План
Вступ
Глава І. Фізична реабілітація хворих після операцій на органах черевної порожнини (аналіз літературних даних)
Розділ 1. Методи фізичної реабілітації при операціях на органах черевної порожнини
1.1 Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування фізичної реабілітації
1.2 Лікувальна фізична культура в різні періоди реабілітації
1.2.1 Передопераційний період
1.2.2 Ранній післяопераційний період
1.2.3 Пізній післяопераційний період
1.2.4 Віддалений післяопераційний період
1.3 Особливості методики лікувальної фізкультури в залежності від характеру захворювання
1.4 Масаж після оперативного втручання на органах черевної порожнини
1.5 Фізіотерапія після оперативного втручання на органах черевної порожнини
1.6 Дієтотерапія
1.7 Трудотерапія
Розділ 2. Захворювання органів черевної порожнини які лікуються оперативно та потребують застосування методів фізичної реабілітації
2.1 Гострий апендицит
2.2 Перитоніт
2.3 Гострий холецистит
2.4 Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки
Глава ІІ. Власна дослідницька робота
Розділ 1 Загальна характеристика піддослідних
Розділ 2. Методи проведення дослідження
2.1 Методи оцінювання стану хворих
2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом
Розділ 3. Хід проведення дослідження
3.1 Програма фізичної реабілітації
3.2 Проведення дослідження
Розділ 4. Оцінка проведеного дослідження
4.1 Обговорення результатів дослідження
Висновки
Рекомендації
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Останнім часом відзначається неухильний зріст захворювань та ушкоджень органів черевної порожнини, які потребують невідкладного хірургічного втручання, призводять до серйозних ускладнень та потребують використання відповідних реабілітаційних заходів на етапах реабілітації [29]. Це обумовлено такими негативними соціально обумовленими явищами: як невідповідне навколишнє середовище, незбалансоване харчування, невідповідні режими праці та відпочинку, важка праця, загальні стреси, алкоголізм, паління, наркоманія та ін. [1; 28 ].
Після операцій досить часто виникають різні ускладнення з боку органів дихання, травлення, серцево-судинної й інших систем, а саме сепсис, перитоніт, емболія гілок легеневої артерії, післяопераційні пневмонії. Між тим відомо, що раннє застосування засобів фізичної реабілітації дозволяє попередити ці ускладнення [8; 28 ].
Швидкість і повноцінність відновлення здоров'я хворих залежить від компенсаторної перебудови всіх органів і систем, особливо органів дихання і кровообігу. Природно, що ця перебудова не може бути досягнута тільки медикаментозною терапією. Використання методів та засобів фізичної реабілітації (ЛФК, масаж, фізіотерапія, трудотерапія, дієтотерапія й ін.) у максимальному ступені сприяє відновленню функцій життєво важливих систем організму, попереджає виникнення післяопераційних ускладнень, сприяє скорішому видужуванню та відновленню працездатності, відновленню їхньої нормальної життєдіяльності.
Тому використання методів та засобів фізичної реабілітації у хворих після оперативних втручань на органах черевної порожнини є актуальним [29].
Ціль роботи - з’ясувати ефективність та необхідність застосування фізичної реабілітації у хворих, прооперованих з приводу захворювань органів черевної порожнини.
Об'єктом дослідження у роботі є показники загального стану хворих, які перенесли оперативне втручання з приводу захворювання органів черевної порожнини, в процесі дозованого впливу методів та засобів фізичної реабілітації.
Предмет дослідження - вплив методів та засобів фізичної реабілітації, їх лікувальний і профілактичний вплив на організм людини.
Завдання:
1. На основі аналізу літературних джерел вивчити основні методи та засоби фізичної реабілітації, які застосовуються для реабілітації хворих після операційних втручань з приводу захворювань органів черевної порожнини.
2. Застосувати фізичну реабілітацію до хворих в експериментальній групі на всіх етапах лікування, та вивчити її ефективність на цих етапах при різних рухових режимах.
3. Оцінити стан хворих до початку та по закінченню проведення заходів з фізичної реабілітації, в контрольній та експериментальній групах.
4. Порівняти і проаналізувати отримані результати, виявити рівень ефективності застосування фізичної реабілітації.
5. Зробити висновки з проведеної роботи та дати рекомендації з подальшої роботи у цьому напрямку.
Робоча гіпотеза. Припустимо, що проведення заходів фізичної реабілітації, буде сприяти посиленню лікувального впливу на організм хворого: нормалізації функцій систем та органів, запобіганню розвитку різних післяопераційних ускладнень і швидкому видужанню хворих, тобто скороченню ліжко-днів.
ГЛАВА І ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (аналіз літературних даних)
Розділ 1. Методи фізичної реабілітації хворих після операцій на органах черевної порожнини
метою нашого дослідження було вивчення ефективних шляхів комплексного застосування засобів фізичної реабілітації при ішемічній хворобі серця на стаціонарному етапі реабілітації. Виходячи з мети було сформульовано наступні завдання: 1. Дослідити патофізіологічні особливості захворювання. 2. Дослідити особливості завдань та організації сучасної фізичної реабілітації при ішемічній ...
... виконувати наступну вправу: руки над головою, пальці зчеплені — перетягати руки вправо і вліво з нахилом тіла по 5с у кожну сторону. Повторити 3 рази [15;]. Розділ 2. 2.Особливості занять фізичними вправами в період вагітності, в пологовий та післяпологовий період Необхідність систематичної м'язової діяльності для людини давно теоретично обґрунтована і практично доведена. Безумовно, у період ...
... ефір для наркозу, закис азоту). Засоби для неінгаляційного наркозу; альтезин, гексенал, тіопентал – натрій, кетамін, натрію оксибутират, предіон, пропанідид. 3. Лікувальна фізкультура при операціях на органах грудної порожнини ЛФК при операціях на легенях Передопераційний період. Задачі ЛФК: зменшення гнійної інтоксикації, покращення функції серцево-судинної системи і зовнішнього дихання, ...
... віком вона продовжує формуватися і набуває індивідуальні особливості. Ці особливості визначаються багатьма факторами: ростом, вагою, пропорціями тулуба і кінцівок, наявністю вроджених порушень опорно-рухового апарату, особливостями обміну речовин. На осанку негативно сприяє і неповноцінне харчування, і загальний незадовільний стан здоров’я, і забруднення навколишнього середовища, і гострі та хрон ...
0 комментариев