1.3 Рельєф
В цілому Рівненщина характеризується рівнинною поверхнею основу сучасного рельєфу утворюють моноклінальні структури Волино-Подільської плити та її північної окраїни – Поліської плити. Безпосередню участь у формуванні поверхні Волинського Полісся беруть карбонатні відклади туринського ярусу верхньої крейди.
Основне місце в сучасному рельєфі займають долинні форми, створенні річковими системами крупних приток Прип’ять – Стир та Горині. По долинах цих річок чітко простежуються широкі заболочені заплави, супіщано-суглинисті перші надзаплавні тераси та фрагменти вкритих лесовими комплексами других надзаплавних терас.
Підприємство знаходиться на території Рівненського району і лежить на Волино-Подільській плиті. Однією з характерних ознак Волино-Подільської плити можна вважати чіткий багатоповерховий характер її будови: на урвистих східцях кристалічного фундаменту послідовно залягають моноклінальні пласти осадових і вулканічних утворень пізнього протерозою, раннього і середнього палеозою та мезозою. Верхній поверх Волинської плити складають кайнозойські утворення (палеоген, неоген), які майже суцільно перекриваються нашаруванням четвертинного періоду.
Серед четвертинних утворень є алювіальні утворення, що складають заплави річок. Нерозчленовані еолово-делювіальні утворення представлені породами лесового комплексу вкривають майже всю частину району, перериваючись лише вузькими смугами річкових долин, глибоких ярів і балок.
Найбільшу потужність лесовий покрив має на південному заході області (15–20 м), на ділянках, прилеглих до долини р. Стир, звідки його потужність поступово зменшується.
1.4 Ґрунтовий покрив
Підприємство ВАТ «Рівнеазот» розташована у агрокліматичній підзоні достатнього зволоження ґрунту та у вологій помірно-теплій агрокліматичній зоні.
Найпоширенішими для даної території є такі ґрунти: чорноземи типові, мало гумусові (84% площі району); ясно-сірі, лісові та темно-сірі; опідзолені та чорноземи опідзолені; в долинах річок за зниженням рельєфу поширені дернові і лучні. В північній частині району спостерігається болотні ґрунти.
Опідзолені ґрунти сформувались переважно на лесовидних породах. У формуванні ґрунтів цього типу проявився вплив двох основних ґрунтоутворюючих процесів – підзолистого і чорноземного.
Лучні ґрунти зустрічаються в заплавах, днищах балок. Формуються переважно під трав’янистою рослинністю на алювіальних та делювіальних відкладах в умовах надмірного тимчасового зволоження.
Аналіз водно-фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтового покриву показує, що переважна більшість ґрунтів може досить ефективно використовуватись у сільськогосподарському виробництві лише за умови штучного поліпшення, тобто вимагає застосування науково обґрунтованої системи гідротехнічних і хімічних меліорацій.
1.5 Характеристика основних водних об’єктів
До основних водних об’єктів належить р. Горинь.
Річка Горинь є найбільшою великою річкою в Рівненській області. Вона належить до басейну р. Прип’ять та є її правою притокою. Річка Горинь бере початок за межами області, на Волино-Подільському плато з джерел поблизу с. Волиця у Тернопільській області. У середній та нижній течії в р. Горинь уливається значна кількість невеликих приток, а також велика правобережна притока – р. Случ.
Довжина р. Горинь 659 км, площа басейну водозбору – 27700 км2. Загальне падіння річки – 218 м., середній похил водної поверхні – 0,33%.
Русло р. Горинь помірно звивисте. Дно по більшості піщане, на перекатах інколи покрито галькою, у верхів’ї річки на окремих дільницях – кам’янисте.
Живлення річки визначається як мішане: переважно снігодощове з помітним вкладом ґрунтових вод. На долю талих снігових вод припадає 55–65% річного стоку.
У річному ході рівнів води на річці простежуються певна закономірність: інтенсивне підняття рівнів навесні (під час повені) змінюється помітним їх зниженням влітку та взимку (межень), причому рівні зимової межені майже завжди встановлюються вище, ніж влітку. Меженний хід рівнів переривається короткочасними підняттями під час літніх та осінніх дощових паводків.
Початок весняного підняття рівнів води в р. Горинь здебільшого припадає на першу декаду березня, в окремі роки – на кінець лютого.
Швидкість підняття рівнів залежить від наявності снігозапасів і «дружності» весни. Повеневі рівні припадають на кінець березня – початок квітня, причому в окремі роки спостерігається протягом повені два (часом три) «піки» рівнів.
В середньому інтенсивність підняття рівнів в роки з високою повінню коливається в межах 10–50 см на добу, при низьких повенях – 5–20 см на добу. Загальна тривалість високих рівнів повені на Горині сягає 80 днів.
Паводкові підняття рівня води пов’язують з інтенсивними дощами, часто – зливами, які переважно випадають у другій половині літа та восени.
Стік р. Горинь формується під впливом комплексу найрізноманітніших природних і господарських факторів – клімату, геологічної будови, геоморфологічних та гідрогеологічних умов, гідротехнічних меліорацій.
Стік води протягом року нерівномірний. Найбільш багатоводною річка буває весною. Нерівномірність стоку визначається як зональними факторами, так і азональними: характером ґрунтів та рослинного покриву, геоморфологічною будовою басейну, гідрологічними умовами. [3. 9]
... . Наслідки дії на організм людини шкідливих речовин, що містяться у вихлопних газах автомобілів, вельми серйозні і мають щонайширший діапазон дії: від кашлю до летального результату. 1.3 Суть природоохоронної діяльності підприємства Екологічна безпека виробництва і охорона довкілля є одними з основних пріоритетів діяльності підприємства, яке усвідомлює весь масштаб завдань в цій області. ...
... по приватизації державного майна. Умовами приватизаційних конкурсів не передбачався встановлений рівень екологічної безпеки об'єкта, що здобувається. Таким чином, виникає погроза економії на екологічних витратах. На жаль, законодавство ще недостатньо підготовлене до рішення природоохоронних завдань у специфічних умовах переходу до ринкових відносин. Відносно нова проблема - екологічна регламентац ...
... та управління екологічними процесами. Моніторинг дозволяє виявляти критичні та екстремальні ситуації, фактори антропогенного впливу на довкілля, здійснювати оцінку та прогноз стану об'єктів спостереження, керувати процесами взаємовпливу об'єктів гідросфери, літосфери, атмосфери, біосфери та техносфери. Таким чином, суть моніторингу зводиться до таких функцій: — контролю за станом об'єктів ...
... парку "Міжрічинський" здійснюють служби державної охорони зазначених об’єктів. Таблиця 3.2 Державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на територіях та об‘єктах природно-заповідного фонду Чернігівської області № Найменування заходів Роки 2008 2009 1. Проведено перевірок 248 277 2. Виявлено порушень 93 106 3. Видано приписів 90 106 4. ...
0 комментариев