один налог. Анализ налоговой нагрузки показал, что при применении упрощенной системы налогообложения предприятие может реально снизить свою налоговую нагрузку. При этом затраты предприятия будут минимальными, упроститься система налогового учета предприятия. ...
... , а также по авторским договорам. Налоговая база определяется как сумма выплат и иных вознаграждений, начисленных налогоплательщиками за налоговый период в пользу физических лиц. Не подлежат налогообложению на предприятии все виды компенсационных выплат связанных с возмещением вреда, причиненного увечьем или иным повреждением здоровья, компенсации за неиспользованный отпуск, возмещение иных ...
... системой налогообложения по схемам: «Доходы» и «Доходы – Расходы», и общим режимом налогообложения), налоговая нагрузка остается существенной – доля ЕНВД в чистой прибыли составляет 25 – 30 %. Такая ситуация наблюдается не только в ООО «Таганка», но и на других предприятиях малого и среднего бизнеса Амурской области в целом и Благовещенске в частности. Многие предприниматели, работающие в сферах ...
0 комментариев