ХХ сторіччя

3.6 ХХ сторіччя

В ХХ ст., внаслідок НТР відбувся перехід на новий , постіндустріальний етап взаємовідносин людини з природою. Збільшення навантаження на екосистеми пов’язано з надшвидкими темпами росту виробництва, демографічним вибухом та низьким рівнем екологічної культури. Вплив людини на природу не обмежується лише зміною земельних ресурсів. Активно використовуються та змінюються водні ресурси, повітряне середовище, Світовий океан, клімат планети.

З розвитком науково – технічної революції пов’язані такі екологічні кризи:

- криза продуцентів – масове знищення рослинних ресурсів Землі. Знищення лісів викликає зміни газового складу атмосфери, кліматичні зміни, водний режим, стан грунтів;

- криза редуцентів – редуценти не встигають очистити біосферу від глобального забруднення, а для синтетичних речовин їх навіть не існує.

Природним шляхом не руйнуються більшість відходів промислового та побутового походження. В суспільстві поступово формується нове ставлення до природи та розуміння складних взаємовідносин та зв’язків в екосистемах, розуміння того, що людина не володар природи, а її складова. Це знайшло своє відображення в появі політичних течій, яке намагаються контролювати господарську діяльність з врахуванням екологічних законів. В більшості парламентах Західної Європи присутні партії „Зелених„ , які домоглися сурового контролю суспільства за діяльністю та відходами виробництв. Формується екологічне законодавство в багатьох країнах, з’являються міжнародні суспільні організації, які координують природоохоронну діяльність в Світі.

3.7 Сучасний етап

Сучасна екологічна криза, яка почалася в середині ХХ століття і яка призвела до забруднення природного середовища продовжує загострюватися. Зростає напруга в зв’язку з порушенням термодинамічної рівноваги. Протягом історичного розвитку при отриманні з природних систем продукції на одиницю її витрачається все більше енергії, Збільшуються енергетичні витрати на 1 людину. В розвинутих країнах енергетичні витрати на 1 людину в 60 разів більше, ніж у наших предків. Порушення теплового балансу може призвести до суттєвих змін середньої температури в атмосфері, а відповідно до цього до глобальних змін в природно – кліматичних зонах. Ще більш небезпечна криза – криза екологічних систем, яка проявляється в порушенні стійкості структур геосистем і біосфери в цілому ( Реймерс, 1994).

4. Екологічні кризи. Ознаки глобальної екологічної кризи

Усі екологічні кризи, які відбувались на протязі історії людства, мають комплексну природу, що об’єднує в собі як техногенну діяльність людини, так і взагалі антропогенний вплив на екосистеми. Природні екосистеми підпорядковуються певним закономірностям існування, в основі яких лежить біогеохімічний колообіг речовин, а також чисельність та густота населення популяцій видів, які їх складають. Досягнення сучасної цивілізації нейтралізували природні механізми регуляції чисельності популяцій, що призвело до демографічного вибуху, і як наслідок, до проблеми забезпеченості людства їжею. Вчені вважають, що до збільшення чисельності людства призвели такі досягнення науки, як: зменшення дитячої смертності завдяки досягненням в медицині і „ зелені революції” в сільському господарстві. Виведення нових високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, виробництво пестицидів та штучних добрив потребують значних енерговитрат, що, в свою чергу, стимулює споживання природних ресурсів, і одночасне інтенсивне їхнє забруднення відходами цього виробництва. Ми маємо замкнене коло проблем існування сучасного людства, які поки що не можемо вирішити.

Екологічні проблеми по – різному проявляються на регіональному та планетарному рівнях. Сучасний період взаємовідносин між людиною та природою характеризується такими ознаками :

Перенаселення Землі. В 1999 р. Населення планети досягло рівня 6 млрд. За прогнозами вчених , хоча приріст населення повільно зменшується, внаслідок демографічної інерції до 2050 року воно збільшиться до 12 млрд. Думки вчених розходяться стосовно того , яку чисельність людства може витримати біосфера, але збігаються в одному - ми досягли критичної риски існування.

Забруднення природного середовища відходами виробництва

Вичерпання та виснаження природних ресурсів

Порушення теплового балансу Землі, і як наслідок, глобальне потепління, що викликає кліматичні зміни на планеті.

Зменшення біологічного різноманіття

5. Екологічні проблеми України

Особливість екологічних проблем України характеризується проявом складних природно – техногенних процесів:

радіаційне забруднення великих територій, пов*язане з Чорнобильською катастрофою;

забруднення токсичними , побутовими та іншими відходами значних територій внаслідок їх техногенного перевантаження та нераціональної структури виробництва і природокористування;

забруднення стічними водами великих і малих річок як результат не виваженості й недалекоглядності в господарювання;

підтоплення значних територій внаслідок нераціонального гідротехнічного будівництва та меліорації;

регіональні повені, що пов’язані зі змінами клімату, надмірностями в землекористуванні;

розвиток екзогенних геологічних процесів ( зсуви, осідання поверхні й ін.);

деградація родючості грунтів унаслідок зниження культури землеробства, надмірної хімізації, мінералізації тощо;

недостатньо утверджений рівень екологічної свідомості, освіченості і культури.

(з національної доповіді України на 5 Всеєвропейській конференції „Довкілля для Європи„, К.2003)

Найбільший техногенний вплив на забруднення атмосфери здійснюється в Дніпропетровській і Запорізькій областях. Руйнація земель найбільша в Донбасі. За кількістю пестицидів , що вносяться в грунт, виділяється Крим. Окремо виділяються райони радіаційного забруднення.

(О.М. Микитюк та ін., 2003р.)

Тема 2: Основні поняття популяційної екології людини

План

1. Предмет і основні поняття екології людських популяцій.

2. Демографічні показники, що характеризують стан людської популяції.

3. Механізми підтримування популяційного гомеостазу в природних популяціях та його особливості в людських популяціях.

4. Динаміка кількості та розміщення населення на Землі.

5. „Демографічний вибух „ Причини та наслідки .

1. Предмет і основні поняття екології людських популяцій

Слово „ популяція” походить від латинського слова „populus” (народ) і в перекладі означає „населення„. В екології є кілька визначень популяції. Наприклад, популяція - це населення одного біотопу, що характеризується загальним ритмом біологічних циклів і характером способу життя. Географічна популяція за М.П.Наумовим – це сукупність особин одного виду, що населяє територію з однорідними умовами існування, з загальним морфологічним типом і єдиним ритмом життєвих явищ і динаміки населення. Тобто, важливим фактором утворення популяцій є відмінності в умовах існування. Найбільш істотними ознаками популяцій є динаміка чисельності особин, співвідношення статей, віковий склад, територіальна структура і щільність заселення.

Сучасна людина є представником єдиного біологічного виду Homo sapiens, в межах якого існують різноманітні людські популяції. Людина, створивши штучне середовище, певним чином уніфікувала різноманітність умов існування, створила універсальні принципи побудови житла, отримання їжі, нейтралізуючи дію зовнішніх факторів. Одночасно, географічні та кліматичні умови існування досі суттєво впливають на людину і обмежують її поширення в зонах екстремальних факторів довкілля. Враховуючи дію соціально-економічних факторів, що відсутні в природних популяціях, можна казати про певні особливості людських популяцій.

Людина - біосоціальна істота, і тому як на рівні окремих людей, так і на рівні окремих популяцій на неї діють як природні, так і соціальні чинники, що суттєво впливають на загальний ріст чисельності людства. Процесами, що відбуваються в людських популяціях, а саме чисельність, рух, динаміку росту, географічне поширення населення та інше, вивчає демографія. Демографія – це наука, що вивчає населення, його структуру, склад, динаміку і відновлення (народжуваність, смертність, тривалість життя) в їх суспільно-історичній обумовленості. Предметом вивчення демографії є дослідження процесів, що проходять серед населення Світу. Тому до основних демографічних понять та показників входять як біологічні, так і соціальні. До демографічних понять загальнобіологічного значення відносять густоту людських популяцій , віковий та статевий склад .

Щільність та густота популяцій – це середня кількість особин, що припадає на одиницю простору. В природних популяціях раціональне використання території передбачає певне обмежування щільності. При сталій площі ареалу, або при обмежених можливостях його розширення, щільність популяцій прямо пропорційно залежить від чисельності особин. В популяціях існують природні механізми підтримання чисельності популяцій і, відповідно, щільності на сталому рівні. Щільність населення в людських популяціях в значній мірі знаходиться під тиском соціально-економічних та географічних чинників. Історично , найдавніші осередки цивілізації виникли в сприятливих кліматичних та географічних умовах. З переходом до землеробства чисельність людства почала зростати, але на відміну від природних механізмів регуляції чисельності, значну роль почали відігравати соціально-економічні та політичні чинники.

З виникненням державності в суспільстві виникло і поняття кордонів, через які в одних країнах щільність населення на одній площі може бути досить високою, а в інших – оптимальною. Певну роль відіграють і кліматичні умови: на узбережжі щільність населення вище, ніж в аридній зоні. Відповідно, про щільність населення в різних країнах свідчать такі показники, як густонаселені та малонаселені райони, регіони, території. На Землі виділяють 5 головних ареалів скупчення:

-Східно-азіатський ( КНР, Японія, Південна Корея, КНДР )

-Південно-Східна Азія 9 Індонезія, Малайзія, Таїланд)

- Південна Азія ( Індія, Бангладеш, Пакистан)

-Європейський

-Північноамариканський ( Атлантичне узбережжя США і Канади)

Середня густота населення становить до 40 осіб на кв.км. ( Європа-70, Азія-75, Африка – 22, Америка -17, Австралія – 2,5). Є території, які внаслідок давнього освоєння та сприятливих природно-географічних умов заселені дуже щільно ( понад 300 чол. на кв.км. ): Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, Японські острови. Найменш заселеними є заполярні, високогірні та аридні території.

Вікова структура – у кожній популяції є групи різновікових особин, співвідношення яких характеризує здатність популяції до розмноження. Розрізняють три стадії віку: передрепродуктивний, репродуктивний, і пост- репродуктивний. На віковий склад популяції впливають тривалість життя особин, період досягнення статевої зрілості, тривалість періоду розмноження, плодючість і смертність вікових груп. Тривалість цих стадій у різних організмів дуже відрізняється.

Вікова структура людських популяцій відіграє важливе значення в житті країн, оскільки суттєво впливає на соціально-економічні показники суспільства. У віковій структурі населення розподіляється за однорічними або 5-річними віковими групами. Проте для оцінки загальних структурних зрушень застосовують укрупнений віковий розподіл на три вікові групи: 0-14 років, 15-59 років, 60 років і старше. В демографічних дослідженнях прийнято вікові класи населення відображати в вікових пірамідах. Піраміди, що відображають віковий склад населення, показують специфічні риси росту чисельності населення тих, чи інших держав. Піраміди, що мають широку основу та вузьку вершину свідчать про переважання молодших вікових груп серед населення. Це досягається за рахунок зниження дитячої смертності в країнах, де традиційно висока народжуваність - переважно відсталі країни сільськогосподарського напряму розвитку. Таким чином населення країн, що розвиваються має певний демографічний потенціал за рахунок значної частки молодих осіб, які призведуть до збільшення чисельності населення цих країн навіть при жорсткому контролі країни за народжуваністю за рахунок демографічної інертності. Вікові піраміди розвинених країн мають вигляд рівного обеліску, оскільки в цих країнах досягнуто балансу між народжуваністю та смертністю.

Є два основні типи вікової структури. Перший тип відзначається дуже високою часткою дитячого населення за рахунок високої народжуваності, невеликою часткою людей похилого віку за рахунок великої смертності і невеликої очікуваної тривалості життя. Така вікова структура властива країнам з традиційним типом відтворення. Другий тип типовий для розвинутих країн. Він характеризується невисокою народжуваністю, низькою смертністю, великою очікуваною тривалістю життя. Ця вікова структура властива для країн з сучасним типом відтворення.

Серед демографічних процесів особливої уваги заслуговує факт демографічного старіння. ООН вважає це дуже важливою проблемою сучасності. В різних регіонах Світу старіння почалося неодночасно. У Франції – з 1870 р., у Швеції – з 1901 р., в Німеччині – з 1937 р. В Європі, людей старіше 65 років - близько 16 %, а в Україні – 14 % від усього населення.

Статева структура – відображає співвідношення осіб різної статі в популяціях і відіграє важливе значення в прогнозуванні майбутньої чисельності популяцій. В природних популяціях співвідношення статей при народженні складає приблизно 50/50. В людських популяціях спостерігаються певні особливості. При аналізі загальної кількості новонароджених помітно переважання хлопчиків. Статева структура формується також під впливом міграцій і війн. За рахунок більшої смертності серед хлопчиків приблизно у віці 21-25 років співвідношення статей досягає природного співвідношення 1 : 1. Пізніше, за рахунок більшої смертності серед чоловіків після 40- 50 років, жіноче населення починає поступово переважати, що стає важливою соціальною проблемою, оскільки багато жінок похилого віку залишаються одинокими і потребують більшої уваги з боку суспільства. Середня тривалість життя жінок переважає середню тривалість життя чоловіків приблизно на 3 - 8 років, хоча у цілому, в світі чоловіків більше ніж жінок на 34 млн. осіб.

Істотно відрізняється статева структура населення в сільській і міській місцевостях. В економічно розвинутих країнах чоловіків в селах більше, що зумовлюється особливостями роботи в умовах високомеханізованого сільського господарства. Протилежна тенденція спостерігається в країнах, що розвиваються, де швидко зростаючи міста притягують значне число чоловіків – мігрантів.