СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН

3.1. СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН

Лізинг є відносно новим видом діяльності на українському ринку, тому потребує фінансування. На думку І.Яковенко, голови комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, фінансове забезпечення національних, регіональних, галузевих та місцевих програм розвитку лізингу повинно здійснюватися щорічно за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел. Обсяг обов'язкових коштів, які щорічно виділяються на підтримку лізингової діяльності, повинен зазначатися у видатковій частині бюджетів усіх рівнів окремим рядком. Управляти коштами потрібно через Національний фонд сприяння розвитку лізингу. Це повинна бути некомерційна структура зі статусом юридичної особи, що створюється з метою фінансування програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку і розвиток лізингової діяльності шляхом акумулювання бюджетних і позабюджетних коштів, інвестування коштів підприємницьких структур (у тому числі приватних та іноземних), доходів від власної статутної діяльності, а також добровільних внесків юридичних і фізичних осіб. Поряд із реалізацією цих цілей фонд, в умовах підвищених ризиків, виступив би гарантом при кредитуванні та інвестуванні за рахунок інших джерел.

Діяльність фонду, на його ж думку, необхідно спрямовувати за такими трьома основними напрямками:

Пільгове кредитування суб'єктів лізиногової діяльності;

Надання гарантійних зобовязань суб'єктам лізингової діяльності при оформленні кредитів (інвестицій) для реалізації лізингових договорів;

-----------

Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні // Вісник НБУ.-1997.-№ 2.-с.30.

Створення і фінансове забезпечення об'єктів інфраструктури підтримки

лізингової діяльності.

За аналогією з Національним фондом доцільно створювати галузеві (міжгалузеві), регіональні (міжрегіональні) і місцеві фонди сприяння розвитку лізингу.

Значно сприяє розвитку інституту лізингу високоякісне програмне забезпечення, яке мають сьогодні практично всі великі лізингові фірми промислово розвинутих країн. Вступивши до "Євролізингу", Україна також отримала нагоду використовувати інформаційну систему руху арендованих машин та устаткування в межах єдиного загальноєвропейського ринку.

Стимулюють розвиток лізингового бізнесу спеціальні міжурядові угоди щодо прикордонних областей між Україною, Росією та Білоруссю, створення вільних економічних зон в Україні, формування спільного лізиногового простору між Україною та Росією.

Співробітництво із країнами СНД в цьому питанні дасть змогу Україні значно підвищити ефективність ринкових взаємовідносин, скоротити терміни модернізації виробничих потужностей, зупинити процес втрати традиційних ринків збуту продукції національного походження, передусім продукції галузей високих технологій та машинобудування. Треба терміново поновлювати на нових економічних принципах інтеграції міждержавні виробничі відносини з допомогою лізингу, який може виступити як один із найперспективніших договірно - правових інструментів.

Саме цій меті служитиме єдина нормативно-правова база країн-учасниць СНД, їх юридична рівність, верховенство закону, еквівалентність при здійснені лізингових операцій, різноманітність форм міждержавного лізингу тощо.

Роль координатора, методологічного центру реалізації найбільших міждержавних лізингових програм та напрямків діяльності буде покладено на некомерційний орган - Лізингову конфедерацію Співдружності незалежних держав.

Асоціації Укрлізинг, Рослізинг та Біллізинг ведуть активну підготовку установчих документів і необхідних організаційних умов для її утворення, в тому числі широку програму підвищення кваліфікації кадрів, що працюють у галузі міжнародного лізингу.

Розвиток міжнародного лізингу насамперед у межах СНД спроможний підштовхнути процеси приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку нинішніх підприємств та створення нових виробництв, оптимізувати використання наявних основних фондів і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне й закордонне устаткування, що сприятиме раціональному розміщенню і використанню основних засобів виробництва. Доказом цього є багаторічна практика використання лізингу провідними зарубіжними країнами.

За прогнозами фахівців, до кінця цього тисячоліття майже одна третина всієї виробленої продукції надходитиме у сферу міжнародного обміну за лізингом.

Безумовно, лізинг має право на існування і повинен розвиватися й заохочуватися, так як за великої капіталомісткості українських підприємств лізинг може послужити інвестиційним "трампліном" для залучення в господарський обіг значних капітальних ресурсів.

Практичним досвідом для розвитку лізингу в Україні є досвід східноєвропейських країн, які мають з Україною спільні риси розвитку. В цьому відношенні показником є Польща, де так само, як і в нашій країні, лізингові операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг:

Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується власна діяльність банку.

Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації.

Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності. Одним із таких інструментів, широко практикуємих у Польщі, став форфейтинг. В даному випадку переуступка арендодателем прав по отриманню платежів від арендатора банку за поставлене раніше устаткування суттєво полегшує останньому розпорядження заставним майном арендатора.

Банки вбачають у застосуванні лізингової схеми фінансування не стільки можливості розширення спектра надання послуг, скільки вихід із нинішньої ситуації з кредитуванням. Вихід цей - у поступовому нарощуванні обсягів лізингових операцій, які витісняють менш надійно забезпечені, а тому високоризикові інвестиційні кредити. В першу чергу банками передбачається використовувати фінансовий лізинг"[18, 29].

Отже, необхідно всіляко, бажано на державному рівні підтримувати розвиток інституту лізингу, вчасно вирішувати проблеми, що виникають на шляху його впровадження. Останнім часом структури різних рівнів, які зацікавлені в його поширенні сприяють його становленню і продовжують створювати необхідні для цього передумови.

Передумови (історичні, економічні, організаційно-технічні, суспільно-політичні, науково-дослідні, соціальні та правові), які вже реально існують та ряд необхідних, без яких неможливе формування сфери розвитку лізингу приведені в таблиці.

Передумови розвитку лізингу в Україні

3.2. РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Надійне правове забезпечення лізингових відношень -гарантія і застава успішного розвитку лізингового бізнесу. Правова ж непевність відносин із партнерами, а в ряді випадків незахищеність як лізингодавців, так і лізингоотримувачів різко збільшують ступінь ризику лізингових угод і є причиною, що стримує підприємницьку ініціативу.

Відповідно до законодавства більшості розвинених країн пере-дача в оренду машин і устаткування на умовах лізингу донедавна регу-лювалася загальними нормами, що визначають відношення сторін при передачі майна в тимчасове користування. При цьому в нормативних актах була відсутня термінологічна певність і однозначність. Останнім часом у цивільному праві ряду закордонних країн приведені юридичні визначення лізингу й окремих його видів, а в деяких прийняті відповідні законодавчі акти. За рівнем правового забезпечення лізингових відношень можна виділити трьох основні групи країн:

спеціальні закони, що мають, що регулюють лізингові угоди (континентальні країни Західної Європи: Франція, Бельгія, Італія);

спеціальні підзаконні акти, що мають, (країни ”загального права” - Англія, Австралія);

країни, що не мають спеціального законодавства ( США, Німеччина).*

Для законів, прийнятих у країнах першої групи, характерно те, що в них регламентуються взаємовідносини не тільки між основними партнерами (лізингодавцем і лізингоотримувачем), але і між лізинговою компанією і постачальником, тобто весь комплекс тристоронніх майнових відношень, що виникають при лізингу.

В другій групі країн правове регулювання лізингу здійснюється в залежності від вартості майна, переданого в тимчасове користування, і від суб'єктів лізингової угоди. Наприклад, у законодавчій практиці Англії за умови, що вартість предмета лізингу не перевищує 2000 фунтів стерлінгів, а користувачем є юридична особа, застосовуються норми закону про оренду-продаж 1965 року. Всі інші випадки, що не підпадають під ці умови, регламентуються нормами «загального права».

У країнах третьої групи стосовно до лізингових угод широке використання знаходять також загальні положення цивільного і торгового права.

Довгий час Україна відносилася до числа країн, що не мають

спеціального законодавства по врегулюванню лізингових відношень, але в

---------------

* Чекмарева Е.Н. Правовое обеспечение лизинга. // Хозяйство и право, 1994, №6, с.21.

Похожие работы

Сравнительная оценка эффективности использования финансового лизинга и банковского кредита при приобретении основных фондов

Скачать

132304

12

4

... : предприятие прибыльно, для повышения прибыльности необходимо изыскивать средства для расширения лизинговой деятельности. 3. Сравнительная оценка использования финансового лизинга и банковского кредита на примере деятельности ООО «АФТ-ЛИЗИНГ» Для потенциального лизингополучателя основной проблемой является выбор между различными вариантами формирования пассивов, для финансирования приобретаемых ...

Договор лизинга

Скачать

143617

0

0

... , включаются лизингополучателем в себестоимость продукции, уменьшая налогооблагаемую прибыль (п.00 ст. 000 Налогового кодекса Российской Федерации). - Различные расходы лизингодателя на содержание переданного по договору лизинга имущество, в том числе и амортизация по нему, включаются в себестоимость в составе внереализационных расходов и уменьшают его налогооблагаемую прибыль (п.0 ст.000 ...

Договр финансовой аренды (лизинга)

Скачать

123560

1

0

... законодательства - 1995 - № 27 - ст. 2591; 1996 - № 18 - ст. 2154 13. Постановление Правительства РФ № 80 от 1.02.2001 года “Об утверждении положения о лицензировании финансовой аренды (лизинга) в Российской Федерации” // Российская газета - 2001 - № 32-33 - С. 6 14. Постановление Правительства РФ № 167 от 26.02.1996 года “Об утверждении Положения о лицензировании лизинговой деятельности в РФ” ...

ЛИЗИНГ: правовые основы и проблемы развития правового регулирования в РФ

Скачать

132355

5

0

... , что более правильно придерживаться точки зрения говорящей о том, что договор лизинга является самостоятельным видом договора.                                               ГЛАВА 2. ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ РЕГУЛИРОВАНИЯ ДОГОВОРА ЛИЗИНГА.   § 1. Этапы развития лизинговой деятельности в России. В 70 - 80-е годы лизинг рассматривался советскими внешнеторговыми организациями ...