Психокорекційна робота з дорослими дітьми алкоголіків

5. Психокорекційна робота з дорослими дітьми алкоголіків.

Сучасний рівень розв'язання психологічних аспектів проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх заснований на таких принципах:

Інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекцій.

Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов'язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.

Превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров'я та за свою поведінку, яка впливає на їхнє здоров'я.

Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров'я.

5.У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих, наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.

Викладання курсу превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків [48-49].

Приступаючи до психокорекційної роботи, психолог завжди має пам'ятати, що головне у стосунках з підлітком - взаємна повага і довіра. Те, що каже підліток, повинно залишатися таємницею.

У роботі з підлітками групи ризику слід ефективно використовувати методи групової психологічної корекції. Це дає змогу учню розглянути свою поведінку ніби з погляду іншої людини, тобто об'єктивно, а також відпрацювати навички реагування у складних ситуаціях.

При комплектуванні підліткових груп бажана невелика кількість учасників: 5 — 7 осіб, можна хлопців і дівчат об'єднати разом (але враховуючи побажання дітей, часом вони прагнуть працювати в групі однієї статі). Не рекомендується включати в групу більше двох учасників з такими особливостями:

з вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні;

з інтелектуальним зниженням;

з руховою розгальмованістю.

Бажано поєднання в групі учасників з різними типами акцентуацій. Значно полегшується праця психолога при включенні в групу одного-двох підлітків з істероїдною акцентуацією.

Одним з головних завдань психокорекції є підвищення у підлітка рівня самоповаги. Формування позитивного образу «Я» включає рефлексію та ранжування власних позитивних якостей за формулою «Я — людина, яка ...» Для цього, наприклад, можна застосувати гру «Репортер», де один з учасників бере інтерв'ю в інших членів групи, пропонуючи кожному сказати кілька слів про себе для святкової телепередачі на честь успішного завершення якоїсь важливої справи, в якій брали участь підлітки. З цією ж метою застосовується вправа «Бомбардування позитивними якостями». Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола, і заплющує очі. Кожний учасник групи по черзі підходить до нього і пошепки промовляє кілька слів про його гарні риси, про ті властивості його особистості, за які він його цінує і любить. Таке бомбардування позитивними якостями отримує кожний учасник групи.

Для оволодіння навичками аналізу своєї поведінки і засобів прийняття рішень на групових зайняттях практикуються обговорення творів художньої літератури, кіно -, відеофільмів, герої яких зіштовхуються з тими ж проблемами, що й підлітки. На початку обговорення учасники групи знаходять можливі альтернативні варіанти розв’язання проблемної ситуації без урахування можливих наслідків. Коли варіанти обговорені, підліткам пропонується вибрати один-два і записати для кожного з них позитивні і негативні наслідки. При цьому вони мають враховувати такі фактори, як ціннісні орієнтації і почуття героя оповідання (кінофільму, п'єси тощо), тиск на нього оточуючих, особисті особливості, ступінь ризику тощо — загалом співвідносити міркування про наслідки з позицією людини, що має таку проблему.

Рекомендується вправа для тренування навичок відповідального прийняття рішень та відчуття себе суб'єктом діяльності — «Відсутні ключі». Керівник групи пропонує підліткам для обговорення кілька проблемних ситуацій. Завдання групи — сформувати список необхідної інформації, тобто «ключів», без яких неможливо розв'язати цю проблему. Підлітки обговорюють, яким чином треба діяти, щоб отримати більше інформації. Вони відбирають з усіх відомостей ті, що потрібні для прийняття доброго рішення. Саме ця адекватна інформація і є ключем до вирішення означеної ситуації.

Наприклад, перед учасниками групи поставлено проблему: «Як досягти успіху в житті?». Разом з керівником вони пропонують багато рішень, серед яких далеко не всі правильні (їх може цілеспрямовано спровокувати керівник). Наприклад, утворюється такий список: «Я можу наполегливо працювати», „Я можу навчитися аналізувати свої дії», «Я можу бути хитрим і видурити гроші у багатія», «Я можу нічого не робити і очікувати удачі», «Я можу бути уважним на уроках і виконувати домашні завдання вдумливо і акуратно», «Я можу одного разу ризикнути і «обійти» закон, щоб дибитися свого», «Я можу спокійно сприйняти свої невдачі, критику інших людей і навчитися виправляти помилки», «Я можу звинувачувати інших людей, якщо мені не щастить», «Я можу поліпшити свій поганий настрій за допомогою паління, ліків або алкоголю»...

За ходом обговорення цього списку підліток сам робить вибір лінії поведінки, тобто проявляє себе як суб'єкт діяльності. Обговорюючи з іншими учасниками та психологом наслідки того чи того вибору, підліток засвоює соціально прийнятні норми поведінки, вчиться шукати найефективніші засоби досягнення мети.

Оскільки у багатьох підлітків необхідність протистояти тискові групи викликає стресовий стан, нагальною потребою с тренування цієї навички. Гра «Умій сказати «Ні» дає змогу набути навички відстоювання своєї думки, навіть якщо інші думають інакше. Наприклад, розігрується ситуація, де троє підлітків запрошують четвертого взяти участь у вечірці, на яку зберуться люди, не знайомі йому. Відбувається приблизно такий діалог:

Ходімо сьогодні увечері до Павла, не пошкодуєш.

А що там буде?

Це секрет. Дізнаєшся, що таке кайф.

Та я не знаю, якось незручно до чужих людей...

Але ти ж з нами, ми тебе образити не дамо. Не бійся!

Якщо підліток піддається на умовляння (хоча й відчуває небезпеку) або починає шукати привід для відмови, не подаючи виду, що він зрозумів небезпеку, така поведінка оцінюється як неправильна.

Розігруючи цю ситуацію кілька разів (змінюючи склад учасників та головного «героя»), учні (у разі необхідності за допомогою психолога) роблять висновок, що найкраще діяти за такою схемою:

- називати речі своїми іменами;

- твердо відмовлятися, аргументувати своє рішення;

- запропоновувати свій варіант.

Серйозним фактором ризику виникнення адитивної поведінки, як зазначалось у попередніх статтях цього циклу, є психопатії і акцентуації характеру. Суть психокорекційної роботи з підлітками «групи ризику», яким властиві патохарактерологічні відхилення, полягає в тому, щоб дати можливість кожному з них пережити в ході гри патогенну для його характеру ситуацію і знайти шляхи підвищення здатності її розв'язання. Розігрування такої ситуації дає можливість нібито «знеболити» психотравмуючі моменти, пережити і відреагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і засобів їх розв'язання.

Завдання психокорекційної роботи:

1. Навчання підлітка «розпізнання» небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що адресовані до його найуразливішого «місця найменшого опору». Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах дезадаптації, аніж невміння їх розв’язувати. Тому зусилля психолога мають бути спрямовані па підвищення здатності підлітка до розпізнавання І запобігання виникненню таких ситуацій. Наприклад, підліток збуджуваного типу акцентуації, коли він відчуває наближення сварки з приятелем, повинен відразу ж припинити спілкування й піти, а не продовжувати з’ясовування стосунків, яке найвірогідніше закінчиться для нього неконтрольованим спалахом негативних емоцій.

2.Формування у підлітка здатності «об’єкти візувати» небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито збоку, поглянути на те, що відбувається так, ніби це відбувається з кимось іншим. У ході виконання цього завдання у школяра формуються навички аналізу ситуації, уміння віднайти в пій головне і другорядне. Наприклад, підлітку з епілептоїдною акцентуацією характеру корисно буде розуміти фактори, що викликають агресивну поведінку, закономірності розвитку агресивного стану, різновиди форм прояву агресії, методи подолання спалаху гніву, що накопичується.

Оскільки у процесі психодрами підлітки поводяться так, як уміють і як вони звикли, на очах у групи відбувається активізація негативного досвіду розв'язання складних ситуацій, що дає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого.

Розширення діапазону можливих варіантів поведінки підлітків у складних для них ситуаціях. Коли підліток з патохарактерологічним розвитком зіштовхується з найуразливішими для нього обставинами, він відчуває, що не здатен відповідати вимогам, які ставлять до нього. Це викликає стандартність, однотипність поведінки. Завдання психотерапевта в цьому випадку —навчити підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки.

Наведемо приклад ситуації «Пиятика перед танцями», що розігрується у психокорекцій ній групі. Подаємо текст психодрами в такому вигляді, як вона змальовується психологом під час занять.

«Ти готуєшся до дискотеки. Прасуєш сорочку, збираєшся ще перекусити. Бажання випити спиртного — абсолютно ніякого. В цей час до тебе заходить приятель. У нього в кишені пляшка. Йому дуже хочеться випити, при цьому обов’язково з тобою. Він умовлятиме тебе, вдаючись до всіх доводів».

Завдання головного героя полягає в тому, щоб у наведеній ситуації психологічно переконливо, з погляду його товаришів (які є в цей момент спостерігачами психодрами, а потім експертами), протистояти натиску, взяти ініціативу у свої руки.

Роль «приятеля» грає психолог, Він пропонує «випити для настрою». Коли підліток відмовляється, він дивується і починає умовляти. Застосовуються традиційні аргументи з репертуару підлітків: «Не бійся!», «Не будь дівчатком!», «Ти що, маленький?», «Якщо ти мені друг, то не відмовиш мені!» тощо.

Після того, як у ролі головного героя побувають кілька підлітків, результати гри узагальнюються. На дошці виписують усі аргументи «приятеля», а потім учасники обговорюють, які з них виявилися найпереконливішими.

У ході проведеної гри досягається декілька цілей. Пошук шляхів того, як уникнути пиятики, постає як завдання для всієї групи. Беручи участь у цьому занятті з психодрами, підлітки разом шукають засобів уникнути участі в пиятиці, прагнуть оволодіти складною для багатьох з них ситуацією. Проводячи психодраматичну гру, підклітки навчаються дивитися на цю життєву колізію ніби «збоку». Аргументи на користь випивки стають більш знайомими для них, а тому в реальній ситуації вже не захоплять зненацька. Це заняття не тільки настроює підлітків проти випивки, а й підказує шляхи протидії, психологічно озброює, робить їх менш беззахисними перед тими, хто чинить психологічний тиск, умовляючи приєднатися до пиятики. Під час занять підліток навчається того, як виконати свою волю і відмовитися від спиртного.

Слід наголосити, що програму психокорекційних занять пише психолог спеціально для кожної групи, ураховуючи індивідуальні характеристики учасників, особливості їх міжособистісної взаємодії та проблеми. Після проходження курсу психокорекції передбачається підтримуюча терапія, тобто щомісячні зустрічі групи в тому ж складі для розв'язання проблем, які накопичилися, та продовження роботи над собою. У разі необхідності та за бажанням діти можуть проходити повторні курси психокорекційних занять, але вже за іншою програмою та з іншою групою.

На закінчення необхідно підкреслити, що профілактична робота - це комплексна діяльність, яка повинна бути спрямована як на внутрішні (психічні та психологічні), так і на зовнішні (родина, оточення, дозвілля) сторони особистості. Тільки в цьому випадку можуть бути досягненні мета, завдання та результат - запобігання виникненню девіацій молоді.

Розділ 3. Співвідношення типів акцентуації характеру і рівня пияцтва у підлітків

3.1 Цілі завдання, об’єкт та предмет психодіагностичного дослідження

Для послідовного викладення проведеного психологічного дослідження перелічимо його основні складові.

Цілі

1. Обґрунтувати взаємозв’язок рівня пияцтва серед неповнолітніх, зокрема підлітків старшого віку, з їх акцентуаціями характеру.

2. Встановити типи акцентуйованих підлітків, які попадають в групи схильних і несхильних де зловживання алкогольними напоями

Завдання

1. Підбор методик.

2. Проведення тестування.

3. Проведення й обробка даних психодіагностичного дослідження.

4. Вибір критеріїв перевірки гіпотези.

5. Перевірка критеріїв правильності висунутої робочої гіпотези.

6. Обґрунтування отриманих результатів.

7. Рекомендації по використанню даних отриманих в дипломній роботі.

Об’єктом дослідження становить пияцтво і акцентуації характеру у підлітків. Стать досліджуваних – чоловіки. Вік – від 13-14 до 15-16 років. Освіта – неповна середня. Всі вони є школярами середніх і старших класів міста Херсона.

Предмет дослідження – співвідношення пияцтва з акцентуаціями характеру у підлітків.

Гіпотеза: Підлітки гіпертимного та істероїдного (демонстративного) типу акцентуації характеру мають високу схильність до пияцтва, а сенситивного (тривожного) і психастенічного (педантичного) типу – низьку.

Методологічними і методичними засадами проведеного дослідження було наступне. Останніми роками найбільш серйозною тенденцією в зловживанні алкоголем є швидке зростання вживання молоддю слабоалкогольних напоїв, яке досить швидко приводе до частого пияцтва в цьому прошарку населення України. Більшість учених вважають, що виникнення потягу до алкоголю пов’язано перш за все із соціальними чинниками, з умовами життя людини (Н.Ю. Максимова, І.П. Лисенко та ін..) [48].

Ми вважаємо, що чинниками, які каналізують як алкоголізм, та і наркоманію, є передусім:

соціальна криза, деформації соціокультурної сфери;

вплив гірших зразків молодіжної російськомовної та англомовної субкультури;

доступність психотропних і токсичних речовин;

середовище, яке нейтрально або прихильно становиться до споживання алкоголю („так чинять всі”) [49].

Підлітковий та юнацький вік розглядають як один із найбільш небезпечних щодо формування девиантного й делинквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують становити частину населення країни з найвищим ступенем кримінального ризику. Розвиток адитивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому та ранньому юнацькому віці й згодом набуває у багатьох людей стійких форм.

Дослідження А.Е. Личко, Іванова Н.Я., В.С. Битенського, Б.Г. Херсонського, В.А. Глушкова [8,44] доводять високий рівень зв’язку акцентуацій і психопатій у підлітків зі схильність до зловживання алкогольних напоїв і швидке звикнення до них. Саме ці ствердження ми вирішили перевірити в своєму психологічному експерименті на підлітках шкільного віку.