Загальна характеристика перфорованого документа

7. Загальна характеристика перфорованого документа

На перфорованому документі інформація записана шляхом перфорування (пробивання) чи вирізання в різних комбінаціях певної кількості отворів (перфорацій) в заданій послідовності. Кожна перфорація містить в собі інформаційну одиницю, а сума прорізів чи пробивок — повну інформацію, яка може складатися з тисячі і більше одиниць (якщо використовується поєднання кількох отворів).

Інформацію на перфорованому документі отримують за допомогою перфоратора — пристрою для записування інформації шляхом пробивання отворів в перфоносіях.

Залежно від призначення документи на перфоносіях поділяють на три типи:

1) для управління пристроями автоматик при виконанні різних операцій у процесі виготовлення і контролю спроектованих виробів;

2) для управління, обробки, перетворення інформації при проектуванні виробів на ЕОМ;

3) для використання в процесі обробки і перетворення.

За матеріальною конструкцією носія перфоровані документи поділяють на карткові (перфокарти, апертурні карти) і стрічкові (перфострічки).

Перфокарти і перфострічки згруповують у види за такими ознаками:

- за каналом сприйняття — перфокарти і перфострічки відносяться до візуальних документів;

- за матеріальною основою — штучні, паперові (частіше за все), рідше пластмасові (перфокарти) і целулоїдні чи лавсанові (перфострічки);

- за призначеністю для сприйняття - машиночитані (перфокарти машинного сортування) і людиночитані (перфокарти ручного сортування);

- за розташуванням матриці - перфокарти з краєвою і внутрішньою перфорацією;

- за способом кодування — вирізні з перфорацією, вирізуваною в процесі кодування, і пробивні з перфорацією, одержуваною при кодуванні;

- за способом обробки — перфокарти ручного і машинного сортування;

- за цільовим призначенням - облікові, довідкові, бібліографічні, інформаційні, діагностичні, навчальні.

Перфокарта — носій інформації, призначений для використання системами автоматичної обробки даних. Перфокарта подає інформацію наявністю чи відсутністю отворів у певних позиціях карти.

Головною перевагою перфокарт була зручність маніпуляції даними — в будь-якому місці колоди можна було додати карти, видалити, замінити одні карти іншими.

На обох боках неперфорованої частини картки друкується чи пишеться від руки різний текст, наприклад, на бібліографічній картці — анотація статті, на картці обліку кадрів — особисті дані про співробітника тощо.

Перфокарти ручного сортування (або «ручні» перфокарти) дозволяють за допомогою найпростішого і дешевого устаткування приблизно вдесятеро швидше здійснювати такі трудомісткі операції, як сортування, групування і добір інформації, тобто дають можливість багатоаспектного пошуку. Вони можуть використовуватися в бухгалтеріях, поліклініках, бібліотеках, інформаційних службах, школах тощо.

Перфокарти ручного сортування поділяють на карти з внутрішньою і зовнішньою перфорацією.

Перфокарти з внутрішньою перфорацією називають візуальними, або суперпозиційними перфокартами.

Карти-грати. Таку назву ці карти отримали за негативним принципом кодування, коли на матриці, де кожен осередок відповідає одній карті, всі отвори пробиті (перфоровані), окрім одного, що відноситься до даної карти.

Зведені фотографічні карти. Ці карти є одним з шляхів модернізації одноаспектного системного пошуку. Цей метод зводиться до того, що всі карти з однією головною ознакою репродукуються на одну фотографічну карту того ж формату. На одній такій карті поміщається 200-400 карт, а при ультрамікрорепродуціюванні — до 10 тисяч.

Клясерні карти забезпечені одним чи кількома кишенями, щоб розмістити в них фотокадри окремих документів невеликого обсягу: листів, патентних описів, фірмових проспектів, рентгенівських знімків та ін. В одних випадках клясерна карта — це модернізована форма футляра, що забезпечує не лише збереження, а й багатоаспектний пошук, в інших — альбом («клясер»), досьє, справа.

В апертурну карту вмонтований кадр мікрофільму, відрізок неперфорованої плівки чи мікрофіша. Такі карти ще називають перфорованими картами типу «джекет». На відміну від клясерної, апертурна карта розрахована на документи великого обсягу із стабільнішою інформацією. На карті вирізується вікно — «апертура» — і вставляється в нього частіше за всього прозора мікрофотокопія з двостороннім текстом.

Розрізняють два види апертурних перфокарт: 1) карти з рамкою з липкої надтонкої плівки по контуру апертури для вкладення чи вклеювання мікрофільму; 2) карти з кишенею з прозорої безбарвної плівки для монтажу кадрів мікрофільмів шляхом вкладення їх у конверт. Апертурні перфокарти бувають ручного і машинного сортування.

Основним типом апертурної перфокарти можна вважати 80-тиколонкову перфокарту з апертурою (вікном, що калібрувалося) формату Д (30х41 мм), в яку вклеюється один кадр неперфорованого 35 мм мікрофільму.

Апертурні перфокарти К-5 (207х147 мм) і К-6 (147х105 мм) з краєвою перфорацією застосовуються при створенні фондів технічної документації, а також для зберігання малих за обсягом інформаційних документів. На вмонтованому в перфокарту мікрофільмі можна розташувати при зменшенні в 22 рази 8 сторінок тексту.

На перфокарті апертура займає поле від колонки 54 до колонки 76. Монтаж мікрокадрів у бланки апертурних перфокарт здійснюється з рулонного мікрофільму. Для цього розроблене і серійно випускається відповідне устаткування — ручні пристрої (продуктивність 400 кадрів на годину), напівавтоматичні пристрої (з такою ж продуктивністю), а також пристрої автоматик (продуктивність 2 тис. кадрів на годину).

Основна перевага апертурних перфокарт полягає в тому, що такі перфокарти дозволяють скоротити на 80 і більше відсотків площу приміщень, що використовуються для зберігання документів в натуральному вигляді, а також забезпечують швидкий пошук цих документів і виготовлення їх копій. Крім того, їх обробку можна здійснювати на стандартних сортувальних машинах.

Перфокарти із зовнішньою перфорацією можуть мати отвори з одного, двох, трьох чи усіх боків. Є перфокарти з одним, двома, трьома і більше рядами перфораційних отворів. Найбільш поширені одно- і дворядні перфокарти.

На периферію картки наносяться різні ознаки або вирізкою, виробленою від отвору, або вирізкою простору між двома пробивками, або за допомогою рейтерів. Рейтерні карти забезпечуються по верхньому краю кольоровими пластмасовими рейтерами, з яких кожен має свій колір (червоний, синій, зелений). Отвір позначається певним кольором рейтера, що позначає яку-небудь інформацію.

Перфокарти ручного сортування і рейтеркарти застосовуються для бібліографічного пошуку і виконання облікових, контрольних і статистичних операцій.

Найважливішим параметром перфокарт з краєвою перфорацією є максимальне число різних характеристик, яке дозволяє одночасно записати систему отворів, що калібрувалися, нанесених уздовж країв цієї перфокарти.

Сукупність таких отворів називається кодовим полем перфокарти, оскільки характеристики записуються на перфокарті в кодованому вигляді. Місткість кодового поля перфокарти з краєвою перфорацією визначається числом отворів, що калібрувалися, які має ця перфокарта.

Перфокарти з краєвою перфорацією доцільно використовувати для механізації пошуку в масивах до 10 тис. документів — при ручному сортуванні, до 30 тис. документів — при використанні вібраційних чи ударно-динамічних селекторів. Найбільш широко перфокарти з краєвою перфорацією застосовують для інформаційного пошуку в масивах близько 1-2 тис. документів, для створення індивідуальних перфокартотек з вузьких питань науки і техніки.

Розрізняються перфокарти: 80-ти колонкові, що є найпоширенішими з огляду на високу щільність запису, з прямокутними отворами по контуру цифр; 45-ти колонкові, 65-, 90- і 100-колонкові. Устаткування для обробки цих карт відповідно розрізняється кількістю колонок. На кожній перфокарті записуються до 12 шестирозрядних шифрів документів.

За зовнішнім виглядом перфокарти розрізняються цифровою сіткою, пристосованою для фіксації 45 або 80-колонкових розрядів чисел у десятковій системі числення. Звичайна перфокарта має цифрову сітку, що дозволяє за її координатами встановити величини зафіксованих значень ознак чи числових величин. На цифровій сітці розрізняють колонки, тобто стовпці цифр від 0 до 9 в кожному, і позиції — значення пробивки в колонці. При цьому позиція (рядок) за всіма колонками перфокарти має одне і те саме значення.

Будучи дублікатом первинного документа, що містить в закодованому вигляді за допомогою пробивок всі підраховувані дані, перфокарта за своїми фізичними властивостями володіє ізоляційними і механічними якостями. Переміщаючись між валом і щітками в сприймаючому механізмі машини, вона пропускає електричний струм лише в листах пробивки. Різне розташування пробивок в перфокартах впливає на черговість і час проходження імпульсів струму в електроланцюгах, які примушують спрацьовувати виконавчі механізми машини і виконувати властиві їм операції.

Для визначення, які дані відперфоровані на перфокарті, числа повинні розташовуватися в певній системі. На початку перфокарти розміщують постійні дані, однакові для групи перфокарт. Розподіл колонок перфокарт між окремими реквізитами з урахуванням їх значущості називається макетом перфокарт чи схемою перфорації. Макет є постійним для конкретної роботи, по ньому перфоруються всі однорідні документи. Зміни в ньому викликають зміни налаштувань машин, а іноді і методу обробки інформації. В деяких випадках схема макета друкується на перфокарті друкарським шляхом — це маркетована перфокарта.

При перфорації частина даних фіксується в прийнятих одиницях вимірювання: кг, т, шт., година, звил., грв., коп. і т. д., інша — в закодованому вигляді. Використання перфокарти як спеціального машинного носія інформації обумовлено застосуванням різних видів ПЕОМ для обробки даних. Перфокарти машинного сортування виконані на картонному матеріальному носії.

Розташування і розміри граф основного напису документа, виконаного на перфокарті, стандартизовано.

Основний напис документа виконується на зворотному боці перфокарти, що не містить перфораційних отворів.

До основних реквізитів перфокарт відносяться: позначення документа, назва виду документа, порядковий номер змін, номер перфокарти, спеціальні відмітки.

Перфострічка (перфорована стрічка) — застарілий носій інформації у вигляді паперової[1] стрічки з отворами, на яку дані наносяться певною послідовністю кодових комбінацій отворів. Кожна кодова комбінація кодує один знак і розміщується на стрічці перпендикулярно напряму її руху.

Завдяки простоті пристроїв уведення-виведення, перфострічка набула поширення в комп'ютерній техніці. Пізні комп'ютерні перфострічки мали ширину 7 чи 8 рядів і використовувалися для записування кодування ASCII. Були стрічки і з іншою кількістю рядків (навіть з двома). Використовувалися в мінікомп'ютерах для введення-виведення інформації до середини 1980-х років і були витиснені магнітними носіями інформації.

Недоліком перфострічок у порівнянні з перфокартами є низька механічна міцність стрічки і неможливість «ручного редагування» текстових файлів (додаванням чи заміною перфокарт у колоді). В порівнянні з магнітними стрічками основним недоліком була низька швидкість читання/записування.

Інформація наноситься на перфострічки шляхом пробивки круглих інформаційних і транспортувальних отворів на кодових доріжках (позиціях).

Пробивки в поперечному напрямі утворюють рядки. В кожному рядку записується один символ, відповідний коду цифри, букви або знака. На перфострічки можуть записуватися цілі тексти. В середній частині перфострічки є безперервна послідовність отворів, призначених для переміщення перфострічки по направляючих пристрою введення або для синхронізації зчитування інформації. Ці отвори перфоруються на кожному етапі автоматично одночасно з перфоруванням основних кодуючих отворів.

Сутність перфострічок полягає в автоматичному і стабільному записуванні даних, які фіксуються за допомогою наперед розробленого коду (тобто комбінації отворів) на перфострічку.

Перфострічку можна використовувати:

а) при переданні чи прийомі телеграфних депеш;

б) при роботі на обчислювальних машинах і іншій організаційній техніці, на спеціальних дешифраторах тощо;

в) як запис інформації наукового і технічного характеру і т. д. на різних машинах і пристосуваннях.

Відперфоровані на стрічці дані можуть слугувати для: перетворення їх у звичайний текст; повторної репродукції стрічки; складання нової стрічки з кількох первинних стрічок; автоматичного передання інформації телеграфом; управління іншими машинами, наприклад, перфораторами карт; введення-виведення інформації в ЕОМ.

Перфострічки мають ряд переваг: можливість за їх допомогою об'єднувати різні рахункові й обчислювальні машини і комплекси, під'єднувати до них периферійне устаткування; простота обробки інформації, нанесеної на перфострічку (сортування, розподіл, об'єднання, коригування і т. д.); можливість нанесення інформації на перфострічку автоматично, паралельно з основними процесами без значних додаткових витрат; достатньо велика накопичувальна місткість стандартних рулонів перфострічок при невеликих їх габаритах і вазі́; можливість багатократного використання інформації, записаної на перфострічці; невисока вартість устаткування, що використовує перфострічки в порівнянні з іншими пристроями введення-виведення інформації; можливість передання інформації, записаної на перфострічці, лініями зв'язку.