3.1. Бібліографічний опис електронних документів

 

Бібліографічний опис електронного документа складається за правилами, встановленими ДСТУ 7.1 - 2006 з урахуванням міжнародних форматів уявлення, зберігання і обміну бібліографічними даними. При описі електронних ресурсів використовується Міжнародний стандарт бібліографічного опису електронних ресурсів, розроблений ІФЛА, який затверджений в 1997 р. і введений вперше 1 липня 2002 р. ГОСТ 7.82-2001 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання" .

Електронні інформаційні ресурси, керовані комп'ютером, зокрема ті, які вимагають периферійного пристрою при підключенні, - це електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів або їх комбінацій), а також електронні програми (набір операторів або підпрограм) або їх поєднання в одному ресурсі. Бібліографічний опис електронного ресурсу на практиці мало відрізняється від БО будь-якого іншого документа, за винятком специфічних особливостей, властивих саме такому виду документів.

За змістом і характеру інформації електронні дані діляться на шрифтові, графічні, числові, звукові, текстові і демонстраційні; електронні програми діляться на прикладні, системні і сервісні, а електронні дані і програми діляться на інтерактивні мультимедіа і служби онлайна. По режиму доступу розрізняються ресурси локального доступу і видаленого доступу. Фізичними носіями електронного ресурсу є магнітні диски (жорсткі і гнучкі), оптичні диски, мікропроцесорні картриджі, касети і котушки з магнітною стрічкою. Інформаційний пошук - один з важливих доданків процесу комунікації. Основна мета пошуку - це знаходження повних текстів документів або відомостей про них [14; 37].

Об’єктами складання бібліографічних описів електронних документів є дискети, електронні оптичні диски (CD-ROM), електронні мікропроцесорні картриджі тощо. Відомості для складання опису беруться з основного меню або переліку відомостей програми електронного документу. Саме тут можна взяти відомості про автора і назву документа. Основною вважається назві, подана першою. У підназві наводять відомості про вид документа таким чином: “Електрон.ресурси”. Місцем видання вважається юридична адреса офіційного видавця або дистриб’ютора електронних документів. Для документів, створених в Україні або Росії за ліцензійною угодою із зарубіжним власником авторських прав, вказують лише місцезнаходження українського або російського видавця. Це стосується і назви видавництва. Нею вважається назва установи, що здійснює випуск документів на основі авторської угоди зі створювачем їх або за ліцензійною угодою із зарубіжними власниками. Якщо випуск документів здійснюється за ліцензійною угодою, назву зарубіжної фірми не наводять. Позначення документа і його обсяг вказують за загальними правилами, наприклад:

Описи документів з електронних мереж складаються за правилами формування аналітичних описів. У першій частині опису подають відомості про документ, у другій – його адресу. Наприклад. Опис документу, взятого з Інтернет має такий вигляд:

Різноманітність електронних видань, сайтів, інформаційних послуг, електронних інформаційних ресурсів в Інтернеті, їх часта і швидка поява, а також їх швидке видалення вельми ускладнює задачу опису і посилання на них. Тому як в Росії, Україні так і у всьому світі існує традиція при посиланні на конкретний інформаційний ресурс Інтернету вказувати дату його створення або включати адресу електронної пошти. На сьогоднішній день у зв'язку із зростаючою потребою включення посилань на дані джерела як в російськомовні видання, так і при оформленні публікацій для зарубіжних видань актуальною є проблема бібліографічного опису документів, що входять в сукупність електронних ресурсів.

З 1 липня 2002 р. на території Російської Федерації і в країнах СНД введений ГОСТ 7.82-2001 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання. Бібліографічний опис електронних ресурсів підкорюється загальним правилам стандартного бібліографічного опису в частині структури, набору областей і елементів вибору мови і графіки, застосування правил орфографії, пунктуації, скорочення слів і т.п. і містить відомості, що дають можливість ідентифікувати його, а також одержати уявлення про зміст, характер, об'єм, призначення, вид фізичного носія, системні вимоги, режим доступу і інші специфічні характеристики.

При цьому актуальним є наступний вислів О. П. Коршунова: "Бібліографія сама по собі завжди була байдужа до зміни форми фіксації знань. Правила бібліографічного опису, способи створення бібліографічної інформації можуть мінятися разом із змінами форми об'єктів бібліографуванні, але повторно-документальна суть бібліографії, її специфічна роль зв'язуючої ланки в системі документальних комунікацій у принципі залишається незмінною" [14; 52].

Основні положення і правила для цих стандартів спираються на принципи Міжнародного стандарту бібліографічного опису, прийняті в системі міжнародного бібліографічного обліку світових інформаційних документів і широко вживані в національних бібліографічних виданнях і в бібліотеках багатьох країн світу (Великобританії, США, Франції, Швеції і ін.). Завдяки єдиним принципам полегшується використовування бібліографічних матеріалів в світовій системі комунікації, обмін інформацією в електронної формі, долаються мовні бар'єри. Так, Міжнародний стандарт повинен сприяти рішенню трьох основних задач: "щоб записи, складені в одній країні або на одній мові, могли легко зрозуміти в іншій країні або на іншій мові; щоб бібліографічні описи, підготовлені в одній країні, могли бути включені в бібліографічні покажчики, картотеки і каталоги і інші інформаційні ресурси іншої країни без якої б не було редакції; щоб записи можна було б легко перенести на машинну мову для введення в ЕОМ" [5; 24]; тому з кінця 1970-х рр. в державні стандарти нашої країни були введені деякі нові терміни і поняття і уточнені старі; нові елементи (відомості про авторство; відомості, що відносяться до заголовка; міжнародний стандартний номер книги ISBN; міжнародний стандартний номер серіальних видань ISNN і інші); встановлена обов'язкова послідовність елементів бібліографічного опису; однорідні по своїх функціях елементи об'єднані в області; визначені обов'язкові і факультативні елементи бібліографічного опису основних видів документів і їх частин; введена єдина система умовних розділових знаків, передуючих кожному елементу, у зв'язку з чим стала можливою ідентифікація елементів незалежно від мови опису.

Питання стандартизації бібліографічного опису документів мають вельми актуальне значення як для науки, так і для практики. На сучасному етапі виникла необхідність стандартизації бібліографічного опису нових видів документів, що пов'язане з практикою функціонування інформаційно-пошукових систем і розвитком комунікативних форматів.

На сьогоднішній день в сучасному світі склалася система національної бібліографії і, відповідно, система обробки вхідного національного документопотоку, національні правила складання бібліографічного опису документів, а також система нормативно-методичних документів ІСО/ІФЛА, що регламентують багато аспектів інформаційної бібліотечної роботи.


Висновки

 

Вся багато столітня історія розвитку принципів бібліографічного опису, дозволила зробити висновки, що опис друкованих витворів – далеко не така проста справа, як це уявляють собі багато хто. Розробка сучасної теорії та методики бібліографічного опису вимагає від бібліографів, бібліотечних працівників і вчених різних країн чимало зусиль.

Бібліографічний опис - результат тривалого процесу бібліографічної професіональної та не професіональної практики, спостереження, порівняння бібліографічних знань та їх аналіз,зіставляти сенс з науковим підходом до вивчення не тільки документованих текстів, але і зв’язаних з ними явищ.

Сучасні принципи опису складаються на протязі багатьох тисячоліть. Теоретичні погляди на БО дозволяють розглядати його як окремий випадок опису взагалі.

Задача бібліографічного опису – це забезпечення впровадження автоматизованих технологій, ефективність пошуку та використання всіх типів документів у видавництвах як в нашій країні так і за кордоном.


Информация о работе «Бібліографічний опис»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 40702
Количество таблиц: 9
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
70384
0
0

... категорій читачів. 3.1.1.  Довідково-бібліографічного обслуговування: -  виконання усних і письмових довідок; -  консультації з питань використання довідково-бібліографічного апарату. 3.1.2. Інформаційне обслуговування: -  інформування керівництва університету про нові надходження в бібліотеку з проблем вищої школи; -  організація у відділі виставок та оглядів довідкових і бібліографічних ...

Скачать
14537
0
0

... , яку він потім зможе порекомендувати учням. Для бібліографічного інформування використовуються індивідуальні, групові та масові форми роботи. Диференційоване індивідуальне бібліографічне інформування — це систематичне ознайомлення читачів з новими виданнями згідно з їхніми запитами та потребами. Пріоритетними категоріями користувачів для індивідуального інформування в шкільній бібліотеці є ...

Скачать
102810
0
0

... і т. д. Отже, йдеться про інформацію, яка є результатом наукової обробки первинних документів і має риси інформаційно-аналітичного дослідження. До сфери наукової обробки документів входить систематичне визначення кола питань, що виникають у процесі базової (професійної) діяльності споживача. Завданням референтів-аналітиків є виявлення, відбір, аналітико-синтетична обробка документної інформації та ...

Скачать
88305
0
0

... людського суспільства вцілому. Беручи до узагальнення другий розділ дипломної роботи, можна сказати, що у ньому досліджувалась і аналізувалась робота бібліотек України, а саме їх діяльність у створенні і розповсюдженні вторинних ресурсів. На сьогоднішній день, можна сказати, що бібліотечно-інформаційна діяльність посідає особливе місце у житті суспільства, оскільки спрямована на підтримку всіх ...

0 комментариев


Наверх