ЗМІСТ
стор.
Вступ.........................................................................….…...3-5
1. ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ................................................……6-8
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст. ......…..9-10
3. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІСАКА БАБЕЛЯ.......................….11-13
4. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ОЛЕШІ....................….14-16
5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАЄВА.........17-19
6. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО..............................20-22
7. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІЛЬФА ТА ПЕТРОВА.............23-27
8. ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ЛІТЕРАТУРНА
ОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.” (ПРОЕКТ) ........................28-30
ВИСНОВКИ...................................................................…….31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ...32-33
ДОДАТКИ........................................................................34-35
ВСТУП
Актуальність теми. Як відомо, культурне і суспільне життя тісно пов’язані між собою складними причинно-наслідковими зв’язками. Тому ті суспільні потрясіння, що випали на початку ХХ ст. на долю жителів Російської, а згодом Радянської імперії, не могли не створити нове покоління творчої інтелігенції.
Саме на цей період припадає розквіт цілої плеяди талановитих та самобутніх одеських письменників, які створили “одеський період” радянської літератури. Їх твори мають велику літературну та духовну цінність, а більшість з них досі не втратила своєї актуальності.
Популярність цих письменників серед читачів не згасає з плином часу. Тому існує цілком реальна можливість практичного використання в туристичній галузі пам’яток цього літературного періоду. Її втіленням може стати, наприклад, новий екскурсійний маршрут.
Все вищенаведене спонукало автора курсової роботи – майбутнього менеджера туризму – вибрати саме цю тему, яка є актуальною і перспективною для розвитку туристичної галузі в наш час – на початку XXI ст.
Об’єктом дослідження курсової роботи стало життя та творчість найяскравіших одеських письменників 1920-30-х рр.
Хронологічні рамки даної роботи охоплюють період 1920-30-х рр.
Аналітичний огляд літератури. Для написання курсової роботи автором було використано значну кількість літератерних джерел, серед яких хотілося б відмітити окремі роботи.
У книзі А. Атаса “Старая Одесса” викладено історію Одеси від моменту її заснування до ХХ ст. [1]
У книзі С. Поварцова “Причина смерти – расстрел” досліджується доля Ісака Бабеля, причини його загибелі. Книга містить дані з архівів КДБ, протоколи допитів письменника.[2]
Монографія академіка Д. С. Лихачева “Литература – реальность – литература” аналізує образ О. Бендера, його поступовий розвиток. Автор книги намагається відшукати предків Остапа в світовій та вітчизняній літературі.[3]
Велику кількість матеріалу для написання курсової роботи взято із збірника “Одесская плеяда”, де крім сатиричних творів, містяться біографії та характеристики творчості одеських письменників.[4]
Для складання екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. ХХ ст.” автором було використано картографічний матеріал по м. Одеса.[5]
Повний список використаної літератури та джерел приведений у кінці курсової роботи.
Мета роботи: всебічно дослідити життя та творчість найяскравіших одеських письменників 1920-30-х рр.; зробити аналіз можливостей використання в туристичній галузі культурно-історичних пам’яток, що пов’язані з літературним життям Одеси того періоду.
У даній курсовій роботі автором було поставлено завдання дослідити:
– Чому та чим одеські письменники відрізняються від письменників, чия доля ніяк не була пов’язана з Одесою. Для цього автор дослідив та коротко виклав у даній роботі історію Одеси та її мешканців;
– Саму епоху 1920-30-х рр., яка безумовно мала досить великий вплив на літературу;
– Життя та творчість найяскравіших письменників, а саме: І. Бабеля, Ю. Олеші, В. Катаєва, К. Паустовського, І. Ільфа та Є. Петрова;
– Можливість проведення екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. XX ст.”.
Структура курсової роботи: робота викладена на 33 сторінках і складається зі вступу, восьми розділів, списку використаної літератури та джерел, висновків та додатків.
1. ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ
Одеса – великий культурний центр України і водночас одне з найсамобутніших українських міст. Одесити не схожі ні на кого в світі, інколи може здатися, що вони окрема нація зі своєю мовою та своєрідною культурою. Коли людина потрапляє в це місто, вона одразу відчуває, що Одеса і весь інший світ – “це дві великі різниці”.
Одеса заснована на місці турецької фортеці Хаджибей (перша згадка – 1415 р.)[6], яку 25 вересня 1789 р. взяв загін під командуванням Дерибаса. У 1793 р. за розпорядженням Суворова, який відповідав за укріплення кордонів з Туреччиною, починається будівництво нової фортеці[7]. А 27 травня 1794 р. Катерина ІІ підписує наказ про заснування міста Хаджибей. Нове місто створювалося, як військово-морський форпост Росії на ближніх підступах до турецьких володінь.У січні 1795 р. за бажанням Катерини ІІ місто отримало сучасну назву. Це пов’язано з тим, що колись на схід від Хаджибея існувало грецьке поселення Одесос[8].
Своїм виникненням та початковими успіхами Одеса має завдячувати переважно іноземцям. Її засновником був неаполітанець Дерибас, план забудови міста склав француз Де’Волан, адміністративна влада в краї належала відомим французьким емігрантам Рішельє та Ланжерону. Їх найближчими помічниками були виключно іноземці – Рошешуар, Кобле, Кастельно та інші[9].
Не знайомі з життям російських міст, зі звичаями російської провінційної адміністрації, керівники Одеси повели місто новим шляхом. Вісті з далекого Заходу отримувалися з перших рук, а зближення з іноземцями сприяло засвоєнню європейських смаків та навиків[10].
Адміністративний гніт мало відчувався в Одесі, тут частіше чулося вільне слово, суспільна самодіяльність знаходила собі більше свободи, ніж в інших місцях Росії.
Такою побачив Одесу О. С. Пушкін:
Там все Европой дышет, веет,
Все блещет югом и пестреет
Разнообразностью живой.
Язык Италии златой
Звучит по улице веселой,
Где ходит гордый славянин,
Француз, испанец, армянин,
И грек и молдаван тяжелый,
И сын египетской земли…[11]
У пошуку вільного життя в Одесу приходили люди з різних країв, і це не були звичайні, рядові люди: кріпаки, що втікли від панів були найенергійнішими, найсміливішими та найбільш свободолюбивими серед своїх односельчан, бо наважилися на багатокілометрову та небезпечну дорогу; болгари і греки, що не бажали терпіти турецьку владу; чорноморські козаки… Тобто це були найбільш енергійні та сміливі представники різних народів. Недарма один із мандрівників, що побував у Одесі на початку ХІХ ст., писав, що населення Одеси – “це волевий накип народу”[12], і ця особливість збереглася протягом двохвікової історії міста. Одеситів вважають енергійними, сміливими, заповзятими та безжурними при невдачах. Ці якості – “національна риса” одеситів, що взяли найкраще у своїх предків.
Отже, коротко ознайомившись з історією Одеси та її мешканців, можна зробити висновок, що це незвичайне місто. І нема нічого дивного в тому, що одеська література теж має свої особливості. Перше, що насамперед об’єднує всіх одеських письменників – почуття гумору, яке ніколи їх не полишає. Існує навіть таке поняття, як “одеський гумор”. Окрім цього у своїх творах одесити часто використовують специфічну одеську мову. Особливо полюбляв користуватися цим прийомом Ісак Бабель.
Одеські літератори увібрали в себе неповторний дух Одеси. Більш того – їм вдалося відтворити його на сторінках своїх творів. Творчість одеських письменників дає змогу значно поглибитися в розумінні так званого “одеського феномену”, що склався під впливом ряду історичних, культурних та геополітичних факторів. Тому знайомство із культурно-історичними пам’ятками, що так чи інакше пов’язані із літературним життям Одеси, зокрема періоду 1920-30-х рр., має всі підстави стати невід’ємною частиною одеської екскурсійної програми.
0 комментариев