Лікувальна фізкультура при операціях на органах грудної і черевної порожнини

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту та економіки та підприємництва у галузі охорони здоров’я

Контрольна робота

З дисципліни: «Лікувальна фізична культура. Реабілітація»

На тему: «Лікувальна фізкультура при операціях на органах грудної і черевної порожнини»

Черкаси 2007

План

1. Захворювання і травми органів грудної і черевної порожнини, що потребують оперативного втручання

2. Наркоз, наркотичні речовини

3. Задачі і методики лікувальної фізкультури в до- та післяопераційний період при операціях на органах грудної порожнини

4. Задачі і методики лікувальної фізкультури в до- та післяопераційний період при операціях на органах черевної порожнини

1. Захворювання та травми органів грудної та черевної порожнини, які потребують оперативного втручання

До захворювань органів черевної порожнини, які потребують оперативного втручання, відносяться:

Апендицит – запалення червоподібного відростка сліпої кишки;

Абсцес – обмежене скупчення гною в тканинах або органах, яке оточене сполучнотканинною капсулою. Може розвиватись як ускладнення деяких захворювань (апендикулярний, піддіафрагмальний, міжпетльовий, тазовий, абсцес печінки),

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки – загальне хронічне рецидивуюче захворювання, яке характеризується сезонними загостреннями та наявністю в стінці шлунка чи 12-палої кишки виразки (перфорація виразки);

Кила (стравохідного отвору діафрагми, білої лінії живота, пупкова грижа, пахвинна, защемлена – потребує негайного оперативного лікування) – вихід нутрощів, покритих очеревиною, крізь дефект у м’язово-апоневротичному шарі черевної стінки під шкіру;

Дивертикул – уроджене або набуте випинання стінки порожнистого органу у формі мішка, лійки. Переважна локалізація – стравохід, шлунок, кишки.

Жовтяниця механічна (обтураційна) виникає при порушенні відтікання жовчі по жовчних протоках, причиною буває закупорювання жовчної протоки каменем, пухлиною головки підшлункової залози чи жовчних проток.

Жовчо-кам’яна хвороба – характеризується утворенням жовчних каменів у жовчних протоках та міхурі.

Звуження стравоходу проявляється симптомами порушення просування їжі по ньому. Причинами можуть бути опіки кислотами або лугами, пухлини. Оперативне лікування при наявності пухлини або при прогресуванні хвороби.

Кровотеча – витікання крові з ушкоджених кровоносних судин.

Непрохідність кишок – припинення проходження кишкового вмісту в напрямку від шлунка до відхідника. При неефективності консервативного лікування оперативне втручання.

Нориці – стійкі патологічні сполучення, частіше у вигляді вузького каналу, між вогнищем захворювання, органом, порожниною і поверхнею тіла або між порожнистими органами (шлункова нориця, жовчна нориця, нориці порожнистих органів).

Панкреатит – запалення підшлункової залози з гострим або хронічним перебігом. При гострому панкреатиті при наростанні явищ інтоксикації та розвитку перитоніту оперативне втручання.

Перитоніт – запалення очеревини внаслідок проникнення в черевну порожнину мікроорганізмів або від дії на очеревину токсичних і хімічних речовин., а також при проникаючих пораненнях живота і перфорації порожнистих органів.

Холецистит – гостре запалення жовчного міхура. Хірургічне втручання хворим з підозрою на перфорацію міхура та гнійні ускладнення, хворим, у яких, незважаючи на консервативне лікування спостерігається наростання клінічної симптоматики хвороби.

Хвороби серця, при яких проводять хірургічне втручання:

Вроджені вади серця – відкрита артеріальна(Баталова) протока, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок, тріада або тетрада Фалло, транспозиція магістральних судин, єдиний шлуночок, ізольований стеноз легеневої артерії, стеноз аорти, коарктація аорти.

Набуті вади серця: мітральний стеноз, мітральна недостатність, аортальні вади, ішемічна хвороба серця.

Легеневі хвороби: ексудативний плеврит, пневмоторакс.

2. Наркоз – це стан глибокого штучного сну, яки викликається дією деяких хімічних речовин (наркотичних засобів) або інших факторів і супроводжується непритомністю, тимчасовою втратою больової чутливості, та довільних рухів.

Види наркозу

В залежності від фармакологічних засобів, які використовують та від їх сполучення з іншими фармакологічними засобами розрізняють шість видів наркозу:

1. Моно наркоз – наркоз одним з традиційних загальних анестетиків (закис азоту,

2. Комбінована анестезія –, закис азоту разом з одним із більш сильних анестетиків. ефір + фторотан

3. Нейролептаналгезія – комбінація дії нейролептика і анальгетика (дроперидол+фентаніл).

4. Полі наркоз – наркоз з поєднанням загальних анестетиків з анальгетиками.

5. Дисоціативна анестезія – анестезія після введення кетаміну.

6. Центральна анальгезія – застосування великих доз наркотичних анальгетиків – морфіну, промедолу, фентанілу, дипідолору в поєднанні з нейролептиками, транквілізаторами, інгаляційними наркотичними засобами.

Наркоз поділяється на інгаляційний та наркоз поєднанням інгаляційних анестетиків, неінгаляційний та наркоз поєднанням неінгаляційних анестетиків.

Засоби для інгаляційного наркозу: метоксифлуран, трихлоретилен, хлороформ, форан, фторотан, циклопропан, етран, ефір для наркозу, закис азоту).

Засоби для неінгаляційного наркозу; альтезин, гексенал, тіопентал – натрій, кетамін, натрію оксибутират, предіон, пропанідид.