Навигация
Комплексна зелена зона міста
54737
знаков
1
таблица
0
изображений
3. Комплексна зелена зона міста.
Поняття зеленої зони міста єдиної системи міських та заміських зелених насаджень пов'язано з тенденцією урбанізації, яка виникла на противагу некерованій урбанізації природних комплектів та погіршенню навколишнього середовища. Тільки гармонійне поєднання штучних і природних комплексів міського ландшафту може забезпечити екологічну, функціональну й естетичну якість життєвого середовища.
Загальна площа території комплексної зеленої зони в розрахунку на міського жителя становить приблизно від 1000 (для малих міст і селищ міського типу) до 2200 м2 (для великих міст). Площа території і межі комплексної зеленої зони уточнюються в кожному конкретному випадку залежно від природного району, характеру розташування й особливостей розвитку населених місць у групових системах, меж землекористування, наявності та розташування існуючих зелених масивів, водоймищ, які потребують окультурення, й інших умов. Формування комплексної зеленої зони міста тісно пов'язане з вирішенням багатьох містобудівних, архітектурних, культурно-освітніх, інженерно-технічних, біологічних, агротехнічних, економічних та інших питань.
Створення зеленої зони міста, як цілісної системи озеленення і обводнення міста чи міської агломерації вимагає вивчення її ландшафтної, екологічної та функціональної структури. Ландшафтний підхід до дослідження міста як єдиного архітектурно-ландшафтного комплексу дає змогу виділити на території міста і приміської зони кілька типів ландшафтів.
Урбанізовані, які визначають основні риси міста. вони складаються з житлових і промислових забудов, транспортних комунікацій і зелених масивів, значна частина яких набула вигляду садово-паркових ландшафтів.
Індустріальна промисловість з вираженим силуетом, які займають значні території, це ландшафти Донецька, Кривого Рогу.
Комунікаційні стрічкові – антропогенні утворення, представлені не лише стрічками залізниці чи автомобільної дороги, а й прилеглими до них придорожніми смугами. Останнім часом до цього типу ландшафтів ставлять вимоги рекреаційного характеру – підсиленням мальовничості шляхом реконструкції монотонних рядових снігозахисних насаджень, розкриття цікавих перспектив сусідніх сільськогосподарських пейзажів і навпаки, приховування нецікавих картин чи будівель, які псують пейзаж.
Девастовані з'являються як результат гірничодобувної та іншої господарської діяльності, яка призводить до зняття рослинного покриву, ґрунту і утворення кар'єрів з оголеною гірською породою. Згідно з природоохоронним законодавством вони підлягають повній рекультивації з наступним використанням земель для лісового та сільського господарства, або для створення рекреаційних об'єктів.
До агрокультурних належать ландшафти сільських поселень (приміські села, хутори), промислових зон колгоспників та радгоспів, пасовищ, лук і садів.
Лісогосподарські ландшафти представлені приміськими лісогосподарськими угіддями. Наслідок розширення рекреаційних функцій лісогосподарські ландшафти все частіше набувають вигляду рекреаційних.
Гідроморфні ландшафти – водні простори, які мають різноманітне функціональне призначення. Декоративні якості водоймищ відіграють важливу роль у формуванні рекреаційних зон, визначають архітектурно-просторову організацію лісо- та лугопарків.
Рекреаційні – новий тип ландшафтів, що виник у процесі освоєння лісогосподарських, гідроморфних, сіль господарських та девастованих для відпочинку міського населення. У місцях масового організованого відпочинку вони мають виразний характер, який формується прийомами рекреаційної архітектури. Індивідуальний неорганізований відпочинок, особливо з використанням автомобіля, створює загрозу для природи, рекреаційної діяльності, як джерело шуму, забруднення середовища і пошкодження ґрунту.
Усі перелічені ландшафти взаємопов'язуються через посередництво комплексного ландшафтного планування, яке передбачає тісне співробітництво всіх галузей господарства, що беруть участь у землекористуванні і організації території.
В межах зеленої зони за рівнем негативного впливу міських факторів середовища можна виділити 4 ландшафтно-екологічних пояси. Перший – приміські ліси зовнішнього кільця зеленої зони, не піддані помітному антропогенному впливу. В них майже не порушена лісова обстановка і вони є своєрідним еталоном. Другий – лісопаркові та паркові насадження, зелені масиви обмежуваного користування і спеціального призначення, умови зростання у яких відповідають життєвим проблемам рослин. Третій – міські сквери, бульвари, внутришньоквартальні насадження, зелені смуги вздовж вулиць, що характеризуються задовільними життєвими умовами. Четвертий - насадження на вулицях та площах житлової забудови з інтенсивним транспортним рухом, на території промислових підприємств – забруднювачів повітря, які знаходяться в умовах сильного екологічного пресу.
Виходячи з рівня витривалості дерев і кущів у несприятливих міських умовах, умовно виділяють 3 групи рослин (найбільше – і середньо чутливі, витривалі), які рекомендуються для висаджування у відповідних екологічних поясах. Найбільш чутливі до поганих умов зростання рекомендують висаджувати у першому або в другому екологічному поясі (ялина, європейська, Енгельмана, сибірська, всі види ялиці, бук європейський, клен, явір).
Рослини середньої чутливості (біота, ялина колюча, модрина європейська, туя західна, в'яз гладенький, дуб звичайний, всі види горіха, липи) слід висаджувати у третьому екологічному поясі. Витривалі рослини (айлант високий, акація біла, гледичія три колючкова, дуб звичайний, шипшина зморшувана, свидина) доцільно висаджувати у четвертому екологічному поясі.
Комплексна зелена зона міста складається з ядра (територія міської забудови) і зовнішньої зони. Розподіл її території за функціональними призначеннями та складовими структурними елементами проводиться по стандартній номенклатурі. В ядрі виділяють мікрорайони, квартали; зелені насадження, в тому числі загального користування і спеціального призначення; вулиці, дороги і площі; промислові території. Зовнішня зона включає: позаміську забудову і промислові території; курорти і місця відпочинку (заклади відпочинку, лікування, туризму, спортивні комплекси, пляжі, дачні поселення); дороги (залізничні, автомобільні); лісові масиви (приміські ліси, лісопарки, лісозахисні лісові масиви, залісені угіддя, полезахисні та інші лісосмуги); сади і виноградники приміських господарств, колективні сади робітників та службовців, розсадники; не озеленені території (сільськогосподарські землі та інші землі); водоймища.
За функціональним призначенням зелені насадження поділяють на 3 групи: загального користування – загальноміські парки культури та відпочинку, районні парки (парки планувальних та адміністративних районів міста), міські сади, сади житлових районів і мікрорайонів. бульвари, у тому числі на набережних лісопарки; обмеженого користування – зелені насадження на жилих територіях мікрорайонів і районів, на ділянках дитячих садків, шкіл, спортивних комплексів, закладів охорони здоров'я, культурно-освітніх, адміністративних та інших, вузів, технікумів, ПТУ, промислових підприємств і складів; спеціального призначення – насадження на міських вулицях і магістралях, територіях кладовищ, розсадників, квітникарських господарств, тощо.
Як архітектурно-планувальна структура міста, так і система зелених насаджень повинні сприяти створенню оптимальних умов для праці та відпочинку населення. Система озеленення пов'язується з організацією обслуговування населення. Так, група жилих будинків із закладами побутового обслуговування включає первісний елемент озеленення – сад житлової групи. Мікрорайон, який охоплює кілька житлових груп, має свій мікрорайонний сад (другий елемент системи озеленення). Третім елементом, який входить у житловий район, є сад цього району. У великих містах адміністративні райони створюють районні парки. Четверта сходинка в системі міського озеленення – загальноміський парк із загальноміським спортивним комплексом. Загальноміським формуванням є також лісопарк. Ступінчастість системи озеленення залежить від величини міста і може бути спрощена.
Принципи підбору рослин і прийоми оформлення зелених насаджень значною мірою залежать від типу садово-паркового ландшафту.
За функціональним призначенням розрізняють з основних типи лісопарків: прогулянкові, спортивні та полу функціональні. Прогулянковий – найбільш поширений тип лісопарків, який формується поблизу житлового району і виконує рекреаційну-оздоровчу функцію.
Спортивні лісопарки розташовують для занять гірськолижним, санним, кінним та іншими видами спорту.
Полу функціональні лісопарки виконують одночасно кілька функцій: прогулянкову (відпочинок, спорт, туризм), природопізнавальну та природоохоронну.
Лучні гігроморфні ландшафти зелених зон міста в останні роки перетворюють у новий тип рекреаційних об'єктів – луко- та гідропарки.
З метою екологічного виховання населення в зелених зонах міста організовують екологічні стежини.
Велике природоохоронне, пізнавальне та рекреаційне значення мають природні національні парки, які створюють на великих площах.
проблема оптимізації міського середовища в умовах зростаючої урбанізації безпосередньо пов'язана з розвитком комплексних зелених зон міста, які є не лише оздоровчими екосистеми, а й рекреаційними комплексами різних рангів, покликаними протидіяти негативним впливом міста з його високою концентрацією виробництва і населення.
Зелена зона міста, як я зазначила вище, складається з сукупності міської і приміської рослинності: лісів, лісопаркових і паркових масивів, садів, скверів, бульварів та набережних, придорожніх смуг і санітарно-захисних насаджень, полів, лук, боліт, акваторій з їх розмаїттям водної рослинності та пустирів, порослих бур'янами.
Біоценотичний покрив зеленої зони міста як частина біосферної оболонки бере активну участь у біохімічному кругообігу, позитивно впливає на процеси метаболізму і життєдіяльності живих організмів, зокрема людина. Вона відіграє роль, "санітарної системи", яка запобігає негативним впливам на людину пошкоджуючи агентів навколишнього середовища і оздоровлює його шляхом цілеспрямованого використання санітарно-гігієнічних властивостей зелених насаджень, агроценозів, водоймищ і водостоків. Ландшафтні фактори впливають на наше здорове сприйняття, викликають позитивні емоції, позитивно діють на психіку людини.
Похожие работы
... містом та приміською зоною. Мережа вулиць проектується у вигляді єдиної системи з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць, планувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища. Основу вуличної мережі міста утворюють магістраті загальноміського значення - з них і починається її проектування. Принциповий напрямок трас зумовлений прийнятим ...
... урбанізація володіє трьома загальними рисами, характерними для більшості країн світу. Усі країни світу можна згрупувати за рівнем і темпами урбанізації. Швидкі темпи росту міського населення. Концентрація населення і господарства в основному у великих містах. "Розповзання" міст, розширення їхньої території. Темпи урбанізації - багато у чому залежать від її рівня. По рівню урбанізації виді ...
... другий вживає воду, що не пройшла адекватного очищення; щорічно від вживання неякісної або інфікованої води вмирає близько 10 мільйонів чоловік. Метою курсової роботи є аналіз екологічної системи мікрорайону ”Північний” локального рівня. Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання: Розробити карту-схему території розташування екосистеми мікрорайону ”Північний”; обґрунтувати межі ...
... 4 до 12 тис.км2 і районних систем від 1 до 3 тис.км2. У залежності від чисельності населення міста-центру, його соціально-економічного потенціалу, положення в структурі системи розселення, розвинутості інженерно-транспортної інфраструктури, регіональних природньо-кліматичних та інших умов радіус його зони впливу для міжрайонних систем поселень становить від 40 до 80км. У залежності від частки ...
0 комментариев