АНАЛІЗ ФІНАНСВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ДОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

2. АНАЛІЗ ФІНАНСВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ДОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

 

2.1 Загальна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» зареєстровано 30.03.2000г., реєстраційний номер 930, ліцензія № 0033763 від 07.08.2000г. ТОВ «Спектр» є юридичною особою і діє на підставі Статуту підприємства і законодавства України. Права і обов'язки юридичної особи ТОВ “Спектру” набуло з дати його реєстрації. Товариство має своє найменування, розрахунковий рахунок в установі банку.

Місцезнаходження: Україна, м.Миколаїв, вул. Садова, 15, 24-63-32.

Засновниками ТОВ “Спектр” є: Куркутов А.П., Коробков В.Г., Іванов В.А.

ТОВ “Спектр” несе відповідальність по своїх зобов'язаннях лише в межах свого майна.

Основною метою ТОВ “Спектру” є отримання прибутку від основних видів діяльності.

Баланс, звіт про прибутки і збитки ТОВ “Спектру” здійснюються в гривнях. Перший фінансовий рік ТОВ “Спектру” починається з дати його реєстрації. Подальші фінансові роки відповідають календарним. Баланс, звіт про прибутки і збитки, а також інші фінансові документи для звітності складаються відповідно до чинного законодавства.

По місцю знаходження ТОВ “Спектр” ведеться повна документація, у тому числі:

засновницькі документи ТОВ “Спектр”, а також нормативні документи, регулюючі стосунки усередині товариства, з подальшими змінами і доповненнями;

всі документи бухгалтерського обліку, необхідні для проведення власних ревізій ТОВ “Спектром”, а також перевірок відповідними державними органами згідно з чинним законодавством;

реєстр акціонерів;

протоколи засідань, зборів акціонерів, Ради директорів і Ревізійної комісії;

перелік осіб, що мають доручення на представлення ТОВ “Спектру”.

Основний вид діяльності підприємства: випуск і реалізація меблів.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Фінансовий стан підприємства може бути задовільний або незадовільний.

Задовільний фінансовий стан – це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства. Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі:

• перша – оцінити минулу фінансову діяльність підприємства;

• друга – підготувати інформацію, необхідну для прогнозування майбутньої діяльності підприємства;

• третя – порівняти показники діяльності підприємства з показниками інших підприємств галузі.

За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій та господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним з основних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємства у співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші.

При аналізі фінансового стану використовують такі його види:

1) аналіз горизонтальних процентних змін, який характеризує зміни окремих статей фінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців);

2) аналіз вертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу);

3) порівняльний аналіз – співвідношення окремих показників підприємства і показників інших аналогічних підприємств або середньогалузевих показників;

4) аналіз коефіцієнтів ґрунтується на розрахунку окремих співвідношень показників і його використовують для дослідження взаємозв'язку між компонентами фінансової звітності.

Аналіз фінансового стану підприємства важливий, якщо Ви є:

• інвестором, якому необхідно прийняти рішення про формування “портфеля” цінних паперів;

• кредитором – для певності, що борги будуть повернені;

• аудитором, якому необхідно розпізнати фінансові особливості підприємства;

• фінансовим керівником, який хоче реально оцінити діяльність і фінансовий стан підприємства;

• керівником маркетингового відділу, який хоче створити стратегію просування товару на ринки.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі розрахунку відносних показників ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт проміжного покриття і коефіцієнт абсолютної ліквідності). Коефіцієнт абсолютної ліквідності – відношення вартості абсолютне і найбільш ліквідних активів до величини короткострокових зобов'язань.

К а.л. =

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної грошової готівки. Його оптимальний рівень 0,2-0,25.

Коефіцієнт проміжного покриття – відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань.

 

К п.п. =

Даний коефіцієнт показує прогнозовані платіжні можливості в умовах своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Задовольняє зазвичай співвідношення від 0,7 до 1.

Коефіцієнт поточної ліквідності (загального покриття) – показує чи досить в підприємства засобів для погашення короткострокових зобов'язань протягом певного часу.

 

К т.л. =

Значення, що рекомендується, від 1 до 2-3.

В окремих випадках потрібно розрахувати коефіцієнт термінової (швидкою) ліквідності. Він розраховується за станом на сьогоднішній день як відношення суми грошових коштів (залишки по рахунках 50 і 51), що є в наявності, до суми виниклого зобов'язання.

Платоспроможність можна також оцінити на основі абсолютних показників – показників ліквідності балансу, які детальніше будуть розглянуті нижче.

В умовах ринкової економіки важливого значення набуває фінансова незалежність підприємства від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних засобів – це запас фінансової стійкості підприємства за тієї умови, що власні засоби перевищують позикові.

Фінансова стійкість підприємства – це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що змінюється, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість при мінімальному рівні підприємницької риски.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинне володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організовувати його рух так, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовиробництва.

Фінансова стійкість аналізується на основі розрахунку абсолютних і відносних показників за даними форми № 1 і форми № 5.

За допомогою абсолютних показників визначається тип фінансової стійкості. В ході виробничого процесу постійно поповнюються матеріальні запаси. Для цього використовуються як власні оборотні кошти, так і позикові джерела. Достатність джерел для формування матеріальних оборотних коштів може характеризувати різні умови фінансової стійкості. Виділяють наступних типів фінансової стійкості:

абсолютна фінансова стійкість, при якій матеріальні оборотні кошти формуються за рахунок власних оборотних коштів.

 

МЗ≤ СК-ВА

 

нормальна фінансова стійкість, при якій матеріальні запаси формуються за рахунок чистих мобільних активів (власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик).

 

МЗ≤ СК - ВА + ДКЗ

 

нестійкий фінансовий стан – матеріальні запаси формуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик.

 

МЗ≤ СК - ВА + ДКЗ + ККЗ

У цій ситуації умова платоспроможності порушується, але зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення власних оборотних коштів.

кризисний фінансовий стан, при якому матеріальні запаси перевищують величину джерел їх формування.

 

МЗ > СК - ВА + ДКЗ + ККЗ

В цьому випадку підприємство вважається неплатоспроможним, оскільки не витримує умову платоспроможності – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість не покривають кредиторську заборгованість.

Для аналізу фінансової стійкості використовуються також відносні показники. Вони характеризують ступінь залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії, концентрації власного капіталу) - розраховується як відношення власних джерел до підсумку балансу і показує, яка частина майна організації сформована за рахунок власних засобів:

2. Коефіцієнт фінансової стійкості – розраховується як відношення стійких пасивів - власних засобів і довгострокових позик і кредитів, до підсумку балансу; показує, яка частина майна організації сформована за рахунок перманентного капіталу (капіталу, прирівняного до власного):

3. Коефіцієнт фінансування - розраховується як відношення власних джерел до позикових і показує розмір власних засобів, що доводяться на одиницю позикових джерел:

 

 

4. Коефіцієнт капіталізації (фінансової активності, фінансової риски, плече фінансового важеля) – розраховується як співвідношення позикових і власних засобів і показує розмір позикових засобів, що доводяться на одиницю власних:

5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами поточних активів - розраховується шляхом ділення власних засобів в звороті на вартість оборотних коштів і показує, яка частина оборотних коштів сформована за рахунок власних джерел:

6. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами запасів і витрат (матеріальних оборотних коштів) - розраховується як відношення власних засобів в звороті до матеріальних оборотних коштів і показує, яка частина матеріальних оборотних коштів сформована за рахунок власних джерел:

7. Індекс постійного активу - розраховується як відношення внеоборотних активів до загальної суми власних коштів і показує долю иммобилизованных засобів у власних джерелах:

8. Коефіцієнт маневреності власного капіталу - розраховується шляхом ділення власних засобів в звороті на загальну суму власних коштів і показує долю мобільних засобів у власних джерелах:

Коефіцієнт реальної вартості майна - розраховується як відношення загальної вартості основних фондів, виробничих запасів і заділів незавершеного виробництва до вартості майна, характеризує виробничий потенціал організації:

Коефіцієнт залучення довгострокових позик - розраховується як відношення величини довгострокових зобов'язань до власних засобів і показує долю довгострокових позик і кредитів, що забезпечують розвиток підприємства в джерелах, прирівняних до власних:

Всі приведені коефіцієнти мають самостійний сенс, в той же час вони зв'язані між собою як показники, що характеризують фінансову стійкість організації, причому їх рівні залежать від конкретних умов і характеру діяльності і можуть бути непорівнянні по різних підприємствах.

Фінансовий аналіз дозволяє отримати об'єктивну інформацію про фінансовий стан підприємства, прибутковості і ефективності її роботи.

Фінансовий стан формується в процесі господарської діяльності підприємства і багато в чому визначається взаємовідносини з постачальниками, покупцями, податковими і фінансовими органами, банками, акціонерами і іншими можливими партнерами. За результатами аналізу кожен з партнерів може оцінити вигідність економічного співробітництва, оскільки набір показників аналізу фінансового стану дозволяє отримати досить повну характеристику можливостей підприємства забезпечувати безперебійну господарську діяльність, його інвестиційній привабливості, платоспроможності, фінансової стійкості і незалежності, визначити перспективи розвитку.

У вивченні фінансового стану підприємства зацікавлені і зовнішні, і внутрішні користувачі. До внутрішніх користувачів відносяться власники і адміністрація підприємства, до зовнішніх - кредитори, інвестори, комерційні партнери.

Аналіз фінансового стану, що проводиться на користь внутрішніх користувачів, направлений на виявлення найбільш слабких позицій у фінансовій діяльності підприємства з метою їх зміцнення і визначення можливостей, умов роботи підприємства, створення інформаційної бази для ухвалення управлінських рішень, що забезпечують ефективну роботу підприємства.

Аналіз фінансового стану на користь зовнішніх користувачів проводиться для оцінки міри гарантій їх економічних інтересів - здібності підприємства своєчасно погасити свої зобов'язання, забезпечувати ефективне використання засобів для інвесторів і тому подібне Цей аналіз дозволяє оцінити вигідність і надійність співпраці з конкретною організацією.

Результати і якість аналізу фінансового стану підприємства багато в чому визначається доступністю і якістю інформаційної бази.

Інформаційною базою фінансового аналізу є данні бухгалтерського обліку і звітності, вивчення яких дозволяє оцінити фінансовий стан організації, зміни, що відбуваються в її активах і пасивах, переконатися в наявності прибутків і збитків, виявити перспективи розвитку.

Одним з показників, що характеризують фінансове положення підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість готівковими грошовими ресурсами своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання.

Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти.

Ліквідність балансу – можливість суб'єкта господарювання обернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше – це міра покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Чим менше вимагається часу, аби даний вигляд активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по мірі убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються по мірі терміновості їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

Залежно від міри ліквідності активи підприємства розділяються на наступні групи:

Перша група - найбільш ліквідні активи А1, - включає грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.

Друга група - активи А2, що швидко реалізовуються, - включає дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.

Третя група - активи А3, що повільно реалізовуються, - включає матеріальні оборотні кошти, податок на додану вартість по придбаних цінностях, дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, інші оборотні активи і довгострокові фінансові вкладення.

Четверта група - активи А4, що важко реалізовуються, - включає внеоборотные активи без довгострокових фінансових вкладень.

Джерела пасиву підрозділяються по наростанню термінів настання платежів також на чотири групи.

Перша група - найбільш термінові зобов'язання П1, - включає кредиторську заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, інші короткострокові зобов'язання.

Друга група - короткострокові пасиви П2 - включає короткострокові позики і кредити.

Третя група - довгострокові пасиви П3 - включає довгострокові зобов'язання.

Четверта група - постійні пасиви П4 - включає власні засоби організації, тобто капітал і резерви, доходи майбутніх періодів і резерви майбутніх витрат.

На основі такого ділення засобів і джерел їх утворення (або майна і зобов'язань організації) визначаються умови ліквідності балансу.

Умови абсолютної ліквідності:

А₁>П₁,

А₂>П₂,

А₃>П_3,

А₄<П₄

Виконання цих нерівностей служить свідоцтвом про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності в підприємства власних оборотних коштів.

Вивчення співвідношення цих груп активів і пасивів за декілька періодів дозволить встановити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності.

При цьому слід враховувати ризик недостатньої ліквідності, коли бракує високоліквідні засоби для погашення зобов'язань, і ризик зайвої ліквідності, коли із-за надлишку високоліквідних активів, які, як правило, є низькоприбутковими, відбувається втрата прибули для підприємства.

Оцінка ліквідності балансу, тис. грн.

Таблиця 2

Актив	На 01.04	На 01.08	Пассив	На 01.04	На 01.08	Платежный излишек (недостаток)
						Актив	Пассив
А1	4300	6000	П1	3000	8400	+1700	+5400
А2	4150	5300	П2	5500	9000	+1150	+3500
А3	9050	18200	П3	5000	6000	+9150	+1000
А4	30000	38000	П4	34000	44100	+8000	+10100
Баланс	47500	67500		47500	67500	-	-

4300 ≥ 3000, 4150 ≤ 5500, 9050 ≥ 5000_,