О Б " Е К Т Х У Л I Г А Н С Т В А

1. О Б " Е К Т Х У Л I Г А Н С Т В А .

Перш нiж розкривати поняття об"екта хулiганства, необхiдно розкри ти змiст взагавлi об"екта посягання. В системi основних еле­­­ментiв складу злочину, об"ект посягання займае важливе мiсце, вiн в значнiй мiрi допомагае розкрити змiст i суспiльну небезпечнiсть злочину.

Об"ектом злочину прийнято вважати те, на що посягае злочин. В науковому розумiннi об"ектом злочину е суспiльнi вiдносини, на якi посягае злочин, яким вiн спиричинюе шкоду, наносить збитки i якi захищаються нормами кримiнальноого закону.¹

В науцi кримiнальноого права розроблена класифiкацiя об"ектiв злочинiв: Загальний, родовий i безпосереднiй. Така класифiкацiя мае не тiльки пiзнавальне, але й кодифiкацiйне i правозастосовче значення.

Загальним об"ектом злочину виступають всi суспiльнi вiдносини, охоронюванi нормами кримiнального закону. Цей об"ект е сталим, але до тих пiр, поки не змiниться сам кримiнальний закон (кримiналiзацiя, декримiналiзацiя).²

Родовий об"ект бiльш детальнiше конкретизуе об"ект посмягання, вiн е частиною загального об"екту. Пiд ним прийнято розумiти визначену групу однорiдних суспiльних вiдносин, на якi посягають в принципi однорiдна група злочинiв. Родовий об"ект мае велике практичне значення. Система Особливоi частини Кримiнального кодексу будуеть­­­ся, виходячи iз родового об"екту.³

В правовiй лiтературi питання про родовий об"ект хулiганства е спiрним. Ряд авторiв визнають родовим об"ектом хулiганства суспiльний порядок.⁴

На думку ж авторiв одного з пiдручникiв Особливоi частини кримiнального права, родовим об"ектом злочинiв об"еднаних в десятiй главi Кримiнального кодексу, е сукупнiсть близьких мiж собою суспiльних вiдносин, що складають змiст громадського порядку, громадськоi безпеки i здоров"я населення.¹

На мою думку, найбiльш обгрунтованою е позицiя авторiв, що виз­­­нають родовим об"ектом хулiганства громадський порядок. Ця позицiя базуеться по-перше на тому, що поняття громадський порядок, громадська безпека i здоров"я населення не тотожнi i навiть не однорiднi, хоча близькi i взаемообумовленi. Кожному з них притаманна певна самостiйнiсть. По друге, в дiйсностi нi один iз злочинiв, передбачених главою десятою не посягае одночасно на громадський порядок, громадську безпеку i здоров"я населення. В той час, кожному з цих злочинiв притаманна певна самостiйнiсть,тобто, якщо громадський порядок втiлюеться в створеннi стану громадського спокою, прийнятих зовнiшнiх умов життедiяльностi людей, що забезпечуе нормальний ритм суспiльного життя, то громадська безпека проявляеться в створеннi безпечних умов при користуваннi джерелами пiдвищеноi небезпеки i проведеннi робiт пiдвищеноi небезпеки, а народне здоров"я - це вiдособлена група суспiльних вiдносин, що виникають i складаються при реалiзацii належних населенню сукупних фiзичних i психiчних благ, що забезпечують нормальне функцiонування i розвиток людськоi спiльностi.²

Таким чином, на мою думку, родовим об"ектом хулiганства слiд вважати лише громадський порядок.

Пiд безпосереднiм об"ектом злочину розумiють суспiльне вiдношення, якому спричиняе збитки, наносить шкоду конкретний злочин. Безпосереднiй

об"ект е частиною родового об"екту.¹ Встановлення його при квалiфiкацii злочину е обов"язковим. По безпосередньоому об"екту проводиться розмежування подiбних складiв злочинiв.

В правовiй лiтературi iснують рiзнi точки зору про те, що вважати безпосереднiм об"ектом хулiганства. Так, на приклад, В.I. Ткаченко, П.I.Грiшаев, Б.В.Здравомислов вважають, що безпосереднiм об"ектом хулiганства, завжди е громадський порядок.² На думку iнших вчених, безпосереднiм об"ектом хулiганства, крi громадського порядку, слiд визнати також правила спiвжиття (А.А.Герцензон),³ громадську безпеку (Н.Ф.Кузнецов)⁴ та iнше.

Бiльшiсть вчених - юристiв вважають все ж таки об"ектом хулiганства громадський порядок, тобто взаемовiдносини громадян мiж собою i суспiльством, заснованi на правилах спiвжиття. I на мiй погляд це е вiрне твердження, так як важко уявити громадський порядок, який би не опирався на суворе дотримання правил спiвжиття. Слiд також погодитись i з тим, що хулiганство може наносити шкоду не тiльки громадському порядку але й здоров"ю, честi i гiдностi окремих громадян, а також державнiй, колективнiй i приватнiй власностi. Але не слiд ототожнювати безпосереднiй об"ект злочину з будь-якими суспiльними вiдносинами, яким злочин може нанести шкоду. Так, при хулiганствi порушуеться громадський порядок, а здоров"ю громадян власностш та iншим вiдносинам шкода може бути i не нанесена.

Тому, на мою думку, безпосереднiм об"ектом хулiганства слiд вважати громадський порядок. Дане твердження опираеться також i на диспозицiю статтi 206 КК Украiни, з тексту якоi видно, що хулiганство - умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок.

Для правильного застосування ст. 206 КК Украiни треба чiтко зрозумiти, що ж охоплюеться поняттям "громадський порядок". Законодавець не дав чiткого поняття. Воновироблене в наукових працях вчених - юристiв, i iснуе багато рiзних визначень громадського порядку.

Всю сукупнiсть визначень I.Н.Даньшин роподiляе на три групи:

а) поняття громадського порядку в широкому розумiннi;

б) поняття громадського порядку у вузькому розумiннi;

в) тлумачення громадського порядку за допомогою iнших або описання його з допомогою однiеi, i до того ж не головноi ознаки.¹

Що стосуеться поняття громадського порядку в широкому розумiннi, то тут також не мае едностi серед вчених. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розумiе пiд громадським порядком в широкому розумiннi весь лад, всю систему громадських вiдносин, iснуючих в суспiльствi, що органiзовуеться i пiдтримуеться в державi². В.I.Ткаченко вважае, що громадський порядок - це сукупнiсть вiдносин, що регулюються правом, нормами i правилами спiвжиття.³ М.Л.Наклович висловлюе думку, що пiд громадським порядком в широкому розумiннi потрiбно розумiти врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть громадських вiдносин, що склалися в державi i ставлять своею метою подальший розвиток i укрiплення цих вiдносин.⁴ Висловлюються i iншi визначення. Але iх аналiз доводиться в загальному до того, що прихильники погляду на громадський порядок у широкому розумiннi вважають, що вiн складаеться при здiйсненнi не тiльки правових норм, але й iнших правил поведiнки - правил спiвжиття, норм моралi i т.п.

Визначення громадського порядку у широкому значеннi е неконкретним. I.Н.Даньшин вважае, що у широкому розумiннi поняття громадського порядку носить надто загальний характер, з нього не видно, якi ж сторони суспiльного життя, який порядок вiдносин мiж людьми потрiбно захищати. Бiльш вузьке розумiння громадського порядку мае певнi теоретичнi переваги, бо дозволяе окремi елементи, сторони громадського порядку, якi в своiй сукупностi дають можливiсть визначити коло складаючих його суспiльних вiдносин.¹

Визначення громадського порядку у вузькому розумiннi вченi також визначають по рiзному. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розумiе пiд цим вiдносини, що створюють в державi стан спокою i безпеки, складають систему вольових суспiльних вiдносин, сукупнiсть яких можна назвати громадським порядком у вузькому змiстi слова.² М.А.Ефремов говорить про громадський порядок як про систему взаемовiдносин, що встановились в суспiльстивi мiж громадянами, що регламентуеться не лише нормами права, але й нормами маралi i забезпечуючих здiйснення державними i громадськими органiзацiями та всiма громадянами своiх прав, захист iх законних iнтересiв i виеконання ними своiх обов"язкiв. Але найчастiше всього кримiналiсти пiд громадським порядком у вузькому значеннi розумiють врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть лише тих суспiльних вiдносин, якi мають забезпечувати нормальне функцiонування державних i громадських установ, пiдприемств i органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеку, честь i гiднiсть людей, а також нормальнi умови для iх роботи, побуту i вiдпочинку. I це визначення, на мiй погляд, найбiльш правильне.