Навигация
Життя та творчість Миколи Лисенка
21490
знаков
0
таблиц
0
изображений
Життя та творчість Миколи Лисенка
План
1. Дитинство та родина Миколи Лисенка
2. Діяльність композитора
2.1 здобуття вищої музичної освіти
2.2 співпраця з відомими людьми
2.3 шедеври Лисенка
3. Останні роки життя видатного композитора
1. Дитинство та родина Миколи Лисенка
22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії (зараз Глобинського району Полтавської області) в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка народився син — маленький Микола, якому судилося стати справжнім велетнем української і світової музичної культури. Родове коріння Лисенків сягає самих глибин української історії і фіксується з XVII століття. Як одного з засновників старовинного козацького старшинського роду історичні документи засвідчують Якова Лисенка, який жив у першій половині XVII століття і брав активну участь у визвольній війні 1648-54 років під проводом Богдана Хмельницького. Іван, син Якова, відомий військовий та політичний діяч другої половини XVII століття, був Чернігівським, пізніше Переяславським полковником, а згодом наказним гетьманом. У 1695 році він брав участь в Азовських походах Петра І. Його син Федір в середині XVIII століття (з 1741 року) був генеральним суддею.
Віталій Романович, правнук Федора і батько композитора, був полковником Орденського кірасирського полку. Він був високо освіченою людиною і був пов’язаний з декабристським рухом 1825 року. Мати, Ольга Єреміївна, походить з полтавського поміщицького роду Луценків. Освіту здобула у Петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Вона розмовляла майже виключно французькою і примушувала до цього всіх членів родини.
«Перше виховання нашого композитора було поведене на аристократичний лад: чиста французька мова, вишукані манери, танці, уміння невимушено триматися у вітальні—ось що вимагалось від дитини ... Відомий поет Фет, який служив у тому ж Орденському полку [що й батько Миколи], навіть дорікав матері Лисенка, що вона вчила сина спершу азбуки французької, і взявся сам учити його російської. Через те, що на уроках Фет змушував свого учня писати букви олівцем, останній став приставати до офіцерів з проханням дати олівця, за що й прозвали його в полку «карандашиком» (Михайло Старицький, «До біографії М. В. Лисенка», зі збірки «Лисенко у спогадах сучасників», упорядник Остап Лисенко, видавництво «Музична Україна», Київ—1968)
Але противагою до цього стала любов до українського побуту двоюрідних діда та бабуні Миколи — Миколи та Марії Булюбашів, які не мали своїх дітей та плекали онука від щирого серця.
«Двоюрідний дід Миколи, М. П. Булюбаш ... був маршалком і впливовою в повіті людиною; він інакше не говорив, як по-українському, обожнював свого онука, який одержав своє ім’я в честь його ... сам любив і дорожив національною простотою ... Жінка його, бабуня Миколи Віталійовича, Марія Василівна, була найдобрішою істотою ... любила українські пісні, розповіді і навіть казки» (Михайло Старицький)
Вже в п’ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і розпочала опікуватись його навчанням.
«Мати Миколи чудово грала на роялі ... Через те, що Микола виявив з дитинства любов до гри на фортепіано—іноді годинами простоював і підбирав мотиви, то батьки вирішили, що у його є покликання до музики і запросили для нього з п’яти років учительку» (Михайло Старицький)
Микола Віталійович після домашнього виховання вчився у Києві, спочатку в пансіоні Вейля, потім — у пансіоні Гедуена, в якому дітей готовили до гімназії.
«В музиці Микола робив колосальні успіхи і, будучи ще в першому класі, себто років дев’яти, написав досить гарненьку польку з правильним розвитком теми і звучною гармонізацією; цю польку й було надруковано в Києві» (Михайло Старицький)
У 1855 році Миколу віддали у привілейований навчальний заклад — Другу Харківську гімназію. Під час навчання у гімназії він приватно займався музикою з М. Дмітрієвим та чехом Вільчеком. Поступово юнак став відомим у Харкові піаністом, якого запрошували на вечори, бали, де він виконував п’єси Моцарта, Бетховена, Шопена, грав танці, блискуче імпровізував на теми українських народних мелодій. Весною 1859 року Микола Віталійович закінчив гімназію зі срібною медаллю. В тому ж році, разом зі своїм двоюрідним братом Михайлом Старицьким, поступив до природничого факультету Харківського університету. Через рік батьки Миколи Віталійовича переїхали до Києва, і брати перевелися у Київський університет. Саме в період навчання у Києві, який співпав з моментом пробудження суспільної думки під час відлиги за Олександра II, молодий студент остаточно, глибоко і свідомо захоплюється ідеєю служіння Україні, її культурі.
«Лисенко просто перемінився і почав доводити, що нам усім не тільки з народом, а й між собою треба розмовляти по-українському, щоб зробити цю мову культурною і своєю ...Та якщо Микола менше займався тоді етюдами ... то зате більше створював ... в українському дусі... Крім того, де Лисенко не з’являвся, зараз же створював хор, яким він і диригував» (Михайло Старицький)
Похожие работы
... — спостерігається інтерес до фольклорних джерел, як це ми бачимо і в творчості російських композиторів. Нагадаємо, що з 1874 по 1876 роки Лисенко перебував у Петербурзі, цікавився музичним життям столиці, вивчав музику М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова,П. Чайковського. 2.4 Хорова творчість Твори М. Лисенка для хору становлять яскраву сторінку його музичної спадщини. Композитор не ві ...
... народної пісні. Як і багато інших талановитих музикантів того часу, Лисенко змушений був заробляти на хліб приватними уроками музики, викладанням в Інституті шляхетних дівчат. Як і раніше, активно збирав український музичний фольклор, готував до друку збірки пісень, займався музичною творчістю. Велике місце в доробку М. В. Лисенка займає Шевченкова творчість (86 композицій), зокрема ...
... зму М.Старицького, ввійшла у класичну скарбницю української драматургії. 4. Актуалізація опорних знань (опитування) Студенти зачитують підготовлені вдома доповіді про життя та творчість Михайла Старицького. В історію української літератури М. Старицький увійшов як поет, драматург, прозаїк, перекладач, а в історію культури — як театральний діяч, організатор українського професійного театру і ...
... «Пісням настрою» тут наявні контрасти в межах одного, хоч і невеликого, твору (до 20 тактів). «Три вірші М. Рильського» засвідчують цікаві пошуки композитора, еволюцію його музичного стилю. Фортепіанна творчість Степового – інша важлива сторінка його композиторського доробку. Ранні його опуси зазнали впливу музики А. Лядова, М. Лисенка і раннього О. Скрябіна. Майже вся фортепіанна музика ...
0 комментариев