Динаміка кількості та розміщення населення на Землі

4. Динаміка кількості та розміщення населення на Землі

Протягом багатьох тисячоліть кількість населення в світі зростала надзвичайно повільно. Це пояснюється великою залежністю людини від природи на ранніх етапах історії та низьким рівнем розвитку виробництва. В популяціях людей спрацьовували зовнішньо - та внутрішньо популяційні механізми регуляції чисельності. Орієнтовно до кінця епохи палеоліту (близько 15 тис. р. до н.е.) чисельність населення досягла 3 млн. людей, до кінця неоліту ( 2 тис.р. до н.е.) – 50 млн., на початку Різдва Христова – 250 млн. осіб. З розвитком продуктивних сил, підвищенням ролі виробництва в житті людини чисельність людства починає стрімко зростати.(табл.1)

Таблиця 1.

Динаміка чисельності людства і споживання зв’язаного азоту за підрахунками В.Н.Кудеярова (цит. По В.С.Джигирей,2000)

Серед країн Світу виділяються певні країни – лідери за чисельністю населення. До них відносяться: Китай - 1300млн., Індія - 934 млн., США – 262млн., Індонезія – 198 млн., Бразилія – 162, Росія – 147 млн., Пакистан – 140 млн., Японія – 125 млн., Бангладеш – 12- млн., Нігерія – 114 млн. осіб.

Населення Світу розміщено нерівномірно. Поряд з густонаселеними регіонами зі щільністю населення понад 1000 осіб на 1 кв.км. є неосвоєні території (їхня площа складає приблизно 15 % усієї суші). Найбільш густонаселеним континентом є Євразія. На її території проживає понад 4 млрд. людей. Друге місце займає Африка – 800млн. Про нерівномірність розміщення свідчать такі дані: 60% населення світу проживає в помірному поясі Північної півкулі. Історично, розміщення населення формувалось під впливом природних факторів. Переважна частина населення живе на рівнинах, у межах низин і висот до 500 м., територія яких складає лише 30% суші; 50% населення Землі живе на 200 – кілометровій смузі узбережжя, що є найбільш сприятливою для життя. Наприклад, в Японії в 5-кілометровій смузі узбережжя живе 90% населення.

Для подвоєння населення своїх країн , з урахуванням сучасних демографічних показників, Африці знадобиться 24, а Європі- 853 роки.

5. „Демографічний вибух„ – причини та наслідки

Демографічним вибух – це різке збільшення темпів росту народонаселення. Найбільш високий приріст населення відбувся в остання десятиріччя. Якщо для досягнення першого млрд. чисельності знадобилось приблизно 2 млн. років, то в подальшому –приріст кожного міліарду потребував все менше часу: другий -100 років, третій - 30, четвертий-15, п’ятий - 12 років. Чисельність людства зростає в геометричній прогресії, такі ж закономірності росту характерні для виробництва продовольчих та промислових товарів, енергії, видобутку корисних копалин, накопичення і зберігання інформації. Це свідчить про тісний взаємозв’язок чисельності людства, науково – технічного прогресу і впливу на середовище.

Причинами демографічного вибуху вважають :

зниження дитячої смертності при збережені високої народжуваності;

перехід від пререпродуктивної смертності до пост репродуктивної;

досягнення медицини в напрямку боротьби з інфекційними хворобами (винайдення антибіотиків, масове щеплення населення);

збільшенням середньої тривалості життя;

захистом населення від дії більшості екстремальних чинників довкілля завдяки досягнення технічного прогресу.

Найбільший вклад в різке зростання чисельності людства роблять країни, що розвиваються; переважно аграрного напрямку розвитку. В цих країнах традиційно віддають перевагу великим багатодітним сім’ям. Важливими причинами цього є :

суспільне положення жінки;

участь дітей в досягненні матеріального статку сім’ї. Діти рано починають працювати , допомагаючи батькам;

забезпечення догляду за батьками в старості , оскільки таких гарантій держава не надає;

релігійні заборони на аборти і використання контрацептивів.

Існує кілька концепцій стосовно подальшої стабілізації чисельності людства, що базуються на біологічних критеріях ( включення механізмів біологічної саморегуляції ), але особливості людських популяцій свідчать про переважання соціально - економічних факторів. Цілеспрямована регуляція чисельності людей, на відміну від природних популяцій, відбувається не через зниження великої чисельності, а через контроль за народжуваністю на рівні державної політики. Внаслідок значного демографічного потенціалу людських популяцій такі фактори, як війни, природні та техногенні катастрофи не мають значного впливу на чисельність людства. Наприклад, загибель від повені в Індії 5 млн.осіб відновилась за 30 днів.

Загострення проблем народонаселення поставило перед науковцями такі проблеми :

- визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі. З урахуванням низки обмежувальних чинників продовольчих, енергетичних, економічних, соціально – психологічних факторів, називають цифри від 10 млрд. до 20 млрд. осіб.

- визначення термінів досягнення стабілізації чисельності населення планети. За прогнозами чисельність людства стабілізується в середині ХХІ ст.

Література

1.    Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. Екологія людини. Підручник. – Харків: ХДПУ, „ОВС”, 2000. – 208 с.

2.    Микитюк О.М. та ін. Екологія людини: Посібник для студентів вузів. – Х.: РВП Оригінал, 1997. – 224 с.

3.    Бачинський Г.А.. Социоекология. – К., 1991. –154 с.

4.    Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 300 с.

5.    Злобін Ю.А.Основи екології.: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 248.

6.    Тарасов В.В. Экология человека в чрезвычайной ситуации. – М.: Издательство Московского университета, 1992. – 128 с.

7.    Навчальний атлас України. За ред. Зузук В.Ф., К.: НВП Картографія, 1998.- 96с.

8.    Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності у навколишньому природному середовищі. Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища « Довкілля Європи». К.2003.125с.

9.    Н.А.Воронков. Экология. - М. Изд-во « Агар « 1999.- 421с.

10.  Б.Небел . Наука об окружающей среде Т.1 - М. Изд-во « Мир « 1993.-420с.

11.  В.С.Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища - К. Вид-во „ Знання” ,2000.- 204с.

12.  П.Ревелль, Ч.Ревелль. Среда нашего обитания. Книга 1. Народонаселение и пищевые ресурсы. - М. Изд-во Мир 1994. - 340с.

13.  И.А. Шилов. Экология . - М. Высшая школа , 2000.- 511с.

14.  Демографические показатели стран мира. География. ПС 2001 № 33 , с.11-12.

15.  Современная демография. Под ред. А.Я.Кваша- М.Изд. МГУ, 1995