Аналіз ефективності використання персоналу

2.2 Аналіз ефективності використання персоналу

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл.2.1.).

Фонд робочого часу залежить від чисельності робітників, кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік, і середньої тривалості робочого дня :

ФРЧ = ЧР * Д * Т, (2.1)

де Т – середня тривалість робочого дня;

Д – кількість днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік;ї

ЧР – чисельність робітників;

ФРЧ – фонд робочого часу.

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менший від запланованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць.

Таблиця 2.1 Використання персоналу підприємства

Показник	Минулий рік	Звітний рік		Відхилення
		план	факт	Від минулого року	Від плану
Середньорічна чисельність робітників (ЧР)	160	160	165	+5	+5
Відпрацював за рік один робітник:
Днів (Д)	220	220	210	-10	-10
Годин (Г)	1727	1749	1638	-89	-111
Середня тривалість робочого дня (Т), год.	7,85	7,95	7,8	-0,05	-0,15
Фон робочого часу (ФРЧ), год.	276320	279840	270270	-6050	-9570
У тому числі надурочно відпрацьований час, год.	1630	-	1485	-145	+1485

Таблиця 2.2 Вплив факторів на результуючий показник ФРЧ

Формула	Розрахунок
	(165 - 160)*220*7,95 = +8745 год.
	(210 - 220)*165*7,95 = -13118 год.
	(7,8 – 7,95)*210*165 = -5197 год.
Разом:	-9570 год.

Як видно із наведених даних, підприємство використовує виробничий персонал недостатньо повно. У середньому один робітник відпрацював 210 днів замість 220, у зв’язку з чим надпланові цілоденні втрати робочого часу становили на одного робітника 10 днів, а на всіх – 1650 днів, або 13118 год (1650*7,95).

Істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі робітники, - 5197 год. Загальні втрати робочого часу – 18315 год ((1638 - 1749)*165). Насправді вони ще більші, у зв’язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає і надурочно відпрацьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19800 год, або 7,3%.

Для виявлення причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл.2.3). Вони можуть бути зумовлені об’єктивними і суб’єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.

У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + +660)*7,95+5197=14642 год) викликана суб’єктивними факторами: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14642/1749).

За даними табл. 2.3. визначаємо:

1)      частку заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції:

ЗП = 10075/80600*100 = 12,5%

2)      суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:

СЗП = 500*12,5/100 = 62,5 тис. грн.

3)                      питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, напівфабрикатів і комплектуючих виробів:

ЗП% = 10075/(80600 - 42500)*100 = 26,44%

4) заробітну плату робітників з усунення браку:

ЗПбр = 80*26,44/100 = 21,15 тис. грн.

5) заробітну плату робітників в остаточному браку і на його усунення:

ЗПост = 62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн.

6) середньогодинну зарплату робітників:

СГзп = 16532/270270 людино-годин = 61,168 тис. грн.

7) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усунення:

РЧ = 83650/61,168 = 1367 людино-годин

Таблиця 2.3 Аналіз використання фонду робочого часу

Показник	На одного робітника			Відхилення від плану
	План	Факт		На одного робітника		На всіх робітників
1	2	3		4		5
Календарна кількість днів	365	365		-		-
У тому числі святкові і вихідні дні	111	111		-		-
Номінальний фонд робочого часу, дні	254	254		-		-
Неявки на роботу, дні	34	44		+10		+1650
1	2	3	4		5
У тому числі:
Щорічні відпустки	16	16	-		-
Відпустки для навчання	1	1	+1		+165
Відпустки у зв’язку із вагітністю і пологами	3	2	-1		-165
Додаткові відпустки:
З дозволу адміністрації	5	8	+3		+495
За хворобою	9	11,8	+2,8		+462
Прогули	-	0,2	+0,2		+33
Простої	-	4	+4,0		+660
Явочний фонд робочого часу, дні	220	210	-10		-1650
Тривалість робочої зміни, год	8	8	-		-
Бюджет робочого часу, год	1760	1680	-80		-13200
Передсвяткові скорочені дні, год	9	9	-		-
Пільговий час для підлітків, год	2	2,4	+0,4		+66
Внутрішньозмінні простої, год	-	30,6	+30,6		+5049
Корисний фонд робчого часу, год	1749	1638	-111		-18315
Середня тривалість робочої зміни, год	7,95	7,8	-0,15		-5197
Надурочно відпрацьований час, год	-	9	+9		+1485
Непродуктивні витрати робочого часу	-	8,3	+8,3		+1367

Таблиця 2.4 Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу

Показник	Сума, тис. грн.
Виробнича собівартість товарної продукції	80600
Заробітна плата робітників	16532
Заробітна плата виробничих робітників	10075
Матеріальні витрати	42500
Собівартість забракованої продукції	500
Витрати на усунення браку	80

Втрати робочого часу у зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причину на середню зарплату за 1 годину. На цьому підприємстві таких доплат не було.

Скорочення втрат робочого часу – один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції:

∆ВП = ВРЧ*ГВ₀, (2.2)

де ГВ – плановий середньогодинний виробіток;

∆ВП – скорочення втрат робочого часу.

∆ВП = (14642 + 1367)*343,05 грн. = 5492 тис. грн.,

Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки її може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.

Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці.

До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний і средньогодинний виробіток продукції на одного робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.

Індивідуальні показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.

Як видно із рис. 2.1, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.

Рис. 2.1. Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Звідси середньорічний виробіток (РВ) одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

РВ^П = Ч*Д*Т*ГВ, (2.3)

де Ч – середньооблікова чисельність працівників;

Д – середньооблікова чисельність робочих днів;

Т – трудомісткість праці;

ГВ – середньогодинний виробіток.

Розрахунок випливу цих факторів на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу проведемо за даними табл. 2.5 способом абсолютних різниць.

За даними табл. 2.5 і 2.7, середньорічний виробіток працівників підприємства вищий від планового на 19 тис. грн. (499-480). Він зріс на 19 тис. грн. у зв’язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу і на 40 тис. грн. за рахунок підвищення середнього динного виробітку робітників. Негативно на його рівень вплинули надпланові цілоденні і внутрізмінні страти робочого часу, унаслідок чого він зменшився відповідно на 22,27 і на 8,83 тис грн. Тому аналіз необхідно поглибити у цьому напрямі.

Таблиця 2.5 Вихідні дані для факторного аналізу

Показник	Значення показника		Зміни
	План	Факт	Абс.	Відн., %
1	2	3	4	5
Виробництво продукції в планових цінах, тис. грн.	96000	10800	+4800	+5,0
Середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу	200	202	+2	+1,5
У тому числі робітників	160	165	+5	+3,1
Частка робітників у загальній чисельності працівників	80	81,68	+1,68	+2,1
Дні, які відпрацював один робітник за рік	220	210	-10	-4,5
Години, які відпрацювали всі робітники	279840	270270	-9570	-3,42
Середня тривалість робочого дня, год	7,95	7,8	-0,15	-1,9
Середньорічний виробіток одного працівника, тис. грн.	480	499,01	+19,01	+4,0
Виробіток робітника, тис. грн.:
Середньорічний	600	610,91	+10,91	+1,8
Середньоденний	2,73	2,91	+0,18	+6,6
Середньогодинний, грн.	343,05	372,96	+29,91	+8,7
Непродуктивні витрати часу (ФРЧН), людино-год	-	1367	-	-
Надпланова економія часу за рахунок впровадження інноваційних заходів (ФРЧе), людино-год	-	8500	-	-
Зміна вартості випущеної продукції унаслідок структурних зрушень, тис. грн.	-	+2300	-	-

Аналогічно аналізують зміни середньорічного виробітку робітника, що залежить від кількості днів, які відпрацював один робітник за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку:

РВ^Р = Д*Т*ГВ, (2.4)

де Д – середньооблікова чисельність робочих днів;

Т – трудомісткість праці;

ГВ – середньогодинний виробіток.

Обчислимо вплив цих факторів за способом абсолютних різниць:

Таблиця 2.6 Розрахунок впливу факторів за способом абсолютних різниць

Формула	Розрахунок
	-10*7,95*343,05 = -27270 грн
	210*(-0,15)*343,05 = -10810 грн
	210*7,8*29,91 = 48990 грн
Разом	+10910 грн

Таблиця 2.7 Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічного виробітку працівників підприємства за способом абсолютних різниць

Фактор	∆РВП, тис. грн.
Зміни:
Частки робітників у загальній чисельності виробничого персоналу
Кількості днів, які відпрацював один робітник за рік
Тривалості робочого дня
Середньогодинного виробітку
Усього	+19,01

Трудомісткість — це витрати робочого часу на одиницю або на увесь обсяг виготовленої продукції. Трудомісткість одиниці продукції (Тм) обчислюють за відношенням фонду робочого часу на виготовлення продукції і-го виду до обсягу його виробництва в натуральному або умовно-натуральному вимірі. Можна розрахувати і трудомісткість однієї гривні продукції (загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції треба поділити на вартість випущеної продукції). Одержаний показник — обернений середньогодинному виробітку продукції.

Зниження трудомісткості продукції — найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається передовсім за рахунок зниження трудомісткості продукції, а саме за рахунок виконання плану оргтех-заходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація та автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення частки покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану за її рівнем, причини її змін і вплив на рівень продуктивності праці. Значний інтерес становить порівняння питомої трудомісткості продукції на різних підприємствах, що дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи для його впровадження на аналізованому підприємстві.

Із табл. 2.8 видно, що планове завдання зниження трудомісткості продукції загалом по підприємству значно перевиконано. Планове завдання зниження трудомісткості продукції до минулого року:

ЗЗпл = 2,915/2,94*100 – 100 = -0,85%

Фактичне зниження трудомісткості до рівня минулого року:

ЗЗф = 2,681/2,94*100 – 100 = -8,8%

Таблиця 2.8 Аналіз динаміки і виконання плану за рівнем трудомісткості продукції

Показник	Минулий рік	Звітний рік		Зростання рівня показника, %
		план	факт	План до минулого року	Факт до минулого року	Факт до плану
Випуск продукції, тис. грн.	94100	96000	100800	102,0	107,4	105,0
Відпрацьовано всіма робітниками людино-годин	276320	279840	270270	101,3	97,8	96,6
Питома трудомісткість, людино-год на 1 тис. грн.	2,94	2,915	2,681	99,15	91,2	92,0
Середньогодинний виробіток, грн.	340,5	343,05	372,96	100,7	109,5	108,7

Між змінами загальної трудомісткості і середньогодинного виробітку є обернено пропорційна залежність. Тому, знаючи, як змінилася трудомісткість продукції, можна визначити темпи приросту середньогодинного виробітку:

 (2.5)

де ∆ГВ% – зміна середньогодинного виробітку у відсотках;ї

∆Тм% - зміна загальної трудомісткості у відсотках.

Фактична трудомісткість нижча від планового рівня на 8%. знайдемо темпи зростання продуктивності праці:

 (2.15)

І навпаки, знаючи темпи зростання продуктивності праці, можна визначити процент зниження трудомісткості продукції:

 (2.6)

Оскільки між трудомісткістю продукції і рівнем продуктивності праці є обернено пропорційна залежність, то загальна питома трудомісткість продукції залежить від тих самих факторів, що й середньогодинний виробіток робітників.

Питому фактичну трудомісткість у зіставних з базою порівняння умовах можна подати як алгоритм:

, (2.7)

де ВП₁ – фактичний обсяг валової продукції звітного періоду;

∆ВП_стр, ∆ВП_КП – заміна обсягу валової продукції за рахунок структури відповідно виробництва і кооперованих поставок;

ФРЧ₁ – фактичні витрати робочого часу на випуск продукції у звітному періоді;

ФРЧ_н – непродуктивні витрати часу;

ФРЧ_е – економія часу у зв’язку з упровадженням інноваційних заходів.

У процесі подальшого аналізу необхідно вивчити показники питомої трудомісткості за видами продукції (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Аналіз питомої трудомісткості за видами продукції

Вид продукції	Обсяг виробництва, т.у.о.		Питома трудомісткість, год		Витрати праці на випуск продукції, год
	t0	t1	t0	t1	t0	За базовим рівнем на фактичний випуск	t1
A	5760	5040	14,5	14,0	83520	73080	70560
B	5600	5544	16,0	15,0	89600	88704	83160
C	2743	3168	20,0	18,0	54860	63360	57024
D	1920	2688	27,0	22,2	51860	72576	59526
Усього	16023	16440	17,46	16,44	279840	297720	270270

Як видно із табл. 2.9, витрати праці на виробництво продукції знизилися на 9570 людино-годин. У зв’язку зі збільшенням обсягу виробництва продукції і зміною її структури витрати часу зросли на 17880 людино-годин (297270 – 279840), а за рахунок зниження питомої трудомісткості продукції вони скоротилися на 27450 людино-годин (297720 – –270270).

Значено знизилася і питома трудомісткість: виробу А – на 3,5%, виробу В – на 6,25%, виробу С – на 10,0%, виробу D – на 17,0%, а в цілому по підприємству її середній рівень знизився на 5,85%.

Зниження або підвищення середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня за окремими видами продукції (Тм) і структури виробництва (Ч_і). Зі збільшенням частки більш трудомістких виробів середній її рівень зростає, і навпаки:

, або  (2.8)

Вплив цих факторів на середній рівень трудомісткості можна визначити за методом ланцюгової підстановки через середньозважені величини:

 (2.9)

 людино-год

 (2.10)

 людино-год

 (2.11)

 людино-год

де VВП – обсяг випуску продукції;

 Тм – відповідна трудомісткість.

Зміна середнього рівня питомої трудомісткості відбулася за рахунок:

-      зниження індивідуальної трудомісткості окремих виробів:

 (2.12)

 людино-год

де Тм₁ і Тм_ум – відповідно трудомісткість фактична і умовна.

-      збільшення питомої ваги більш трудомісткої продукції (вироби C і D) у загальному випуску:

 (2.13)

 людино-год

Велике значення для оцінювання ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу).

 (2.14)

Зв’язок цього показника з рівнем продуктивності праці можна подати так:

, (2.15)

де Р_П – рентабельність персоналу;

П – прибуток від реалізації продукції;

ЧВП – середньооблікова чисельність виробничого персоналу;

ВП – вартість випуску продукції в діючих цінах;

Р_об – рентабельність обороту;

Ч_РП – частка реалізованої продукції у загальному обсязі випуску продукції;

РВ – середньорічний виробіток продукції на одного працівника у поточних цінах.

Схематично цей зв’язок можна подати, як на рис.2.2.

Рис. 2.2. Структурно-логічна факторна модель рентабельності персоналу

Таблиця 2.10 Дані для факторного аналізу рентабельності персоналу

Показник	Значення показника		Зміни
	t0	t1
Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.	17900	19596	+1396
Серенднььоблікова чисельність працівників, чол.	200	202	+2
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	95250	99935	+4685
Випуск продукції в поточних цінах, тис. грн.	96000	104300	+8300
Частка виручки у вартості випущеної продукції, %	99,22	95,81	-3,41
Прибуток на одного працівника, тис. грн.	89,5	95,5	+6,0
Рентабельність обороту, %	18,79	19,30	+0,51
Середньорічний виробіток продукції на одного працівника (в поточних цінах), тис. грн.	480	516,33	+36,33
Середньорічний виробіток продукції на одного працівника (в цінах базового періоду), тис. грн.	480	499,01	+19,01

За даними моделі і даними табл. 2.10 можна визначити, як змінився прибуток на одного працівника за рахунок:

1) продуктивності праці (середньорічного виробітку):

 (2.16)

 тис. грн.

2) частки реалізованої продукції в загальному її випуску:

 (2.17)

 тис. грн.

3) рентабельності продажів:

 (2.18)

 тис. грн

де ∆Рп – зміна прибутку;

РВ - Середньорічний виробіток продукції на одного працівника;

Чрп – чиста виручка від реалізації продукції;

Роб – рентабельність обороту.

Разом: +6,00 тис. грн.

Ця модель зручна ще й тим, що дає змогу пов’язати фактори зростання продуктивності праці з темпами зростання рентабельності персоналу. Для цього зміну середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го фактора потрібно помножити на базову частку реалізованої продукції в загальному її випуску і на базовий рівень рентабельності обороту.

Із табл. 2.11 видно, як змінився прибуток на одного працівника за рахунок факторів, що формують рівень середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу. Від’ємний результат впливу окремих факторів можна розцінювати як невикористаний резерв підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві.

Таблиця 2.11 Розрахунок впливу факторів зміни річного виробітку на рівень рентабельності персоналу

Фактори зміни середньорічного виробітку	Розрахунок впливу			Зміна прибутку на одного працівника, тис. грн.
1	2			3
1. Частка робітників у загальній чисельності персоналу	+10,08*0,9922*18,79/100			+1,88
2. Кількість днів, які відпрацював один робітник за рік	-22,27*0,9922*18,79/100			-4,15
3. Середня тривалість робочого дня	-8,83*0,9922*18,79/100			-1,65
4. Середньогодинний виробіток	+40,03*0,9922*18,79/100			+7,46
5. Зміна рівня відпускних цін	(516 - 499,01)*0,9922*18,79/100			+3,23
Усього		36,33*0,9922*18,79/100	+6,77
5.1. Організація виробництва (інтенсивність праці)		+16,09*0,9922*18,79/100	+3,0
5.2. Підвищення технічного рівня виробництва		+15,01*0,9922*18,79/100	+2,8
5.3. Непродуктивні витрати робочого часу		-2,46*0,9922*18,79/100	-0,46
5.4. Структура виробництва		+11,39*0,9922*18,79/100	+2,12
Усього			+7,46