3.1 Управління довгостроковими зобов’язаннями підприємства

Основна діяльність компанії є головним джерелом прибутку компанії і відповідно основним джерелом грошових коштів. Якщо справи в компанії йдуть добре і компанія прагнути до розширення діяльності і модернізації виробничих потужностей, то це наводить до генерації грошових потоків інвестиційної діяльності. І в цьому випадку інвестиційна діяльність наводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова ж діяльність в ідеалі покликана збільшити грошові кошти у розпорядженні компанії для фінансового забезпечення основної і інвестиційної діяльності.

Звичайно, грошові потоки тісно зв'язують всі сфери діяльності компанії. Зазвичай грошові потоки, що створюються основною діяльністю перетікають в сфери інвестиційної (наприклад, придбання основних засобів) і фінансової (виплата дивідендів акціонерам) діяльності. У російській практиці, на жаль, часто рух грошових потоків має однобоку спрямованість: відбувається "підживлення" основної діяльності за рахунок інвестиційної і фінансової.

Фінансова політика - комплекс підходів і заходів по управлінню фінансовими активами і джерелами фінансування діяльності підприємства з метою забезпечення його фінансової стійкості і позитивної рентабельності в короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Довгострокова фінансова політика направлена на управління довгостроковими джерелами засобів підприємства - власним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями, які в рамках фінансового аналізу прирівнюються до власних засобів.

Краткосрочная фінансова політика вирішує питання управління короткостроковими зобов'язаннями підприємства і оборотними коштами фінансового характеру (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість). Термін дії управлінських рішень - в межах фінансового року або одного операційного циклу підприємства, якщо він більше року.

Одним з основних критеріїв правильності управлінських рішень, що приймаються у фінансовій сфері, є позитивність сукупного потоку грошових коштів у будь-який момент часу (негативний грошовий потік і негативний оборотний капітал - перший симптом фінансового неблагополуччя підприємства).

Основні можливі напрями діяльності компанії по ліквідації дефіциту грошових коштів представлені в таблиці № 1. Основні напрями діяльності по ліквідації дефіциту грошових коштів підприємства

Таблиця № 1.

Заходи Напрями діяльності
Збільшення припливу грошових коштів Зменшення відтоку грошових коштів
Короткострокові

1. Продаж або здача в оренду внеоборотных активів.

2. Раціоналізація асортименту продукції.

3. Реструктуризація дебіторської заборгованості, управління нею.

4. Використання адекватних фінансових інструментів.

5. Використання механізму часткової або повної передоплати за продукцію, що відпускається.

6. Використання зовнішніх джерел короткострокового фінансування.

7. Розробка системи знижок для покупців.

1. Скорочення всіх видів витрат.

2. Відстрочення платежів по зобов'язаннях.

3. Використання знижок, що надаються постачальниками.

4. Передивляється інвестиційних програм.

5. Податкове планерування|.

6. Перехід до вексельних розрахунків і взаємозаліків.

Довгострокові

1. Додаткова емісія акцій або емісія облігацій.

2. Пошук стратегічних партнерів і інвесторів.

3. Реструктуризація компанії.

1. Висновок довгострокових контрактів з постачальниками сировини, матеріалів і комплектуючих, що передбачають знижки, відстрочення платежів і інші пільги.

2. Податкове планерування.


Інша ситуація, з якою може зіткнутися підприємство, - це надлишок грошових коштів в окремі моменти часу, що утворюється у зв'язку з тим, що величина позитивного грошового потоку перевершує потреби компанії в грошових виплатах. В даному випадку неминуче виникає питання про їх доцільне використання (інвестуванні).

Необхідність інвестування (природно, в даному випадку йдеться про короткостроковому вкладенні засобів) обумовлена тим, що при надлишку грошових коштів компанія зазнає збитки, пов'язані або з упущеною вигодою від недовикористання потенційно прибуткового розміщення вільних засобів, або з їх знеціненням в результаті інфляції.

Управленческое рішення відносно інвестування тимчасово вільних засобів повинне відповідати звичайним вимогам до інвестицій як таким (вкладення мають бути ліквідними, безпечними і прибутковими).

Фінансове забезпечення інвестиційного процесу - це, по суті, участь фінансів в відтворенні основного капіталу. У економічній теорії розвинених країн розрізняються поняття фінансування і інвестування .

Процес визначення джерел і виділення (залучення позики) грошових коштів для інвестицій називається фінансуванням.

Процес вживання грошових коштів як довгострокові вкладення означає інвестування, тобто фінансування передує інвестуванню.

Визначення джерел формування інвестиційних ресурсів компанії є одному з найважливіших завдань для успішного функціонування бізнесу і успішної реалізації інвестиційних проектів.

Важливою особливістю вибору джерел формування інвестиційних ресурсів є досить широка їх альтернативність для задоволення одних і тих же інвестиційних потреб компанії. Ця альтернативність формується не лише в діапазоні можливого залучення власних або позикових джерел інвестиційних ресурсів (наприклад, власний капітал або довгостроковий кредит), але і в діапазоні кожного з цих видів капіталу, що залучається (власний капітал, що залучається з внутрішніх або зовнішніх джерел; позиковий капітал, що залучається у формі довгострокового кредиту банку, фінансового лізингу або облігаційної позики).

За чинним законодавством інвестиційна діяльність на території України може фінансуватися за рахунок:

- власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвестора (прибули, амортизаційних відрахувань, грошових накопичень і заощаджень громадян і юридичних осіб, засобів, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих і інших засобів);

- позикових фінансових коштів інвестора або переданих ним засобів (банківські і бюджетні кредити, облігаційні позики і інші засоби);

- притягнених фінансових коштів інвестора (засобів, що отримуються від продажу акцій, пайових і інших внесків членів трудових колективів, громадян і юридичних осіб);

- фінансових коштів, підприємств, що централізуються об'єднаннями (союзами), в установленому порядку;

- засобів федерального бюджету, що надаються на безповоротній і поворотній основі, засобів бюджетів суб'єктів Російської Федерації;

- засобів позабюджетних фондів;

- засобів іноземних інвесторів.

При всьому різноманітті джерел фінансування основними методами інвестування є самофінансування, кредитний, бюджетний, а також комбінований методи.

У основі вибору конкретних джерел формування інвестиційних ресурсів з можливих їх альтернатив завжди лежить порівняльна їх оцінка по критерію вартості капіталу, доповнювана обліком ряду інших чинників.

При виборі джерела фінансування компанія дотримується тієї або іншої стратегії. В рамках стандартного підходу можна представити трьох типів стратегії залучення фінансування:

1. змінна частина оборотних коштів, підвладна сезонним і кон'юнктурним коливанням;

2. постійна частина оборотних коштів;

3. основні засоби;

4. стійкі джерела фінансування (власний капітал, довгострокові зобов'язання і спонтанна кредиторська заборгованість);

5. короткострокові кредити і позики;

6. вкладення в коштовні папери (депозитні рахунки);

7. продаж коштовних паперів, залучення короткострокових кредитів для фінансування пікових потреб.

Визначення джерел формування інвестиційних ресурсів компанії має ряд відмітних особливостей. Однією з таких особливостей є те, що інвестиційний процес в рамках більшості інвестиційних проектів характеризується досить тривалим періодом, що відповідно визначає і довгострокове відвернення фінансових коштів на інвестиційні цілі. Тому джерелами формування інвестиційних ресурсів окрім власного капіталу можуть виступати, як правило, лише довгострокові кредити і позики, а також фінансовий лізинг. Короткострокові позикові інвестиційні ресурси використовуються в процесі інвестиційної діяльності лише в виняткових випадках. Крім того, при виборі джерел формування інвестиційних ресурсів слід врахувати, що їх надання компанії на тривалий період формує для кредитора вищий рівень фінансової риски (порівняно з короткостроковим кредитуванням), що відповідно істотно підвищує вартість позикових інвестиційних ресурсів і визначає необхідність надійнішого їх забезпечення (додатковими гарантіями, заставою, заставою і тому подібне). З врахуванням цих умов вартість пропонованого довгострокового позикового капіталу на вітчизняному фінансовому ринку часто перевищує не лише вартість власного капіталу (з врахуванням податкового його навантаження), але і можливий рівень інвестиційного доходу компанії (що робить його інвестиційну діяльність, зв'язану з використанням позикового капіталу, неефективною). Тому в процесі вибору джерел формування інвестиційних ресурсів фірми їх вартість повинна порівнюватися не лише між собою, але і з прогнозованим рівнем інвестиційного доходу.

І, нарешті, при виборі конкретних джерел формування інвестиційних ресурсів слід враховувати прогнозовані пропорції об'ємів окремих напрямів інвестування - реального і фінансового. Якщо фінансове інвестування компанії здійснюється переважно за рахунок власних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів, то реальне - за рахунок ширшого круга як власних, так і позикових засобів.


Информация о работе «Аналіз фінансового стану підприємства та місце довгострокових зобов’язань у цьому процесі»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 77679
Количество таблиц: 10
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
195735
35
22

... формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування. Аналіз фінансового стану підприємства ТОВ "Комфорт" показав, що власний капітал у 2006 році складав 1529421,7 грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період власний капітал зріс на відповідну ...

Скачать
91826
21
4

... одом. Вертикальний аналіз (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників, із виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому [4]. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна виділити шість основних прийомів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, ...

Скачать
121872
17
5

... (Польща), основним видом діяльності якого є здійснення інвестиційної діяльності на території країн Східної Європи, на придбання контрольного пакету акцій ЗАТ „АТБ Групп”. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ ПІДПРИЄМСТВА 3.1 Діагностика банкрутства як засіб управління фінансовим станом підприємства Банкрутство та санація підприємств є невід’ємною частиною економічних відносин ...

Скачать
80051
21
0

... на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці. 2.3. Аналіз фінансового стану АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства. Таблиця 2.4 Агрегований баланс для аналізу ліквідності АТЗТ "Мукачівська лижна ...

0 комментариев


Наверх