Фортепіанна творчість Степового

1.3 Фортепіанна творчість Степового

Фортепіанна творчість Степового, зокрема його мініатюри, значно збагатила українську дожовтневу камерно-інструментальну музику. Разом з С. Людкевичем, В. Барвінським, Д. Ревуцьким та В. Косенком Я. Степовий вагомо доповнив те, що було зроблено М. Лисенком.

З 1914 по 1917 рік Степовий був мобілізований до армії і відправлений на фронт. Він служив санітаром у поїзді, який вивозив поранених. Звичайно, не могло бути й мови про творчість. За клопотанням дирекції Київської консерваторії композитора було демобілізовано, і він переїхав до Києва й зайняв посаду викладача консерваторії. Це сталося на початку 1917 року.

У грудні 1917 року на Україні було встановлено Радянську владу, і Яків Степанович, як і сотні прогресивних інтелігентів, включився у будівництво нової, радянської, культури. Він працює з потроєною енергією. У 1919 році Степовий займає посаду завідуючого секцією підвідділу мистецтв Київського губернського відділу наросвіти, а з червня цього ж року завідує секцією національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв при Наркомосі УРСР. Тут також працювали М. Леонтович, Л. Собінов та інші діячі української та російської культур. Він організовує концерти у робітничих клубах, на фабриках, у військових частинах. Степовий бере участь в організації українського оперного театру «Музична драма», струнного квартету, вокального ансамблю тощо. Кожний його день насичений до краю.

Не менш інтенсивною була і композиторська праця Степового. В радянський період митець звертається головним чином до романсової, вокально-ансамблевої музики. Він обробляє також велику кількість революційних та українських народних пісень. Важливо згадати про першу публікацію революційних пісень, підготовлену Я. Степовим (1921), та друкування дитячих збірників народних пісень, яких вийшло три випуски під загальною назвою «Проліски». Тут є репертуар для дошкільного, молодшого шкільного та старшого шкільного віку. Поряд з народними піснями у «Пролісках» вміщено й авторські твори.

Більшість обробок народних пісень, написаних Степовим протягом 1917-1921 років, свого часу активно виконувалися солістами, тріо, квартетом тощо. З вокальним квартетом композитор досить інтенсивно концертував не тільки в Києві, а й за його межами. Важливу сторінку творчості композитора радянського періоду представляють романси (близько 25-ти) на слова різних поетів – Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, М. Вороного, С. Черкасенка.

Після перемоги Жовтня композитори прагнуть осмислити в художніх образах революційні події, зміст нового життя, виявити риси характеру нової людини. Такі теми характерні для творчості К. Стеценка, М. Леонтовича, Я. Степового.

У романсі «Земле моя, всеплодющая мати» (сл. І. Франка) оспівано радість праці. Музика його світла, мажорна. Проста мелодія упевнено розгортається по звуках мажорного тонічного акорду (Додаток 10). Звернення до землі як до джерела щастя і радості характерне і для народних пісень, і для творчості українських митців. Лаконізмом позначена й фортепіанна партія; вузькооб'ємні акорди створюють гармонічну основу для вільного розвитку мелодії. Мажорного тонусу надають романсові септакорди (наприклад, І, VI та ін. ступенів), маршовий ритм мелодії.

На противагу крайнім розділам у серединному епізоді підкреслено м'якість і більшу наспівність мелодії та пульсуючу ритміку фортепіанної партії.

У романсі «Гетьте, думи, ви хмари осінні» на вірші Лесі Українки композитор створив образ мужньої людини, що гордо перемагає смуток і негоди. Крайнім частинам твору властива маршовість. Пунктирний ритм мелодії вокальної партії, надаючи, музиці рішучості й сили, підтримується синкопованими акордами фортепіано (Додаток 11).

Образ героя створюється напруженістю гармонічного розвитку, маршовістю мелодії, своєрідним фактурним малюнком.

Середня частина романсу (Росо rneno mosso) вносить певний контраст. Тут розгортання музичної тканини стає спокійнішим, мелодія – плавністю, фортепіанна партія характеризується заколисуючим рухом, властивим ноктюрнові чи колисковій. Однак гострота залишається через дисонантність гармонії.

Як і в першій частині, в середині басовий голос дається у терцово-секстовому співвідношенні до мелодії, що сприяє співучості й наповненості фактури. Обидва речення середини завершуються на дисонантних гармоніях.

Третя частина романсу повністю повторює першу. Зокрема в музиці втілено такі поетичні рядки: «Так, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити! Геть, думи сумні!»

У творах Степового радянського періоду знаходимо ще немало мужніх, героїчних, епічних образів («У долині село лежить», «Каменярі», «До моря», «Хмара»), тонкої лірики («Зіронька вечірня», «Рубіни», «Дихають тихо акації нижні») тощо.