Суть, роль і значення еколого-економічної оцінки природних ресурсів

4.1 Суть, роль і значення еколого-економічної оцінки природних ресурсів

У відносності до Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» економічний механізм природокористування передбачає:

-    взаємозв’язок господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природних ресурсів та ефективності заходів охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

-    визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

-    встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

-    встановлення нормативів і розмірів платежів за використовування природних ресурсів, викиди і скиди забруднення навколишнього середовища та інший шкідливий вплив;

-    надання суб’єктам господарської діяльності пільг при впроваджені ними маловідходних енерго- і ресурсозберігаючих технологій нетрадиційних видів енергії здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

-    відшкодування в установленому порядку збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Одним з принципів охорони довкілля визнано безоплатність загального та платність спеціального збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавство про охорону навколишнього природного середовища.

Економічний розвиток будь-якої країни світу і зростання народонаселення викликають різке загострення взаємовідносин поміж природою та суспільством, однією з найбільших проблем серед яких є протиріччя між обмеженим ресурсним потенціалом планети та необмежене зростаючими потребами людства. Стратегія "не чекати милості від природи", брати від природи, не турбуючись про її охорону, призводить до різкого погіршення стану навколишнього середовища й до швидкого виснаження природних ресурсів, і як наслідок - до виникнення надзвичайно серйозних екологічних проблем глобального значення, серед яких однією з найбільших є зростання дефіциту водних ресурсів та погіршення їх якості. Раціональне використання та охорона навколишнього природного середовища стають дедалі актуальнішими, поступово займаючи перший ряд серед глобальних проблем сучасності, оскільки без урахування екологічних чинників подальший розвиток суспільства стає просто неможливим. Академік В.І.Вернадський [1] висловив основоположну думку про те, що сучасне людство стало рушійною силою еволюції і що лише шляхом трансформації біосфери в сферу розуму - "ноосферу" можливе розв'язання протиріч між цивілізацією і біосферою. А протиріччя ці очевидні і грандіозні: як показують розрахунки академіка В.А.Ковди, людство в 2 тисячі разів активніше впливає на біосферу, ніж решта живого світу. Англійський фізик-теоретик Стівен Хокінг глибоко проаналізував теоретичні і соціальні проблеми сучасності і наголосив, що подальша доля нашої цивілізації залежатиме від поступу науки і збереження довкілля - без радикального розв'язання глобальних соціально-екологічних проблем існування людства стане неможливим.

Економічний механізм природокористування складається з систем економічних платежів та внесків за використання природних ресурсів, а також витрат на охорону навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” до податків і зборів екологічного призначення можна внести і збір за спеціальне використання природних ресурсів (що включає в себе і збір за користування надрами для видобування корисних копалин); збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плату (податок) за землю.

Всі економічні платежі мають подвійне навантаження: по-перше, кошти від їх справляння повинні спрямовуватись на фінансування комплексу заходів щодо збереження і відтворення довкілля; по-друге, внаслідок їх обчислення здійснюється контроль за обсягами використання природних ресурсів, викидів та скидів забруднюючих речовин тощо. Особливості цих платежів полягають, насамперед, в тому, що нормативно-правові акти, які регламентують їх справляння, постійно балансують між сферами екологічно та податкового права. Це пов’язано з тим, що справляння зазначених платежів відбувається відповідно до вимог податкового законодавства, а нормативи платежів розраховують відповідно до нормативних актів у сфері екологічного права. У податковій відносності можна одержати статистичну інформацію про види платежів, об’єктами обчислення зборів та формування природоохоронних фондів у бюджетах усіх рівнів (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Розподіл платежів за використання природних ресурсів

Таблиця 4.2 Галузевий перелік водозахисних об'єктів

4.2 Методика розрахунку і системи показників сплати скидів шкідливих речовин у водне середовище

1.1 Справжній порядок передбачає плату по нормативах з об'єднань, підприємств і організацій за скиданн у водні об'єкти забруднюючих речовин;

1.2.Встановлюються два види нормативів платні за скидання забруднюючих речовин в природне середовище:

-          за допустимі (в межах встановлених лімітів) скидання|скиди| забруднюючих речовин;

-          за перевищення допустимих скидань забруднюючих речовин.

1.3 Нормативи платні за скидання забруднюючих речовин в природне середовище в установленому порядку доводяться починаючи з1991 року до підприємств у складі довготривалих економічних нормативів.

1.4 Нормативи платні за допустимі скидання забруднюючих речовин в природне середовище визначаються на основі витрат, необхідних місцевою радою|порадою| депутатів на виконання в плановому періоді заходів щодо зниження забруднення природного середовища з урахуванням відрахувань до міського і державного фондів охорони природи, віднесених до загальної маси скидань шкідливих речовин в природне середовище, встановлених в плані.

1.5 Нормативи платні за перевищення, допустимих скидань забруднюючих речовин визначаються в кратному розмірі по відношенню до нормативу платні за допустимі скидання забруднюючих речовин, а величина цих нормативів повинна забезпечувати перевищення витрат, які необхідно було здійснити для зниження скидань забруднюючих речовин до встановлених лімітів.

1.6 Розміри платні підприємств за допустимі скидання забруднюючих речовин в природне середовище визначаються як твір відповідних нормативів платні за одиницю маси скидань на величину допустимого скидання забруднюючих речовин підприємствами в природне середовище, встановлення в плані економічного і соціального розвитку даної території, за вирахуванням капітальних вкладень, власних природоохоронних заходів, що направляються підприємствами на здійснення, в плановому періоді.