Аналіз стану захисту прав споживачів при реалізації

3.                Аналіз стану захисту прав споживачів при реалізації

ялинкових прикрас ( за матеріалами Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів )

 

 3.1 Аналіз діяльність управління Головного Київського міського

управління у справах захисту прав споживачів щодо перевірок

підприємств, які реалізують ялинкові прикраси

Згідно плану роботи Головного управління на грудень місяць 2004 року, листа Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №4-4/18-8910 від 09.12.2004р. фахівцями Управління перевірялась якість та безпека новорічних прикрас, іграшок, ялинок штучних та піротехнічних побутових виробів. Всього перевірено 27 підприємств торгівлі різних форм власності. Проінспектовано товарів у кількості 2055 одиниць на загальну суму 25,1 тис. грн.З них забраковано через невідповідність нормативним документам по маркуванню 22 одиниці на загальну суму 0,5 тис. грн. Тимчасово припинялась реалізація товарів через відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар та через відсутність документів, що засвідчують якість та безпеку товару, у кількості 2033 одиниць на загальну суму 24,6 тис. грн. Особлива увага при перевірках приділялась реалізації виробів ялинкових шариків В основному до продажу пропонувались товари виробництва фірми «Галімпекс» — скло-дзеркальний завод» м.Львів. Дані товари відповідають вимогам ДСТ 1724-92 по маркуванню, містять інформацію про безпечне використання, а також супроводжуються сертифікатами відповідності. В перевірених підприємствах порушень при реалізації піротехнічних виробів не встановлено. Також слід відзначити збільшення кількості новорічних прикрас і іграшок вітчизняного виробництва, які мають належне маркування та супроводжуються документами, що засвідчують якість та безпеку товару.

Приклади:

При перевірці магазину “Фуршет-Гурман” ТОВ “Терра-Трейд” припинено реалізацію ялинок штучних, свічок новорічних виробництва Польщі, Китаю і невідомого виробника в кількості 33 одиниць на суму 2058,00 грн. через відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, правила та умови ефективного використання (викладені іноземною мовою).

При перевірці магазину “Сільпо” ЗАТ “Фоззі” забраковано ялинкові прикраси виробництва України в кількості 22 одиниць на суму 469,87 грн. через невідповідність ДСТУ 2166-93 по маркуванню (відсутнє) та ДСТУ 1724-92 п.1.2.2. по комплектності (відсутній перелік прикрас, що входять до набору, з зазначенням їх кількості); припинено реалізацію електрогірлянд ялинкових, ялинки штучної виробництва Китаю і невідомого виробника в кількості 20 одиниць на суму 417,52 грн. через відсутність сертифікату відповідності, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, правила та умови ефективного використання.

При перевірці магазину “Шалун” СПД Найко О.Є припинено реалізацію іграшок, прикрас новорічних невідомого виробника в кількості 128 одиниць на суму 1473,20 грн. через відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, артикул, правила та умови ефективного використання.

При перевірці магазину ЗАТ “Жовтневий Універмаг” припинено реалізацію електрогірлянд, ялинок штучних невідомого виробника в кількості 22 одиниць на суму 558,00 грн. через відсутність сертифікату відповідності, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, правила та умови ефективного використання.

За виявлені порушення законодавства про захист прав споживачів притягнуто до адміністративної відповідальності 27 осіб на суму 3,0 тис. грн. До підприємств застосовано економічні санкції на суму 8,1 тис. грн.

Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. в який в наступний період були внесені істотні зміни, які заповнили окремі прогалини в регулюванні відносин за участю споживачів-громадян.

Преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів” передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачем товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями. Крім цієї загальної формули, за допомогою якої в національному законодавстві окреслюється коло відносин, що регулюються певним законом, до преамбули Закону "Про захист прав споживачів” включено також визначення головних термінів, які використовуються у Законі. Зазначимо, що визначення понятійного апарату Закону не у спеціальній статті, а безпосередньо в його преамбулі є характерною рисою Закону України "Про захист прав споживачів". Причому, на наш погляд, причина цієї особливості внутрішньої побудови Закону полягає в тому, що приймався він у той час, коли вимоги до законодавчої техніки ще не були сформовані у такому вигляді, як вони діють зараз. У сучасних умовах, на наш погляд, доцільним стало б виділення основних термінологічних понять Закону України "Про захист прав споживачів” у окрему статтю.

За преамбулою Закону "Про захист прав споживачів", споживач - це громадянин, який замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) до власних побутових потреб.

Виходячи з вказаного Закону, споживачами можуть бути тільки громадяни. Проте, до них відносяться не тільки ті громадяни, які придбавають або мають намір придбати товари (роба послуги), а й ті громадяни, які безпосередньо користуються товарами (роботами, послугами).

Таким чином, споживачем є не тільки громадянин, який придбав, наприклад, квиток (товар) для проїзду, путівку для лікуван­ня чи ялинкові прикраси, а також і громадянин, який користується цим това­ром (послугою) та члени його сім'ї (якщо вони є учасниками цих відносин), у тому числі громадянин, який отримав цей товар (по­слугу) як подарунок.

Під поняттям споживач мається на увазі не тільки громадяни України, а й громадяни інших країн, які придбали товари, робо­ти, послуги на території України. Цей висновок базується на то­му, що законодавство України про статус цих осіб не передбачає будь-якого обмеження їх прав споживачів під час їх перебування на території України.

Споживачем є фізична особа, яка має тільки намір придбати товар, наприклад ялинкові прикраси, або замовити послугу. Це особливо стосується положень ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо надан­ня споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про товари, роботи, послуги.

На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконан­ню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприєм­цем, а також на випадки придбання товарів, користування послу­гами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія Закону не поширюється.

Виходячи з наведеного, законодавство про захист прав спо­живачів не поширюється на відносини між юридичними особами, підприємствами, установами, організаціями, які випливають із договорів купівлі-продажу, поставки та інших зобов'язань, оскільки такі відносини регулюються нормами цивільного законо­давства. Тут слід вказати, що пропозиції про поширення дії положень Закону "Про захист прав споживачів" на підприємців, у першу чергу підприємців-фізичних осіб, мають під собою певне підґрунтя у Статуті захисту споживачів, який був затверджений Європейською радою ще у 1973 р., до споживачів були віднесені не тільки фізичні, але й юридичні особи, які придбають товари, наприклад ялинкові прикраси, і послуги з метою особистого користування. Крім цього, слід звернути увагу на те, що у національному законодавстві у ряді випадків під споживачами розуміються також і юридичні особи. Наприклад, у частині першій ст. 12 "Захист прав споживачів" За­кону України "Про зв'язок" йдеться про те, що підприємства, об'єднання зв'язку мають вживати заходи щодо задоволення по­треб юридичних та фізичних осіб у всіх видах послуг зв'язку та щодо підвищення їх якості, тобто терміном "споживачі послуг зв'язку" охоплюються як фізичні, так і юридичні особи.

До речі, враховуючи вказану тенденцію, ми не підтримуємо пропозицію Л.М.Іваненко про зміну назви Закону "Про захист прав споживачів" на Закон "Про права споживачів-громадян та їх захист". Разом із тим, навряд чи у сучасних умовах варто повні­стю поширювати дію Закону "Про захист прав споживачів" на юридичних осіб. Більш доцільним стало б спеціальне визначення тих положень цього Закону, які поширюються на юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльно­сті. Безумовно, що мова має йти лише щодо окремих предметів, які придбаваються через торговельну мережу, або про надання певних послуг.

Споживач може виступати у правові відносини з виробни­ком, виконавцем та продавцем. Під виробником розуміється під­приємство, установа, організація та громадяни-підприємці, які виробляють товари - ялинкові прикраси для їх реалізації. У тому випадку, коли виробник реалізує ялинкові прикраси споживачу, він вважа­ється продавцем і на нього у повній мірі поширюються вимоги Закону як на продавця товарів (послуг).

Під продавцем розуміється підприємство, установа, організація чи громадяни-підприємці, які реалізують (здійснюють) товари – ялинкові прикраси споживачеві за договором купівлі-продажу. У цьому випадку мається на увазі договір роздрібної купівлі-продажу, одною з сторін якого є підприємство або підприємець, які здійснюють роздрібну торгівлю. Під виконавцем розуміється підприємство, установа, організація або громадянин - підприємець, які виконують роботи (ательє, перукарні, ремонтні майстерні, послуги з будівництва та влаштування житла громадян) або надають послуги (транспорт, зв'язок, побутові послуги). Слід нагадати, що у цілому для загального визначення підприємців, які вступа­ють у відносини із споживачами, у Законі "Про захист прав спо­живачів" використовується загальний термін "суб'єкти господар­чої діяльності", під якими розуміються підприємства, установи, організації (їх філії, представництва, відділення), незалежно від форми власності, іноземні юридичні особи (їх філії, представни­цтва, відділення), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність на території України.

При цьому треба мати на увазі, що основою виникнення відносин між споживачем та виконувачем послуг чи продавцем ялинкових прикрас є договір купівлі-продажу, договір перевезення, побутового замовлення, підряду та ін. Причому за преамбулою Закону Укра­їні "Про захист прав споживачів" у редакції Закону від 10 січня 2002 р. під договором розуміється усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну і інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товар­ним чи касовим чеком, квитком, путівкою, талоном або іншими документами, які об'єднані загальним терміном "розрахунковий документ".

Разом із тим, як роз'яснює Верховний Суд України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. "Про Практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів"), оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до статей 43,44 Цивільного Кодексу України поширюються вимоги щодо обов'язкової письмової форми, то втрата зазначених документів недодержання їх при придбанні товару чи можливість їх відновлення не позбавляє споживачів права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Варто згадати, що понятійний апарат Закону "Про захист прав споживачів" з моменту його прийняття зазнав певних змін. Якщо в його першій редакції (від 12 травня 1991 р.) розкривався зміст 10 головних понять, які використовувались у Законі: споживач, покупець, замовник, продукція, виготовлювач, виконавець, продавець, договір, державний стандарт, норматив технічна документація, то у редакції від 15 грудня 1993 р. їх кількість була зменшена до 7. Причому, на наш погляд, проведене скорочення було виправданим, наприклад, виключення із Закону таких термінів, як "покупець" та "замовник", було поєднані внесенням необхідних уточнень до визначення "споживач”. Стосовно ж виключення із Закону "Про захист прав споживачів термінів "державні стандарти", "нормативно-технічна документація", то його можна пояснити прийняттям декретів Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. "Про державний нагляд додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за порушення" та від 10 травня 1993 р. "Про стандартизацію та сертифікацію", в яких були визначені правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації в Україні. Корисним для практики правозастосування слід визнати включення до преамбули Закону визначення змісту таких понять, як "недолік" та „істотний недолік". Чергові зміни до понятійного апарату Закону "Про захист прав споживачів" були внесені Законом від 10 січня 2002 року, після прийняття якого у преамбулі Закону знову стало 10 термінів. До попередніх 7 (споживач, виготівник, виконавець, продавець, договір, недолік та істотний недолік) були додані значення "безпека товару", суб'єкт господарської діяльності'' та "термін придатності", а термін "виготівник" був замінений на "виробника".

У розділ І "Загальні положення" Закону "Про захист прав споживачів" включено дві статті: ст.1 "Законодавство України про захист прав споживачів" та ст.2 "Міжнародні договори". Та­ким чином, фактично у цьому розділі замість загальних положень (до яких можна віднести визначення основних термінів, які вико­ристовуються у Законі, принципів правового регулювання відповідних суспільних відносин, завдання закону тощо) встановлюється склад законодавства про захист прав споживачів, який є важливою, але не єдиною складовою загальних положень.

Зокрема, при формулюванні принципів, на підставі яких має відбуватись захист прав споживачів, можна використати принци­пи, визначені Л.М. Іваненко:

- встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів – ялинкових прикрас, (робіт, послуг); торговельного та інших видів обслуговування населення;

- пріоритету законодавчого регулювання над договірним у відносинах між продавцями (виконавцями) та покупцями (замов­никами);

- встановлення додаткових обов'язків для продавців (виготівників) та привілеєвих прав для споживачів-покупців (замовни­ці) порівняно з загальними засадами цивільного законодавства;

- встановлення спеціальних способів захисту прав спожива­чів після придбання ялинкових прикрас органами Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту.

Слід вказати, що за ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство України про захист прав споживачів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Слід підкреслити, що у першій редакції цього Закону (від 12 травня 1991 р.) в його ст.1 була друга частина, в якій встановлювалось, що у випадках, прямо зазначених у цьому Законі та інших законодавчих актах, заходи щодо реалізації прав споживачів можуть регулюватися постановами Кабінету Міністрів Української РСР. Проте, вже Законом від 15 грудня 1993 р. ця частина із ст.1 Закону "Про захист прав споживачів" була вилучена.

Однак це зовсім не означає, що Уряд позбавлений повноважень щодо нормативного регулювання окремих аспектів захисту прав споживачів. По-перше, його відповідні повноваження базуються на п.2 ст.116 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. По-друге, і в самому Законі "Про захист прав споживачів" передбачено право Кабінету Міністрів України затверджувати, наприклад, правила торговельного, побутового інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг (ст.22 Закону), а також переліки сезонних товарів, гарантійні терміни, на які обчислюються з початку відповідного сезону (ст.13); перелік товарів для обмінного фонду (ст.14); перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, визнаних Законом (ст.20), тощо.

Суттєве значення для захисту прав споживачів мають нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, в першу чергу, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації, який є правонаступником Державного комітету України у справах захисту прав споживачів, а також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України і Антимонопольного комітету України.

Говорячи про склад законодавства про захист прав споживачів, необхідно також згадати Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів; про порядок вилучення неякісних товарів – ялинкових прикрас, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів; про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів – ялинкових прикрас, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затверджені Постановою Верховної Ради України №26/95-ВР від 25 січня 1995 р. Не аналізуючи вказані нормативно-правові до­кументи по суті, вважаємо за необхідне вказати, що, на нашу ду­мку, доцільним стало б перенесення норм вказаних Положень безпосередньо до тексту Закону України "Про захист прав спо­живачів".

Крім національного законодавства, певне значення для захи­сту прав споживачів мають також положення міжнародного пра­ва. Так, згідно зі ст.2 Закону "Про захист прав споживачів", якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то на її території застосовуються правила міжнародного договору. Тут можна згадати, що 7 березня 2002 р. Верховною Радою Укра­їни був прийнятий Закон "Про ратифікацію Угоди про основні напрями співробітництва держав - учасниць Співдружності Не­залежних Держав у галузі захисту прав споживачів".

Законодавством детально врегульовано права споживачів:

Споживач має право на те, щоб товари – ялинкові прикраси, при звичайних умовах їх використання, збереження або транспортування були безпечни­ми для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не заподіювали збиток його майну.

Право на безпеку означає, що товари – ялинкові прикраси, за дотримання правил збереження і використання не заподіють шкоди життю, здоров'ю і майну спожива­ча, а також навколишньому природному середовищу.

На товари використання яких понад установлений термін є небезпечним і може заподіяти споживачеві шкоду, встановлюється термін служби (термін придатності). Реалізація товару після закінчення терміну його придатності законом заборонена. Ці вимоги стосуються продуктів харчування, медичних препаратів, косметики тощо. Термін придатності має вказуватися на упаковці товару.

Існує низка товарів, небезпечних за умови неправильного їх використання. До таких товарів належать деякі будматеріали, товари побутової хімії тощо. Виробник зобов'язаний попереджати споживача про наявність терміну придатності товару, обов'язкові умови його використання і можливі наслідки у разі порушення їх, а також про необхідні дії після закінчення цього терміну.

Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання товару за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень.

Для забезпечення права споживача на безпеку товарів і послуг держава зобов’язала сертифікувати всі товари, що можуть за певних умов виявитись небезпечними, наприклад ялинкові прикраси. Сертифікат відповідності підтверджує одну, але, мабуть, найголовнішу якість товару - безпеку його при використанні. Аби переконатися в безпеці одержуваного товару, споживач має право вимагати сертифікат у продавця.

У кожній державі, зокрема й в Україні, існують визначені нормативи, стандарти безпеки товарів – ялинкових прикрас, яких мають додержуватися всі без винятку виробники.

Нормативи розробляються спеціальним державним органом — Державним комітетом зі стандартизації, метрології і сертифікації — і обов'язкові для всіх товарів, зокрема й тих, що надходять до нас з-за кордону. Перевірка відповідності якості товарів – ялинкових прикрас, вимогам стандартів називається сертифікацією. Товари, що пройшли сертифікацію, одержують спеціальне посвідчення — сертифікацію відповідності. Цей документ супроводжує товари на всьому шляху їх проходження від виробника до конкретного покупця. У кожного продавця має бути сертифікат відповідності на ялинкові прикраси, що реалізується. Покупець має право вимагати у продавця пред'явлення сертифікату, аби переконатися у безпеці товару, тобто в тому, що телевізор не вибухне, а ковбаса не стане причиною отруєння. А це вже непогано.

Втім навіть державна сертифікація не в змозі цілком виключити надходження у продаж товарів, що можуть заподіяти шкоду життю, здоров'ю або майну споживача. Якщо про небезпечні властивості товару стало відомо після проходження його у торговельну мережу і реалізації його споживачам, такий товар має бути відкликаний виробником.