Виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

1.   виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

2.   створення умов для нормального економічного зростання сільського господарства України.

Щоб не допустити помилок при проведенні аграрної реформи в країні, важливо грунтовно вивчити та врахувати вже набутий досвід функціонування аграрного сектора в країнах з розвинутою ринковою економікою (США, ФРН, Фінляндія та ін.). які до функціонування існуючої системи ефективного ведення сільськогосподарського виробництва йшли не один десяток років. Так. Наприклад, для досягнення рубежу надою молока на рівні 3200 кг (1960 р.) США потрібно було близько 20 років (у 1940 р. – 2100 кг), 4400 кг – 10 років (1970 р.), 5400 кг – 10 років (1980 р.) та нинішнього (понад 6400 кг) – майже 10 років.

Цей приклад, що умови ринкової економіки ще не є гарантом різкого зростання продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, але вони – неодмінна основа чи базис для створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що в кінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектора економіки.

З урахуванням факторів, що забезпечити неухильний розвиток аграрного сектора в розвинутих країнах, шляхом формування нової ринкової системи в сільському господарстві України можна вважати:

1.   створення різноманітних форм власності;

2.   створення ринку землі та її економічна оцінка;

3.   пріоритет у перерозподілі національного доходу;

4.   державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарського виробництва.

3.1. Створення різноманітних форм власності.

Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи та конкуренції.

Таблиця. Ріст числа приватних господарств в Україні в 1990-1994 р.р.

	Показники		Січень 1991		Січень 1992		Січень 1993		Січень 1994		Липень 1994
	1		2		3		4		5		6
	Кількість приватних господарств		82		2098		14681		27739		30895
	Площа с/г угідь в приватних господарствах, тис. га		2,0		39,7		292,3		558,2		657,5
	1		2		3		4		5		6
	Доля с/г угідь в приватних підприємствах, %		-		-		0,8		1,5		1,6
Середні розміри приватного господарства, га		24,4		18,9		19,9		20,1		21,3

Таблиця. Розподіл форм організації підприємств в 1990р. і 1993р. (по повідомленням керівників підприємств).

Вид господарств	Всі підприємства у вибірці, %			Реорганізовані підприємства, %
	1990р.	1993р.		1990р.	1993р.
Традиційні структури господарств
Колгоспи	66,7		76,4
Радгоспи	28,9		21,2
Міжгосподарські підприємства	0,8	31,1	0,2		6,4
Нові структури господарств
Товариства	-	60,6	-		82,9
Акціонерні компанії	-	2,5	-		3,3
Фермерські об’єднання	-	1,2	-		1,3
Агрофірми	0,4	1,2	0,3		1,5
Інші	3,2	3,4	2,1		4,7

3.2. Створення ринку землі та її економічна оцінка.

Перехід сільського господарства України до ринкових відносин неможливий без створення ринку землі та її економічної оцінки. Тут і надалі ринок землі та її економічну оцінку слід розглядати не з позиції обов’язковості вільної купівлі-продажу землі, а знаходження науково обгрунтованих методів для оптимальної оцінки землі в грошовому виразі. З розвитком ринкових відносин це дасть можливість перейти до вільної купівлі-продажу землі, але (під суворим контролем державних органів та в обмежених розмірах) науково обгрунтувати визначення стартової ціни під час аукціонних торгів та передачі землі під заставу при одержанні кредитів в земельних та інших банках.

Адже земля є найбільш цінним для її володаря. Наприклад, вартість землі типової ферми в центральній частині штату Айова США (160 га) становить близько 800000 доларів, або 5000 доларів за 1 гектар ріллі. В той же час вартість типових фермерських споруд (будинок. Гараж, зернові бункери, складські приміщення, сарай для ВРХ та ін.) оцінюються в розмірі від 27000 до 75000 доларів.

Зважаючи на те, що в багатьох країнах світу земля є товаром і об’єктом купівлі-продажу, то в даній розробці використані існуючі методики та моделі обрахування ціни землі в розвинутих країнах з урахуванням специфічних умов землеволодіння та землекористування в Україні. Тому насамперед розглянемо, які фактори впливають на ціну землі в країнах ринковою економікою, оскільки земельні угіддя є товаром і можуть продаватись на аукціоні, обмінюватись на інші товари, здаватись в оренду або заставлятись при одержанні кредитів. До цих факторів у першу чергу мали б бути віднесені:

Банківська норма проценту.

Чим вища банківська норма проценту, тим нижча ціна землі. І навпаки, чим нижча банківська норма проценту, тим вища ціна землі, тим вигідніше вкладати гроші в землю, а не під проценти в банк. При низьких процентах вигідним стає і банківський кредит для купівлі землі. Ось чому ціна на землю по роках може значно коливатись, на що впливають кризові явища в економіці та стабільність валютно-фінансової системи. Так, висока норма проценту у 80-х роках у багатьох штатах США сприяла зниженню цін на землю.

Майбутні врожаї стратегічних культур

Чим вища якість землі, тим вищі будуть врожаї. За умов прогнозування збільшення майбутньої урожайності стратегічних культур ціна на землю в момент її купівлі-продажу зростає. Звичайно, безгосподарність або незнання технологій при оцінці урожайності культу та визначенні ціни на землю до уваги братись не повинні.

Прогнозовані ціни на вирощену в майбутньому продукцію

При оцінці цього фактору треба враховувати як внутрішні, так і зовнішні фактори. До внутрішніх факторів слід віднести перш за все можливу цінову підтримку та стратегічні культури урядом та законодавством України. Прогнозування зовнішніх факторів пов’язане із можливістю вільної купівлі-продажу землі іноземними юридичними особами та можливістю запровадження в України вільного ціноутворення на сільськогосподарську продукцію з урахуванням кон’юнктури світових ринків. Якщо прогнозовані ціни на майбутні врожаї зростатимуть, то зростатиме і сучасна ціна земельних угідь.

Прогнозовані втирати на виробництво стратегічної сільськогосподарської продукції.

Вони включають всі науково обгрунтовані витрати, пов’язані із отриманням майбутнього врожаю. У випадках продажу земельних ділянок (ферм) із будівлями та технологічним обладнанням прогнозуються і амортизаційні витрати. В разі купівлі-продажу землі перевага повинна надаватись земельним ділянкам разом із будівлями та технологічним обладнанням.

Віддаленість земельних ділянок від центрів комунікацій та комунікаційних мереж.

Цей фактор у ціновому виразі враховується не тільки в матеріально-грошових витратах на виробництво та збут майбутньої продукції, але й у ціні землі при необхідності її продажу в майбутньому. Найбільш точну цінову оцінку вищезазначеного фактора може враховувати тільки аукціонна торгівля.

Фактор дисконту.

Цей фактор зкориговує (дисконтує) вартість надходжень чистих заробітків та майбутню ціну продажу землі залежно від норми банківського проценту протягом усього періоду експлуатації земельних угідь (ферми).

Майбутня вартість землі.

Цей фактор пов’заний із специфічністю такого товару, як земля. А специфічність полягає в тому, що після експлуатаційного періоду із дотриманням факторів підвищення родючості земля не зношується, а її знову можна продати для подальшої експлуатації іншими суб’єктами господарювання.

Агровиробнича якість землі (бонітетна оцінка землі).

Цей показник враховує якість землі, яка визначена за агрономічними властивостями (вміст і запаси гумусу, елементів живлення, гранулометричний склад, поправки на клімат, еродованість, гідроморфність, солонцюватість, каменястість). Бонітування грунтів за агрономічними властивостями було проведене в 1993 році за завданням Кабінету Міністрів України і бал бонітету конкретної ділянки землі є самим об’єктивним показником ї якості.

Враховуючи вищевказані фактори, є рекомендованими два методичні підходи до визначення ціни землі:

·     перший, який враховує агровиробничу якість землі (бонітетну оцінку землі).

,

де Ц – ціна землі, яка з метою порівняння із цінами в розвинених країнах визначається в доларах США;

20 – чистий дохід з 1 га пшениці (ц), який складає 1/3 природно-економічного потенціалу озимої пшениці з 1 га ріллі (за даними науковців 60 ц/га) при 41 балу бонітету;

Б – бонітетна оцінка землі;

41 – середньозважений бал бонітету землі в Україні;

С – ціна 1 ц пшениці (С=12 доларів за 1 ц);

R – банківська норма проценту.

Зазначимо, що при визначенні ціни землі слід брати ті культури, вирощування яких найбільш прибуткове і характерне для даної природно-економічної зони. Наприклад, для штату Айова (США) такими культурами є соя, кукурудза, а для зони Лісостепу України можуть бути пшениця, цукровий буряк та соняшник.

Розрахункові стартові ціни землі за допомогою представленої формули наведені в таблиці.

Таблиця 1: Стартова ціна землі в Україні в залежності від природно-економічних умов господарювання (за бонітетом землі).

Група господарств залежно від бонітету землі	Бал бонітету	Прогнозований чистий дохід, дол./га	Ціна (Ц), доларів за 1 га орної землі (r=0.04)
1	20	117	2925
2	30	175	4375
3	40	234	5850
4	50	292	7300
5	60	351	8775
6	70	410	10250
7	80	468	11700
8	90	527	13175

 

·     другий підхід враховує надходження чистого доходу в результаті експлуатації землі та майбутню прогнозовану ціну землі після виходу економіки України з кризи:

Ціна землі

Сума надходжень чистого доходу за n років з урахуванням банківського процента

Майбутня прогнозована ціна землі з урахуванням банківського процента

де PV – чистий дохід з 1 га ріллі;

n – кількість років експлуатації землі (n=20);

FV – майбутня прогнозована ціна землі після виходу економіки України з кризи.

Визначається експертним шляхом, або враховуючи існуючу ціну на аналогічні землі в розвинутих країнах світу. Так, наприклад, в штаті Айова (США), подібному природно-економічними умовами до України, середня ціна 1 га ріллі за останні 10 років складає близько 3439 доларів, в Гамбурзі (ФРН) – 12692-35384 долари. Таким чином, з урахуванням умов ринку землі в США за останні 10 років середня ціна землі в Україні може бути

від  доларів за 1 га

до  доларів за 1 га.

Розглянуті два методичні підходи дають можливість зважено підійти до визначення вартості земельних ресурсів в Україні. При цьому лід враховувати обставини, що зниження ціни на землю може призвести до неконтрольованої скупки її через підставних осіб іноземними громадянами та мафіозними структурами, а завищена ціна призведе до гальмування ринкових процесів у сільському господарстві.

Об’єктивно визначена ціна на землю дозволить прискорити дію ринкового механізму в агропромисловому секторі, надати власникам землі можливості ширше залучати інвестиції під заставу землі для інтенсивної розбудови державного, колективного та приватного сектора сільського господарства.

Звичайно, що основною складовою механізму здійснення реформ в АПК є земельна реформа та реорганізація сільського господарства України. Загальне завдання здійснення таких реформ – це підвищення ефективності виробництва шляхом розпаювання і акціонування колективних та державних сільськогосподарських підприємств з одночасним створенням конкурентноспроможних нових формувань, зорієнтованих на умови ринкової економіки та приватну власність на землю. Але основним критерієм такої реформи повинно бути не тільки землеволодіння, а й ефективне землекористування. Виходячи з цього, законодавством та нормативно-правовою базою слід чітко розділити повноваження тих, хто володіє земельними наділами, і землекористувачів, або тих, хто має право експлуатувати земельні ресурси України. При цьому землевласники можуть мати право: здавати земельні наділи в оренду, під заставу для отримання кредитів, передавати (дарувати) спадкоємцям, продавати згідно із законодавством. Це те, що створить систему ринкових відносин в аграрному секторі.

На етапі реформування землевласниками можуть бути всі верстви населення України – колгоспники, робітники радгоспів, інші громадяни, які мають право на земельні наділи при розпаюванні колективних та державних сільськогосподарських підприємств.

Інші вимоги повинні бути пред’явлені до землекористувачів, або тих, хто хоче експлуатувати або купити земельні наділи. Основними із них є два: це відповідна сільськогосподарська освіта та ліцензія на право виробництва тієї чи іншої сільськогосподарської продукції. Освічені фермери та групи селян на чолі з освіченими агроменеджерами сприятимуть ефективній конкуренції, що дасть поштовх до потреби в сільськогосподарській освіті та підвищенні продуктивності праці. Освіта і ліцензія стануть рушійною силою ринкової економіки в аграрному секторі.

3.3. Пріоритет у перерозподілі національного доходу.

Державне регулювання сільськогосподарського виробництва здійснюється економічними методами шляхом перерозподілу національного доходу. Практика розвитку сільського господарства в передових країнах показує, що перерозподіл національного доходу на користь аграрного сектора відбувається не тільки в кризові періоди, а постійно. Це стало в розвинутих країнах системою, що має регулюючий характер, економічними методами стимулювати розвиток тих чи інших галузей національного сільського господарства або всього аграрного сектора.

3.4. Державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарського виробництва.

Створення ринкового механізму, як переконує досвід країн з розвинутою економікою, є постійно діючою системою активного державного втручання через економічні підйоми в управлінні виробництвом та маркетингу сільськогосподарської продукції. Практика функціонування ринкової економіки свідчить про необхідність державної підтримки та регулювання таких організаційних формувань і економічних підойм:

1.   аграрних бірж;

2.   маркетингових організаційних формувань;

3.   систем кредитування та страхування сільськогосподарського виробництва;

4.   створення та регулювання умов для конкуренції в аграрному секторі;

5.   активного державного регулювання та перерозподілу доходів в АПК;

6.   активно діючої системи підготовки та перепідготовки кадрів і наукового забезпечення АПК.

Щодо аграрних бірж, то передбачається безпосереднє втручання держави в цю форму купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Світова біржова торгівля виконує функцію об’єктивного ринкового регулятора ціноутворення на продукцію сільського господарства. Об’єктивне ціноутворення на товарних біржах дає змогу уряду своєчасно створювати механізм державного регулювання та захисту національного сільськогосподарського виробника, визначати рівень бюджетної підтримки фермерів, формувати цінову політику шляхом виділення бюджетних дотацій, враховувати паритет цін на засоби виробництва для сільського господарства, визначати витрати на виробництво продукції та середню норму прибутку на фермерський капітал.

Таким чином, в існуванні аграрних бірж в Україні має бути зацікавлена насамперед держава, яка бере на себе відповідні функції щодо їх створення, функціонування та підтримки.

Створення та підтримка функціонування маркетингових організаційних формувань повинні бути спрямовані на повне відокремлення від товаровиробника функцій по зберіганню, доставці та реалізації сільськогосподарської продукції. Це стосується і матеріально-технічного забезпечення товаровиробників.

Система кредитування та страхування сільськогосподарського виробництва є, по суті, механізмом захисту товаровиробників від монополістів (внутрішніх і зовнішніх), збереження національних кадрів та відшкодування збитків, заподіюваних стихійним лихом, поганим господарюванням, крадіжками та невизначеністю (зниженням) цін .

Конкуренція в аграрному секторі є однією з важливих підойм по відбору талановитих господарів в умовах ринкової економіки.

Активне державне регулювання цін та перерозподіл доходів в АПК повинні бути спрямовані на створення реального паритету між засобами виробництва для сільського господарства та сільськогосподарською продукцією. Реальність такого паритету цін залежить від уряду, закони якого повинні захищати передусім національне сільське господарство та регулювати експорт-імпорт продуктів харчування.

Необхідність створення активно діючої системи підготовки кадрів і наукового забезпечення АПК пов’язана з об’єктивними процесами приватизації та утвердження України як суверенної держави, формування нової економічної політики, включаючи реорганізацію в сільському господарстві. Немає сумніву, що земля має продаватися або здаватися в оренду лише товаровиробникам, які пройшли відповідну підготовку, атестовані й одержали ліцензію на право ведення конкретного бізнесу на землі.

При реформування наукового забезпечення АПК перш за все необхідно спланувати та здійснити систему оптимізації кількості навчальних і наукових закладів, їх інтеграцію відповідно до потреб держави, враховуючи міжнародне економічне середовище та необхідність створення ефективної мережі установ впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Висновки

 

Слід зазначити, що специфіка сільськогосподарського виробництва вимагає постійного державного впливу з метою стабільного ефективного функціонування національного сільського господарства. Це пов'язане перш за все з тим , що значне підвищення цін стимулює зростання обсягів виробництва лише 2-3 роки.

З часом значно зростають ціни на засоби виробництва, які зменшують доходи товаровиробників сільськогосподарської продукції до рівнів, які не дають змоги вести розширене фермерське господарство.

Таким чином, сільськогосподарське виробництво знову потребує чергового регулювання цінового механізму: так званий ціновий резонанс економічного циклу повторюється. Прикладом циклічного стимулювання сільського господарства може бути державне регулювання цін у країнах ЄС у 50-ті та на початку 60-х років. А сучасний механізм інтеграції та уніфікації цінового механізму в десяти країнах Спільного ринку, для підтримки доходів в сільському господарстві, передбачає 90% витрат аграрного бюджету. Які ж фактори враховуються при розробці політики державних цін у розвинутих країнах? До них у першу чергу слід віднести:

·     Відповідність цін на сільськогосподарську продукцію та засоби виробництва.

·     Витрати на виробництво продукції в спеціалізованих (або близько до цього) фермерських господарствах.

·     Прибутковість фермерських господарств, спеціалізованих галузей та всього сільського господарства.

·     Дохід фермерів на вкладений капітал та їх фінансові можливості ведення розширеного виробництва.

З метою спостереження за змінами вищевказаних факторів у розвинутих країнах створені інформаційно-статистичні системи, які друкують результати аналізу витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, ціни та їх співвідношення, рівень прибутковості, накопичення та інвестиції в сільському господарстві.

Крім цього, вищевказані системи детально інформують про об'єкти управління в сільському господарстві, механізм формування собівартості, валового та чистого доходу, інвестиційну діяльність та капітальні вкладення у виробництво.

Шляхи державного регулювання сільськогосподарського виробництва в різних країнах неоднакові. Але основною економічною регулюючою підоймою є система державного формування цін (закупівельних, реалізаційних, ринкових, імпортно-експортних та ін.) та податків на товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Політика уряду щодо регулювання цін в аграрному секторі здійснюється виконанням цілого ряду функцій:

·     регулювання цін на внутрішньому ринку;

·     використання цін як підойми для стимулювання (або зниження) обсягів виробництва чи експорту продукції;

·     регулювання фермерських доходів шляхом встановлення середньої норми прибутку на фермерський капітал.

Відсутність та невизначеність своєчасної гнучкої цінової політики уряду, яка відповідала б умовам виробництва сільськогосподарської продукції, призводять до командно-адміністративного тиску на товаровиробників, приховування та псування продукції, перепродажу її за межі країни, як це сталось у 1992 р. під час закупівлі зернових в Україні.

ДОДАТКИ

Додаток 1: Урожайність культур, ц/га[1]

Культура	1995	1997	Зміна в %
Зернові	33,5	32,1	-4
Яра пшениця	29,8	24,1	-19
Кукурудза	37,8	28,1	-26
Цукровий буряк	317	222	-30
Соняшник	15,3	13,8	-10
Картопля	131	137	5
Кормові	372	320	-14

Додаток 2: Продуктивність тваринництва.

Продукція	1995	1997	Зміна в %
Молоко, кг від 1 корови в рік	2863	2212	-23
Привіс ВРХ, г в день	421	299	-29
Свині, г в день	229	174	-24

Додаток 3: Середня вага тварин.

Тварини	1995	1997	Зміна в %
ВРХ, кг	393	353	-10
Свині, кг	127	115	-9
Яйця від 1 несучки в рік	214	174	-19

Додаток 4: Індекси валової сільськогосподарської продукції та продуктів харчування (1989-1991=100)[2]

Регіон	1987	1988	1989	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Валова сільськогосподарська продукція
Світ	93	95	98	101	101	103	104	108	110	113
Африка	89	94	97	98	104	103	106	108	109	117
Північна Америка	96	91	97	101	101	108	101	114	109	115
Південна Америка	93	97	99	99	102	104	105	114	116	119
Азія	89	93	96	101	103	108	113	119	126	128
Європа	100	99	100	100	100	98	96	93	94	96
Океанія	98	102	98	100	101	108	110	107	114	111
Колишній СРСР	99	100	105	101	91	..	..	..	..	..
Україна	..	..	..	..	..	88	84	75	74	73
Продукти харчування
Світ	93	95	98	101	101	104	104	108	111	114
Африка	89	94	97	98	105	103	107	110	110	118
Північна Америка	96	90	98	101	101	108	101	114	109	115
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Південна Америка	92	97	99	99	102	105	106	113	118	122
Азія	89	93	96	101	103	108	114	120	127	130
Європа	99	99	100	100	100	98	96	94	95	96
Океанія	96	100	99	101	101	109	114	109	119	116
Колишній СРСР	99	99	105	105	91	..	..	..	..	..
Україна	..	..	..	..	..	88	84	76	74	73

Додаток 5: Виробництво сільськогосподарської продукції (тис.т.)[3]

 

Регіон	1987	1988	1989	1990	1991	1992	1993	1994		1995	1996
1	2	3	4	5	6	7	8	9		10	11
Зернові
Світ	1770986	1725918	1871240	1950059	1885453	1971620	1901002	1959136		1902280	2049578
Європа	274990	285814	252610	284698	303568	254735	259127	261558		270978	287700
1	2	3	4	5	6	7	8	9		10	11
США
Німеччина	35061	36932	36881	37580	33268	34758	35549	36336		40143	42102
Україна	..	..	..	..	..	35548	42721	32814		32320	23471
Олійні
Світ	67653	68204	72244	75407	77379	78540	79698	88043	91381		91676
Європа	8376	7373	7803	7569	8762	7695	7255	7737		8308	8110
США	11518	9518	11144	11410	12313	12931	11286	15182		13141	14165
Німеччина	585	597	677	766	1099	1009	1096	1151		1163	758
Україна	..	..	..	..	..	928	869	647		1171	870
Цукор
Світ
Виробн.	103528	104591	107184	110959	112196	117663	112224	109816		116983
Споживан.	105657	105863	107406	108284	109006	112549	111943	113763		115252
Спожив. на 1 людину, кг	21	21	21	21	20	21	20	20		20
Україна
Виробн.	..	..	..	..	..	3824	4160	3632		3801
Споживан.	..	..	..	..	..	2881	2575	2492		2350
1	2	3	4	5	6	7	8	9		10	11
Спожив. на 1 людину, кг	..	..	..	..	..	55	49	48		46
США
Виробн.	6631	6429	6206	5740	6477	6805	7045	6921		7238
Споживан.	7385	7420	7561	7848	7887	8098	8192	8454		8500
Спожив. на 1 людину, кг	30	30	30	31	31	31	32	32		32
Тваринництво
Світ
ВРХ			1276089	1285406	1287119	1285713	1284466	1299376		1311515	1320081
Вівці			1173930	1183512	1158880	1129542	1099312	1087289		1061717	1047720
Свині			847115	852895	863012	867817	875607	884717		900816	923925
Коні			60679	60998	61111	61217	61080	60915		61672	61534
Європа
ВРХ			125035	124549	120566	114008	109168	107963		107141	107128
Вівці			145001	146016	142527	137911	132305	130277		128387	125503
Свині			185479	181695	181291	174156	171333	170435		167497	166552
Коні			4262	4258	4312	4311	4278	4167		4346	4343
1			4	5	6	7	8	9		10	11
США
ВРХ			96740	95816	96393	97556	99176	100988		102755	103487
Вівці			10853	11358	11174	10797	10201	9714		8886	8457
Свині			55466	53788	54416	57649	58202	57904		59990	58264
Коні			5600	5650	5650	5850	5900	6000		6000	6050
Німеччина
ВРХ			20369	20288	19488	17134	16207	15897		15962	15890
Вівці			4099	4135	3239	2488	2386	2369		2340	2437
Свині			35053	34178	30819	26063	26514	26075		24698	23737
Коні			477	484	491	492	531	599		680	680
Україна
ВРХ			..	..	..	23728	22457	21607		19624	15611
Вівці			..	..	..	7259	6597	6117		4792	2144
Свині			..	..	..	17839	16175	15298		13946	13144
Коні			..	..	..	717	707	716		737	756

[1] Цви Лерман, «Земельная реформа и реорганизация сельского хозяйства в Украине». – 1997.

[2] Statistical yearbook, UNO. – 1995(97).

[3] Statistical yearbook, UNO. – 1995(97).