Умови для успішного розвитку бджільництва

2. Умови для успішного розвитку бджільництва

Виробництво меду в найближчий час можна збільшити принаймні в два-три рази. Для цього у нас є всі умови: чудові кадри пасічників колгоспних і радгоспних пасік, помірний клімат, наявність ранніх весняних пилконосів та медоносів, що дають можливість, починаючи з весни, швидко нарощувати силу бджолиних сімей до головного взятку.

У господарствах, розташованих вздовж нижньої течії Дніпра, Південного Буга, Дністра і Дунаю, є непогані умови для раннього утворення відводків, які можна використати для розвитку бджільництва та медозборів.

Слід також широко впроваджувати внутріпасічну спеціалізацію на великих пасічницьких фермах. На цих фермах одна з пасік повинна спеціалізуватись на виведенні для своєї ферми і на продаж бджолиних маток, формуванні відводків бджолиних пакетів.

Уже зараз в лісгоспах гірських Карпат організовані великі пасіки по виробництву товарного меду. На цих пасіках майже щорічно валовий медозбір становить 50–60 і більше кілограмів на бджолину сім'ю.

Вирішальне значення в забезпеченні високої продуктивності бджільництва відіграє багата і стала кормова база. Без неї розвиток бджільництва і піднесення його продуктивності неможливі.

За природними умовами Україну поділяють на такі зони: Степ, Лісостеп, Полісся та гірські райони Карпат і Криму.

В Лісостепу і на Поліссі багато медоносів є в лісах серед деревних, кущових, напівкущових і трав'янистих рослин. Добрі медоноси зустрічаються також на луках, заплавах рік та їх приток. Але основною кормовою базою бджільництва і в цих зонах є посіви різних сільськогосподарських культур, особливо гречки, а також плодоягідні насадження. В Степу основними медоносами є соняшник, коріандр, плодоягідні культури, акація та інші насадження.

Площі під бобовими (еспарцет, люцерна, конюшина), олійними (соняшник), зерновими (гречка) значно розширюються. Особливо зростають масиви технічних, кормових бобових культур та плодоягідних насаджень на півдні України в умовах зрошення. Все це створює багату кормову базу для дальшого розвитку бджільництва.

3. Продукти, що збирають бджоли з рослин

Бджоли збирають з медоносних рослин нектар, пилок, бджолиний клей (прополіс), падь рослинного і тваринного походження. Їжа бджіл містить всі життєво необхідні харчові речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни.

Нектар – цукриста рідина, що виділяється нектарниками медоносних рослин. Кількість і якість виділеного нектару залежить від виду рослин, їх природних особливостей і умов вирощування.

Хімічний склад нектару у різних медоносних рослин неоднаковий. В склад нектару входить вода, сахароза, фруктоза і глюкоза, а також невелика кількість декстрину, маніту, кислот, ефірних легких олій, азотних і мінеральних сполук та інших речовин.

Концентрація цукру в нектарі коливається від 5 до 70% і вище, але найбільше буває в межах 40-50%. Концентрація нектару величина непостійна, вона навіть протягом доби дуже змінюється. Ранком нектар, як правило, має меншу концентрацію, ніж у середині дня. В дощову і вологу погоду він рідкий, а в суху, вітряну – густий

Якщо в нектарі цукру менше 5%, то бджоли його не беруть. Нектар, що містить цукру менше 15%, бджоли беруть неохоче. При збиранні рідкого нектару бджоли витрачають багато енергії на випаровування лишків води. Бджоли неохоче збирають і дуже густий нектар, який містить понад 85% цукру. Перш ніж набрати такого нектару в дзьобик, бджоли повинні розвести його слиною. Найбільш охоче бджоли збирають нектар з концентрацією 50-55%.

Нектар виділяється спеціальними нектароносними тканинами рослин – нектарниками. Нектар є вуглеводневим кормом для бджіл і джерелом одержання меду.

Квітковий пилок. Бджоли крім нектару, збирають з квіток рослин пилок, який є джерелом білкового корму, а також містить жири, вітаміни, мінеральні солі та інші речовини. Пилок необхідний для нормального розвитку і життєдіяльності бджіл і розплоду. Обчислено, що для 1000 комірок з бджолиним розплодом потрібно 100 г меду, 50 г пилку і близько 30 г води. Трутневий розплід споживає корму майже в два рази більше. Таким чином, перерва в забезпеченні бджіл пилком може викликати припинення розвитку розплоду.

Хімічний склад пилку у різних рослин в кількісному відношенні теж не однаковий, але у всіх він відносно багатий на білки, жири, солі, ферменти й вітаміни.

До мінеральних речовин, що входять до складу пилку, належать: сірка, калій, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, марганець, кобальт, іридій, цинк, миш’як, платина, молібден, хром, кадмій, стронцій; до складу азотистих речовин пилку входять численні амінокислоти у вільному стані чи в складі білків. Високий вміст білків, амінокислот, ферментів, вітамінів, солей зумовлює дуже велике значення пилку в живленні бджолиного розплоду і молодих бджіл, а також можливість використовувати його для людини з дієтичною і лікувальною метою.

Бджоли збирають пилок з квіток різних диких і культурних пилконосних рослин і складають його в комірки стільників, де він під впливом ферментів перетворюється в пергу. Зверху бджоли заливають пергу медом і запечатують комірки восковими кришками. Перга за хімічним складом відрізняється від пилку.

В порівнянні з пилком перга містить менше білків, але збільшується кількість цукру (за рахунок меду) і підвищується кислотність, завдяки чому вона краще зберігається.

Для збору пилку бджоли роблять за день від трьох до п’яти вильотів і витрачають на кожний з них від 30 хвилин до 2 годин.

Найбільшу кількість обніжжя приносять бджоли у вулик з 7 до 11 години, коли достигає пилок. Вага одного обніжжя від 0,008 до 0,015 г.

В нормальній сім’ї звичайно працює на збиранні пилку до 20-30% бджіл. Вони приносять за день 100-400 й більше грамів пилку. Підраховано, що за сезон сім’я бджіл збирає 25-30 кг пилку, а іноді й більше.

Оскільки живлення пилком і пергою необхідне для життя бджолиних сімей не тільки в період його збирання, але і коли він відсутній в природі, пасічник повинен мати в запасі необхідну кількість медово-пергових рамок також на випадок несприятливої погоди, коли бджоли не можуть вилетіти з вулика. Можна практикувати ручне збирання пилку чи збирання його пиловловлювачем. При ручному збиранні з дерев, що дають багато пилку (ліщина, вільха, тополя та ін.), зрізують чоловічі суцвіття (сережки), підсушують їх у теплому приміщенні, розклавши на папері, а потім витрушують з них пилок і збирають його у скляні банки з щільними пробками. Правильно висушений пилок довгий час зберігається в герметично закритій тарі, при цьому його цінні властивості майже не змінюються. В останні роки почали застосовувати пилок при лікуванні ряду захворювань, в косметиці, в дієтичному та дитячому харчуванні.

Відомо також, що пилок і нектар деяких рослин можуть бути отруйними і внаслідок цього небезпечними для бджіл і людини. По пилкових зернах, виявлених у меді, можна встановити, з яких рослин бджоли збирали пилок і нектар. Пилок отруйних рослин дає можливість діагностувати такі гострі захворювання бджіл, як нектарний та пилковий токсикози.

Бджолиний клей (прополіс). Його бджоли виробляють з клейких речовин, що виділяють деякі дерева (тополя, каштан), та з речовин іншого походження. Залежно від виду рослини, з якої бджоли беруть клей, він має різний колір і склад, містить близько 55% смол і бальзамів, близько 30% воску і до 10% ефірних масел, квіткового пилку та інших домішок. В прополісі є також залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт та інші елементи.

Найбільш інтенсивно бджоли збирають прополіс веною, коли стоять холоднуваті вечори. Бджоли використовують прополіс для замазування щілин у вулику, скорочення льотка, полірування комірок, приклеювання рамок, замазування шкідників, які потрапили у вулик, і т. ін. Прополіс застосовують для виготовлення високоякісних лаків. Лак, до складу якого входить прополіс, засихаючи, робить поверхню гладкою, дзеркальною і стійкою проти дії гарячої води. Останнім часом прополіс набуває значення в медицині.

Медяна роса і падь. В деякі періоди пасічницького сезону, при відсутності взятку з квіток, бджоли збирають медяну росу і падь.

Медяна роса — ще солодкий сік, що виступає на листках дерев і трав'янистої рослинності. З'являється здебільшого сухими ранками під впливом різкої зміни температури дня і ночі. Медяна роса виділяється продихами листків. Вона зустрічається в меншій кількості, ніж падь, але як повноцінний корм на зиму також непридатна. За хімічним складом медяна роса подібна до нектару більше, ніж падь.

Падь — цукриста густа рідина, - що її виділяють попелиці, листоблішки та червеці. Падь, яку збирають бджоли, виділяє 71 вид пепелиць, кілька видів листоблішок та червеців. Всі ці комахи живляться соками рослин, їх організм забирає з соку рослин головним чином білки та деяку кількість цукрів, а виділяє, як випорожнення, продукти розкладу – небілкові азотисті сполуки, значну кількість незасвоюваних цукрів та надлишок мінеральних солей. Найчастіше бджоли збирають падь з липи, ліщини, верби, клену, дуба, яблуні, береста, сосни та інших. Хімічний склад паді залежить від виду рослин, часу живлення комах і від місцевості. За своїм складом падевий мед відрізняється від квіткового: в ньому значно більше декстрину, азотних речовин та мінеральних солей, особливо калійних. Для зимівлі бджіл падевий мед непридатний. Щоб запобігти збиткам, яких завдає бджільництву падевий токсикоз бджіл, необхідно своєчасно виявити домішки паді в зимових кормових засадах, повністю їх відкачати і замінити на доброякісний мед або цукор.