Ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України

ВСТУП

Однією з важливих складових АПК України виступає її молокопродуктовий підкомплекс, основними видами продукції якого є молоко та продукти його переробки (сметана, сухе молоко, масло тощо), що відрізняються високою споживчою цінністю і користуються попитом споживачів. Виробництво молочної продукції тривалий час було доходною, пріоритетною галуззю АПК, яка забезпечувала вельми значні і стабільні надходження не тільки молокопереробним підприємствам, а й до державного бюджету (у тому числі і валютних коштів від експорту їх продукції). Однак в останні роки молокопродуктовий підкомплекс відчуває глибоку економічну кризу і зниження свого конкурентного статусу.

Занепад молокопродуктового підкомплексу, звичайно ж, негативно відобразився на обсягах і ефективності виробництва молочної продукції. Гострою проблемою також є нестача достовірної інформації, з якою зіткнулися підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України, що зумовлено недостатністю вивчення даного ринку та особливостей товару. На ефективне функціонування молокопродуктового підкомплексу найсуттєвіший вплив має стан молоковиробничого підкомплексу, який знаходиться у великій кризі. Тому потрібне детальне вивчення можливостей розвитку підкомплексу на сучасному стані ринкової економіки.

Метою магістерської дипломної роботи є теоретичне обґрунтування методологічних принципів і методичної бази впровадження нової маркетингової стратегії на основі реалізації бізнес-проекту по виробництву нового продукту на переробному підприємстві молоко-продуктового підкомплексу.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

·     визначення стану молокопереробної промисловості, уточнення базових понять інвестиційної діяльності, класифікацію основних видів конкурентних стратегій, а також їх склад і сфери використання;

·     аналіз сучасного стану та стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу;

·     обґрунтування методичних підходів та системи показників економічної діагностики для оцінки інвестиційної привабливості;

·     вибір пріоритетних напрямків використання інвестицій і на цій основі обґрунтування нової конкурентної стратегії та шляхи підви-щення економічної ефективності функціонування переробного підприєм-ства молокопродуктового підкомплексу.

Об'єкт проведеного дослідження - ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України, яким є ВАТ “Молочанський молочноконсервний комбінат”.

Предмет дослідження – методи визначення конкурентної стратегії і вибору інвестиційно привабливих рішень в діяльності переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України.

Методологічною основою магістерської дипломної роботи є концепція соціально орієнтованої і регульованої державою ринкової економіки, формування якої передбачене законами України, і теорія інвестиційного і проектного менеджменту, які розвинуті в працях закордонних і вітчизняних економістів. В роботі були використані методи порівнянь статистичних групувань, динамічних рядів, що дозволило дати оцінку сучасного стану молокопродуктового підкомплексу АПК України. Були використані такі методи оцінки інвестиційних проектів - статистичні (період окупності, облікова норма доходності) та динамічні (чиста дисконтована вартість, внутрішня норма доходності), а також у дипломній роботі були використані статистичні, монографічний, розрахунково-конструктивний методи дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розв'язанні проблем підвищення ефективності економічної діяльності виробничих об'єктів. Результати досліджень можуть бути використані для прийняття рішень щодо впровадження інвестиційних проектів. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні методичних підходів та показників економічної діагностики для оцінки привабливості інвестиційного проекту.

Джерелами інформації для дипломної роботи послужили дані первинного бухгалтерського обліку, фінансової і статистичної звітності, нормативні акти і нормативні довідники, літературні джерела по зазначеній проблемі.

Дипломна робота викладена в 3-х розділах на 101 сторінці машинописного тексту, містить 28 таблиць, 10 рисунків і 2 формули, у списку літератури – 40 джерел.

РОЗДІЛ 1. Наукові основи розвитку молоковиробництва в умовах ринкових відносин 1.1. Проблеми та перспективи розвитку виробництва молочної продукції

Виробництво молока – один з напрямів спеціалізації сільсько-господарських підприємств південного регіону України. Незважаючи на збитковість, багато переробних підприємств не відмовляється від нього, оскільки збут молока є джерелом систематичного надходження готівкових коштів протягом календарного року. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Частка витрат на молочні продукти становить 15% від загальних витрат на харчування, але молокопродуктовий підкомплекс АПК України знаходиться в стані кризи.

Ринок молочних продуктів в Україні формується переважно під тиском рівня купівельної спроможності населення. Водночас, головними принципами сегментування ринку молочних продуктів є: вік споживачів молочних продуктів, місце проживання споживачів, рівень доходів споживачів. На поведінку споживачів значно впливає динаміка цін, якість товарів, обсяг та асортимент пропозиції, загальний рівень добробуту населення. [11 ].

Поряд з цим на ринку молочних продуктів існує певна кількість проблем, головними з яких ми виділили наступні:

Стан сировинної бази.

Сюди можна віднести: скорочення поголів’я корів, низька їх продуктивність, сезонні коливання в постачанні сировини, висока трудомісткість виробництва, що загалом призводить до підвищення собівартості продукції. Протягом 1991 – 2000 років відбулося різке скорочення поголів’я всіх видів худоби, знизилися його продуктивність та обсяги виробництва продукції. На кінець 2000 року порівняно з 1990-м поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств зменшилося в 2,6 рази, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах – у 4,3 рази; поголів’я корів – відповідно в 1,7 і 3,4 рази. У тваринництві найважливішим пріоритетом є зупинення зменшення поголів’я в усіх категоріях господарств та інтенсифікація ведення тваринницьких галузей для підвищення виробництва молока й інших видів продукції. [35 ].

Конкуренція за постачальників.

Причиною цього є те, що рівень закупівельних оптових цін на сировину та роздрібних цін у торгівельній мережі на молокопродукти є значно нижчим. Це спонукає виробників молока шукати інші шляхи його збуту. Спостерігається стабілізація в роботі з постачальниками цільного молока, які тепер надають перевагу роботі з одним переробником, але на стабільній, постійній основі. Також самі переробники зконцентрували свої зусилля на роботі з постійними постачальниками в покращенні якості сировини. Спеціалісти вважають, що доля закупівель молока у населення в структурі постачання сировини молокозаводів буде зменшуватись. Справа в тому, що якість молока, яке закуповують в особистих селянських госпродарствах, частіше за все, значно нижча, ніж молока, яке виробляється сільськогосподарськими підприємствами. Також постачання сировини пов’язане із сезонними коливаннями і не збігається із сезонними коливаннями попиту споживачів на молочні продукти. Так, у літній період спостерігається масове надходження сировини і водночас зменшення споживання молочної продукції. Сезонні втрати сегменту ринку молокопереробні заводи компенсують за рахунок зниження ціни на молочну продукцію в літній період. У зв’язку зі зменшенням постачання сировини в зимовий період молокопереробні підприємства змушені щорічно влітку закладати сухе молоко для подальшої переробки. У такому випадку відбувається „заморожування” фінансових коштів, що впливає на ускладнення ситуації з обіговими засобами. Середній рівень рентабельності виробництва незбираної молочної продукції на молокопереробних заводах становить 3-8 відсотки. Виробництво сметани та сиру більш економічно вигідне, ніж виробництво незбираного молока. Найбільш рентабельне виробництво дієтичної продукції: йогурту, ряжанки, кефіру. [8 ].

Коливання платоспроможного попиту населення.

Аналіз його за останні роки, показав, що суттєво змінився характер споживання молочних продуктів. Так, бачимо, що зросло споживання кисломолочних виробів, йогуртів, сирків. Тому перед виробниками постає питання виробництва більш диференційованої продукції, здатної конкурувати з іноземними аналогами. При розробленні асортиментної політики потрібно провести сегментацію ринку та диференціацію портфеля продукції на товарні групи, виробництво яких здійснюватиметься з урахуванням оптимального використання потужностей та розподілу сировини. Пріоритетною буде група продукції з найвищим рівнем рентабельності, групи з невисоким рівнем рентабельності, які необхідні для обов'язкового асортименту, вироблятиметься за залишковим принципом.

Молочні заводи повинні розпарювати асортимент продукції, бажано, щоб він включав широкий спектр усіх молочних продуктів. Кожна товарна група традиційних молочних продуктів (молоко, кефір, ряжанка, вершки, сметана, масло, сир) повинна мати близько десяти найменувань. Потрібно постійно поліпшувати якість продукції, її смакові й органолептичні показники; знижувати калорійність молочної продукції за рахунок зменшення частки жирів та вуглеводів; замінювати молочний жир на аналогічні компоненти рослинного походження; вносити додаткову кількість білків у молочні продукти з підвищеним вмістом жиру.

Інший напрям підвищення конкурентоспроможності молочної продукції – впровадження нових нетрадиційних видів її та створення екологічно чистої продукції. Це можуть бути продукти з новими споживними властивостями (сиркові маси на основі сиру, десерти на основі вершків та сметани), збиті вершки, соуси на основі сметани та сироватки, збиті та заморожені десерти, молоко та масло шоколадне.

Впровадження маркетингового дослідження ринку. Монополізація.

На сучасному етапі в Україні спостерігається процес концентрації і монополізації галузі. Потужні молокопереробні підприємства захоплюють все більшу частку ринку, особливо в великих містах. Основними перешкодами для виходу на ринок молочної продукції є необхідність значного стартового капіталу для організації виробництва, складність та довготривалість ліцензійного й сертифікаційного оформлення виробництва продукції. Потужні підприємства галузі мають міцні господарські зв’язки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів та споживачами продукції. Провідні молокопереробні заводи пропонують продукцію вищої якості та повніше задовольняють всі верстви населення, що забезпечує їм переваги над потенційними конкурентами. [15 ]. На підприємствах обов’язково потрібне комплексне маркетингове дослідження ринку, включаючи сегментування ринку, визначення рівня споживання, аналіз інфраструктури тощо. Це поки що є можливим лише для великих підприємств, тому в галузі виникає деяка монополізація. Що не є позитивним у розвитку цього підкомплексу. [18 ].

На сучасному етапі основою формування бізнесової стратегії підприємства є знання ринкової кон’юнктури, вміння зібрати, обробити інформацію та зробити певні висновки щодо подальших ринкових подій.

У вирішенні проблем, що постають перед виробниками молочної продукції необхідне поєднання як ринкових, так і державних методів регулювання агропродовольчого ринку. Ця ринкова ніша одна із найбільш перспективних, динамічних та рентабельних, тому потрібна сильна законодавча база, яка б забезпечувала умови для ефективної діяльності молокопереробних підприємств та захисту споживачів від неякісної молочної продукції. Так у останні роки були затверджені наступні закони, що допомагають ринковому функціонуванню переробних підприємств галузі: Закон України „ Про молоко та молочні продукти”, від 24 червня 2004 року N1870-IV, цей Закон визначає правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України; Закон України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, від 23 грудня 1997 року N 771/97-ВР, цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини; Закон України „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”, від 17 липня 1997року N468/97-ВР, цей Закон встановлює порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки для створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництва та продукцією нерезидентів, а також деякі методи цінової підтримки сільськогосподарських товаровиробників України.

Важливо зазначити, що державне регулювання ринку молочної продукції України на сучасному етапі, повинно здійснюватись шляхом впровадження еквівалентних цін на молоко та молочні продукти, мінімально гарантованих цін на молочну сировину та гарантованих оптових цін на молочні продукти, обмежувальних цін на засоби виробництва, які використовуються у молочному скотарстві, корегованих цін на молочні продукти, пільгового кредитування та субсидування сільськогосподарських товаровиробників.

На даному етапі невирішеними залишаються такі питання галузі:

·     відсутність українських ДОСТів на молочну продукцію;

·     модернізація виробництва та підвищення кваліфікації робітників підприємств. [19 ].

У галузі також існують і певні перспективи розвитку. Аналіз зарубіжних джерел науково-технічної інформації за останні п'ять років дає змогу визначитися щодо основних напрямків наукових досліджень у молочній галузі.

Мікробіологічні вдосконалення.

Передусім мова йде про розробку молочних продуктів нового покоління з функціональними властивостями з доданням про - і пребіотиків, біологічно активних речовин і харчових добавок. При створенні таких продуктів виробники разом із науковцями широко використовують біотехнологічні процеси. Ведеться інтенсивний пошук нових можливостей використання ферментів мікробного походження по таких основних напрямках, як поліпшення якості наявних ферментів, розробка нових і використання їх для одержання окремих інгредієнтів. Застосування ферментів, продукованих мікроорганізмами, – один з основних напрямків біотехнології для розробки нового покоління дитячих, дієтичних і лікувально-профілактичних харчових продуктів.

За кордоном розвинуте виробництво молочних продуктів з низько-калорійними підсолоджувачами, замінниками молочного жиру, інгредієнтами, що виводять з організму шкідливі для здоров'я речовини.

Серед пріоритетних напрямків у біотехнології для харчової промисловості важливе місце відведено генній інженерії. Однак генномодифікована продукція для харчування людини сприймається в світі неоднозначно. Проблема формування системи безпеки використання й споживання генномодифікованих продуктів – ключова як для окремих країн, так і для міжнародних організацій і економічних союзів. Один з елементів державного регулювання поставки й реалізації таких харчових продуктів – маркування. Нині цією послугою користуються у 130 країнах світу. Це особливо важливо для виробників продуктів для дітей, значна частина яких – на молочній основі, де використовуються інгредієнти з рослинної сировини.

Ще один напрямок – застосування математичного моделювання в розробці нових технологічних процесів, що забезпечують безвідхідність виробництва й мікробіологічну безпеку харчових продуктів. Цей напрямок фундаментальних досліджень базується на застосуванні методів математичного моделювання для прогнозування розвитку й виживання патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів у процесі виробництва харчових продуктів та їх зберігання.

Заслуговує на увагу також розробка біологічно активних добавок і речовин, препаратів з молочної сировини на основі глибокого фракціонування компонентів молока й фундаментальних досліджень їхніх властивостей. Вчені провідних країн виявили в молоці біологічно активні пептиди й на їх основі вже налагоджено промислове виробництво різних препаратів з антигіпертонічними та антистресовими властивостями. В Австрії досліджено можливості використання природних кріопротекторів з молочної сировини при виробництві заморожених і сублімованих біопестицидів для біологічного захисту харчових продуктів під час зберігання.

Важливо вдосконалювати традиційні технології, створювати на їх основі молочні продукти підвищеної біологічної і харчової цінності, що сприяють виведенню з організму шкідливих речовин.

Вдосконалення установок, приладів, систем.

Значна увага приділяється раціональному використанню вторинної молочної сировини, передусім сироватки. У країнах з розвиненою молочною промисловістю широко використовують мембранні методи обробки сировини, зокрема сироватки.

Інженерні служби наполегливо працюють над розробкою нового технологічного обладнання, що функціонує в автоматичному режимі й убезпечує одержану продукцію. Це – компактна високоефективна теплообмінна техніка, високошвидкісні установки для розфасовки й упаковки рідких і пастоподібних молочних продуктів у нові види упаковок з екологічно чистої сировини, автоматизовані лінії безрозбірного миття обладнання тощо. У цьому ж ряду – вдосконалення пакувальних матеріалів і устаткування для упаковки й маркування молочних продуктів, посилення контролю безпеки нових пакувальних матеріалів.

Чимало належить попрацювати і над розробкою приладів для лабораторних досліджень, а також експрес-методів контролю якості сировини й молочних продуктів.

У багатьох країнах цьому питанню приділяють значну увагу. Наприклад, в Ірландії розроблено новий метод визначення залишків стрептоміцину в молоці з використанням оптичного імунобіосенсора, причому нижня межа визначення значно нижча, ніж у Європейському стандарті. Аналіз триває лише 5 хвилин. У Німеччині досліджено можливість використання хроматографічних методів і біосенсорів для визначення формальдегіду в молоці. Триває активна розробка нових експрес-методів мікробіологічного контролю молочних продуктів. Одна з найважливіших тенденцій розвитку сучасних методів – здешевлення і спрощення аналізів і засобів експрес-контролю, до яких належать і тест-методи. При цьому не потрібні тривала підготовка проби, реактиви, складні прилади, а основне – висококваліфікований персонал.

Неабияке значення відводиться створенню комп’ютерних інформаційних систем контролю виробництва і якості від сировини до виходу готового продукту. На великих заводах впроваджують повний комп’ютерний контроль якості і складу сировини, технологічних процесів, режимів, пакувальних матеріалів і готової продукції.

У таких країнах, як Швеція, Данія, Нідерланди, Канада та інших, контроль якості молоко-сировини зосереджено в централізованих лабораторіях, де застосовують високопродуктивні автоматичні прилади й системи для визначення якості молока. Автоцистерни, якими транспортують молоко, обладнано міні-комп’ютерами й приладами, що дають змогу визначити склад і якість продукту безпосередньо на фермі. На заводі результати аналізів, що знаходяться в пам'яті міні-комп’ютера, передаються до об'єднаної інформаційної системи лабораторій, консультативних служб, служб збуту й управління.

Створення робочих груп, що об'єднують спеціалістів підприємств і співробітників наукових і навчальних установ для спільного розв'язання проблем молочної галузі, може бути логічним завершенням у визначенні основних тенденцій розвитку наукових досліджень. [27 ].

1.2. Сучасний стан розвитку молочної промисловості

Молочна промисловість – одна з провідних галузей народного господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування. Фактичне виробництво молока в Україні значно нижче необхідних обсягів споживання, що позначається на якості харчування населення України. Збільшення ж виробництва молока стримується низькою рентабельністю тваринництва і тим, що більшість населення України не може купувати необхідну кількість молочної продукції через високу його вартість. [30 ].

В період до 2002 року харчова галузь характеризується спадом виробництва, значним зниженням асортименту продукції, тяжким фінансово-економічним станом більшості підприємств, високим коефіцієнтом зносу основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.

В умовах становлення ринкової економіки важливим чинником успішного функціонування вітчизняних агропромислових підприємств є їх переорієнтація на засади маркетингу, що дозволить формувати раціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції. В основі маркетингу лежить комплексне дослідження ринку і потреб споживача, організація виробництва та збуту товарів і послуг, здатних задовольнити ці потреби. Для прийняття маркетингових рішень необхідна своєчасна, повна й достовірна інформація про споживачів, їх потреби, про ринок, конкурентів. Саме тому в сучасних умовах зростає значення маркетингового інформаційного забезпечення в цілому та маркетингових досліджень зокрема.

Проведення маркетингових досліджень в значній мірі може допомогти обрати стратегію розвитку переробного підприємства. Залежно від демографічних показників різняться й пріоритети при виборі молочних продуктів, хоча ці відмінності несуттєві.

Таблиця 1.1.

Вибір молочних продуктів залежно від демографічних показників,%

Продукти	За статтю		За віком
	чоловіки	Жінки	до 18 років	18-30	31-40	41-55	старші 56
Молоко	30,3	34,4	27,4	34,5	33,3	33,0	41,8
Сметана	25,7	25,8	28,4	26,8	31,4	27,3	23,6
Кефір	27,6	22,5	22,1	25,6	24,0	23,6	24,5
Йогурт	19,7	23,5	24,2	26,5	20,8	16,5	18,2
Сир	7,0	6,8	8,4	6,7	9,0	11,2	11,0
Ряжанка	5,8	5,7	3,2	5,8	4,8	8,8	3,6

Так у споживанні молочної продукції як чоловіками, так і жінками найвищу питому вагу має молоко (близько 30%). Щодо вікових категорій, то тільки особи до 18 років найбільше полюбляють споживати сметану (28,4%), а інші віддають перевагу молоку, причому найвищу питому вагу у споживанні молокопродуктів молоко має у людей старших 56 років, що пов’язано, мабуть, з їх низькою купівельною спроможністю.

Основними споживачами сметани серед різних вікових категорій є особи від 31 до 40 років (31,4%); кефіру та йогурту – віком від 18 до 30 (відповідно 25,6% і 26,5%); сиру – від 41 до 55 років (11,2%); ряжанки – особи від 41 до 55 років (8,8%). [7 ].

Поступове зростання добробуту населення супроводжується зміною структури споживання, новими вимогами до якості продуктів, які пропонуються ринком, тобто попит поступово займає властиве йому місце чинника, що визначає пропозицію.

Рівень споживання молока і молочних продуктів по всіх домогосподарствах України останнім часом демонструє зростання в межах 8,7% до рівня 2001 року. Підтвердженням тези щодо високого ступеня еластичності попиту на молоко і молочні продукти від рівня доходів населення є те, що середньодушове споживання молока та молочних продуктів між першою та п’ятою квінтильними групами мало розрив у 2,5 рази у 2002 році. Так, якщо в середньому за місяць у 2002 році одним домогосподарством споживалося молока і молочних десертів, йогуртів, масло продуктів в середньому 18,8 кг., то населенням першої квінтильної групи – 11,4 кг., а п’ятої – 28,5 кг., молока і молочних продуктів на місяць. При цьому п’ята квінтильна група тяжіє до споживання молочних продуктів, що мають більші витрати молока-сировини на готовий продукт і відповідно вищу ціну, таких як тверді сири, сметана підвищеної жирності, сирки, вершкове масло, кисломолочний сир із вмістом жиру – 18, 15%, молоко та кисломолочні продукти із вмістом жиру 3,5 і 4,2 відсотків. Натомість у першої квінтильної групи в структурі споживання молокопродуктів переважають молоко незбиране, кисломолочні продукти та сир кисломолочний незбираний із низьким вмістом жиру або знежирені. [21 ].

Таблиця 1.2

Пропозиція на ринку молочних продуктів України, тис. т.

Вид продукції	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.
	тис. т.	тис. т.	тис. т.	тис. т.
Масло селянське	135,4	158,0	131,3	148,4
Сир	67,5	105,1	128,6	169,3
Продукція з незбираного молока	698,9	1020,9	1178,7	1308,7

Ринок виробників молочної продукції нараховує сьогодні приблизно 350 діючих підприємств.

Незважаючи на зменшення поголів'я ВРХ майже вдвічі молочна промисловість залишилась однією з провідних галузей народного господарства України.

Основними молочними продуктами, що виробляються в Україні, є незбирана молочна продукція, сир, масло, морозиво, сухе незбиране молоко, казеїн та молочні консерви. Зоною найбільш потужного росту на європейському молочному ринку є йогурти. На ринку постійно зростає асортимент молочних продуктів, але обсяги виробництва значно зменшились.

За даними аналітичного агентства, лідуюче положення за рівнем інвестиційної привабливості в Україні займають сегменти морозива, йогуртів та твердих сирів, при чому в останніх двох відбувається витіснення західних конкурентів вітчизнянними виробниками. Справа в тому, що на високорентабельному ринку йогуртів імпортери зараз займають до 70%, а на більш рентабельному ринку твердих сирів – 65-70 відсотків.

Потенційна потужність існуючих підприємств галузі – 20 млн. т. молока в рік. Реальна завантаженність цих потужностей складає менше 25 відсотків. Практично всі лідери ринку молока проводять модернізацію обладнання.

Десяток великих виробників контролюють 50% ринку споживачів, а іншу половину – малі заводи. В галузі спостерігається тенденція поглинання сильними підприємствами слабких, які потім стають частиною перших чи їх приймальними пунктами сировини.

Сьогодні існує така ситуація, коли великі молокозаводи скуповують так звані „низові” підприємства (районні заводи невеликої потужності) та використовують іх для двох цілей. По-перше, для збирання та доставки сировини на головний завод. По-друге, для виробництва масла та традиційних молочних продуктів для місцевих ринків.

Здобутий контроль над невеликими виробництвами дає змогу звести роль останніх до низових спеціалізованих дільниць по прийманню сировини чи випуску якогось одного виду прибуткової продукції. Скажімо, тих же йогуртів чи сиркових напівфабрикатів. Подібна вузька спеціалізація переробки властива всім відомим світовим виробникам молочної продукції, що сприяє зменшенню собівартості на 10 – 12 відсотків.

Наміри великих компаній - поширювати свої вироби мало не на всю країну, а то й за її межі. Тож і віддають перевагу продукції, яка дасть змогу досягти цієї мети – технологічній, транспортабельній, з максимальним терміном зберігання. Статистичні дані засвідчують, що з 6.5 млрд. л. молока, яке надійшло на переробку торік, 63% підприємства переробили на вершкове масло, казеїн та сухе молоко; з 19% – виготовлено сир; близько 11– перероблено на кисломолочні продукти, і лише трохи більше 4% реалізовано як незбирану продукцію, а з 3% виготовили морозиво.

Якщо дана тенденція буде зберігатися й надалі, то через десять років на ринку залишиться не більше десяти найпотужніших виробників, які і поділять між собою ринок молочної продукції. Але це не означає, що невеликі оператори взагалі покинуть ринок. Ті, хто зможуть адекватно відреагувати на кон’юнктуру ринку, знайти свою нішу, зможуть і надалі успішно працювати.

Невеликі молокозаводи невзмозі витримати конкуренцію з боку потужних підприємств. При цьому відставання відбувається одразу за трьома напрямками: за якістю продукції, за якістю упакування продукції та за рівнем співробітництва з постачальниками сировини. Причиною цього є відсутність у невеликих виробників вільних коштів на розвиток підприємства.

Привабливими для інвестування зарубіжні капіталовкладники вважають молокопереробні підприємства Центрального й Придніпровського регіонів. Саме туди й спрямовують вони свої погляди.

За останні чотири роки російські інвестори встановили контроль над трьома найкращими підприємствами молокопереробної галузі України. В той час як виробництво молокопродуктів зростає за якісними та кількісними показниками, конкурентна боротьба також становиться все більш складною, а прихід іноземних інвесторів посилює ці тенденції. Прихід на українській ринок росіян – закономірне явище, оскільки бізнес-середовище в України та Росії дуже схоже. Разом з тим російська експансія – це потенційно корисний стимул для подальшого розвитку української молочної галузі.

Початок експансії іноземного капіталу в молочну промисловість України почався з придбання російськими інвесторами пакетів акцій трьох лідерів української молочної індустрії – це „Галактон”, Київський молокозавод №3 та Харковський молочний комбінат. [32 ].

Український експорт молокопродуктів в Росію визначається прйнятною ціною для виробників та сталим попитом на такі основні продукти, як сир твердий, сухе молоко та казеїн.

Українські виробники твердого сиру як і раніше дуже активні. Незважаючи на сезонність, ціни в країні знижуються повільно. Наприкінці травня найбільш розповсюджені види сирів більшістю українських заводів продавалися великим оптом по 12,5–13,5 грн. /т. Сприяє стримуванню внутрішніх цін як і раніше гарний попит на українські сири з боку Росії. Незважаючи на величезні обсяги імпорту, російські компанії за останній час практично не знижували ціни на продукцію, що поставляється з України. Російські дистриб’ютори купували український сир, як і раніше, переважно за цінами в діапазоні 2150–2350 USD/т DDU Москва/С. -петербург. У короткостроковій перспективі росіяни якщо і знизять закупівельні ціни, то не значно, оскільки пропонована Заходом продукція останнім часом істотно подорожчала, а збільшення обсягів випуску продукції російськими сирокомбінатами поки незначне.

Згущене молоко. Як і багато інших молокопродуктів, молочні консерви в Україні в другій половині травня також лише трохи подешевшали. Більшістю виробників наприкінці місяця згущене молоко (ДСТ) продавалося по 2,0–2,10 грн. /банку (великий опт). Експортні ціни на якісну „згущенку" залишаються в більшості випадків на стабільному рівні і відповідають 0,31–0,34 USD/банку. Можливо, вже в червні деякі українські молочноконсервні комбінати приймуть участь у постачаннях продукції для російського держрезерву. Російські оператори ринку вважають, що в українців є непогані шанси на ці постачання, оскільки якісна продукція буде пропонуватися по досить низьким (демпінговим) цінам. Вони повідомляють, що українська „згущенка” продається в Росії, як мінімум на 0,5 руб. /банку дешевше, ніж аналогічна російська і навіть білоруська.

Українські виробники казеїну продовжують активно нарощувати випуск продукції. Виробники якісного казеїну продають його по 27 тис. грн. /т., навіть не дуже якісний продукт закуповують по 26 тис. грн. /т. Такі ціни утримуються завдяки стабільно високому попиту зі сторони імпортерів даного товару. Вони, як і раніше, сплачують доволі багато за український казеїн. В середині 2004 року на експорт відправлявся технічний казеїн по 4400-4500 USD/т DDU Польща, Германія.

Таблиця 1.3

Експортні ціни на молокопродукти

Найменування товару	Ціни, USD/т (банку) DAF/FOB (кордон України)
	Травень 2003 року	Травень 2004 року
Сухе знежирене молоко	1100–1250	1530–1650
Сухе незбиране молоко	1300–1400	1600–1650
Масло блокове, 72,5% (ДСТ)	1200–1300	1250–1300
Масло блокове, 82% (ДСТ)	1300–1400	1550–1650
Сири тверді жирні (45–50%)	1800–2100	2150–2350
Молоко згущене, 8,5% (ж. б.400 г)	0,28–0,31	0,31–0,34
Казеїн технічний в/г	2800–2900	4400–4500
Казеїн технічний 1 г	2700–2800	4350–4450
Казеїн технічний 2 г	2600–2700	4250–4350

Українські виробники молокопродуктів експортують свою прдукцію не лише на російський ринок та ринки країн СНД, деякі більш далекоглядні кервники переробних підприємств укладають договори на експорт до країн

Євросоюзу та Близького Сходу. [5 ].

1.3. Сутність та види стратегій розвитку підприємства

Компанія має конкурентну перевагу, якщо її рівень роботи з клієнтами вищий, ніж у конкурентів, і вона в стані протидіяти впливу конкурентних сил. Існує безліч способів досягнення конкурентної переваги: робити високоякісну продукцію, організувати відмінне обслуговування клієнтів, пропонувати більш низькі ціни, ніж у конкурентів, мати більш зручне географічне розташування, мати власну технологію, забезпечувати розробку і впровадження нового продукту в більш короткий термін, мати добре відому торгову марку і репутацію, забезпечувати покупцям додаткові цінності за їхні гроші (сполучаючи гарну якість, гарний сервіс і прийнятні ціни). При цьому, щоб процвітати в створенні конкурентної переваги, компанія повинна пропонувати покупцям те, що вони вважають найбільш прийнятним для себе, – гарний товар за низькою ціною чи товар поліпшеної якості, але трохи дорожчий.

Стратегія конкуренції компанії містить у собі підходи до бізнесу та ініціативи, що вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку. Ціль дуже проста і полягає в тому, щоб вести свої справи етично і чесно стосовно конкурентів, домагатися конкурентної переваги на ринку і створювати свою клієнтуру: коло лояльних покупців. Конкурентна стратегія компанії звичайно передбачає як наступальні, так і оборонні дії, що починаються в залежності від зміни ситуації на ринку. Крім цього, конкурентна стратегія передбачає короткострокові тактичні ходи для миттєвої реакції на ситуацію і довгострокові дії, від яких залежать майбутні конкурентні можливості компанії і її позиція на ринку.

Конкурентна стратегія більш вузька за масштабом, ніж ділова стратегія. Ділова стратегія торкається не тільки питання про те, як проводити конкуренцію, але й відображає функціональні стратегії, дії і плани посібника з роботи в різноманітних умовах галузі (не тільки пов'язаних з конкуренцією), а також те, як менеджери вирішують стратегічні проблеми. Конкурентна стратегія пов'язана виключно з планами посібника з ведення конкурентної боротьби і наданню додаткових цінностей для покупців. Компанії в усьому світі використовують різні засоби по залученню покупців, завойовуючи їхню довіру на повторних продажах, випереджаючи конкурентів і утримуючи своє місце на ринку. З тих пір як керівництво компаній стало визначати короткострокові і довгострокові маневри для приведення у відповідність специфічної ситуації компанії і ринкового середовища, існує незліченна безліч варіантів і нюансів стратегії. У цьому контексті існує стільки конкурентних стратегій, скільки є конкурентів. Однак тонкощі і поверхневі розходження мають разючу подібність, коли розглядаються:

1) мета діяльності компанії на ринку і

2) тип конкурентної переваги, що компанія намагається досягти.

П'ять варіантів підходів до розробки стратегії конкуренції наведено нижче:

I. Стратегія лідерства за витратами - передбачає зниження повних витрат виробництва товару або послуги, що приваблює більшу кількість споживачів.

Конкурентний підхід, який ґрунтується на низьких повних витратах виробництва, є найбільш доцільним тоді, коли на ринку багато покупців, чутливих до ціни. Основне завдання цієї стратегії полягає в створенні стійкої переваги у витратах над конкурентами, що пропонують низькі ціни. Завдяки конкурентній перевазі у витратах її потім використовують як основу для боротьби з конкурентами шляхом завойовування частки ринку по цінах конкурентів або отримання додаткового прибутку від продажу товарів по ринкових цінах. Перевага у витратах приносить дохід доти, доки конкуренти не почнуть агресивні спроби знизити ціни і збільшити за рахунок цього свій обсяг продажів. Успішно діючим компаніям - лідерам по витратах виключно легко вдається находити шлях зниження витрат у своєму бізнесі. Досягнення лідерства у витратах звичайно означає низькі витрати виробництва щодо конкурентів, зафіксовані в діловій стратегії компанії. Однак при застосуванні цієї стратегії важливо не піддатися ризику створення занадто дешевого товару, що може викликати недовіру покупця.

Для досягнення переваги по витратах загальні витрати виробництва фірми по всьому ланцюжку цінностей повинні бути менші за сукупні витрати конкурентів.

Значні переваги по витратах можуть виникати при знаходженні шляхів реструктуризації, скорочення зайвих витрат і створенні основ для більш економічної роботи.

Основні шляхи, по яких компанії можуть досягти переваги у витратах, створюються за рахунок перегляду своїх ланцюжків цінностей, а саме:

– спрощення розробки товару;

– видалення надмірностей і пропозиція товару чи послуги без непотрібних прикрас, що супроводжується діями і витратами, пов'язаними з множинністю рис і характеристик;

– реінженіринг основних виробничих процесів з метою скорочення необхідних виробничих кроків і неефективних дій;

– використання більш простої, менш капіталомісткої чи більш раціональної технології;

– пошук шляхів для усунення використання дорогих матеріалів і комплектуючих виробів;

– використання продажів кінцевому споживачу і маркетингових підходів, що скорочують часто невиправдані, великі витрати і прибутки оптових і роздрібних торговців (витрати і прибутки оптово-роздрібної ланки в ланцюжку цінностей часто складають 50% від кінцевої ціни, що платить покупець);

– перенос виробничих потужностей ближче до споживача / постачальника, тому що поставка матеріалів і відвантаження продукції впливають на витрати;

– досягнення більшого економічного рівня вертикальної інтеграції "вперед та назад" у порівнянні з конкурентами;

– впровадження в життя підходу "щось для кожного" і фокусування на обмеженому наборі товарів/послуг з метою задоволення спеціальним, але важливим вимогам покупця й усунення непотрібних дій і витрат, пов'язаних з великою кількістю модифікацій товару.

Виробники з низькими витратами звичайно досягають переваг за рахунок постійної економії у всіх ланках ланцюжка цінностей. Усі шляхи використовуються, і жодна сфера не залишається без уваги.

Звичайно виробники з низькими витратами мають корпоративну культуру, орієнтовану на економію, що характеризується нетерпимістю до втрат, активним дотриманням бюджетних вимог, широкою участю персоналу в контролюванні рівня витрат і відсутністю привілеїв у роботі виконавців. Хоча компанії, що працюють з низькими витратами, є чемпіонами з ощадливості, вони зазвичай агресивні в пошуку засобів на проекти, які обіцяють подальше зниження витрат.

Конкурентну стратегію лідерства у витратах доцільно застосовувати в наступних випадках:

Цінова конкуренція серед продавців особливо сильна.

Вироблений у галузі продукт стандартний, характеристики товару відповідають вимогам усього кола споживачів (такі умови дозволяють покупцям приймати рішення про покупку, виходячи тільки лише із самих гарних цін).

Існує кілька способів диференціації продукту з метою залучити покупця (за умови, що розходження між товарними марками не мають значення для покупця), однак розходження в ціні для покупця істотні.

Більшість покупців використовує продукт однаковим чином, задовольняючись загальним вимогам по використанню. Стандартизований продукт повністю задовольняє нестатки покупців. У цьому випадку саме ціна, а не особливості чи якість товару, є домінуючим чинником, що визначає споживацькі переваги.

Витрати покупців на переключення з одного товару на інший досить низькі, що дає їм визначену волю вибору в пошуку товарів з більш низькою ціною.

Існує велика кількість покупців, що мають серйозну при чину для зниження ціни.

Недоліки стратегії низьких витрат.

Конкурентний підхід забезпечення низьких витрат має свою зворотну сторону. Технологічний прорив конкурентів відкриває їм шлях до зниження витрат, що може звести до нуля всі попередні інвестиції і працею завойовану перевагу лідера по витратах. Конкуруючі фірми можуть знайти прості та/чи недорогі методи копіювання навичок лідера по витратах, що робить життя завойованої переваги дуже коротким. Компанія, що ретельно працює над зниженням витрат, цілком зосереджується на цьому напрямку і не бачить інших важливих моментів, з якими треба працювати: завоювання інтересів покупців за рахунок пропозиції додаткових товарів і послуг, впровадження нових чи аналогічних товарів, що дозволяє покупцю по-іншому використовувати товар, чи навіть зниження чутливості покупця до ціни. Орієнтація тільки на низькі витрати містить в собі небезпеку того, що покупець може змінити свої переваги і зажадати товар поліпшеної якості, з новими характеристиками, більш швидке обслуговування тощо.

Щоб уникнути рифів і небезпек стратегії лідерства по витратах, менеджери повинні розуміти, що стратегічна мета "низькі витрати" у порівнянні з конкурентами не означає абсолютизації цієї ідеї. Завойовуючи лідерство по витратах, менеджери не повинні залишати без уваги й інші питання, яким покупці надають значення. Більш того, конкурентна стратегія перспективна, якщо цінність конкурентної переваги по витратах Досить стабільна в тих ключових моментах, де компанія досягла переваги по витратах, і конкурентам складно скопіювати її чи наблизитися до неї.

II. Стратегія широкої диференціації - спрямована на надання товарам компанії специфічних рис, що відрізняють їх від товарів фірм-конкурентів, що, в свою чергу, сприяє збільшенню кількості покупців. Стратегії диференціації стають привабливим конкурентним підходом у міру того, як споживчі запити і переваги стають різноманітними і не можуть більш задовольнятися стандартними товарами. Для того щоб стратегія диференціації була успішною, компанія повинна вивчати запити і поводження покупців, знати, чому покупці віддають перевагу, що вони думають про цінність товару і за що готові платити. Після цього компанія пропонує одну, а може бути, і кілька відмітних характеристик товару/послуги відповідно до запитів покупців, причому ці пропозиції повинні бути відчутними і такими, що запам'ятовуються. Конкурентна перевага з'являється, коли досить велика кількість покупців стане зацікавлена у пропонованих диференційованих атрибутах і характеристиках товару. Чим сильніша зацікавленість покупців у різноманітних характеристиках пропонованої продукції, тим сильніше конкурентна перевага компанії. Успішна диференціація дозволяє фірмі:

– встановити підвищену ціну на товар/послугу;

– збільшити обсяг продажів (тому що велика кількість покупців залучається за рахунок характеристик товару, які відрізняються);

– завоювати лояльність покупців до своєї товарної марки (тому що деякі покупці стають дуже прив'язаними до додаткових характеристик продукції).

Сутність стратегії диференціації полягає у тому, щоб знайти шлях бути єдиним, хто пропонує покупцям додаткові риси товару, що вони хочуть, і постійно підтримувати цю перевагу.

Диференціація проходить успішно, якщо витрати по її проведенню покриваються за рахунок збільшення ціни на обновлений і змінений товар. Диференціація зазнає невдачі у випадку, якщо покупці не бачать ніякої цінності в унікальності товарної марки, щоб купити цей товар замість товару конкурентів, і/чи якщо підхід компанії до диференціації може бути легко скопійований і застосований конкурентами.

Диференціація - це не щось штучно створене чи придумане в маркетинговому чи рекламному відділах, як і не обмежене лише необхідністю досягнення всеохоплюючої якості і сервісу. Можливість успішної диференціації існує у виконуваних діях по всьому галузевому ланцюжку цінностей. Найбільш загальні моменти, коли існує можливість диференціації, пов'язані з наступними ланками ланцюжка цінностей:

–матеріально-технічне забезпечення тих ланок, що роблять найсильніший вплив на якість кінцевого продукту компанії;

– дії, пов'язані зі створенням товару на базі нових досліджень і розробок, дозволяють потенційно поліпшити дизайн виробу і його характеристики, розширити сфери кінцевого використання і застосування товару, зробити його більш різноманітним, скоротити час розробки нових моделей, бути частіше першими на ринку, забезпечити безпеку виробу, вторинну переробку використаних товарів і поліпшити охорону навколишнього середовища;

– виробничий процес, орієнтований на дослідження і розробки, дозволяє виробникам використовувати відпрацьовані технології, що охороняють природу, поліпшувати якість продукції, її можливості чи привабливість;

– удосконалювання виробничого процесу дозволяє скорочувати брак, запобігати передчасному пошкодженню виробів, збільшувати термін життя товару, забезпечувати безпеку праці, поліпшувати економічність використання, робити усе, щоб кінцевий споживач був зацікавлений у появі такого товару;

– забезпечення відвантажень і дії по розподілу продукції дозволяють прискорити постачання, більш акуратно виконувати замовлення, скоротити складські площі і знизити запаси готової продукції;

– дії по обслуговуванню клієнтів, проведенню маркетингових досліджень і забезпеченню продажів можуть в результаті створити такі відмітні характеристики, як допомога покупцю, швидке обслуговування і ремонт, більш якісна і повна інформація про товар, більше навчальних матеріалів для кінцевих споживачів, кращі умови продажу, швидке виконання замовлення, більш часті контакти з клієнтом і, нарешті, забезпечення того, що зручно покупцю (IBM підвищила купівельну цінність своєї продукції, запропонувавши своїм замовникам великих ЕОМ активну технічну підтримку і цілодобову профілактику).

Основою диференціації при завоюванні конкурентної переваги є товар, характеристики якого істотно відрізняються від товарів, вироблених конкурентами. Підвищена ціна – це те, що стратегія диференціації пропонує за дійсно збільшену цінність для покупця і за цінність, усвідомлену ним (навіть якщо в дійсності вона не була збільшена). Реальна й усвідомлена цінності можуть розрізнятися в тому випадку, якщо покупці, виходячи зі свого досвіду, невірно оцінюють можливу користь товару. Неповні знання покупця про товар часто бувають причиною того, що він судить про цінність виробу, ґрунтуючись на зовнішніх ознаках, наприклад, ціні (коли ціна пов'язана з якістю), привабливості упаковки, інтенсивності рекламної кампанії (тобто на тім, наскільки добре відомий товар), на змістовності і зображальності реклами, якості брошур і презентації товару, наполегливості продавців, списку клієнтів компанії, долі фірми на ринку, тривалості перебування компанії в цій сфері діяльності і професіоналізмі, привабливості й особистих якостях продавців.

Такі ознаки цінності можуть бути важливими і мати дійсну цінність:

·     коли сутність диференціації суб'єктивна чи складна для розуміння;

·     коли покупець здобуває товар вперше;

·     коли повторні покупки рідкі і

·     коли покупці недосвідчені.

Диференціація створює для компанії визначений захист від стратегій суперників, тому що в покупців розвивається лояльність стосовно товарної марки компанії чи моделі і вони готові платити (небагато, а можливо, і багато) затовар, що сподобався.

Успішна диференціація:

створює вхідні бар'єри (за рахунок лояльності покупців і унікальності продукції) для новачків у галузі, що для них важко переборні;

згладжує вплив сили покупців, оскільки продукція альтернативних продавців менш приваблива для них;

допомагає компанії уникнути погрози з боку товарів-субститутів, тому що їхні характеристики і якості не порівняні з диференційованою продукцією.

Здебільшого дана стратегія працює найкраще на тих ринках, де:

існує багато способів зміни товарів чи послуг, і більшість покупців усвідомлює ці розходження;

потреби покупців чи способи використання товару/послуги різні;

невелика кількість конкурентів застосовує аналогічний підхід до диференціації.

III. Стратегія оптимальних витрат - дає можливість покупцям отримати за свої гроші більшу цінність за рахунок поєднання низьких витрат та широкої диференціації продукції. Задача складається в тому, щоб забезпечити оптимальні витрати та ціни відносно виробників продукції з аналогічними рисами та якістю.

Стратегія орієнтована на надання покупцям більше цінностей за їхні гроші. Це має на увазі стратегічну орієнтацію на низькі витрати, одночасно надаючи покупцю трохи більше, ніж мінімально прийнятну якість, обслуговування, характеристики і привабливість товару. Ідея складається в утворенні підвищеної цінності, що відповідає чи перевищує купівельні очікування в шкалі „якість - обслуговування - характеристики - зовнішня привабливість товару” і одночасно переконанні покупців у розумності ціни. Стратегічна мета полягає в тому, щоб стати виробником товару/послуги з низькими витратами й відмінними характеристиками від гарних до чудових, а потім, використовуючи перевагу по витратах, знижувати ціну в порівнянні з аналогічними товарами, що випускаються конкурентами. Такий конкурентний підхід називається стратегією оптимальних витрат, тому що в даному випадку виробник має найкращі (найнижчі) витрати відносно товарів конкурентів, однаково позиційованих по шкалі „якість - обслуговування - характеристики – привабливість”.

Конкурентна перевага виробника з оптимальними витратами складається в близькості по ключових параметрах „якість - обслуговування - характеристики – привабливість” до конкурентів, з одного боку, і перевазі над ними по витратах – з іншого. Щоб стати виробником з оптимальними витратами, компанія повинна пропонувати таку ж якість, що і конкуренти, тільки з меншими витратами, таке ж обслуговування, тільки дешевше, такі ж можливості товару, тільки дешевше, тощо. Відмінними рисами компанії, яка успішно реалізує стратегію оптимальних витрат, є вміння розробити і впровадити додаткові атрибути товару з меншими витратами чи запропонувати продукцію, відмінну від аналогів конкурентів (по своїх можливостях) за цінами, прийнятними покупцям. Найбільш спокушені в цій стратегії компанії вміють одночасно керувати витратами, знижуючи їх, і вносити додаткові характеристики в товар.

Стратегія оптимальних витрат має найбільшу привабливість з погляду можливості конкурентного маневрування. Вона надає можливість створити виключну цінність для покупця, балансуючи між стратегіями низьких витрат і диференціації.

Дійсно, така гібридна стратегія дозволяє компанії використовувати конкурентну перевагу як однієї, так і іншої стратеги, створюючи чудову купівельну цінність. На ринках, де купівельні переваги роблять диференціацію продукту нормою і багато покупців дивляться одночасно і на ціну, і на цінність товару, стратегія оптимальних витрат переважає чисті стратегії низьких витрат чи диференціації. Це відбувається тому, що компанія з оптимальними витратами може пропонувати товар середньої якості за ціною, нижчою за середню, чи товар гарної якості за середньою ціною. Більшість покупців віддає перевагу дешевим середнім товарам, стандартним виробам з низькими витратами чи дорогим, найвищою мірою диференційованим товарам.

IV. Стратегія ринкової ніші (або сфокусована стратегія):

 – заснована на низьких витратах – орієнтується на вузький сегмент покупців, де фірма випереджає своїх конкурентів за рахунок більш низьких витрат виробництва;

– заснована на диференціації продукції – ставить за мету забезпечення представників обраного сегмента товарами та послугами, що найбільш відповідають їх потребам та смаку.

На відміну від стратегій диференціації і лідерства по витратах сфокусовані стратегії орієнтовані на вузьку частину ринку. Цільовий сегмент чи ніша можуть бути визначені, виходячи з географічної унікальності, особливих вимог до використання товару чи особливих характеристик товару, що привабливі тільки для даного сегмента. Ціль полягає в тому, щоб краще виконувати роботу з обслуговування покупців цільового сегмента.

Сфокусована стратегія диференціації залежить від купівельного сегмента, що вимагає унікальних характеристик і атрибутів товару.

Сфокусовані стратеги стають привабливими, коли виконується більшість наступних умов:

– сегмент занадто великий, щоб бути прибутковим;

– сегмент має гарний потенціал для росту;

– сегмент не є критичним для успіху більшості конкурентів;

– компанія, що використовує стратегію фокусування, має досить навичок і ресурсів для успішної роботи на сегменті;

– компанія може захищати себе від фірм, що кидають виклик завдяки доброзичливості клієнтів до своїх неабияких здібностей в обслуговуванні покупців сегмента.

Фокусування дає гарні результати, коли:

досить дорого і складно фірмам, що працюють на різних сегментах, відповідати вимогам покупців спеціалізованої ніші;

ніхто з фірм-конкурентів не починає спроби спеціалізуватися на даному сегменті;

фірма не має досить ресурсів, щоб обслуговувати більш широку частку ринку;

у галузі є багато різних сегментів, що дозволяють компанії вибрати свою нішу, яка відповідає її силам і здібностям.

Фокусування піддається деяким ризикам. По-перше, завжди є імовірність того, що конкуренти знайдуть шляхи наблизитися до дій компанії на вузькому цільовому сегменті. По-друге, ще одна небезпека полягає в тому, що вимоги і переваги споживачів цільового сегмента поступово поширяться на весь ринок. Руйнування розходжень між купівельними сегментами, зниження впливу вхідних бар'єрів у цільову нішу відкриває шляхи конкурентам для завоювання споживчих переваг. По-третє, сегмент може бути настільки привабливим, що викликає увагу безлічі конкурентів, які, почавши працювати на ньому, значно знизять його прибутковість.

V. Стратегія упередження - найбільш часто використовується фірмами у галузях, що знаходяться на початкових стадіях свого життєвого циклу, та пов'язані з формуванням стратегічного активу випередження, який не завжди нейтралізується конкурентами.

Стратегія упередження та використання пов'язаних з нею конкурентних переваг можуть бути направлені на:

– системи постачання (забезпечення доступу до сировинних ресурсів, форсування великих замовлень на нове виробниче обладнання);

– системи розробки та виробництва (прискорене позиціонування продукту на ринку, розробка домінуючого дизайну, розвиток виробничого процесу та розширення виробничих потужностей);

– системи розподілу та обслуговування (забезпечення контролю над найкрупнішими дистриб'юторами, формування у покупців спеціалізованих навичок споживання).

Головною перевагою стратегії упередження є можливість формування у покупця витрат по переключенню на продукцію конкуруючої фірми. Ці витрати можуть утворитися за рахунок:

– звикання покупців до продукції фірми, яка вийшла на ринок першою (якщо якість продукту задовільна, можуть бути відсутніми стимули до придбання аналогічного продукту інших фірм);

– довготривалість взаємовідносин з покупцями та виникнення у них кривої досвіду (у випадку переключення будуть дублюватись ряд витрат, в тому числі на перенавчання);

– придбання фірмою специфічної (конфіденційної) ін формації про споживачів (наприклад, у рекламному бізнесі).

При розробці стратегії упередження необхідно пройти три рівні аналізу:

визначити напрям розвитку ринку;

виявити потенційні стратегії для руху на випередження в цих напрямах та блокування дій конкурентів;

оцінити економічну доцільність цих стратегій та їх відповідність меті та цілям організації, а також можливий вплив на цілі та поведінку конкурентів.

Приступаючи до планування стратегії упередження, слід пам'ятати про ризик даної стратегії, перш за все через неправильність можливого ринкового прогнозу, а також низької оберненості інвестиційних рішень, що направлені на випередження. [22 ].

РОЗДІЛ 2. Загальна оцінка виробництва та економічної діяльності переробного підприємства 2.1. Сировинна база та економічно-організаційна характеристика ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат”

Відкрите акціонерне товариство „Молочанський молочноконсервний комбінат” знаходиться в західній частині Токмацького району Запорізької області. Територія підприємства розташована на лівому березі р. Молочна і приєднана до північно-західної частини м. Молочанськ на відстані 1,5 км від центра міста. Підприємство знаходиться у 90 км від обласного центра м. Запоріжжя та у 18 км від районного центра м. Токмак. Найближчою залізничною станцією є станція „Молочанськ”, яка знаходиться на магістралі Донецьк-Нова Каховка Придніпровської залізничної дороги на відстані 2 км від підприємства.

Загальна промислова площа підприємства складає 2,97 га. Рельєф спокійний з загальним схилом у західному напрямку. Ґрунти сірі суглинисті, ґрунтові води знаходяться на глибині 1,5 м. Для забезпечення підприємства водою існує 2 артезіанських свердловини.

Головна діяльність підприємства – виробництво сухих молочних консервів та продукції з незбираного молока в асортименті, а саме виробництво питного молока, сметани, кефіру, ряжанки, сиру, вершкового масла, сухого та знежиреного молока, а також вершків сухих.

Підприємство існує понад 50 років. Будівництво почалося в кінці 1946 року. Воно відновлювалося та реконструювалося на базі використання напівзруйнованих кам’яних будівель колишнього парового млина, а 29 квітня 1950 року підприємство випустило свою першу продукцію – 700 кг сухого молока.

Проектна потужність підприємства становила 800 т. сухого молока на рік. Потужності підприємства постійно зростали. За перший рік свого існування підприємство переробило 16 млн. 200 т. молока та виробило 820 т. сухого молока, 288 т. цільномолочної продукції та 294 т. вершкового масла.

Внаслідок збільшення закупівлі молока, технічного переозброєння та модернізації устаткування виробництво продукції постійно зростало. Так у 1988 році – самому продуктивному в історії підприємства – було закуплено 90 млн.651 тонна молока та вироблено 4 млн.963 тонни сухих молочних консервів, 12 млн.32 тонни цільномолочної продукції та 1 млн.340 тонн вершкового масла.

До складу підприємства належать: консервний цех, цільномолочний цех, цех по розливу мінеральної води, цехи допоміжного виробництва, сантехнічні об'єкти, котельня, градирня, гараж, комори, приміщення заводоуправління, три фірмові магазини, які розташовані на території Токмацького та Чернігівського районів, а також дві філії – Чернігівській молочний завод, який знаходиться у смт. Чернігівка та Великобілозірський молочний завод, який розташований у с. В. Білозірка.

У теперішній час ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” прагне збільшення випуску продукції. Ще у квітні 2002 року в експлуатацію ввійшов цех по розливу мінеральної води, а також планується переробка соєвого білку для харчових та кормових цілей.

Сировиною для переробних підприємств молочної промисловості є молоко. Тому стан сировинної бази у регіоні – це найсуттєвіший показник для ефективного виробництва продукції молочної промисловості. Нажаль, наразі стан тваринницького підкомплексу дуже тяжкий, що має свої причини, тому виникає жорстка конкуренція за постачальників сировини. ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” має достатньо довгу історію існування та добре налагоджені зв’язки як із постачальниками сировини, так і з покупцями кінцевої продукції. Основні регіони постачання сировини з розподілом на сільськогосподарські підприємства та особисті селянські господарства за 2004 рік та кількість молока, отриманого від них представлено у наступній таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні постачальники сировини ВАТ „ММКК” по регіонах за 2004 рік

Регіони	Особисті селянські господарства		Сільського сподарські підприємства		Разом, т.	Структура постачаль- ників сировини,%
	т.	%	т.	%
Токмацький	5255,66	17,24	1994, 19	16,73	7249,85	17,10
Мелітопольський	488,33	1,60	68,13	0,57	556,45	1,31
Дніпропетровський	5552,84	18,21	-	-	5552,84	13,10
Веселівський	1515,26	4,97	433,86	3,64	1949,12	4,60
Оріхівський	869,44	2,85	673, 20	5,65	1542,64	3,64
Михайлівський	2284,68	7,49	654,70	5,49	2939,38	6,93
Чернігівський	4971,58	16,31	172,79	1,45	5144,37	12,13
Приморський	503,95	1,65	113,71	0,95	617,65	1,46
Велико-Білозірський	4922,05	16,14	1474,84	12,38	6396,89	15,09
Бердянський	1129,58	3,71	2840,75	23,84	3970,33	9,36
Приазовський	563,22	1,85	569,06	4,78	1132,28	2,67
Новомиколаївський	218,69	0,72	-	-	218,69	0,52
Василівський	356,44	1,17	28,12	0,24	384,56	0,91
Гуляй-Польський	199,75	0,66	11,79	0,10	211,54	0,50
Вільнянський	-	-	419,53	3,52	419,53	0,99
Кам’янка-Дніпровський	-	-	55,56	0,47	55,56	0,13
Куйбишевський	-	-	2406,96	20, 20	2406,96	5,68
Пологи	1655,45	5,43	-	-	1655,45	3,90
Разом	30486,91	100	11917,18	100	42404,09	100

На основі даних таблиці можемо визначити, що підприємство має широке коло постачальників сировини (обслуговується 18 регіонами). В свою чергу визначили, що питома вага у постачанні молока особистими селянськими господарствами майже втричі більша ніж сільськогосподарськими підприємствами. Найбільшу питому вагу у структурі постачанні молока по регіонах займають: Токмацький, Велико-Білозірський, Дніпропетровський та Чернігівський регіони, відповідно 17,10; 15,09; 13,10 та 12,13 відсотків. Це пов’язано з тим, що у с. Велика Білозіра та смт. Чернігівка знаходяться філії цього підприємства, що є основними пунктами прийому сировини.

Безперервний процес виробництва характеризується певними результатами, які відображають його ефективність та доцільність.

Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Отже, тепер більш детально розглянемо основні показники розміру виробництва ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат”. Вони відображені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Розміри виробництва ВАТ „ММКК”

Показники	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004 р. до 2000р.,%
1	2	3	4	5	6	7
Валова продукція, тис. грн.	20655,1	36007,3	33011,1	42066,7	48222,6	233,47
Товарна продукція, тис. грн.	20082,4	36840,1	29129,6	52161,4	55520,8	276,46
Середньорічна чисельність працівників, чол. .	229	303	308	329	332	144,98

1	2	3	4	5	6	7
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5022,1	5261,4	1876,95	2350,3	2247,85	44,76
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	1264,15	2306,3	3116,9	3567,6	4447,2	351,79

На основі даних таблиці визначили, що за період з 2000 р. по 2004 р. по всіх показниках розміру виробництва відбувалося збільшення, окрім середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вартість валової продукції збільшилася на 133,47%, порівняно з 2000 р., вартість товарної продукції збільшилася на 176,46%, до 2000 р. . Середньорічна вартість оборотних засобів збільшилась на 251,79%, до 2000 р. . Ці зміни відбулися за рахунок докорінного розширення виробництва, до 2004 р. відбувалося постійне зростання виробництва по основних видах продукції і з 2002 р. започатковано нове виробництво по розливу мінеральної води.

Виконання планів процесу виробництва та реалізації продукції в значній мірі залежать від забезпеченості підприємства робочою силою та її раціонального використання, розподілу по робочим місцям у відповідності з кваліфікацією, а також від рівня організації праці та ступеня використання робочого часу.

Трудові ресурси сільського господарства - це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Вони включають працездатних робітників і службовців: чоловіків віком від 16 до 60 років та жінок віком від 16 до 55 років. Крім працездатних у виконанні робіт беруть участь підлітки від 12 до 16 років та особи пенсійного віку, які вступили у відповідні договірні відносини з підприємством.

Чисельність та ефективність використання трудових ресурсів ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” представлено у наступній таблиці 2.3.

Аналіз чисельності робітників на підприємстві показав, що впродовж п’яти років відбулося суттєве збільшення трудового потенціалу виробництва. Середньорічна чисельність працівників збільшилась на 44,98%, прямі витрати праці збільшилися на 88,23%, а відпрацьовано 1 працівником людино-днів – на 30,09% у порівнянні з 2000р. Це зумовлено тим, що загальне збільшення виробництва продукції за досліджуємий період йде суттєво швидшими темпами ніж зростання чисельності працівників. Всі лінії виробництва на підприємстві автоматизовано і збільшення виробництво не вимагає суттєвих збільшень чисельності персоналу. З цього випливає збільшення виробітку (на 61,04%) за 2004 р. у порівнянні з 2000 р.

Таблиця 2.3

Забезпеченість ВАТ „ММКК” трудовими ресурсами та ефективність їх використання

Показники	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. до 2000р.,%
Середньорічна чисельність працівників, чол.	229	303	308	329	332	144,98
Прямі витрати праці, тис. люд. -год.	325,3	425	562,3	610,5	612,3	188,23
Відпрацьовано 1 працівником, люд. -год.	1420,52	1402,64	1825,54	1855,6	1845,63	129,93
Відпрацьовано 1 працівником, люд. -днів.	178	175	228	232	231	130,09
Вартість валової продукції, тис. грн.	20655,1	36007,3	33011,1	42066,7	48222,6	233,47
Виробіток одним працівником: – середньорічний, тис. грн.	90, 20	118,84	107,18	127,86	145,25	161,04
– середньодобовий, грн.	507,96	677,78	470,09	551,12	628,79	123,79
– середньогодинний, грн.	63,50	84,72	58,76	68,89	78,60	123,79
Коефіцієнт річного фонду робочого часу	0,49	0,49	0,63	0,64	0,64	-

Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення - п'яти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва - знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств.

Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.

Основні виробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Споживна вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їх використання.

Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективність їх використання залежить від обраної стратегії. Результати використання основних виробничих фондів представлені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Забезпеченість ВАТ „ММКК” основними фондами та ефективність їх використання

Показники	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. до 2000р.,%
Вартість валової продукції, тис. грн.	20655,1	36007,3	33011,1	42066,7	48222,6	233,47
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5022,1	5261,4	1876,95	2350,3	2247,85	45,10
Середньорічна чисельність працівників, чол	229	303	308	329	332	144,98
Фондовіддача, грн.	4,11	6,84	17,58	17,89	21,45	517,55
Фондомісткість, грн.	0,24	0,15	0,056	0,055	0,046	19,06
Фондоозброєність, грн.	21,93	17,36	6,09	7,14	6,77	31,11
Фондорентабельність,%	104,7	146,7	321,9	451,3	478,5	-

Аналіз даних про наявність і ефективність використання основних виробничих фондів показує, що за період з 2000 р. по 2004 р. суттєво скоротилась вартість основних виробничих фондів (на 54,9%), це говорить про те, що існує чималий знос будівель, та обладнання. Фондовіддача збільшилася у п’ять разів (до 517,55%), а фондорентабельність у чотири рази. Зі зменшенням основних виробничих фондів зменшився і похідний показник – фондоозброєність, на 68,89%, в період з 2000 по 2004 р. р.

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди (основний і оборотний капітал).

Оборотні фонди представлені предметами праці. Вони беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створюваний продукт. Як бачимо, характер їх обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основних фондів, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції. У процесі кругообігу виробничі фонди послідовно переходять зі стадії виробничих запасів у стадію виробництва, а з неї - в стадію готового продукту.

Наявність оптимальної кількості необхідних оборотних засобів зумовлює їх раціональне відтворення. Наявність оборотних засобів, термін одного обороту та ефективність їх використання наведені у таблиці 2.5.

Аналіз даних засвідчив, що на переробному підприємстві з 2000 по 2004р. р. внаслідок інтенсифікації виробництва в три рази збільшилася середньорічна вартість оборотних засобів, що становить 4 млн.447,2 тис. грн. (на 30 млн.73,1 тис. грн. більше ніж у 2000 р). Це потягло за собою і збільшення таких основних показників, як: тривалості 1 обороту, коефіцієнту закріплення та коефіцієнту ефективності обороту оборотних засобів, відповідно на 11 днів, на 0,031 одиниць, на 332,76 одиниць у порівнянні з 2000р. Поряд із цим відбулося зменшення по таким показникам, як: коефіцієнт оборотності та рентабельність оборотних засобів, відповідно на 5,50 одиниць та на 174,2 одиниці, до 2000 р.

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії

Таблиця 2.5

Забезпеченість ВАТ „ММКК” оборотними засобами та ефективність їх використання чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі.

Показники	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	Відхилення 2004р. до 2000р., (+; –)
Вартість валової продукції, тис. грн.	20655,1	36007,3	33011,1	42066,7	48222,6	27567,5
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	1264,15	2306,3	3116,9	3567,6	4447,2	3183,05
Коефіцієнт оборотності	16,34	15,61	10,59	11,79	10,84	-5,50
Коефіцієнт закріплення	0,061	0,064	0,094	0,085	0,092	0,031
Тривалість 1 обороту, днів	22	23	34	31	33	11
Коефіцієнт ефективності обороту оборотних засобів	77,37	147,72	294,30	302,56	410,13	332,76
Рентабельність оборотних засобів,%	416,1	334,6	193,8	297,3	241,9	-174,2

Економічна ефективність – визначається як відношення одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Узагальнюючим показником економічної ефективності роботи підприємства є рентабельність виробництва. Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку. З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Економічні результати ефективного ведення виробничої (господарської) діяльності ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” представлені у вигляді таблиці 2.6.

Після аналізу головних аспектів діяльності переробного підприємства ми провели узагальнюючий аналіз показників економічної ефективності. В період з 2000 по 2004 р. р. підприємство веде розширене відтворення, нарощує потужності, тим самим збільшуючи загальний виробіток продукції. За цей період на 179,7% збільшилась виручка від реалізації, що склало за останній рік 46 млн.808,4 тис. грн., прибуток від реалізації збільшився лише на 6,86% тому, що суттєво збільшувалася по роках собівартість продукції (загалом збільшення склало 202,01% в порівнянні до 2000 р). Визначальним критерієм збільшення собівартості є збільшення закупівельних цін на сировину (молоко), що відбувалося впродовж цього періоду. Загалом по динаміці показника „норма прибутку” та „рівень рентабельності” (рівень рентабельності знизився у 3 рази, а норма прибутку суттєво не змінилась) можна зробити висновок, що ефективність цього виробництва можна збільшувати, прямуючи до більш високих показників.

Таблиця 2.6

Показники економічної ефективності виробництва у ВАТ „ММКК”

Показники	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004 р. до 2000р.,%
Виручка від реалізації, тис. грн.	16735,3	31198,7	24893,4	44520,7	46808,4	279,70
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	14822,2	29123,2	23087,9	41555	44764	302,01
Прибуток від реалізації, тис. грн.	1913,1	2075,5	1805,5	2965,7	2044,4	106,86
Норма прибутку	30,43	27,43	36,15	50,1	30,53	100,33
Рівень рентабельності,%	12,9	7,1	7,8	7,1	4,5	-

2.2. Виробництво молочної продукції та його трудомісткість

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною.

Отже, товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.

Склад та структура товарної продукції ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” розглянемо у таблиці 2.7.

Аналіз складу та структури товарної продукції на підприємстві показав, що за період з 2000 по 2004 р. р. відбулися деякі зміни у виробництві продукції на переробному підприємстві. Так у 2002 р. у виробництво було впроваджено радикально нову для підприємства продукцію – мінеральну воду „Молочанська джерельна”. Її виробництво зростало по роках, так у 2000 р. виручено було 1 млн.7,8 тис. грн, а у 2004 р. вже – 2 млн.220,84 тис. грн. . З 2003 р. спостерігається збільшення виручки від реалізації по основних видах продукції майже вдвічі ніж у попередні роки. Так відсотковий приріст виручки від реалізації сухих молочних консервів у 2004 р., порівняно з 2000 р. склав 230,97%, по маслу селянському – 153,40%, а по цільномолочний продукції – лише 7,69 відсотки. Разом виручка від реалізації продукції зросла за період на 176,46 відсотки.

Поряд із цим аналізуємо кількість виробленої продукції та її трудомісткість по окремим видам. Трудомісткість, розрахована за кожним видом продукції, за економічним змістом є найбільш зрозумілим і порівняним показником продуктивності праці. Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність праці конкретних працівників виконувати відповідний обсяг роботи.

Таблиця 2.7

Склад та структура товарної продукції ВАТ „ММКК”

Вид продукції	2000р.		2001р.		2002р.		2003р.		2004р.		В серед-ньому за 5 років	2004р. до 2000р.,%
	Виручка тис. грн.	%	Виручка тис. грн.	%	Виручка тис. грн.	%	Виручка тис. грн. .	%	Виручка тис. грн.	%	Виручка тис. грн.	Виручка тис. грн.
Сухі молочні консерви	13059,58	65,03	25634,4	78,46	21381,3	73,40	41129,26	78,85	43222,9	77,85	109849,1	330,97
Масло селянське	3080,64	15,34	4950,2	15,15	4701,6	16,14	7240	13,88	7806,22	14,06	21533,68	253,40
Цільномолочна продукція	2108,65	10,5	2089,3	6,39	2039,1	7,00	20333,96	38,98	2270,8	4,09	8725,172	107,69
Вода мінеральна	-	-			1007,8	3,46	1768,27	3,39	2220,84	4,00	3220,238	-
Разом	20082,4	100	32673,9	100	29129,8	100	52161,4	100	55520,8	100	143328,2	276,46

Рис.2.2. Структура товарної продукції в середньому за 5 років

На рисунку 2.2. зображено кругову діаграму складу товарної продукції ВАТ „ММКК” в середньому за 5 років, у відсотках. Ми бачимо, що найбільшу питому вагу у складі товарної продукції займають сухі молочні консерви – 77%; на другому місці масло селянське – 15%; на третьому – цільномолочна продукція – 6% і на четвертому – вода мінеральна – 2 відсотки. При цьому, можемо зробити висновок, що переробне підприємство має спеціалізацію, направлену на виробництво сухих молочних консервів.

Результати дослідження трудомісткості виробленої продукції наведено у наступній таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Виробництво молочної продукції та її трудомісткість у ВАТ „ММКК”

Вид продукції	2000р.		2001р.		2002р.		2003р.		2004р.		2004р. до 2000р.,%
	Вироблено, т.	Трудомісткість, люд. год/т.	Вироблено, т.	Трудомісткість, люд. год/т.	Вироблено, т	Трудомісткість, люд. год/т.	Вироблено, т	Трудомісткість, люд. год/т.	Вироблено, т	Трудомісткість, люд. год/т.	Вироблено, т
Сухі молочні консерви	1764,8	135,7	3051,7	113,2	3208,8	137,2	4201,4	122,2	4075,2	125,4	230,91
Масло селянське	416,3	90,3	589,3	75,3	705,6	91,3	739,5	81,3	735,7	83,4	176,72
Цільномолочна продукція	285,0	169,3	248,7	141,3	306,2	171,3	206,9	152,5	214	156,5	75,10
Вода мінеральна	-	-	-	-	150,8	33,6	180	29,9	209,6	30,7	-
Разом	2466,1	X	3889,8	X	4371,4	X	5327,8	X	5234,5	X	212,26

Аналіз даних таблиці засвідчує, що виробництво молочної продукції в період з 2000 р. по 2004 р. невпинно зростає по всім видам продукції. Зростання по сухим молочним консервам за цей період складає 230,91%, найбільшу кількість було вироблено у 2003 р. – 4 млн. 201,4 тони. Виробництво масло селянського з 2000 р. по 2004 р. збільшилось на 76,72 відсотки. Найбільшу кількість було виготовлено у 2003 р. – 739,5 тони. Виробництво цільномолочної продукції, за цей період, зменшувалося, так у 2004 р. порівняно з 2000 р. – на 24,9 відсотки. Найбільший випуск продукції був у 2002 р. – 306,2 т., а найменший у 2004 р. – 156,5 тони. Такий продукт як вода мінеральна з’явився в асортименті підприємства у 2002 р. з того часу його виробництво зростає, у 2004 р. воно склало 209,6 тони. Разом виробництво продукції по підприємству збільшилося на 112,26% в 2004 р. порівняно з 2000 р.

Дуже важливим показником ефективної діяльності підприємства є трудомісткість продукції. Трудомісткість 1 т. сухих молочних консервів знизилась у 2004 р. порівняно з 2000 р. на 10,3 люд. год/т. найвищою вона була у 2002 р. – 137,2 люд. год/т., а найменшою у 2001 р.113,2 люд. год/т. Трудомісткість 1 т. масла селянського зменшилася на 6,9 люд. год/т. у 2004 р. порівняно з 2000 р. Найвищою вона була у 2002 р. – 91,3 люд. год. /т, а найменшою у 2001 – 75,3 люд. год. /т. Трудомісткість 1 т. цільномолочної продукції зменшилася на 12,8 люд. год/т., найвищою вона була у 2002 р. – 171,3 люд. год. /т, а найменшою у 2001 р. – 141,3 люд. год. /т. Трудомісткість 1 т. води мінеральної зменшилася у 2004 р. на 2,9 люд. год/т. порівняно з 2002 р. Така зміна трудомісткості по роках зумовлена планомірними змінами обсягу випуску продукції та змінами прямих затрат праці на її виготовлення.

2.3. Собівартість молочної продукції

Собівартість - це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість - один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У наступних таблицях (2.9, 2.10, 2.11, 2.12) розглянемо структуру собівартості по окремих видах продукції, конкретно по сухому молоку 25% жирності, маслу селянському, молоку 3,5% жирності та сметані 20% жирності.

Аналіз структури собівартості сухого молока 25% жирності, наданий у таблиці 2.9. з 2000 по 2004 р. р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної його собівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 72,15% у 2002 р. до 86,77% у 2004 р), які збільшилися на 60,09% у 2004 р. порівняно з 2000 р., це пов’язано із збільшенням закупівельної ціни на

Таблиця 2.9

Калькуляція собівартості молока сухого 25%

Затрати, грн. /т.	2000р.		2001р.		2002р.		2003р.		2004р.		2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Сировина і матеріали	4918,96	73,16	6313,03	79,24	5204,76	72,15	5801,29	74,54	7874,59	86,77	160,09	118,61
Допоміжні витрати	69,61	1,04	75,57	0,95	88,94	1,23	73,52	0,94	45,35	0,50	65,15	48,27
ТММ	527,37	7,84	890,99	11,18	751,82	10,42	939,2	12,07	495,99	5,47	94,05	69,68
Заробітна плата	455,62	6,78	194,61	2,44	353,28	4,90	353,28	4,54	273,18	3,01	59,96	44,42
Відрахування на заробітну плату 38,3%	170,86	2,54	35,48	0,45	135,31	1,88	135,31	1,74	104,63	1,15	61,24	45,37
Загально виробничі витрати	53,14	0,79	168,1	2,11	273,08	3,79	173,08	2,22	110,44	1,22	207,83	153,98
Амортизація	43,12	0,64	27,34	0,34	73,13	1,01	73,13	0,94	21,01	0,23	48,72	36,10
Виробнича собівартість	6238,68	92,78	7705,12	96,72	6880,32	95,38	7548,81	97,00	8925, 19	98,35	143,06	105,99
Адміністративні витрати	364,58	5,42	240,97	3,02	264,82	3,67	164,82	2,12	120,05	1,32	32,93	24,40
Витрати на збут	120,57	1,79	20,53	0,26	68,64	0,95	86,64	1,11	30,11	0,33	24,97	18,50
Повна собівартість	6723,83	100	7966,62	100	7213,78	100	7782,27	100	9075,35	100	134,97	100,00

сировину та матеріали. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр. . мали тенденцію до збільшення але у 2004 р. значно скоротилися, що дало змогу визначити зменшення на 34,85% ніж у 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають друге місце в структурі витрат, до 2004 р. спостерігається скорочення витрат по цій статті до 495,99 грн/т, що на 5,95% менше ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату повільно зменшувалися на протязі періоду і в 2004 р. вони склали 273,18 грн/т, що на 40,04% менше ніж у 2000 р. Загально виробничі витрати мали тенденцію до збільшення, так у 2004 р. їх було більше на 107,83% ніж у 2000 р. Суттєвим прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 43,06 відсотки. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати та витрати на збут, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони зменшилися відповідно на 67,07% та 75,03%., зміна повної собівартості склала додатково 34,97% ніж у 2000 році.

Аналіз структури собівартості масла селянського, наведений у таблиці 2.10, з 2000 по 2004 р. р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної його собівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 84,11% у 2002 р. до 94,90% у 2004 р), які збільшилися на 23,9% у 2004 р. порівняно з 2000 р., це пов’язано зі збільшенням закупівельної ціни на сировину та матеріали. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр. . мали тенденцію до збільшення, але у 2004 р. значно скоротилися, що дало змогу визначити зменшення на 33,64% ніж у 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають належне місце в структурі витрат, найбільша їх частка спостерігалася у 2001 р.214,67 грн/т, у 2002 р. – 168,52 грн/т, у 2000 р. – 138,48 грн/т. Їх відношення у 2004 р. до 2000 р. склало 88,17 відсотки. Витрати на заробітну плату змінювалися по роках і у 2004 р. були більше на 19,87% ніж у 2000 р. Загально виробничі витрати у 2002 р. були найбільші

Таблиця 2.10

Калькуляція собівартості масла селянського

Затрати, грн. /т.	2000р.		2001р.		2002р.		2003р.		2004р.		2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Сировина і матеріали	10372,24	93,11	7432,3	91,97	6798,88	84,11	7168,52	87,78	12850,75	94,90	123,90	101,92
Допоміжні витрати	143,09	1,28	147,12	1,82	151,23	1,87	153,92	1,88	94,95	0,70	66,36	54,59
ТММ	95,47	0,86	214,67	2,66	168,52	2,08	138,48	1,70	84,18	0,62	88,17	72,53
Заробітна плата	188,2	1,69	60,71	0,75	291,74	3,61	291,74	3,57	225,59	1,67	119,87	98,60
Відрахування на заробітну плату 38,3%	70,57	0,63	22,77	0,28	111,74	1,38	111,74	1,37	86,4	0,64	122,43	100,71
Загально виробничі витрати	34,11	0,31	82,2	1,02	225,51	2,79	125,51	1,54	77,9	0,58	228,38	187,86
Амортизація	27,67	0,25	17,54	0,22	60,39	0,75	60,39	0,74	18,36	0,14	66,35	54,58
Виробнича собівартість	10931,35	98,13	7977,31	98,72	7807,96	96,59	8050,3	98,58	13438,13	99,24	122,93	101,12
Адміністративні витрати	130,55	1,17	90,46	1,12	218,69	2,71	78,69	0,96	66,84	0,49	51, 20	42,12
Витрати на збут	77,44	0,70	13,17	0,16	56,68	0,70	36,68	0,45	36,68	0,27	47,37	38,96
Повна собівартість	11139,34	100	8080,94	100	8083,33	100	8166,67	100	13541,65	100	121,57	100,00

225,51 грн/т, а їх відношення у 2004 р. до 2000 р. склало 228,38 відсотки. Суттєвим прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 22,93 відсотки. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати та витрати на збут, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони зменшилися відповідно на 48,8% та 52,63%., зміна повної собівартості склала додатково 21,57% ніж у 2000 році.

Аналіз структури собівартості молока 3.5% жирності, наданої у таблиці 2.11. з 2000 по 2004 р. р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної його собівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 57,83% у 2003 р. до 83,58% у 2001 р), які збільшилися на 34,14% у 2004 р. порівняно з 2000 р., це пов’язано зі збільшенням закупівельної ціни на сировину та матеріали. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр. незначно змінювалися так у 2004 р. відбулося незначне скорочення на 0,48% порівняно з 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають належне місце, на протязі періоду мають тенденцію до зменшення, найбільша їх частка спостерігалася у 2000 р. – 30,69 грн/т., так у 2004 р. вони зменшилися на 33,82% ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату мають тенденцію до збільшення на протязі періоду. Так у 2002 р. відбулося значне збільшення витрат з 25,54 грн/т у 2001 р. до 118,74 грн/т у 2002 р. Загально виробничі витрати збільшувалися на протязі періоду, так у 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося збільшення у п’ять разів. Суттєвим прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 44,95 відсотки. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати, у 2004 р. порівняно з 2000р. вони збільшилися у чотири рази, а витрати на збут у 2004 р. порівняно з 2000 р. зменшилися на 29,04 відсотки. Зміна повної собівартості склала додатково 50,06% ніж у

Таблиця 2.11

Калькуляція собівартості молока 3.5% жирності 2000 році.

Затрати, грн. /т.	2000р.		2001р.		2002р.		2003р.		2004р.		2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.
Сировина і матеріали	588,92	73,31	737,81	83,58	585,88	58,59	569,92	57,83	789,96	65,53	134,14
Допоміжні витрати	2,09	0,26	1,96	0,22	3,13	0,31	2,08	0,21	2,08	0,17	99,52
ТММ	30,69	3,82	22,37	2,53	17,56	1,76	20,31	2,06	20,31	1,68	66,18
Заробітна плата	77,5	9,65	25,54	2,89	118,74	11,87	118,74	12,05	118,74	9,85	153,21
Відрахування на заробітну плату 38,3%	29,06	3,62	9,58	1,09	45,57	4,56	45,57	4,62	45,57	3,78	156,81
Загально виробничі витрати	14,34	1,78	34,58	3,92	91,96	9, 20	91,96	9,33	91,96	7,63	641,28
Амортизація	11,64	1,45	7,38	0,84	24,68	2,47	24,63	2,50	24,63	2,04	211,60
Виробнича собівартість	754,24	93,88	839,22	95,06	887,7	88,77	873,21	88,60	1093,25	90,68	144,95
Адміністративні витрати	16,55	2,06	38,05	4,31	89,18	8,92	89,18	9,05	89,18	7,40	538,85
Витрати на збут	32,58	4,06	5,54	0,63	23,12	2,31	23,12	2,35	23,12	1,92	70,96
Повна собівартість	803,37	100	882,81	100	1000	100	985,51	100	1205,55	100	150,06

Аналіз структури собівартості сметани 20%, наданий у таблиці 2.12 з 2000 по 2004 р. р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної її собівартості. Так ми бачимо, що структура витрат змінилася у сторону збільшення по усіх статтях. Основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 67,85% у 2002 р. до 80,74% у 2000 р), які збільшилися незначно на 1,83% у 2004 р. порівняно з 2000 р. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр. . мали тенденцію до збільшення, але у 2004 р. незначно скоротилися, що дало змогу визначити збільшення аж на 47,33% ніж у 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають належне місце в структурі витрат, до 2004 р. спостерігається збільшення витрат по цій статті до 58,25 грн/т, що на 90,42% більше ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату зменшувалися на протязі періоду і в 2001р. вони склали рекордно низьку частку 49,43 грн/т, а до 2004 р. збільшилися до 152,74 грн/т. що на 22,62% менше ніж у 2000 р. Загально виробничі витрати мали тенденцію до збільшення, так у 2004 р. їх було більше у чотири рази ніж у 2000 р. Прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося незначне збільшення виробничої собівартості на 7,77 відсотків. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони збільшилися на 35,70%, а витрати на збут у 2004 р. порівняно з 2000 р. зменшилися на 53,49%. . Зміна повної собівартості склала додатково 7,57% ніж у 2000 році.

Наступним етапом аналізу ми зобразимо на рисунку 2.3. динаміку рівня повної собівартості одиниці продукції по кожному виду.

Так можна бачити, що найбільш висока собівартість є у масла селянського та сухого молока, але у останній рік (2004) відбулося значне підвищення рівня повної собівартості масла селянського майже вдвічі. Найменший рівень повної собівартості належить молоку 3,5% жирності, в середньому майже в п’ять разів менше ніж у сметани, яка займає проміжне становище.

Калькуляція собівартості сметани 20% жирності

Затрати, грн. /т.	2000р.		2001р.		2002р.		2003р.		2004р.		2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.
Сировина і матеріали	4548,05	80,74	3207,16	78,17	3279,29	67,85	3341,25	70,06	4631,37	76,43	101,83
Допоміжні витрати	569,27	10,11	600,94	14,65	968,38	20,04	838,71	17,59	838,71	13,84	147,33
ТММ	30,59	0,54	60,95	1,49	48,58	1,01	58,25	1,22	58,25	0,96	190,42
Заробітна плата	197,4	3,50	49,43	1, 20	152,74	3,16	152,74	3, 20	152,74	2,52	77,38
Відрахування на заробітну плату 38,3%	74,02	1,31	18,54	0,45	58,49	1,21	58,49	1,23	58,49	0,97	79,02
Загально виробничі витрати	28,09	0,50	66,93	1,63	118,07	2,44	118,07	2,48	118,07	1,95	420,33
Амортизація	22,8	0,40	14,28	0,35	37,62	0,78	37,62	0,79	37,62	0,62	165,00
Виробнича собівартість	5470,22	97,11	4018,23	97,94	4663,16	96,48	4605,13	96,56	5895,25	97,29	107,77
Адміністративні витрати	99,11	1,76	73,65	1,80	134,49	2,78	134,49	2,82	134,49	2,22	135,70
Витрати на збут	63,81	1,13	10,73	0,26	35,68	0,74	29,68	0,62	29,68	0,49	46,51
Повна собівартість	5633,14	100	4102,61	100	4833,33	100	4769,35	100	6059,42	100	107,57

Рис.2.3. Динаміка рівня повної собівартості різних видів молочної продукції за п’ять років

РОЗДІЛ 3. Економічне обґрунтування стратегії розвитку підприємства по переробці молока і виробництву молочної продукції (на прикладі ват „молочанський молочноконсервний комбінат”) 3.1. Впровадження нової бізнесової стратегії розвитку у ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат”.

Бізнес-план казеїн-проекту Резюме. Відкритому акціонерному товариству „ММКК”, після ретельного вивчення його сильних і слабких сторін, а також зовнішньої ситуації на ринку молочної продукції, можна запропонувати наступні можливості:

·     виробництво казеїну;

·     згущене молоко з цукром у велику тару;

·     сухе молоко з соєвими наповнювачами;

·     виробництво твердих сирів;

·     виробництво води столової фасованої по 1,2,5, 20 літрів;

·     розширення асортименту цільномолочної продукції (молоко пряжене 2.5%, сир „Здоров’я”, сиркова маса, сметана 10%);

·     основні заходи, спрямовані на підвищення якості продукції (фасування, упаковка, підвищення строку реалізації цільномолочної продукції, використання біологічних добавок);

·     придбання автомолцистерен для доставки молока та з метою розширення сировинної зони;

·     придбання обладнання для сушки казеїну;

·     будівництво очищувальних споруд для виробництва казеїну.

Підприємство одночасно не має можливості використати усі ці заходи, так як не вистачає обігових коштів. Нами пропонується впровадження нової конкурентної стратегії розвитку підприємства. Підприємством планується розробити та ввести в експлуатацію інвестиційний проект по виробництву сухого казеїну і, як наслідок цього, додатково будівництво очищувальних споруд для виробництва казеїну та придбання автомолцистерн для доставки молока та з метою розширення сировинної зони;

Мета проекту – створення додаткового джерела доходів підприємства. Проект „Впровадження технології виробництва казеїну” передбачає розробку і впровадження додатково, в існуюче виробництво, випуск високорентабельної продукції – сухого казеїну, з подальшою реалізацією його на ринках Росії, Польщі, Німеччини, Китаю. Планується щорічна реалізація не менше 260 тон.

При виробництві буде використовуватися сучасна технологія, обладнання, що дозволяє виробляти якісну високорентабельну продукцію.

З розрахунками встановлено, що сума надходження до державного бюджету від реалізації проекту складає 26 млн.116,43 тис. грн. Сума надходжень до Державного бюджету України від реалізації проекту в перший рік – 4 млн.179,65 тис грн.

Необхідні інвестиції у розмірі 1 млн.54,223 тис. грн., повернення вкладень з урахуванням дисконтування (10%) через 1,22 року (440 днів). При цьому поточні витрати на проект складають в першому році 13 млн.510,40 тис. грн., у другому – 16 млн.295,66 тис. грн., у третьому – 17 млн.929,18 тис. грн., у четвертому – 20 млн.325,54 тис. грн., а у п’ятому – 22 млн.367,64 тис. грн.

Проект вважається доцільним для України і сприятиме впровадженню власної сучасної технології світового рівня, що підвищить імідж України, як Держави з високим науково-технічним потенціалом. Проект забезпечить збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок експорту продукції.

Ефективність інвестиційного проекту – створення конкурентно-спроможної продукції світового рівня та збільшення обсягів експорту, створення додаткових робочих місць, створення інтелектуальної власності.

Проект є комерційним, промисловим, малим, простим, монопроектом, незалежним, альтернативним за капіталом, короткостроковим.

Замовником проекту є генеральний директор ВАТ „ММКК”.

Команда проекту: спеціалісти підприємства (комерційний директор, бухгалтер, економіст по плануванню, технічний директор), завідувач лабораторією, допоміжні робітники.

Інвестор – генеральний директор ВАТ „ММКК”.

Керівник – економіст по плануванню.

Проектувальник – економіст по плануванню.

Постачальник обладнання – приватні фірми.

Споживачі основної продукції (казеїну) – продукція орієнтована на зовнішній ринок.

Споживачі побічної продукції (вершки) – підприємства м. Дніпро-петровськ, м. Запоріжжя, жителі м. Молочанська, Токмацького, Чернігівського районів.

Фінансування проекту – коштами підприємства (стаття „нерозподілений прибуток”).

Термін реалізації проекту – 5 років.

Місце здійснення проекту – м. Молочанськ.

Код діяльності – 15.51.0

Опис фінансів підприємства. Відомості про статутний фонд: відповідно до п.4.2. Статуту Товариства статутний фонд Товариства становить 1628000 (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч) гривень. Статутний фонд повністю сплачений.

Відомості про юридичних осіб, у яких емітент володіє більш 10% статутного фонду, у тому числі про дочірні підприємства, та представництва емітента: філія Відкритого акціонерного товариства „Молочанський молочно-консервний комбінат” – „Чернігівський молочний завод”.

Місцезнаходження: Запорізька обл., Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Рєпіна, 1.

Опис ділової діяльності Товариства: Товариство здійснює свою діяльність на основі та у відповідності з чинним законодавством України, а також Статутом. Основні види діяльності Товариства:

Код за ЗКНГ Вид діяльності

18221 – Маслоробна, сировина і молочна промисловість (крім виробництва молочних консервів);

18222 – Виробництво молочних консервів;

71130 – Оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

51510 – Транспортно-експедиційні послуги без робіт і послуг, що виконуються на замовлення населення;

18145 – Виробництво безалкогольних напоїв.

Інформація щодо істотних проблем, які впливають на діяльність підприємства: неврегульованість законодавства, відсутність дотацій із сторони держави, недостатній розвиток кредитування підприємств АПК.

Інформація про факти виплати штрафів і компенсацій за порушення чинного законодавства: у звітному році фактів виплати штрафів на протязі двох років не має.

Опис бізнесу. Аналіз виробничої діяльності підприємства ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат на протязі останніх років дав змогу визначити основні напрями розвитку переробного підприємства на сучасному етапі ринкових відносин. Дотепер головною стратегією підприємства була стратегія розширеного відтворення. Обираючи вид конкурентної стратегії, підприємство тяжіло у бік стратегій: лідерство за витратами та диференціації, намагаючись створювати менш витратомістку та оригінальну продукцію.

Продукція ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат”: молоко сухе незбиране 25% жирності, вершки сухі, масло селянське, були удостоєні в Національному рейтингу „Краща торгова марка України” золотими медалями. Колектив комбінату нагороджували медаллю „10 років Незалежності України”, Диплом лауреата в номінації „Зоряний шлях 2001” за виробництво високоякісної продукції.

У червні 2002 року комбінат приймав участь в Другому міжнародному ярмарку продуктів харчування і напоїв в Китаї, на якому представлялась продукція – сухе молоко знежирене, сухе молоко 25% жирності. Продукція була відмічена як високоякісна та конкурентноздатна.

Продукція комбінату відвантажується не тільки в Україні, а й за її кордонами. Постійні споживачі молока сухого, молока сухого знежиреного в Запорізькій області: хладокомбінати, м'ясокомбінати, кондитерська фабрика. Відвантажується молоко сухе у Дніпропетровську область, Харківську, Крим, Київську, Черкаську, Сумську області.

Комбінат на протязі двох років до 60% продукції постачає Тростянецькій фабриці „Крафт Фудз Україна”. Це один із постійних споживачів, який приймає продукцію тільки високого ґатунку.

Комбінат має достатньо розвинену маркетингову структуру, що є запорукою успішного функціонування на ринку. Комерційний відділ постійно шукає нові можливості для підприємства, а особливо нових партнерів.

Головною метою діяльності Товариства є одержання прибутку від господарської діяльності по насиченню ринку товарами та послугами, задоволення економічних та соціальних інтересів його акціонерів.

Для вирішення цієї цілі Товариство здійснює:

переробку молочної сировини з метою виготовлення з неї молочних продуктів;

торгівельну діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування, щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

закупку, переробку і реалізацію товарів народного споживання продовольчої та непродовольчої груп;

закупочну, торгово-посередницьку, брокерську діяльність, оптову, комісійну, лоточну, консигнаційну та роздрібну торгівлю;

виробництво і реалізацію продукції науково-технічного, культурно-побутового призначення, будівельних матеріалів, товарів народного споживання;

загально будівельні, монтажні, ремонтні роботи;

виробництво, заготівлю, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції, та інших видів діяльності передбачених Статутом Товариства.

Опис продукції. Тенденція зростання попиту та ціни на казеїн спостерігається й надалі. Характерним для ринку казеїну є те, що в Україні існує невелика кількість підприємств, що виробляють цю продукцію. Основними підприємствами є молокозаводи у Шаргороді, Тульчині, Гайсині, Могилеві-Подільському, Іллінцях. Отже, впровадження лінії по виробництву сухого казеїну актуально у наш час. Підприємство планує виробляти казеїн. Спеціалісти вивчили рецепти, сучасні технології закордонних і вітчизняних виробників і узагальнили отримані знання.

Казеїн – це молочний білок. Технічний казеїн використовують для виготовлення клеїв, пластмаси, а харчовий – як добавки для ковбас, крабових паличок, виготовлення кормів „Кіті-кет” тощо. Сировиною для казеїну є перегін – молоко, з якого забрали жир і з якого відбирають потім казеїнові білки. Залишаються побічні продукти – вершки.

Вершки –дуже калорійний та цінний продукт у наш час. Попит на нього у більшій мірі формують підприємства переробної промисловості (кондитерські фабрики, міні –заводи по виробництву морозива).

Майбутня продукція буде мати наступні властивості, що вигідно будуть відрізняти її від продукції інших виробників і реалізаторів казеїну.

По-перше: Високий технологічний рівень. Закуповувана ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” технологічна лінія, є сучасним високопродуктивним устаткуванням, що припускає строгий контроль за якістю вихідної сировини і гарантує використання прогресивної технології виробництва тільки правильно збалансованих рецептур.

Важливим фактором успіху ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” є той факт, що фірма має робітників з багаторічним досвідом, а пропоновані ним рецептури орієнтовані саме на європейську якість та український смак. Це є чинником нецінової конкуренції з іншими виробниками аналогічної продукції.

Таким чином, якість продукції переробного підприємства буде відповідати світовим стандартам, причому смак буде адаптований саме до запитів місцевого ринку.

По-друге: Привабливість упакування, продукція упаковується в високоякісну пакувальну плівку, використовувану багатьма виробниками молочної продукції. Має досить оригінальний дизайн пакувальних матеріалів. Це досить вигідно відрізняє молочні продукти підприємства від іншої продукції молочного виробництва.

Саме ці фактори будуть заставою високої конкурентноздатності молочної продукції ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат”.

Управління якістю. Кожний новий продукт, згідно з положенням закону „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, вимагає придбання ліцензії на його випуск і подальшу реалізацію. Тому підприємство повинне сплатити 3000 грн., за купівлю такої ліцензії. Якість казеїну оцінюють як харчового продукту і добавки до технічних засобів (клеїв). Її визначають в лабораторії, державним органом сертифікації і нормування, який здійснює сертифікацію продукту (задовольняння ним вимог державних стандартів). Вона проводиться після запуску лінії і виготовлення пробної партії, коштує –1500 грн. Кожен рік робиться контрольна проба продукції та коштує –1000 грн.

Особливу увагу виробникам потрібно приділяти якості сировини, її бактеріально-епідеміологічному складу.

Під час реалізації проекту відбувається забруднення навколишнього середовища у межах норм, встановлених Міністерством екологічної безпеки України. Перелік та кількість забруднюючих речовин, що дозволені до викиду в атмосферу ВАТ „Молочанському молочноконсервному комбінату” представлені у додатку А.

Організаційний план. Організаційна структура управління проектом – сукупність взаємопов’язаних органів управління, які розташовані на різних ступенях системи. В нашому випадку на підприємстві використано матричну структуру управління.

На рисунку 3.1. представлено організаційну схему казеїн-проекту.

Де:

47–голова правління – генеральний директор;

48–головний бухгалтер;

49–керівник комерційного відділу;

4. –завідувач виробничою лабораторією;

5. –технічний директор(головний інженер);

5.1. –мастер рем. буд. ділянки;

5.2. –бригадир буд. ділянки;

6. –головний енергетик;

7. –економіст по плануванню;

8. –постійний штаб (4 робітники);

Тимчасовий штаб (керівник комерційного відділу, головний бухгалтер, завідувач виробничою лабораторією, головний інженер, мастер рем. буд. ділянки, бригадир буд. ділянки, головний енергетик, допоміжні робітники).

Структуризація проекту. WBS (робоча структура) – ієрархічна структура побудована з метою логічного розподілу усіх робіт з виконання проекту і подана в графічному вигляді.

Перелік робіт, що плануються для здійснення проекту:

1. Визначення альтернативних способів досягнення мети проекту;

2. Збір інформації про стан ринку молокопродуктів;

3. Оцінка екологічної припустимості проекту;

4. Будівництво очисних споруд;

5. Оцінка доцільності проекту з технічного, комерційного, економічного, фінансового та організаційного погляду;

6. Закупівля додаткових автомолцистерн;

7. Визначення масштабів проекту;

8. Оцінка комерційних можливостей розвитку виробництва казеїну;

9. Оцінка пропозиції на ринку обладнання для казеїнової промисловості;

10. Складання вимог до контакторів;

11. Укладання договору купівлі обладнання;

12. Підготовка експлуатаційної документації;

13. Укладання контрактів на постачання сировини та реалізації готової продукції;

14. Календарне планування виконання робіт;

15. Доставка та монтаж устаткування;

16. Набір і навчання персоналу;

17. Запуск лінії та сертифікація продукції;

18. Виготовлення продукції;

11

19. Звіт про завершення проекту.

Рис.3.2 Проект створення лінії по виробництву казеїну (дворівнева WBS).

На малюнку 3.2. зображено дворівневу WBS по проекту.

Календарне планування – це процес складання і коригування розкладу в якому роботи, що виконувалися різними організаціями взаємо пов’язуються між собою в часі із можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Початкові роботи, пов’язані із будівництвом очисних споруд та придбанням додаткових автомолцистерн.

1. Будівництво очисних споруд –з 1 квітня по 1 червня 2005 року (2 міс);

2. Придбання додаткових автомолцистерн (5 шт) – травень 2005 року.

Етапи робіт, що плануються для здійснення проекту:

1. Оформлення необхідних документів – 4 дні (А);

2. Підбір основних працівників – 2 дні (В);

3. Підготовка приміщення – прибирання та адаптація до нового обладнання – 4 дні (С);

4. Огляд обладнання перед купівлею – 1 день (D);

5. Купівля обладнання – 1 день (E);

6. Транспортування та монтаж устаткування – 5 днів (F);

7. Запуск лінії та сертифікація продукції – 2 дні (G).

Початок проекту – 10 червня 2005 року.

Таблиця 3.1

Етапи проведення робіт

Код роботи	Попередня робота	Тривалість роботи, днів	Ранній початок	Пізній початок	Ранній строк закінчення	Пізній строк закінчення	Резерв часу
1	2	3	4	5	6	7	8
А	-	4	13.06.05	13.06.05	17.06.05	17.06.05	0
В	А	2	17.06.05	17.06.05	19.06.05	19.06.05	0
С	В	4	19.06.05	19.06.05	23.06.05	23.06.05	0
D	В	1	19.06.05	22.06.05	20.06.05	23.06.05	3
E	С, D	1	23.06.05	23.06.05	24.06.05	24.06.05	0
F	Е	5	24.06.05	24.06.05	29.06.05	29.06.05	0
G	F	2	29.06.05	29.06.05	30.06.05	30.06.05	0

На рисунку 3.3. змальовано графік передування робіт.

Рис.3.3. Графік передування робіт по проекту

На наступному рисунку 3.4. зображено графічно етапи проведення робіт, за допомогою діаграми Ганта.

Рис.3.4. Діаграма Ганта Критичний шлях - A, B, C, E, F, G.

Критична тривалість – 18 днів.

Маркетинг-план. Голова комерційного відділу переробного підприємства активно вивчає ринок молочних продуктів. Створено спеціальну групу з фахівців відділу маркетингу з метою вивчення попиту, його формування на ринку, формування оперативної і достовірної інформації про просування продукції підприємства.

З метою просування товару на ринку буде проводитись рекламна компанія.

Головна інформація про продукцію заводу представлена на особистому Інтернет-сайті підприємства. Саме таким шляхом керівництво товариства шукає нових партнерів і нові ринки збуту продукції. Організації, які займаються закупівлею казеїну, шукають собі партнерів на спеціалізованих рекламних сайтах в мережі Інтернет та подають оголошення у спеціалізовані видання.

На основі статистичних даних розкриємо формування потреби та пропозиції казеїну на світовому ринку. Результати представимо у вигляді наступних діаграм рисунки 3.5, 3.6.

Ціноутворення. Ціна = прямі витрати (сировина) + допоміжні + витрати на реалізацію + планові накопичення.

Конкурентний аналіз. ВАТ „ММКК” займає друге місце серед основних регіональних виробників молочної продукції. Основними конкурентами товариства на регіональному ринку є ЗАТ „Веселівський завод СЗМ” та Мелітопольський молочний завод „Олком”, на загальнодержавному – ВАТ „Павлоградський молочний комбінат”, а на регіональному ринку по продажу казеїну тільки молочний завод „Олком”.

Сильною стороною молочного заводу „Олком” є те, що він монополіст по виробництву казеїну у Запорізькій області. Цей комбінат самий великий у даному економічному районі він тісно співробітничає з фермерами і колективними господарствами свого регіону, що значно знижує собівартість продукції.

Рис.3.5. Основні країни-постачальники казеїну в кількісному виразі в 2004 році.

Рис.3.6 Основні країни, що отримують казеїн в кількісному вимірі в 2004 році.

На ряду з цим існує ряд слабких сторін, що наша фірма збирається використовувати в конкурентній боротьбі з молочним заводом „Олком”.

Для кращого розуміння подальшої стратегії розвитку підприємства потрібне детальне вивчення конкурентних можливостей переробного підприємства. Його можна проводити різними методами оцінки конкурентного стану фірми (підприємства), ми застосували SWOT-аналіз, який можна структурувати наступним чином.

Першим етапом SWOT-аналізу була оцінка сильних та слабких сторін діяльності підприємства, зроблена, виходячи з аналізу конкурентоспроможного становища останнього.

Станом на початок 2005 року ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” мало наступні сильні та слабкі сторони та невикористані можливості, та ймовірні загрози, перелік яких представлено у наступній таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Оцінка зовнішнього та внутрішнього середовища ВАТ „ММКК” методом SWOT - аналізу

Сильні сторони	Слабкі сторони	Можливості	Загрози
Вигідне розташування підприємства; безпосередня близькість до залізниці, автомагістралі	Висока залежність від ринку сировини	Вихід на нових партнерів	Спад виробництва, пов’язаний зі скороченням поставок сировин
Досвід роботи на внутрішньому ринку	Висока ціна на сировину	Поновлення технічної бази	Зростання темпів інфляції
Налагоджені зв’язки з постачальниками сировини	Нестача обігових коштів	Впровадження у виробництво нових видів молочної продукції	Зростання соціально-політичної нестабільності
Стабільна група партнерів	Ринок молочної продукції знаходиться на стадії зрілості	Зростання попиту на молочну продукцію	Відсутність попиту на молочну продукцію
Кваліфікований кадровий склад		Залучення інвестора	Наявність конкурентів
Достатня технічна база		Вихід на новий сегмент ринку	Повна зупинка діяльності внаслідок відсутності обігових коштів
Розвинена маркетингова служба

Наступним етапом SWOT-аналізу було визначення та оцінка ринкових можливостей та загроз за допомогою матриці сприятливих можливостей та загроз. У першу чергу всі фактори впливу, що не підлягають контролю фірми, було поділено на позитивні та негативні. Після цього було проведено комплексний аналіз сприятливих можливостей та загроз за допомогою поєднання ймовірності реалізації фактора протягом 2005 року з важливістю впливу цього фактора на організацію. Оцінка цих двох параметрів проводилася за 10-бальною шкалою, де 10 означало найвищу оцінку (таблиця 3.3). Таким чином, кожен із факторів отримав дві координати, які було відкладено по осях матриці сприятливих можливостей та загроз (рис.3.7).

Розташувавши вище перераховані фактори залежно від їх координат на матриці, ми одержали деяку сукупність точок на площині. Вибравши ті події, що потрапили у верхній лівий квадрат матриці, ми отримали перелік тих факторів, які повинні бути розглянуті як можливі цілі стратегії підприємства (сприятливі можливості) та найбільші зовнішні ризики (загрози).

До сприятливих можливостей відносяться:

вихід на нових партнерів;

поновлення технічної бази;

впровадження у виробництво нових видів молочної продукції;

вихід на новий сегмент ринку.

До найсуттєвіших загроз відносяться:

спад виробництва, пов’язаний зі скороченням поставок сировин;

зростання соціально-політичної нестабільності;

наявність конкурентів;

повна зупинка діяльності внаслідок відсутності обігових коштів.

Таблиця 3.3.

Аналіз сприятливих можливостей та загроз для ВАТ „ММКК”

Фактор	Ймовірність здійснення					Важливість впливу
	Вис.7-10	Серед.4-6		Низ.1-3	Вис.7-10		Серед.4-6		Низ.1-3
Сприятливі можливості
1☺ Вихід на нових партнерів	+					+
2☺ Поновлення технічної бази			+					+
3☺ Впровадження у виробництво нових видів молочної продукції	+							+
4☺ Зростання попиту на молочну продукцію				+		+
5☺ Залучення інвестора				+		+
6☺Вихід на новий сегмент ринку			+			+
Загрози
1◙ Спад виробництва, пов’язаний зі скороченням поставок сировин			+			+
2◙ Зростання темпів інфляції	+									+
3◙ Зростання соціально-політичної нестабільності	+					+
4◙ Відсутність попиту на молочну продукцію				+		+
5◙ Наявність конкурентів	+					+
6◙ Повна зупинка діяльності внаслідок відсутності обігових коштів			+			+

Важливість впливу ☺ сприятливі можливості

 ◙ загрози

Рис.3.7 Матриця сприятливих можливостей та загроз.

Таким чином, як висновки необхідно відзначити, що у нашого підприємства є конкуренти, але ми знаємо як з ними боротися, у нас для цього є ресурси і засоби. Високі технології, передовий досвід, висока кваліфікація персоналу, відмінна команда менеджерів, багаторічні зв'язки з постачальниками, знання ринку – от головні плюси переробного підприємства, яке досліджуємо, і їх потрібно активно використовувати в боротьбі з конкурентами.

3.2. Аналіз та розрахунок ступеня ризику нової стратегії розвитку

Кожен новий інвестиційний проект вимагає особливої уваги, щодо його реалізації. В основі кожного проекту покладена значна ступінь ризику, або невизначеності, що можуть негативно вплинути на реалізацію цього проекту.

Невизначеність пов’язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків називається ризиком.

При проведенні аналізу ступеня ризикованості проекту застосовують безліч способів і методик. Ми розглянемо деякі з них.

Метод експертних оцінок. Передбачає створення експертної групи (комісії) по визначенню най загрозливіших ризиків для проекту. Експертна група може складатися як із спеціалістів підприємства (фірми), так і з залучених зі сторони людей.

Керівництвом підприємства була проведена така експертна оцінка. Експертна група складалася зі спеціалістів підприємства (генеральний директор, комерційний директор, економіст по плануванню) та із залучених спеціалістів районного відділу статистики. Визначення ризиків проекту проводилося методом „Дельфи”, коли експерти незалежно один від одного проводили оцінку існуючих і ймовірних ризиків, а потім розглядувалися її результати у сукупності.

Експерти постановили, що у проекті мають місце такі ризики:

1. Збільшення цін на сировину та матеріали, послуги і т.п.;

2. Недостатній попит на продукцію;

3. Вихід із строю обладнання внаслідок пожежі;

4. Зниження цін конкурентами;

5. Неплатоспроможність споживачів продукції;

6. Недостатній рівень заробітної плати;

Експертами була проведена оцінка вищевказаних ризиків, результати наведені у наступних таблицях 3.4, 3.5.

Таблиця 3.4

Імовірність та пріоритет ризиків

Ризик	Імовірність	Пріоритет
Збільшення цін на сировину та матеріали, послуги і т.п.	0,3	1
Недостатній попит на продукцію	0,2	1
Вихід із строю обладнання внаслідок пожежі	0,1	1
Зниження цін конкурентами	0,5	2
Неплатоспроможність споживачів продукції	0,3	2
Недостатній рівень заробітної плати	0,2	2

Відношення ваги першого пріоритету до другого f=3

Вага груп:

W2=2/K*(f+1) =0.25 (где К - № приоритета = 2) (ф.3.1)

W1=(W2*(K-1) *f+1-1) /K-1=0.75 (ф.3.2)

Вага простих ризиків в першій приоритетній групі дорівнює 0.75/3=0.25

У другій групі: 0.25/6=0.042.

Таблиця 3.5

Вага та бали оцінки ризиків

Ризик	Імовірність	Вага	Бал
1	2	3	4=2*3
Збільшення цін на сировину та матеріали, послуги і т.п.	0,3	0,25	0,075
Недостатній попит на продукцію	0,2	0,25	0,05
Вихід із строю обладнання внаслідок пожежі	0,1	0,25	0,025
Зниження цін конкурентами	0,5	0,042	0,021
Неплатоспроможність споживачів	0,3	0,042	0,0126
Недостатній рівень заробітної плати	0,2	0,042	0,0084
Разом	-	-	0, 192

Приймаємо показник „Разом” за 100 балів, значення ризиків у балах.

Таблиця 3.6

Значення ризиків в балах та їх ранжування

Ризик	Значення в балах	Ранжування
Збільшення цін на сировину та матеріали, послуги і т.п.	39,1	1
Недостатній попит на продукцію	26	2
Вихід із строю обладнання внаслідок пожежі	13	3
Зниження цін конкурентами	10,9	4
Неплатоспроможність споживачів продукції	6,6	5
Недостатній рівень заробітної плати	4,4	6

З результатів видно, що найбільшу небезпеку становлять слідуючи ризики: