1.1      Авторський задум як основа створення телевізійної програми

 

Над створенням будь-якої телевізійної програми працює цілий колектив. Проте одне з головних місць належить авторові. Коли накопичується певна кількість матеріалу, цікавого для громадськості, постає питання донесення його до аудиторії, питання викладу цього матеріалу. У свідомості автора (журналіста) виникають два потоки мислення: пізнавальний, що несе знання фактів і явищ дійсності, їх зумовленості, і творчий – осмислює пізнане, намагається в певній формі викласти осмислене. В ході такого пізнавального і творчого мислення і народжується авторський задум.

У тлумачному словнику української мови задум тлумачать, як,,намір, думка, перспектива, передбачення, накреслення; основна ідея художнього, музичного чи публіцистичного твору” [49, c. 52]. С. Ожегов розуміє його як,,задуманий план дій або діяльності, намір” [40, c. 43].,,Задум, – наголошується в літературознавчому словнику, – перший ступінь творчого процесу, первинний нарис майбутнього твору. У задуму існує дві сторони: сюжетна (автор заздалегідь намічає хід подій) та ідейна” [28, c. 63].

У журналістській творчості основна роль початкового задуму полягає в тому, щоб стати таким собі,,позахудожнім завданням”, загальною ідеєю, визначеною темою, образно оформлюваною в процесі художньої творчості.

У свідомості автора образи рухаються хаотично. Весь нагромаджений матеріал в один момент вступає в певне органічне з’єднання з тими основними думками та ідеями, які виносив у своїй свідомості автор. Задум журналістського твору – категорія значно простіша, ніж художній задум. Іноді, це лише намір повідомити той чи інший факт, відчуття того, що треба написати. Часто задум розуміють як мету написання, викладу накопичених фактів.

Задум – це лише контури майбутнього твору, більш-менш уявлені його загальні обриси, де вже прослідковується певний порядок і послідовність викладу, зіставлення окремих фактів чи подробиць одного факту, розвиток думки й кінцева мета виступу. Тут уже з’являються такі фактори, як продуманість виступу, чіткість викладу, мотиви суджень і висновків. Обрана тема конкретизується у визначених обрисах викладу матеріалу. Продуманий автором задум спонукає його шукати найкращі, найвиразніші вирішення теми, запобігає проникненню в матеріал чогось зайвого, другорядного, нецікавого.

Як зазначає М. Кім, задум, випереджауючи всю наступну роботу журналіста над майбутнім твором, вже на початкових етапах творчості представляє мікромодель цього твору. Дана стадія має евристичний характер, тому що безпосередньо пов’язана з пошуком оригінальних ідей, думок, образів, деталей, життєвих фактів і т.п. Саме з цих різнорідних складових задуму і виникає майбутній твір [22, c. 89].

Життєвий матеріал – це соціальна реальність, вивчена автором і покладена в основу журналістського твору. Реальність завжди багатша літературної основи, журналістського тексту. Один з найважливіших секретів професійної майстерності – уміння вибрати з усього різноманіття реального світу тільки те, що необхідно в даному журналістському матеріалі. По суті, проблема вибору події, героя, деталі, що визначає слова, – основна в журналістській професії. Все життя автор стоїть перед вибором і наскільки вдало він вирішить цю проблему, настільки ефективною буде його творчість.

У журналістиці, як і в художній творчості, імпульсами до появи задуму можуть бути найрізноманітніші фактори. Проте, не слід чекати будь-яких імпульсів без творчого напруження, пошуків, задовольняючись механічною передачею фактів. Для журналістської творчості характерне виношування задуму, освоєння фактичного матеріалу і думок, викликаних ним.

На формування авторського задуму журналістського матеріалу мають вплив такі чинники, як:

- наявні факти дійсності;

- авторська позиція, з якої факти вивчалися й осмислювалися;

- ідея майбутнього твору, що випливає з двох попередніх передумов.

Сформований авторський задум полегшує освоєння журналістом зібраних фактів, допомагає їх упорядкувати і,,оцінити”, відкидаючи дріб’язкові і непотрібні. Вдалий задум допомагає авторові зрозуміти, з чого почати, на яку думку спиратися, якими фактами керувати [23, c. 103].

Одні задуми, наприклад, відгук на конкретну подію, вимагають оперативної реалізації. Журналіст, визначивши актуальність події, тут же збирає відповідні факти. Інші задуми вимагають накопичення певного життєвого матеріалу, його попереднього осмислення, відбору найбільш примітних ситуацій для розкриття проблеми, систематизації наявних фактів з метою формування остаточної теми, всебічного вивчення питання і т. д. Тут задум може бути скоректований, уточнений. Як правило, результатом такого задуму стає більш великий твір. Задум насичується життєвим матеріалом. Тому і письменники, і журналісти серйозну увагу приділяють накопиченню такого матеріалу.

Якщо для письменників у ході формування задуму важливо відібрати з життєвих фактів найбільш типове і характерне, щоб надалі створити художній образ, то для журналістів важливе чітке керування фактами та адекватне відображення дійсності. У цьому бачиться відмінність творчих підходів до формування задуму в письменників і журналістів, хоча за багатьма параметрами вони схожі.

За словами C. Корконосенка, життєві спостереження, зустрічі з цікавими людьми, читання літератури, спілкування зі своїми глядачами, випадково почута фраза – усе це вихідний матеріал, на основі якого може народитися задум конкретного твору. Тому не випадково багато професіоналів ведуть записні книжки, в які заносять усе, що може, на їх думку, стати в нагоді їм у подальшій роботі [27, c. 38].

Техніка ведення записів буває найрізноманітнішою. Це і систематизовані за певними тематичними розділами виписки з друкованих чи інших джерел, і думки на ту чи іншу тему, і замітки на полях, і замальовки ситуації, і штрихи до портрета людини, і запис діалогу, адреси, перелік проблем і питань, що вимагають окремого розгляду. Факти, почерпнуті з життя, можуть підштовхнути журналіста до певних роздумів, збудити інтерес до тієї чи іншої теми або проблеми.,,Задум твору, – пише Є. Прохоров, – за структурою своєю повинен бути схожим на креслення майбутнього твору як цілісності в єдності його теми, проблеми. Задум, у широкому розумінні цього слова, народжується ніби в точці перетину усвідомлюваної журналістом соціальної потреби, його громадянської спрямованості, явищ життя, що хвилюють його, накопиченого соціального досвіду”. Власний досвід журналіста, його знання, ерудиція, інформованість і, крім того, знайдені ним факти – це і є джерела виникнення задуму [44].

Крім того, Є. Прохоров говорить про таке поняття, як проблемний бік задуму:,,Проблемна сторона задуму – це таке знання об’єкту, при якому є,,порожнечі”, допустимі суперечливі твердження. І коли в задумі починають виділятися тематична і проблемна сторона, причому їх зіткнення породжує і натяк на ідейну сторону майбутнього твору, тоді в журналіста і виникає питання щодо повноти його,,озброєння” матеріалом” [44, c. 168].

Багато хто вважає першою стадією задуму народження теми. Але в багатьох випадках задум і тема виникають не по черзі, а одночасно. У такому разі тема, стаючи задумом, включає його в себе. Але зазвичай між задумом і темою є дистанція, яку ще треба подолати, чимось заповнити. Найчастіше задум – це лише передчуття теми, досить аморфне поняття. Щодо джерел виникнення задуму, то їх існує декілька. Перше – власний соціальний досвід журналіста, його інформованість в широкому сенсі цього слова, його знання. Все це, досягнувши певної концентрації, так би мовити,,,осідає” у вигляді задуму, здатного, у свою чергу, трансформуватися в тему. Друге джерело – сам факт, що прийшов,,зі сторони” і що дає поштовх для виникнення задуму.

Звісно, обидва джерела міцно пов’язані між собою, їх відокремлення досить умовне. Успіх у кожному конкретному випадку залежить або від суми наших знань – коли ми маємо справу з фактом як джерелом виникнення задуму, або від нашої озброєності фактами – коли задум і тема народжуються,,всередині нас”.

М. Кім наголошує на тому, що робота журналіста (автора) складається поетапно. Задум і факт, як відомо, можуть помінятися місцями, але потім стоїть народження теми, збір матеріалу, його обробка і так аж до написання. І саме тут виникає поняття,,авторської концепції” [22, c. 167].

Якщо тема – це сума думок, що виражають ставлення автора до відібраного для дослідження явища, то концепція – це та ж сума думок, проте наведених у системі – модель майбутнього твору. Тему можна сформулювати без доказів, а концепція неодмінно містить обгрунтування, докази. Виходячи із завдань, що стоять перед сучасною журналістикою, можна зазначити, що концепція повинна створюватися не після, а неодмінно до збору матеріалу.

Під час роботи над майбутнім твором авторові слід продумати композицію, для досягнення бажаного результату і спрощення роботи ведучого. Композиція – це принцип організації відображуваного автором матеріалу. Зазвичай вона обумовлена темою та ідеєю, представляючи собою таке поєднання відібраних подій і фактів, що розкриває їх глибинний зв’язок і висловлює позицію автора. Саме за допомогою композиції автор розміщує матеріал у послідовності, відповідно до свого задуму, не дає згаснути інтересу аудиторії, фокусує її увагу на головному, підводить до необхідних висновків.

В залежності від того, як журналіст працює: спочатку збирає матеріал, обдумує його і тільки потім,,народжує” концепцію чи починає з моделі, щоб потім зібрати матеріал і осмислити його в рамках нашої концепції – можна говорити або про журналіста, що йде слідами подій, або сміливо крокуючого попереду, випереджаючи події [23, c. 89].

Сценарій – не початковий, а проміжний етап роботи автора над твором. Він завершує підготовчу частину (знайомство з матеріалом, його відбір, формулювання теми) і одночасно є початком нового періоду – знімального. Якщо уявити собі основні стадії найбільш типового процесу роботи автора над сценарієм телевізійної програми, то вони будуть виглядати так:

- перше знайомство з життям об’єкта та героїв;

- конкретизація теми, проблеми, ідеї на обраному автором матеріалі дійсності;

- написання заявки, затвердження теми;

- написання сценарію;

- затвердження сценарію редакцією.

Як стверджує В. Азарін, заявка – це сформований задум. Зазвичай заявка виникає на тому етапі, коли автор вибрав тему, розібрався в проблемі, знає головних героїв, місця зйомки; він уявляє собі принцип композиційного рішення, жанр, навіть окремі епізоди майбутнього повідомлення [1, c. 139].

До моменту створення заявки автор повинен чітко знати, що він хоче розповісти глядачеві. Адже заявка повинна переконувати відразу, з першого прочитання. Літературна основа телевізійного твору, як правило, починає формуватися в період вторинного вивчення матеріалу дійсності журналістом. Він уточнює тему, поглиблює і розширює її, визначає ідею майбутнього твору, яка і підказує принцип відбору побачених фактів і героїв, композицію. Сценарій – літературно оформлена,,модель” майбутнього екранного твору, в ньому матеріалізується аудіовізуальне мислення автора.

Отже, власний досвід журналіста, його знання, ерудиція, інформованість і, крім того, знайдені ним факти є джерелами виникнення задуму. Авторові необхідно володіти всіма прийомами і засобами створення екранного образу, втілення на екрані творчого задуму. Головна турбота автора – знайти своїм задумом адекватне драматургічне втілення, композиційний лад, надати своєму майбутньому матеріалу форми, яка буде не лише змістовною, а й цікавою для аудиторії.


Информация о работе «Роль ведучого в реалізації авторського задуму на Запорізькому телебаченні»
Раздел: Журналистика
Количество знаков с пробелами: 83092
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх