Показання до застосування

2.4. Показання до застосування

Тіамін застосовується при захворюваннях серцево-судинної системи,

 таких як:

·           недостатність кровообігу,

·           міокардит,

·           эндоартеріїт.

Додатковий прийом тіаміну необхідний також при застосуванні диуретичних препаратів при гіпертонії, застійної серцевої недостатності, тому що вони прискорюють його виведення з організму. Вітамін B₁ поліпшує функціонування нервової системи і знижує біль при різних неврологічних захворюваннях. Показаний при:

·           невритах,

·           поліневритах,

·           периферичних паралічах,

·           астеновегетативному синдромі й ін.

У дерматологічній практиці тіамін застосовується при дерматозах неврогенного походження; сверблячці шкіри різної етіології, піодермії, екземі, псоріазі. Тіамін використовується для лікування органічних дисфункций мозку, таких так "синдром органічної поразки мозку", сприяє кращому функціонуванню мозку в здорових людей, підвищуючи здібність до навчання й розумові здібності в цілому. Крім того, додатковий прийом вітаміну B₁ сприяє лікуванню депресії, ряду інших психічних захворювань. Є дані про профілактичний ефект тіаміну відносно хвороби Альцгеймера. Застосування вітаміну B₁ показане для лікування захворювань органів травлення:

·           виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки,

·           хронічний гастрит, що супроводжується порушеннями рухової й секреторної функцій шлунка,

·           хронічний энтерит із синдромом малабсорбції,

·           ентероколіт,

·           гепатит,

·           хронічний панкреатит із секреторною недостатністю,

·           хвороби оперованого шлунка,

·           цироз печінки.

Порушення обміну речовин і хвороби ендокринної системи (тиреотоксикоз, цукровий діабет, ожиріння), також є показанням до прийому тіаміну.

Вітамін B₁ виступає як антиоксидант, захищаючи організм від руйнівного впливу старіння, алкоголю й тютюну.

Доцільне застосування тіаміну при виробничому контакті із сірковуглецем, тетраетилсвинцем, при роботі в гарячих цехах.

Рибофлавін призначається при:

·           гемералопії

·           конъюктивитах, іритах, кератитах, виразках роговиці, катаракті

·           довгостроково незагойних ранах і виразках

·           хронічному гепатиті

·           хронічному коліті й энтероколіті

·           порушеннях функції кишечнику

·           загальних порушеннях харчування

·           променевої хвороби

·           астенії

·           хвороби Боткіна

·           ревматизмі

·           недостатності кровообігу

·           аддисоновой хвороби

·           тиреотоксикозі

·           людям, що працюють із промисловими отрутами й солями важких металів.

Як лікарський засіб вітаміну B₅ застосовують кальцію пантотенат.

Показаннями до прийому є:

·           різні патологічні стани, пов'язані з порушеннями обмінних процесів

·           поліневрити, невралгії, парестезії

·           екзема

·           бронхіти (гострі й хронічні), бронхіальна астма

·           алергійні реакції (дерматити, сінна лихоманка й ін.)

·           трофічні виразки, опіки

·           токсикоз вагітних

·           гіпертиреоз

·           туберкульоз

·           недостатність кровообігу

·           хронічні захворювання печінки

·           хронічний панкреатит

·           захворювання ЖКТ неінфекційної природи (гастродуоденит й ін.)

·           гіпомоторна дискінезія кишечнику

У хірургії пантотенат кальцію застосовують для усунення атонії кишечнику після операцій на ЖКТ.

Пантотенат кальцію застосовується в комплексній терапії абстинентного синдрому у хворих алкоголізмом.

Показання до застосування вітаміну B₆:

·           В_{6-гіповітаміноз}

·           токсикоз вагітних

·           анемії

·           лейкопенії

·           захворювання нервової системи (паркінсонізм, мала хорея, хвороба Літтла, радикуліти, неврити, невралгії)

·           морська й повітряна хвороба

·           гострі й хронічні гепатити

Фолієва кислота допомагає при депресіях і підвищеній тривожності, а також показана при лікуванні дисплазії шийки матки.

Застосування цианокобаламіну показане хворим перніціозною анемією, , при анеміях у вагітних, а також при захворюваннях печінки й хронічному панкреатиті. Доцільний прийом вітаміну B₁₂ при променевій хворобі, захворюваннях нервової системи (розсіяний склероз, енцефаломієліт, радикуліт, поліомієліт , ДЦП й ін.), алергійних захворюваннях (астма, кропивниця). Застосування вітаміну B₁₂ показане в недонесених і новонароджених дітей після перенесених інфекцій.

3.        Значення вітамінів в забезпеченні нормальної життєдіяльності людини

Вітаміни - група незамінних для організму людини і тваринних органічних сполук, що володіє дуже високою біологічною активністю, присутніх у в нікчемних кількостях в продуктах живлення, але що мають величезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяльності. Основна їх кількість поступає в організм з їжею, і тільки деякі синтезуються в кишечнику корисними мікроорганізмами, однак і у цьому разі їх буває не завжди досить. Сучасна наукова інформація свідчить про виключно різноманітну участь вітамінів в процесі забезпечення життєдіяльності людського організму. Одні з них є обов'язковими компонентами ферментних систем і гормонів, регулюючих численні етапи обміну речовин в організмі, інші є початковим матеріалом для синтезу тканинних гормонів. Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіологічних систем. Від рівня вітамінної забезпеченості живлення залежить рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і стійкості організму до впливу несприятливих чинників зовнішньої середи, включаючи інфекції і дії токсинів. У харчових продуктах можуть містяться не тільки самі вітаміни, але і речовини-попередники - провітаміни, які тільки після ряду перетворень в організмі стають вітамінами. Порушення нормальної течії життєво важливих процесів в організмі через тривалу відсутність в раціоні того або іншого вітаміну приводять до виникнення важких захворювань, відомих під загальною назвою авітаміноз. У теперішні час такі ситуації практично не зустрічаються. У рідких випадках авітаміноз можливий внаслідок захворювань, результатом яких є припинення всмоктування вітаміну або його посилене руйнування в шлунково-кишковому тракті. Для авітамінозу характерна виражена клінічна картина зі суворо специфічними ознаками. Досить поширеним явищем залишається часткова вітамінна недостатність в тій або іншій мірі виражена гіповітамінозом. Вони протікають більш легко, їх вияви нечіткі, менш виражені, до того ж існують і приховані форми такого стану, коли гіршає самопочуття і знижується працездатність без яких-небудь характерних симптомів. Поширеність явно виражених гіповітамінозних станів і їх прихованих форм зумовлена багатьма причинами, але частіше всім-орієнтацією індивідуального живлення виключно на задоволення смакових запитів без урахування конкретної значущості вітамінів для здоров'я, потреб в них організму і вмісту їх в продуктах живлення, не кажучи вже про наслідок використання тих або інших прийомів кулінарної обробки, здатних руйнувати вітаміни. Потрібно також враховувати, що гіповітамінозні стани можуть виникнути при тривалому або неправильному прийомі антибіотиків, сульфаніламідів і інших медичних препаратів, які пригнічують діяльність корисної мікрофлори кишечнику, що синтезує істотні кількості деяких вітамінів. Причиною гіповітамінозів може бути і підвищена потреба у вітамінах при посиленій фізичній і розумовій роботі, при впливі на організм несприятливих чинників. Такими можуть бути переохолодження, перегрівання, стресові ситуації і т.п. Аналогічно їх причиною можуть бути і фізіологічні стани, що пред'являють до організму підвищені вимоги, наприклад, вагітність і годування дитини. Прийом вітамінів потрібно провести відповідно суворому до рекомендацій або під контролем медичних працівників. Надмірне споживання харчових продуктів, надзвичайно багатих вітамінами, або самостійний зайвий прийом вітамінних препаратів можуть привести до гіпервітамінозів. До теперішнього часу відомо і вивчено біля 30 вітамінів. До забезпечення здоров'я людини причетне біля 20 з них.

Література

 

1. А.И. Кононський, Біохімія тварин. -М.: Колосся, 1992.

2. А.В. Чечеткин, Біохімія тварин. -М.: Вища школа, 1982.

3. Ю.Д. Третьяков, Хімія. Довідкові матеріали. -М.: Освіта, 1984.

4. А.М. Прохоров, Великий енциклопедичний словник. -М.: Радянська енциклопедія, 1991.

5. Ресурси Інтернету : http://www.vitamini.ru.