Суди в США

4. Суди в США.

Конституція Сполучених Штатів, як і будь-якої Європейської держави, передбачає наявність трьох незалежних галузей влади: законодавчої, виконавчої й судової. Відповідно до Конституції, функції кожної з галузей влади частково незалежні: частина з них пов’язана з іншими галузями влади. Наприклад, тільки судова влада вправі судити про конституційність актів, прийнятих Конгресом, але, у той же час, вона є залежною від повноважень Конгресу у рішеннях фінансових і багатьох інших адміністративних питань. Точно також потреби судової влади в приміщеннях і технічних засобах забезпечуються Управлінням загального забезпечення - федеральним органом, що входить у структуру виконавчої галузі влади. І, що найбільше істотно, суди щорічно одержують фінансування від Конгресу. Таким чином, судова влада, не будучи піддана повному контролю з боку інших галузей влади, не може, однак, існувати автономно від них.

У статті 111 Конституції США говориться: «судова влада в Сполучених Штатах належить винятково Верховному Суду, а також судам нижчої інстанції, засновуваним за рішенням Конгресу».

У відповідності зі статтею 111 Конституції Конгресом засновані наступні нижчестоящі суди:

- окружні суди (суди першої інстанції);

- тринадцять апеляційних судів проміжної юрисдикції, названих окружними апеляційними судами (дванадцять розподілені по територіальному принципу й розглядають скарги на рішення окружних судів (судів першої інстанції) на своїй території;

- Апеляційний суд федеральної юрисдикції - це спеціалізований апеляційний суд, що здійснює загальнонаціональну юрисдикцію в таких сферах, як міжнародна торгівля, інтелектуальна власність (наприклад, в галузі патентного права), державні замовлення, позови проти уряду Сполучених Штатів, а також справи ветеранів війни);

- спеціалізовані суди, наприклад, Суд по зовнішній торгівлі, і інші;

У федеральну систему судів входять Верховний Суд США, апеляційні й окружні, а також спеціальні суди. Всю систему очолює Верховний Суд США, що одночасно займає винятково важливе положення в структурі вищих державних установ поряд з Конгресом і Президентом США.

Верховний Суд США перебуває у Вашингтонові, округ Колумбія. У його склад входять Голова й вісім членів, ці дев’ять чоловік наділені надзвичайною владою, їхня відповідальність надзвичайно велика. Верховний Суд є вищим апеляційним судом і йому належить право остаточного висновку по справах, справедливість рішень по яких, винесених судами нижчих інстанцій, або їхня відповідність нормам Конституції США, ким-небудь оспорюється.

Верховний Суд вінчає цілу систему, що складається з великої кількості федеральних судів. Крім цього, кожний штат створив власну судову систему, що включає Верховний Суд даного штату, для розгляду цивільних і кримінальних справ і апеляцій на них. Існує також система окружних і міських судів. Найчастіше навіть у маленькому селищі з населенням у кілька сотень людей є місцевий суддя, іменований «мировим», що вирішує менш серйозні правові питання. Є особливі військові суди для військовослужбовців, а також інші спеціальні суди для рішення кола питань від сплати податків до порушення імміграційного законодавства.

Основна функція Верховного Суду - винесення рішень по судових справах, пов’язаним з обвинуваченнями в порушенні Конституції. Більшість справ стосуються обвинувачень у порушенні цивільних прав. Верховний Суд вправі за рекомендацією Наради суддів Сполучених Штатів встановлювати правила судочинства й порядок розгляду речових доказів для нижчестоящих судів.

Члени Верховного Суду й судді окружних апеляційних судів і судів першої інстанції призначаються Президентом Сполучених Штатів з наступним підтвердженням призначення Сенатом (одна з палат Конгресу). Статтею 111 Конституції передбачається, що ці судді «перебувають у своїй посаді за умови належного поводження». На практиці це означає, що суддя зберігає свій пост довічно, якщо тільки він не буде підданий імпічменту. Відповідно до тієї ж статті Конституції заробітна плата таких суддів, звичайно називаних суддями 111 статті, не може бути знижена.

Верховний Суд США є найбільш відомим федеральним судом. Якщо громадянин програє процес в Апеляційному суді, він може звернутися зі своїми проблемами у Верховний Суд США. Однак, на відміну від Апеляційного суду, Верховний Суд не зобов’язаний проводити слухання по вступним заявам. По суті, Верховний Суд заслуховує тільки невеликий відсоток вступних заяв на розгляд справ.

Апеляційні суди були створені в 1891 році як проміжна інстанція між Верховним судом США й окружними судами. У цей час є 13 апеляційних судів: один у федеральному окрузі Колумбія, 11 - у кожному з апеляційних округів, що охоплюють територію від 3 до 10 штатів і мають свій офіційний номер, і, нарешті, заснований в 1982 році Апеляційний суд федеральної юрисдикції, що розглядає скарги по митних і патентних справах і скарги на рішення Претензійного суду.

До складу кожного апеляційного суду входить від 4 до 23 суддів. Обов’язку голови покладають на того з них, хто довше всіх входить до складу цього суду, однак не досяг 70 років.

Окружні суди (іноді їхні назви переводяться як районні) складають основну ланку федеральної судової системи. Вся територія країни поділена на округи з урахуванням границь між штатами, так що в одному штаті є від одного до чотирьох округів. Відповідні окружні суди створені також на чотирьох заморських територіях США. Усього в цей час налічується 95 окружних судів, у кожному з яких від 2 до 27 суддів. Вони розглядають по першій інстанції цивільні й кримінальні справи, що входять у компетенцію федеральної юстиції, а також скарги на дії адміністративних відомств. Кримінальні справи й цивільні позови по більшості категорій справ із сумою позову понад 20 доларів слухаються за участю присяжних, якщо на цьому наполягає обвинувачуваний або позивач. При окружних судах функціонують федеральні магістрати (ця посада заснована в 1968 році). Вони займаються в основному підготовкою справ до слухання й контролем за виконанням судових рішень. Магістрати вправі самостійно розглядати кримінальні справи за обвинуваченням у малозначних злочинах, якщо ті караються позбавленням волі на строк до одного року й штрафом до 1000 доларів, однак за умови, що обвинувачуваний не наполягає на розгляді його справи суддею окружного суду. В 1978 році при кожному з окружних судів були засновані суди по справах про банкрутство, яким доручений розгляд цієї досить численної категорії справ. Скарги на їхні рішення можуть бути принесені, як правило, в окружний суд.

У силу своїх повноважень по організації федеральних судів першої інстанції Конгрес може в значній мірі контролювати їхню діяльність законодавчими методами. Конгресом встановлена щорічна звітність судової галузі влади, а також засновані структури в її складі, що виконують адміністративні, освітні й політичні функції.

Такі адміністративні, освітні й політичні структури дають судовій і іншій галузям влади механізм, за допомогою якого підтримується взаємодія між ними. Так, наприклад, у складі організаційної структури судової галузі влади є підрозділ по зв’язку із законодавцями. Це підрозділ, підтримуючи контракт із конгресменами, збирає інформацію про законопроекти, що зачіпають судову владу.

Основні адміністративні підрозділи судової галузі влади, засновані Конгресом: нарада суддів; адміністративне керування судовою системою США; федеральний судовий центр; окружні ради суддів.

Поряд із системою загальних судів існує кілька спеціалізованих федеральних судів. Їхня система піддалася значним перетворенням в 1982 році. Важливе місце в ній займає Претензійний суд. Він розглядає цивільні позови приватних осіб і корпорацій до уряду США на суму понад 10 000 доларів з вимогою про відшкодування збитку, заподіяного порушенням договорів, і по ряду підстав.

За рішенням Конгресу засновані також суди по справах про банкрутство, що є підрозділами окружних судів, а також посади суддів-магістратів як помічників або членів окружних судів. Магістрати асистують суддям 111 статті, висуваючи обвинувачення по кримінальних справах, здійснюючи безліч досудових процедур, а також рекомендуючи ті або інші рішення по справах, що підлягають розгляду суддями 111 статті, з доручення останніх. Судді таких судів призначаються на обмежений строк і не Президентом, а суддями 111 статті.

В 1980 році Суд по митних справах був перейменований у Суд по зовнішній торгівлі. Також є самостійний Податковий суд федерального підпорядкування, що розглядає суперечки, які виникають у зв’язку з визначенням розмірів федеральних податків і їхньою сплатою.

Суди штатів відіграють важливу роль у відправленні правосуддя в США, оскільки їм доводиться розглядати величезне число порушуваних справ. Ці суди підтримують самий тісний контакт із громадськістю. Більша частина позовів громадян розглядається в судах штатів, а не у федеральних судах. Суди штатів займаються розглядом таких справ, як пограбування, погрози фізичного насильства й порушення правил дорожнього руху, тобто з найбільш імовірними ситуаціями, у які може потрапити той або інший житель штату.

У судів штатів багато справ, тому що їхня юрисдикція має загальний, необмежений характер, що дозволяє їм приймати рішення практично по справах будь-якого характеру. Юрисдикція - це судочинство, відправлення правосуддя по справах, якими вповноважений займатися суд. За останні роки суди штатів щорічно розглядали понад 29 мільйонів справ.

Юрисдикція федеральних судів не настільки широка. У рік вони розглядають біля одного мільйона справ. З них 78 відсотків заяв про банкрутство, 4 відсотки - кримінальні справи, 18 - цивільні справи.

Здебільшого федеральні суди займаються провадженням справ, у яких однією зі сторін виступає США, а також справ, що стосуються порушень Конституції або федеральних законів і прав іноземних дипломатів. Крім того, федеральні суди займаються спеціальним судочинством, що зачіпає банкрутство й інциденти на морі, і розбирають справи, що відносяться до законів штатів, коли в конфлікт залучені сторони з різних штатів.

У компетенцію федеральних судів входить, насамперед, розгляд кримінальних справ про злочини, передбачені федеральним законодавством, цивільних справ по позовах до федеральної влади й по спорах, що виникають у зв’язку із застосуванням федеральних законів або між громадянами, що проживають у двох різних країнах, якщо при цьому сума позову перевищує 10 тисяч доларів.

По ряду питань компетенція федеральних судів і судів штатів збігається, що викликало формулювання досить складних правил розмежування їхніх функцій. При певних ситуаціях в органів обвинувачення й у позивачів по цивільних справах створюються можливості вибору між зверненням до суду одного зі штатів або у федеральний суд, а в деяких досить рідких випадках допускається звернення до федерального суду зі скаргою в справі, що розглядається в суді штату, але тільки якщо мова йде про тлумачення або застосування норм федерального права, якщо в наявності «федеральне питання».

Гнітюча частина кримінальних і цивільних справ розглядаються судами штатів, і лише відносно невелика їхня частина (5-10 відсотків) виявляється предметом розгляду федеральних судів.

Суд є установою, створеною урядом для врегулювання й рішення спорів юридичним шляхом. Суперечки виникають і направляються для розгляду в суд, коли люди не можуть самі дійти згоди із приводу якогось конкретного випадку.

Отже, у США є федеральні суди й суди штатів. Обидва типи судів є результатом того, що визначається Конституцією США як федералізм. Відповідно до концепції федералізму, частина функцій передається уряду США, у той час як інші функції є прерогативою штатів. Функції федерального уряду США зачіпають такі інтереси, як очищення водних шляхів всієї країни, забезпечення національної оборони й спостереження за станом національних парків. Уряди штатів здійснюють функції, що звичайно вважаються «урядовими» функціями - забезпечення роботи навчальних закладів, керування поліцейськими департаментами й асфальтування доріг.

Федеральні суди створюються урядом США для вирішення спорів, що стосуються федеральної Конституції й прийнятих Конгресом законів, іменованих статутами. Суди штатів створюються штатами, округами або містами, що входять у штат. Незважаючи на те, що суди штатів покликані стежити за дотриманням положень федеральної конституції й федеральних законів, у більшості випадків вони займаються проведенням у життя Конституції й законів конкретного штату.

Із всіх федеральних судів у США найбільш численними є окружні суди. Конгрес розділив країну на 94 федеральних судові округи. Окружні американські суди є федеральними судовими органами, де здійснюється судочинство, дають показання свідки й функціонують присяжні засідателі. У кожному окрузі діє суд по справах про неспроможність. Він є частиною окружного суду й займається перетворенням у життя законів про банкрутство.

Конгрес розмістив кожний з 94 округів в 12 регіональних системах. У кожній системі є апеляційний суд. Якщо той або інший громадянин програє процес, він може звернутися в Апеляційний суд із проханням переглянути справу у зв’язку з невірним застосуванням закону суддею. Іноді в апеляційні суди звертаються із клопотанням про перегляд рішень адміністративних органів, таких як, наприклад, національне управління по врегулюванню трудових суперечок. Є також федеральна система, чиї апеляційні суди базуються у Вашингтоні, але займаються слуханням певних справ на території всієї країни.

Деякі питання підсудні тільки федеральним судам. У ряді випадків сторони можуть звернутися як у суд штату, так і у федеральний суд. Однак у більшості випадків сторони мають право звертатися тільки в суд штату.

Незважаючи на те, що федеральні суди заслуховують значно менше справ, ніж суди штатів, справи, які вони розглядають, частіше всього мають загальнонаціональне значення, оскільки пов’язані з перетворенням у життя федеральних законів і охороною федеральних прав.

Федеральні суди частіше розглядають цивільні, а не кримінальні справи. У компетенцію федерального суду входить також розгляд цивільних позовів по перегляду рішень і дій адміністративних органів. Федеральні суди також заслуховують справи про банкрутство і мають у своєму складі спеціальних суддів по справах про банкрутство. Окремо від федеральних судів діють судові системи штатів.

В американських штатах діють різні системи судів. По більшій частині їхні особливості пояснюються історичними умовами формування судової системи даного штату.

Суди, що очолюють судову систему в штаті, найчастіше носять назви Верховних судів, однак у ряді штатів вони називаються апеляційними. Вони складаються з п’яти-дев’яти суддів, один із яких призначається головою. Верховні й відповідні ним суди штатів займаються, головним чином, розглядом апеляційних скарг на рішення нижчестоящих судів. У більшості штатів вони розглядають скарги лише на судові рішення, які стосуються питань права, в інших - і питань факту. У більшості штатів Верховні суди самі вирішують, чи приймати до розгляду апеляційні скарги й інші звертання до них, крім вироків до страти, скарги, які підлягають обов’язковому розгляду у верховному суді штату. В окремих штатах діє правило, відповідно до якого Верховний Суд зобов’язаний розглядати всі без винятку вступні до нього скарги.

Як суд першої інстанції ці суди найчастіше видають лише судові накази у випадку безпосереднього звертання до них, наприклад, зі скаргою на утримання під вартою, а в деяких випадках приймають до свого провадження пов’язані з виданням наказів справи, якщо вони відрізняються особливою складністю. Велика роль Верховних судів штатів у тлумаченні Конституцій і оцінці законодавства штатів у зв’язку з розглянутими ними судовими справами або скаргами на рішення адміністративних органів. Значення цієї функції істотно зросло за останні десятиліття, коли в окремих штатах Верховні суди стали проводити лінію на більш рішучий, ніж Верховний Суд США, захист прав громадян.

Також у штатах існують суди проміжної юрисдикції, які створені для розгляду скарг на вироки й рішення судів першої інстанції й інших судових установ. Вони носять різні назви, але частіше називаються апеляційними судами.

Основна ланка судової системи штатів - суди загальної юрисдикції, які виступають під самими різними назвами. Наприклад, у штаті Нью-Йорк - це Верховні суди, у штаті Каліфорнія - вищі суди, але частіше вони йменуються окружними судами.

У багатьох штатах також діють суди спеціальної юрисдикції - або самостійно, або при окружних судах. Це суди по податках, по земельних спорах, по справах про спадкування, по претензіях до влади штатів, суди, що розбирають величезну кількість справ про порушення правил дорожнього руху, і інших. Важливе місце серед них займають суди по справах неповнолітніх, що нерідко володіють і функціями сімейних судів.

У системі американських судів на рівні федерації й штатів відсутні спеціальні органи конституційного контролю, оскільки ці функції виконуються судами загальної юрисдикції. Верховний Суд США прецедентом 1803 року ввів для себе й для інших федеральних судів виняткове по своїй важливості повноваження тлумачити положення Конституції США й визнавати недійсними закони, видані Конгресом США й легіслатурами штатів, будь-які акти виконавчої влади за мотивами їхнього протиріччя Конституції. Верховний Суд США, як і інші федеральні суди, вправі по тим ж мотивам скасовувати рішення будь-яких судових органів. У свою чергу Верховні суди штатів самим активним образом розглядають справи, пов’язані із тлумаченням Конституції й законів штатів. Суди загальної юрисдикції в штатах також виступають у ролі органів конституційного контролю й адміністративної юстиції, оскільки вони нерідко приймають до свого розгляду скарги на дії адміністративних установ і посадових осіб за мотивами неправильного застосування тими законів.

Висновки

Англосаксонська правова система представлена наступними країнами: Англія, США, Нова Зеландія, Канада, Австралія, Індія, що були колоніями Британської імперії.

В Англії періоду нормандського завоювання існувала розрізнена, не зв’язана між собою локальна нормотворчість, заснована здебільшого на місцевих звичаях. Починаючи з X століття, королівські судді починають формування єдиного для всієї країни прецедентного права. Вироблювані рішення приймаються за основу всіма іншими суддями. Під час відсутності прецеденту суддя самостійно формулює рішення в справі. Таким чином, суддя здійснює нормотворчі функції. Поступово складається єдина система судових прецедентів - так зване загальне право. Загальне право - це судове право, вироблюване суддями в процесі розгляду конкретних правових суперечок - казусів.

Одночасно існує й статутне право - система нормативно-правових актів, і прецедентне. Але головне джерело англосаксонського права - судовий прецедент. Суддя тут – суб’єкт правотворчості. Відомі аксіоми англосаксонського права: «право тільки там, де є судовий захист», «закон - це те, що про нього говорять судді», «якщо немає прецеденту - право мовчить». Сила прецеденту визначається місцем суду в ієрархії судової влади. Нижчі суди прецедентів не створюють. При цьому кожний суддя формально зв’язаний рішеннями вищестоящих і аналогічних судів.

Для англосаксонської системи права характерний не нормативний, а казуальний тип юридичної свідомості: факт тут рівняється не з нормативною моделлю, а з іншим аналогічним казусом, судовою й правозастосовною практикою. Тому такий тип права часто називають казуальним. Норми права в англосаксонських правових системах носять досить детальний, казуїстичний характер, оскільки формулюються у вигляді прецедентів при рішенні конкретних казусів - справ. Величезне значення надається формалізованим процедурам, процесуальним нормам, засобам юридичного захисту.

Відсутній розподіл права на приватне й публічне. Як правило, немає й галузевого розподілу норм. В англосаксонській моделі формальний пріоритет належить законодавству, але фактично все залежить від розсуду судді, від того, як він витлумачить і застосує норму закону. Саме на судове рішення, а не на первісну норму закону орієнтуються учасники правовідносин.

Тому судове рішення має фактичний пріоритет перед законодавством. У США суди здійснюють конституційний контроль за відповідністю законодавчих актів Конституції країни, установлюючи прецедентні норми й виробляючи загально правові принципи.

До достоїнств англосаксонської правової родини відноситься гнучкість, оперативність, зв’язок з повсякденним життям, швидке пристосування права до обстановки, що змінюється. До недоліків – не систематизованість системи права, його казуїстичність, недостатня визначеність.

Перелік посилань

1. Суды и судебный процесс Великобритании: Англия, Уэльс, Шотландия: Учебник / Т.В. Апарова. - М.: Норма, 1996. – С. 13.

2. Буржуазная юстиция. Состояние и перспективы развития: Учебное пособие / С.В. Боботов. - М.: Инфра, 1997. – С. 10.

3. Курс уголовного судопроизводства зарубежных государств: Учебник / И.Я. Фойницкий. - СПб.: Питер, 2006. – С. 15.

4. Курс уголовно-процессуального права: Учебник / М.А. Чельцов-Бебутов. - СПб.: Питер, 2006. – С. 23.

5. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учебник / В.П. Шибико. – Киев: Кондор, 2006. – С. 28.

6. Уголовный процесс современных зарубежных государств: Учебное пособие / К.Б. Калиновский. - Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 2006. - С. 14.

7. Уголовный процесс основных зарубежных государств: Учебник / К.Ф. Гуценко. - М.: Зерцало, 2001. – С. 73.

8. Основные правовые системы современности: Учебное пособие / Перевод с французского В.А. Туманова. - М.: Юристь, 2002. – С. 84.

9. Уголовный процесс зарубежных государств: Учебник / В.А. Ковалев. - М.: Зерцало, 2003. – С. 92.

10. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учебник / М.М. Михеенко. – Киев: Наука, 2003. – С. 60.

11. Модели уголовного процесса: Учебник / А.В. Смирнов. - СПб.: Питер, 2004. – С. 80.

12. Английская судебная система: Учебник / Перевод с английского И.И. Иванова. - М.: Юристь, 2004. – С. 94.

13. Курс уголовно-процессуального права: Учебник / М.А. Чельцов-Бебутов. - СПб.: Питер, 2006. – С. 40.

14. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учебник / В.П. Шибико. – Киев: Кондор, 2006. – С. 50.

15. Уголовный процесс современных зарубежных государств: Учебное пособие / К.Б. Калиновский. - Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 2006. - С. 24.

16. Курс уголовного судопроизводства зарубежных государств: Учебник / И.Я. Фойницкий. - СПб.: Питер, 2006. – С. 17.

17. Курс уголовного судопроизводства зарубежных государств: Учебник / И.Я. Фойницкий. - СПб.: Питер, 2006. – С. 19.

18. Уголовный процесс зарубежных государств: Учебник / В.А. Ковалев. - М.: Зерцало, 2003. – С. 113.

19. Уголовный процесс зарубежных государств: Учебник / В.А. Ковалев. - М.: Зерцало, 2003. – С. 115.

Список використаної літератури

 

1. Суды и судебный процесс Великобритании: Англия, Уэльс, Шотландия: Учебник / Т.В. Апарова. - М.: Норма, 1996. – 215 с.

2. Буржуазная юстиция. Состояние и перспективы развития: Учебное пособие / С.В. Боботов. - М.: Инфра, 1997. – 244 с.

3. Верховенство права: Сборник / К.Ф. Гуценко. - М.: Зерцало, 1999. – 210 с.

4. Основы уголовного процесса США: Учебник / К.Ф. Гуценко. - М.: Зерцало, 2000. – 357 с.

5. Уголовный процесс основных зарубежных государств: Учебник / К.Ф. Гуценко. - М.: Зерцало, 2001. – 259 с.

6. Основные правовые системы современности: Учебное пособие / Перевод с французского В.А. Туманова. - М.: Юристь, 2002. – 270 с.

7. Уголовный процесс зарубежных государств: Учебник / В.А. Ковалев. - М.: Зерцало, 2003. – 189 с.

8. Органы расследования и судебная реформа в США: Учебник / В.А. Ковалев. - М.: Зерцало, 2003. – 257 с.

9. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учебник / М.М. Михеенко. – Киев: Наука, 2003. – 271 с.

10. Уголовный процесс США: Учебник / В.М. Николайчик. - М.: Зерцало, 2004. – 234 с.

11. Модели уголовного процесса: Учебник / А.В. Смирнов. - СПб.: Питер, 2004. – 269 с.

12. Английская судебная система: Учебник / Перевод с английского И.И. Иванова. - М.: Юристь, 2004. – 309 с.

13. Уголовная юстиция США: Учебник / Перевод с английского И.И. Иванова. - М.: Юристь, 2005. – 299 с.

14. Курс уголовного судопроизводства зарубежных государств: Учебник / И.Я. Фойницкий. - СПб.: Питер, 2006. – 280 с.

15. Курс уголовно-процессуального права: Учебник / М.А. Чельцов-Бебутов. - СПб.: Питер, 2006. – 346 с.

16. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учебник / В.П. Шибико. – Киев: Кондор, 2006. – 349 с.

17. Уголовный процесс современных зарубежных государств: Учебное пособие / К.Б. Калиновский. - Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 2006. - 448 с.