Економічний аналіз

Варіант № 7

1. Аналіз використання плану виробництва, показники обсягу виробництва, їх взаємозв’язок. Привести приклади аналізу.

Планування – процес наукового передбачення ходу розвитку і шляхів здійснення виробництва, це свідомо підтримувана збалансованість і пропорційність виробництва. Планування – найважливіша функція управління. Планування націлене не тільки на зниження витрат виробництва, але, головним чином, на створення різноманітного асортименту продукції, що враховує різні потреби покупців.

Сутність планування полягає в обгрунтованому визначенні на встановлений період основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва, з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту ринку. Планування – процес прийняття і практичного здійснення управлінських рішень, воно спрямовано на подолання не детермінованого характеру економічного розвитку. Планувати можливо ті процеси, котрими людина і суспільство мають змогу управляти.

Прогноз – наукова різноманітна гіпотеза, обгрунтоване припущення про характер протікання економічних процесів у майбутньому і майбутній стан економічної системи. Прогноз охоплює всі явища і процеси, які слабко управляються і некеровані, котрі не піддаються плануванню (демографія, погодні умови, запаси корисних копалин тощо). Прогнозування – формування можливих передумов прийняття рішень. Прогноз – передплановий документ, що фіксує ймовірний ступінь досягнення поставленої мети в залежності від масштабу і способу майбутніх дій. Прогнози, складені в декількох варіантах дозволяють при розробці планів вибрати оптимальний варіант економічного розвитку. План і прогноз – це стадії розробки господарських планів, що взаємно доповнюють один одного.

Ринковий погляд на планування формується на основі наступних принципів:

1.  Демократизація планування – означає, що планово-управлінські рішення повинні формуватися знизу на підприємстві, не на директивній, а на індикативній основі.

2.  Первинність форм власності – означає, що право планування об'єктів власності належить, насамперед, власнику, котрий так само вправі делегувати цю функцію іншим органам, що планують від його імені.

3.  Науковість планів – означає використання при розробці планів об'єктивних економічних законів і системи прогресивних науково-обгрунтованих норм і нормативів, досягнень науки і техніки і передового досвіду.

4.  Соціальна спрямованість планів.

5.  Єдність і органічний зв'язок перспективного, середньотермінового, поточного й оперативного планування.

6.  Комплексність планів – означає, охоплення плануванням усіх боків діяльності підприємства і взаємозв'язок планів діяльності всіх цехів підприємства.

7.  Оптимальність планів – з декількох варіантів плану вибирається оптимальний, на основі максимуму прибутку і мінімуму витрат.

Система планів підприємства:

Стратегічне планування (10-15 років). Мета – комплексне наукове обгрунтування проблем, з котрими може зіштовхнутися фірма в майбутньому періоді і на цій основі розробити показники розвитку підприємства на плановий період. На основі взаємозв'язку перспектив і цілей розробляється стратегія підприємства.

Довгострокове планування (10-15 років). Засновано на методі екстраполяції – використання динаміки показників минулого періоду і на основі постановки оптимістичних цілей (підвищення показників на майбутній період). Складова частина стратегічного плану. Довгострокові плани націлені на вирішення самостійних проблем стратегії фірми.

Середньострокове планування (5 років). Передбачає розробку заходів, спрямованих на досягнення цілей, що намічені довгостроковими програмами. Формулюються основні завдання на 5-річний період. Містить кількісні показники.

Поточне (бюджетне) планування (1 рік з розбивкою по кварталам). Має детальний характер і розробляється по функціональних підрозділах у вигляді кошторисів. Сукупність кошторисів цехів відображається у вигляді єдиного річного бюджету або фінансового плану підприємства. Основа бюджету – прогноз продажів і розрахунок витрат виробництва.

Оперативне планування (термін: зміна, доба, декада, місяць). Детальні плани для вирішення конкретних питань діяльності підприємства. Мають вузьку спрямованість, високу деталізацію.

В оперативному плануванні виробництва в залежності від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як об'ємний, календарний, а також їхні різновиду: об'ємно-календарний і об'ємно-динамічний. Одні з них дозволяють планувати діяльність підприємства в цілому, інші – діяльність структурних підрозділів підприємства. Нижче я хочу привести їхню коротку характеристику.

Об'ємний метод призначений для розподілу річних об'ємів виробництва і продажу продукції підприємства по окремих підрозділах і більш коротким тимчасовим інтервалам – квартал, місяць, декада, тиждень, день, година. Цей метод передбачає не тільки розподіл робіт, але й оптимізацію використання виробничих фондів і, в першу чергу, технологічного устаткування і складальних площ за планований інтервал часу. З його допомогою формуються місячні виробничі програми основних цехів і плануються терміни випуску продукції або виконання замовлення в усіх випускаючих підрозділах підприємства.

Календарний метод застосовується для планування конкретних тимчасових термінів запуску і випуску продукції, нормативів тривалості виробничого циклу і випереджень виробництва окремих робіт щодо випуску головних виробів, призначених для реалізації на відповідному ринку продукції. Даний метод грунтується на використанні прогресивних норм часу для розрахунку виробничих циклів виготовлення окремих деталей, планованих комплектів продукції і виконання складальних процесів. У свою чергу, виробничий цикл основного виробу служить нормативною базою для формування проектів місячних виробничих програм іншим випускаючим цехам і ділянкам підприємства.

Об'ємно-календарний метод дозволяє планувати одночасно терміни й об'єми виконуваних на підприємстві робіт у цілому на передбачений період часу – рік, квартал, місяць і т.д. З його допомогою розраховується тривалість виробничого циклу випуску і постачання продукції на ринок, а також показники завантаження технологічного устаткування і складальних стендів у кожному підрозділі підприємства. Цей метод можна використовувати для розробки місячних виробничих програм як випускаючих, так і цехів ділянок , що не випускають.

Об'ємно-динамічний метод передбачає тісну взаємодію таких планово-розрахункових показників, як терміни, об'єми і динаміка виробництва продукції, товарів, послуг. В умовах ринку цей метод дозволяє найбільш повно враховувати об'єми попиту і виробничі можливості підприємства і створює планово-організаційні основи оптимального використання наявних ресурсів на кожному підприємстві. Він припускає побудову планів-графіків виконання замовлень споживачів і завантаження виробничих ділянок і випускаючих цехів.

Планування виробничої потужності підприємства (ПВП).

В основу розрахунку виробничої програми підприємства закладається середньорічна виробнича потужність (П) головного виробничого устаткування. ПВП – максимально можливий річний об'єм випуску продукції в асортименті і номенклатурі встановленими планом при найбільш повному використанні виробничого обладнання і площ в умовах раціональної техніки, технології й організації виробництва.

При плануванні ПВП розраховують вхідну, вихідну і середньорічну ВП (виробничу потужність).

Вхідна потужність (Пв) – визначається на початку планового періоду на основі даних по наявному головному виробничому обладнанню.

Вихідна потужність (Мви) – визначається на кінець планового періоду з урахуванням намічених планом введення додаткового обладнання, модернізації, реконструкції діючого устаткування і вибуття устаткування в зв'язку зі списанням.

Мви = Мв + Мд + Мм – Мл,

де: Мд – приріст ВП у зв'язку з капітальним будівництвом і введенням додаткового устаткування;

Мм – приріст ВП у результаті модернізації і реконструкції діючого устаткування й удосконалювання технології виробництва;

Мл – зменшення ВП у результаті ліквідації об'єктів і списання обладнання.

Середньорічна ВП розраховується з урахуванням введення і вибуття виробничого устаткування протягом року:

Мср. м. = Мв + (Мді*Тді) / 12 + (Ммj*Тдj) / 12 - (Млі*Тлі) / 12,

де: Мді, Ммj, Млі – приріст ВП у результаті введення додаткового устаткування, модернізації діючого устаткування і зменшення ВП у результаті списання устаткування;

Тді, Тдj, Тлі – число повних місяців роботи додаткового і модернізованого устаткування з моменту введення в і-тому і j-тому місяцях до кінця року і ліквідованого устаткування з початку року до моменту його списання в і-тому місяці; n, m – кількість місяців введення додаткового і модернізованого устаткування, к – кількість місяців вибуття устаткування впродовж року.

Середньорічна ПВП або обладнання:

Мср. м.= Nci*Пі*Ткді*Кеі,

де: Пі – добова продуктивність одиниці устаткування і-го виду;

Nci – середньорічна кількість одиниць обладнання і-го виду;

Ткді – календарний фонд часу одиниці устаткування і-го виду;

Кеі – коефіцієнт екстенсивного використання устаткування і-го виду.

ВП розраховується по всій продукції підприємства. При плануванні ВП велике значення має аналіз і встановлення оптимальних показників екстенсивного й інтенсивного використання головного виробничого устаткування.

Показники використання ВП:

1)      Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Ке) характеризує використання устаткування в часі й визначається відношенням ефективного фонду робочого часу устаткування (Тр) до календарного фонду часу (Ткд):

Ке = Тр / Ткд.

2)      Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування характеризує використання устаткування по потужності, визначається як відношення фактичної продуктивності обладнання (Пф) у визначені одиниці часу до проектної або максимально можливої продуктивності в цю же одиницю часу (Пmax, Ппр):

Кі = Пф / Ппр, Пmax.

3)      Коефіцієнт інтегрального використання устаткування характеризує використання устаткування в часі і по потужності:

До= Ке *Кі.

Приклад. Планування обсягу виробництва.

У підприємства є ретроспективні дані про об'єми виробництва за 1990– 2000 роки. Потрібно визначити очікуваний обсяг виробництва в 2005 році.

Таблиця

Вихідні дані

Рік	Обсяг виробництва, тис. грн.	Абсолютна зміна обсягів виробництва, тис. грн.
1990	240	-
1991	250	250-240=10
1992	320	320-250=70
1993	350	350-320=30
1994	390	390-350=40
1995	410	410-390=20
1996	430	430-410=20
1997	470	470-430=40
1998	480	480-470=10
1999	500	500-480=20
2000	550	550-500=50

За минулі періоди намітилася тенденція зростання обсягів виробництва, значить у 2005 році варто очікувати збільшення обсягів виробництва від досягнутого значення.

Визначимо абсолютне відхилення обсягів виробництва, використовуючи ланцюговий метод.

Визначимо сумарну зміну обсягів виробництва за весь період:

_ΔQ^Σ = 10+70+30+40+20+20+40+10+20+50=310 тис. грн.

Визначимо середньорічний приріст обсягів виробництва – 310/11 = 28,2 тис. грн.

Це значення показує, що обсяг виробництва в кожному році збільшувався в середньому на 28,2 тис. гривень на рік.

Обсяг виробництва 2005 року складе:

__

Q₂₀₀₅=Q2000+n'·_ΔQ

Q₂₀₀₅=550+5·28,2=691 тис. грн.

Отримане значення не зручно використовувати, тому що воно не враховує можливий розкид показників. Бажано знати граничний діапазон коливань обсягів виробництва.

Відповідно до розрахунків середній обсяг виробництва в 2005 році буде коливатися від 649,2 тис. гривень до 732,8 тис. гривень.

Визначимо графічно можливу тенденцію розвитку виробництва (побудуємо графік).

Відповідно до побудованого графіка обсяг виробництва фірми складе близько 691 тис. гривень.

Діапазон коливань обсягу виробництва складе від 663 тис. карбованців до 719 тис. карбованців.