Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

5.3 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Система заходів по створенню безпечних умов праці на виробництві складається з організаційних, технічних, техніко-економічних, соціально-економічних, соціальних, соціально-естетичних і управлінських робіт. Для здійснення їх необхідно:

1.  Запроваджувати державні, галузеві і стандарти підприємства з безпеки праці, організувати курсове навчання працюючих і проведення інструктажів на підприємстві; розробити і затвердити положення про функціональні обов'язки керівників і спеціалістів з охорони праці; затвердити стандарт на номенклатуру плануючої документації з охорони праці; своєчасно прийняти і забезпечити виконання колдоговору (угоди) з охорони праці; розробити систему матеріального і морального стимулювання працюючих за додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

2.  Постійно проводити роботу по зміцненню матеріально-технічної бази господарства та охорони праці; запровадити на підприємстві комплексну механізацію в рослинництві і тваринництві, постійно проводити роботу, спрямовану на механізацію допоміжних робіт, запровадження автоматичних ліній, робототехніки (маніпуляторів) на стаціонарних процесах виробництва; широко запроваджувати автоматизацію та електрифікацію виробничих процесів, дистанційне управління в технологію робіт.

3. Розробляти і затверджувати стандарти підприємства на планування й забезпечення належних умов праці; запроваджувати науково обґрунтовані норми виробітку на підприємстві, прогресивні форми праці та її оплати.

Запроваджувати машини і обладнання з кращими техніко-економічними показниками та ергономічними параметрами; постійно впорядковувати робочі місця; розробляти організаційно-технологічні карти і карти безпеки праці кожного робочого місця.

4. Складати і постійно контролювати виконання планів соціально-економічного розвитку підприємства, села, зони мешкання працюючих. Запроваджувати НОП у виробництво; паспортизацію, раціоналізацію робочих місць; вдосконалювати на підприємстві структуру управління виробництвом, посилюючи відповідальність і підвищуючи роль трудових колективів; вдосконалювати оплату праці, методи та форми морального і матеріального стимулювання за якісну працю і додержання правил техніки безпеки; вдосконалювати форми організації праці, широко запроваджуючи безнарядні форми праці за методом колективного підряду, забезпечувати на кожному підприємстві рекомендовані режими праці і відпочинку.

5. Розробляти і контролювати виконання планів соціально-економічного розвитку трудових колективів та підприємств. Постійно поліпшувати побутові і житлові умови працюючих, проводити архітектурно-планувальні роботи для оновлення інтер’єрних фасадів зон проживання працівників, їх будинків, допоміжних приміщень, впорядковувати всю територію зони проживання і функціонування виробництва; поліпшувати роботу комунальних служб по обслуговуванню населення; проводити соціологічні дослідження з метою зміцнення виробничого клімату в трудових колективах; проводити роботу щодо професійної орієнтації школярів, молоді села з метою правильного вибору професії і зайняття активної позиції в суспільстві, створювати відповідні умови для творчої, продуктивної праці.

6. Проводити періодичні обстеження відповідності приміщень, агрегатів, машин та їх окремих елементів вимогам технічної й художньої естетики. При проведенні паспортизації і раціоналізації робочих місць звертати увагу на планування робочих місць, додержання параметрів проходів у приміщеннях та поліпшувати виробничу естетику. Складати карти відповідності кожного робочого місця естетичним вимогам, обговорювати ці питання на нарадах. Замовляти машини, які мають кращі техніко-економічні та естетичні параметри; списувати стару, морально застарілу техніку. Якісно і вчасно виконувати ремонт машин, обладнання та - інструменту, використовувати кольорові спектри, рекомендовані технічною естетикою на виробництві; перевіряти справність світлової сигналізації та відповідність освітлення приміщень і робочих місць існуючим нормам. Контролювати оформлення наочної інформації у виробничих приміщеннях і на робочих місцях.

7. Запроваджувати на виробництві рекомендовану ВЦРПС і Держкомпрацею систему управління охороною праці на виробництві; вивчати та використовувати у практичній роботі положення з організації охорони праці на підприємствах агропромислового комплексу.

Забезпечувати чітке виконання посадових інструкцій з охорони праці відповідальними особами в кожному господарстві, вимог державних стандартів на безпечне проведення сільськогосподарських робіт, заслуховувати на правлінні колгоспу, нарадах у директора радгоспу хід виконання заходів з охорони праці і звіт спеціалістів про стан техніки безпеки. Використовувати при здійсненні функцій управління методи морального і матеріального стимулювання працюючих. Проводити вивчення, узагальнення та запровадження передового досвіду у виробництво, направляти зусилля на поліпшення умов і охорону праці.

Періодично інформувати колективи про стан охорони праці на виробництві, виконання річних і комплексних планів з охорони праці. Включати в соцзмагання трудових колективів показники, що характеризують рівень стану з охорони праці, забезпечувати його поліпшення на робочих місцях, в галузі, на виробництві в цілому.

Чітко вести документацію з охорони праці і необхідну статистичну звітність. Продумано підходити до вибору джерел фінансування заходів охорони праці для забезпечення необхідними матеріально-фінансовими ресурсами. Стежити за проведенням в господарстві оперативного контролю з охорони праці. Ширше спиратись в проведенні роботи на громадськість, профспілковий актив і трудові колективи.

З метою поліпшення умов і безпеки праці на виробництві в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах агропромислового комплексу УРСР запроваджено систему організації роботи і контролю з охорони праці.

Для створення безпечних умов праці на виробництві всю організаційну роботу з охорони праці умовно можна розподілити на 14 напрямів (розділів), що об'єднують споріднені питання, вирішення яких дозволить максимально запобігти виробничому травматизму і професійним захворюванням на підприємствах агропромислового комплексу республіки.

Основні напрями роботи з охорони праці:

1. Управління охороною праці в господарстві. Затвердити накази, розпорядження про закріплення відповідальних осіб за охорону праці в кожному підрозділі, галузі; прийняти рішення після доповіді інженера з охорони праці про стан справ у господарстві; затвердити звіти, інструкції з техніки безпеки, акти про нещасні випадки і профзахворювання, якщо вони сталися.

2.  Навчання працюючих з охорони праці. Запровадити профорієнтацію в школах, на виробництві, бригадне навчання, наставництво. Проводити інструктажі з працюючими відповідно до вимог ГОСТ 12.0.004—79 та ОСТ 46.126—82; курсове навчання працюючих за типовими програмами.

3.  Наочна інформація і пропаганда з охорони праці. Організувати кабінет охорони праці та кутки техніки безпеки, вивісити стенди-дошки гласності з охорони праці на окремих дільницях; придбати необхідну кількість знаків і запобіжних написів з техніки безпеки, розмістити їх в певних місцях; розробити і затвердити маршрути руху автомобільного і тракторного транспорту; встановити знаки дорожнього руху на території господарства; забезпечувати виробничі підрозділи плакатами з техніки безпеки, регулярно оформляти стенди інформації з охорони праці.

4. Оперативне і перспективне планування з охорони праці. Проводити паспортизацію умов праці, оформляти санітарно-технічний паспорт виробництва; розробляти річні, перспективні, комплексні, сезонні, місячні та декадні плани з охорони праці в господарстві; прийняти колдоговір (угоду) з охорони праці, забезпечити його виконання.

5. Аналіз травматизму і професійних захворювань. Визначити методи, затвердити строки і форму аналізу травматизму та профзахворювань в господарстві; регулярно аналізувати виробничий травматизм у кожному підрозділі, галузі, господарстві; розробляти заходи, спрямовані на зниження виробничого травматизму і профзахворювань та забезпечувати їх виконання.

6. Спортивно-оздоровчі заходи з охорони праці. Запроваджувати наукову організацію праці на виробництві; організовувати медичні огляди працюючих з метою профілактики профзахворювань. Щоденно видавати молоко і організувати профілактичне харчування з урахуванням шкідливих виробничих факторів; впроваджувати інші пільги, передбачені законом; забезпечити будівництво спортивних комплексів, дитячих ясел, садків, піонерських таборів, будинків відпочинку і санаторіїв-профілакторіїв; неухильно дотримуватись режиму праці і відпочинку працюючих та законодавства про працю жінок і підлітків.

7. Облік роботи і звітність з охорони праці. Вести картки, журнали, книги реєстрації та інші документи з охорони дотримуватись строків оформлення облікової документації та звітності з охорони праці.

8. Облік і розслідування нещасних випадків і професійних захворювань. Затвердити порядок повідомлення керівників про нещасний випадок; своєчасно і якісно проводити розслідування нещасних випадків і профзахворювань, виявляти причини і обставини, за яких вони стались.

9. Розробка і ведення документації з охорони праці. Розробити і затвердити інструкції та пам'ятки з техніки безпеки, технологічні картки виконання робіт, картки безпеки праці на кожному робочому місці, а також картки організації робочого місця; розробити стандарти підприємства з техніки безпеки відповідно до умов господарства.

10.Забезпечення охорони і поліпшення умов праці. Періодично здійснювати огляд і контроль котлів, вантажопідйомних механізмів, електроустановок, перевіряти стан захисного заземлення (занулення), надійність огороджень, блокувальних- пристроїв, сигналізації та інших засобів захисту; перевіряти надійність засобів індивідуального захисту тощо; підтримувати на робочих місцях параметри мікроклімату, освітлення, загазованості, запилення повітря, шуму, вібрації, теплових та інших випромінювань відповідно до діючих норм.

11.Забезпечення пожежної безпеки на виробництві. Укомплектовувати об'єкти засобами пожежогасіння відповідно до встановлених норм; налагодити зв'язок, сигналізацію і повідомлення населення на випадок пожежі; налагодити пожежне водопостачання і засоби гасіння пожежі; розробити план евакуації людей з будинків і споруд та тварин із приміщень ферм; організувати роботу добровільних пожежних дружин та пожежно-сторожової охорони.

12.Вивчення і запровадження передового досвіду з охорони праці. Вивчати передовий досвід, узагальнювати і оцінювати його ефективність відповідно до виробничої діяльності дільниці, галузі і господарства; .розробляти організаційно-технічні заходи запровадження передового досвіду з охорони праці.

13. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення заходів з охорони праці. Визначати вид і джерела фінансування заходів; затвердити проектну та іншу технічну документацію обґрунтованої потреби в матеріальних ресурсах для забезпечення заходів, скласти кошторис фінансування, виділяти асигнування на виконання заходів, зазначених у планах соціально-економічного розвитку виробництва, підприємства, житлового масиву, трудових колективів, забезпечувати фінансування номенклатурних заходів тощо.

Висновки

При проведенні аналізу всіх розділів запропонуємо декілька шляхів рішення:

1. Перш за все - це обмеження промислових скидань в річки, озера і інші водні об'єкти.

2. Очищення русел і заплав річок і озер від сміття, що скопилося.

3. Вдосконалення технологій виробництва і технологій утилізації відходів.

4. Здійснювати жорсткий контроль за скиданням з полів добрив і отрутохімікатів.

5. Контролювати попадання фекальних мас в русла річок.

6. Проведення суспільно-повчальних заходів щодо донесення до населення всієї важливості цієї проблеми.

Промислові стоки займають перше місце за об'ємом і збитку, який вони наносять, то вирішувати проблему скидань їх в річки потрібно в першу чергу. Через забруднення викликається стоками починаються різні біогенні мутації. З річок і озер пропадають багато видів риби, а ті які залишаються - непридатні в їжу. Значно бідніє флора і фауна водоймищ. Через промислові стоки у водоймищах спостерігається надлишок кисню, тому можна спостерігати так зване «цвітіння» водоймищ. Багато хто напевно не раз бачив на поверхні води нафтову плівку, яка переливаючись на сонці здається дуже красивою, але насправді викликає зменшення проникнення світла у водну товщу у декілька разів. Змінюється і хімічний склад водоймищ, підвищується зміст азоту, фосфору і хлор речовин.

Важливою проблемою є забруднення водоймищ відходами сільського господарства. Багато хто напевно з настанням весняної повені не раз помічав неприємний запах, який виділяє питна вода.

Запах цей викликаний тим, що бурхливі весняні потоки змивають в річку фекальні маси, що нагромадилися за зиму і вивезених весною на поля. Замість того, щоб стежити за попаданням цих речовин в річки, вважають за краще перш ніж подати цю воду в будинки зміщувати її з величезною кількістю хлорки, яка є далеко небезпечною речовиною.

Третьою проблемою є попадання в річки і інші водоймища різного побутового і промислового сміття. Багато хто, напевно, не раз гуляючи по набережній кидали у воду папірець, банку, вітку тощо. В якомусь місці все це сміття скроплюється і в руслі річки утворюються наноси, виникають острівці. Все це веде в засміченню і пересиханню річки. Це ж сміття розкладаючись виділяє різні канцерогенні речовини, які потрапляють разом з їжею до нас на стіл.

Варто задуматися невже нам не дороге власне життя, яке ми нещадно, непомітно для себе губимо. А об'єм забруднень водоймищ з кожним кодом збільшується у багато разів. Оскільки водні ресурси виконують найголовнішу роль в життєдіяльності людини, а ця людина, розуміючи всю їх важливість для своєї життєдіяльності, продовжує їх забруднювати, то починати любити і дбайливо відноситися до них потрібно учити з самого дитинства.

Очищатимемо стічні води іонообмінним методом, оскільки він дозволяє повторно використовувати до 95 % стічних вод, а також виходячи з характеристик наших стічних вод і умов ефективного функціонування вищеописаних методів. Таким чином при виборі зменшення викидів ми паралельно з використанням іонообмінного методу створюватимемо оборотний цикл водопостачання.

На жаль, на сучасному етапі розвиток ринково-господарських відносин значно випереджає розвиток законодавчої бази, зокрема це відноситься і до стимулювання раціонального природокористування. Але все таки не поспішатимемо з песимістичними висновками, бо вже декілька років ведеться розробка відповідної законодавчої бази, та і в свідомості людей поступово міняється відношення до навколишнього середовища і необхідності її охорони. Економічні і правові важелі захисту природного середовища і попередження її забруднення є важливим фундаментом для подальшого розвитку економіко-правових відносин в області екологічної безпеки.

Щоб використовувати воду «раціонально», тобто уникати її марнування та підтримувати її якість, споживачів слід змушувати платити за неї. Найважливішими проблемами захисту водних ресурсів, водного господарства та застосування води в Україні є наступні:

10.  Спад промислового виробництва протягом останніх 10 років не супроводжувався поліпшенням стану водних ресурсів України.

11.  Очищення стоків в Україні є серйозною проблемою.

12.  Не існує інтегрованого підходу до управління водними ресурсами в Україні, необхідно покращання координації у цьому питанні, хоча вже розпочалися деякі зміни на краще.

13.  Зараз країна стикається із серйозними проблемами децентралізації управління, бюджету, адміністрації та відповідальності.

14.  Нещодавно були запроваджені нові стандарти для питної води, але реально їх досягти неможливо через економічні та технічні проблеми.

15.  Не існує обов'язкової безперервної екологічної освіти для усіх вікових груп у дитячих садках, школах та вузах, що віддаляє перспективу запровадження принципів збалансованого розвитку у водне господарство, ефективного захисту водних ресурсів та водокористування в України.

16.  Через відсутність екологічної освіти, політики підвищення рівня інформованості населення та через відсутність механізмів економічного регулювання, індивідуальні споживачі не мають стимулів до участі у захисті водних ресурсів та до їх дбайливого споживання.

17.  Надлишкове споживання питної води пов'язане не лише з індивідуальними споживачами, це є також наслідком втрат води у трубопроводах мереж водопостачання.

література

1.           Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология. - 2-е изд. - М., 2001.

2.           Бакка М. Т., Дорощенко В. В. Гідрологія, регулювання та охорона водних ресурсів. - Житомир: ЖДТУ, 2003.

3.     Берлянд М. Е. Прогноз и регулирование загрязнения атмосферы. - Л.: Гидрометеоиздат, 1985.- 272 с.

4.           Белов С. В., Барабинов Ф. А., Козьяков А. Ф. Охрана окружающей среды. -М.: Высш. шк., 1991. - 319 с.

5.           Беккер А. А., Агаев Т. Б. Охрана й контроль загрязнения природной средьі. - Л.: Гидрометеоиздат, 1989.

6.  Білявський Г. О., Бутченко Л. І., Навроцький В. М. Основи екології: Теорія та практикум. - К., 2002.

7.  Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. -2-ге вид. - К., 1995.

8.  Білявський Г. О., Фурдуй Р. С., Костіков І. Ю. Основи екологічних знань. - К., 2004.

9.           Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання. //Економіка України. - № 10.

10.      Владимиров А. М., Ляхин Ю. Й., Матвеев Л. Т., Орлов В. Г. Охрана окружающей среды. - Л.: Гидрометеоиздат, 1994.

11.      Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. - Львів: ЛДУ, 1994.

12.      Воронков Н. А. Экология: общая, социальная, прикладная. - М., 1999.

13.      Газалова Н. Водопостачання і водовідведення (курс лекцій). - Львів; 1977.

14.      Гайнріх Д., Гергт М. Екологія. - К., 2001.

15.      Голуб А. А., Струкова Е. Б. Экономика природних ресурсов: Учеб. пособие для вузов. - М.: Аспект Пресе, 1999. -319с.

16.      Глухов В. В., Лисочкина Т. В., Некрасова Т. П. Экономические основы экологии. – М., 1995.

17.      Голубовская Э. К. Биологические основы очистки воды. - VI.:Высш. шк., 1978.-268с.

18.      Дорогунцов С. І., Коценко К. Ф., Аблова О. К. Екологія. - К., 1999.

19.      Джигерей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. - Львів: Афіша, 2000.

20.      Еколого – економічні проблеми довкілля Житомирщини. [Кол. моногр.]/ В.І. Карпов, С.П. Сіренький, В.К. Данилко та інші; Під заг. ред. П.П. Михайленка. – Житомир, 2001. – 320 с.: іл.

21.      Законодавство України про охорону праці. – Київ: Основа. 1995. – І, ІІ, ІІІ томи.

22.      Закон України про охорону навколишнього природного середовища. - К., 1991.

23.      Запольский А. К. Фізико-хімічні основи технологічного очищення стічних вод. - К.: Лібра, 2000.

24.      Изразль Ю. А. Экология й контроль состояния природной среды. - 2-е изд. - Л.: Гидрометеоиздат, 1985.

25.      Клименко Л. П. Техноекологія. - Симферополь: Таврія, 2000. -542 с.

26.      Когановский А. М. Адсорбация и ионный обмен в процессах водоподготовки и очистки сточных вод. - К.: Наук. Думка, 1983. - 236 с.

27.      Кучерявий В.П. Урбоекологія: Підручник. - Львів: Світ, 2001 – 440 с.

28.      Мисенев В.С. й др. Водоснабжение в сельськом хозяйстве. - М.: Агропромиздат, 1989.

29.      Мельник Л. Г. Экологическая экономика. - Суми, 2001.

30.      Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні, Київ. - 1992 р.

31.      Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році. - К., 2001.

32.      Николадзе Г. И. Технология очистки природных вод. - М.: Высш. шк., 1987.-479 с.

33.      Статистичний збірник “Екологічна ситуація Житомирщини” – К.; НДІ статистики Держкомстату України, 1998, - 227 с.

34.      Оводов В.С., Ильин В.Г. Проектирование сельськохозяйственного водоснабжения й обводнення. - М.: Сельхозиздат, 1962.

35.      Оводов В.С. Сельськохозяйственное водоснабжение и обводнение. - М.: Сельхозиздат, 1960.

36.      Одум Ю. Экология: В 2 т. - М., 1986.

37.      Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. -К., 1999.

38.      Охрана окружающей среды / А. М. Владимирович, Ю. Й. Ляхин, Л. Т. Матвеев й др. — Л., 1991.

39.      Охрана окружающей природной среды / Под ред. Г. В. Дуганова. - К.: Вища школа, 1988.

40.      Охрана и оптимизация окружающей среды/ Под ред. А. А. Лаптева. - К.: Либідь, 1990.

41.      Реймерс Н. Ф. Экология (теории, закони, правила, принципи). - М., 1994.

42.      Риклефс Р. Основи общей экологии. - М., 1979.

43.      Сивко В.Й. Організаційно-правові основи охорони праці. – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 120 с.

44.      Ситник К. М., Брайон А. Б., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана природи: Справ. - К., 1987.

45.      Сніжко С. І. Оцінка та прогнозування якості природних вод. - К.: Ніка-центр, 2001.

46.      Степановских А. С. Экология. - М., 2001.

47.      Трегубенко Н.С. Водоснабжение й водоотведение (примеры расчетов). - М.: Агропромиздат, 1989.

48.      Шелудченко Б.А., Дорощенко В.В., Котков В.І. Інженерна екологія. Гідросфера: (Навч. посіб.). - Житомир, ДАУ: Вид-во "Волинь", 2000.

49. Экология города / Под редакцией Стольберга Ф. В. - К.: Либра, 2000.

50.      Яковлев С.В. Канализация. - М.: Стройиздат, 1975.

51. Яковлев С. В., Карелин Я. А. и др. Очистка производственных сточных вод.-М.: Стройиздат, 1979.-320 с.