Удосконалення ринкового механізму та системи реалізації плодово-ягідної продукції

3.3 Удосконалення ринкового механізму та системи реалізації плодово-ягідної продукції

В умовах ринкової економіки однією з основних проблем ефективності ведення садівництва є не тільки удосконалення технології вирощування, підвищення урожайності, зниження затрат праці та собівартості виробництва, а й пошук вигідних каналів збуту вирощеної продукції. За останні десять років проблема недосконалої організації продажу плодово-ягідної продукції була однією з причин зниження обсягів виробництва. Після скасування держзамовлення більшість сільськогосподарських підприємств не в змозі реалізувати плоди і ягоди в потрібному обсязі та за доступною ціною, що поступово призвело до збитковості галузі. Великих втрат зазнали не тільки виробники плодово-ягідної продукції, а й переробні підприємства та міське населення, які отримують та споживають плодову продукцію в недостатньому обсязі, низької якості та купує її за високими цінами.

Отже, залежно від того, наскільки швидко та успішно сільськогосподарські підприємства будуть досліджувати ринок, виробляти якісну плодово-ягідну продукцію, організовувати постачання на ринок та реалізувати її, буде визначена подальший напрямок їх діяльності.

Удосконалення традиційних та пошук нових каналів збуту плодово-ягідної продукції є постійною турботою сільськогосподарських підприємств. Господарства збувають свою продукцію на невигідних умовах: за низькою ціною, дрібними партіями та несвоєчасно, що призводить до псування її. Керівники сільськогосподарських підприємств звикли використовувати найшвидші канали реалізації для забезпечення швидкого товарообігу. Вони не в змозі швидко реагувати на зміни ринку та вирішувати, який канал реалізації буде найефективнішим для них. Різноманітність можливих каналів збуту плодів і ягід відображена на рис. 3.2

З наведеної вище схеми видно, що найкоротшим шляхом збуту продукції є безпосередній зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами та споживачами, тобто прямий продаж плодів і ягід на ринку та безпосередньо на підприємстві. У літній період необхідно створювати ринки плодово-ягідної продукції у великих населених пунктах та курортах, відстань до яких від сільськогосподарських підприємств має бути в середньому не більшою 50-80 км для того, щоб господарства могли відшкодувати транспортні витрати. У такій типу торгівлі повинні брати участь невеликі господарства різних форм власності в яких садівництво є додатковою галуззю.

Як свідчать результати дослідження доцільно використовувати декілька різноманітних каналів реалізації у певний час для стабільного продажу продукції, підвищення рівня товарності, підтримки конкурентоспроможності, зберігання плодово-ягідної продукції, підтримки якості плодів та ягід (табл. 3.11)

Таблиця 3.11

Розподіл каналів реалізації продукції об‘єктами ринкової інфраструктури за видами діяльності

Канали збуту продукції відрізняються за умовами закупівлі, продажу, зберігання, транспортування, первинної переробки, сортування та надання ринкової інформації Однак, переважаючою формою при прямому каналі реалізації повинна бути закупівля плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах на контрактних умовах, особливо таких культур як яблука та черешні, на які припадає 60-70% від обсягу прямого продажу в сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області. Контракти між сільськогосподарськими та комерційними підприємствами укладаються на початку року за плановою собівартістю продукції та коригується при реалізації з урахуванням поточної ринкової кон’юнктури та виробничих витрат на виробництво плодів і ягід.

Прямий продаж переважний за рахунок того, що між виробниками та споживачами плодів немає торгових посередників. Однак, такий шлях не завжди може бути ефективним.

Реалізація плодово-ягідної продукції за прямими каналами вважається вигідною, якщо обсяги реалізованої продукції великі, вона не псується при транспортуванні, ціна реалізації вища, ніж витрати виробництва.

Немаловажним каналом реалізації плодів і ягід являється їх постачання на переробку, яка забезпечує населення плодами та ягодами в зимній період. Незважаючи на заходи, які забезпечують збільшення випуску цього виду продукції, потреба в неї в Запорізькій області нині незадовільна, виробничі потужності нарощуються повільно, переробні підприємства області в основному спеціалізуються на переробці кабачків, моркви, столового буряку та інших овочів. Так, основною продукцією в ТОВ АПК «Солоха» К.-Дніпровського району є кабачкова ікра і томатна паста. У плані виробництва Мелітопольського консервного заводу на 2004 рік було заплановано лише 4000 туб соку яблуневого, по 100 туб абрикосового і сливового соків, крім того 560 туб варення, джему і повидла з вишні, черешні та абрикосу. Але навіть цього недостатньо для повного забезпечення населення області в переробній плодово-ягідній продукції.

Незважаючи на те, що постачання плодів та ягід на переробку для сільськогосподарських підприємств являється постійним каналом реалізації, особливо, якщо продукція являється невищої якості, в останні роки її збут значно зменшився. Основною причиною цього було несвоєчасна оплата за продукцію переробними підприємствами, низькі закупочні ціни на сировину та незадовільні умови поставки. В 2003 році ціна яблук Ренет Семиренка, які надходили на переробку в Запорізькій області у середньому складала 0,8-1,0 грн/кг, в той же час як сільськогосподарські підприємства реалізовували яблука на ринку та комерційним підприємствам за ціною 1,8-2,0 грн/кг, як І так і ІІ сорту. Сільськогосподарським підприємствам та господарствам населення не вигідно реалізовувати плоди та ягоди на переробку за рахунок того, що витрати, які понесені на вирощування плодів і ягід І сорту вищі, ніж закупочна ціна на них. В господарствах Запорізької області виробляється лише 15-20% продукції ІІІ сорту, яка може бути використана на переробку.

Сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні плодово-ягідної продукції, або садівництво в яких є однією з основних галузей, можуть створювати власні торгівельні підприємства, такі як фірмові магазини з продажу сільськогосподарської продукції, в тому числі плодів та ягід. Таке підприємство створює ринок, на якому виробник та продавець продукції виступають в одній особі. Даний канал реалізації дозволяє швидко доставляти плодово-ягідну продукцію, уникаючи проміжних ланок у структурі товарної продукції, й успішно конкурувати з іншими сільськогосподарськими підприємствами на споживчому ринку.

Реалізація сільськогосподарської продукції у фірмових магазинах тільки набуває розвитку. З одного боку, організація такої торгівлі потребує додаткових капіталовкладень, з іншого – є одним з ефективних каналів реалізації. Прикладом може бути діяльність СВК “Фрунзе” Веселівського району Запорізької області. Фірмова торгівельна мережа кооперативу налічує 6 магазинів, один з яких розташований в районному центрі Веселе та п‘ять – у місті Мелітополі. Господарство реалізує продукцію тільки власного виробництва, у тому числі плоди. У період збору плодів фірмові магазини реалізують 5 т черешні, 3 т сливи, 5-6 т яблук, 2 т персику та абрикосу, що в середньому становить 70-80% від реалізованого обсягу продукції в господарстві, що свідчить про необхідність розвитку фірмової торгівлі в інших сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області.

Прикладом ефективної діяльності фірмової торгівлі є магазин №81 розташований у м. Мелітополь, який щоденно обслуговує 3-5 тис. покупців. Частка плодів в асортименті продукції займає 10-15%. За ІІІ квартал 2003 року було реалізовано 22 т плодів на суму 10 тис. грн., що становить 6,1% від загальної виручки магазину. Вважаємо що, основні переваги торгівлі полягають у наявності достатнього асортименту продукції та більш нижчих цінах порівняно з іншими торгівельними закладами, що привертає увагу населення и активізує торгівлю. В магазині підтримується низький рівень торгівельної націнки – 10-15%, що сприяє збільшенню попиту та підвищенню обсягів реалізації.

Основною плодовою культурою в магазині є яблука, ціни на які встановлюються СВК “Фрунзе” з урахуванням попиту населення та пропозиції в регіоні на поточний момент. У IV кварталі 2003 р. ціни на яблука коливались від 1,0 до 2,0 грн. і в середньому становили 1,6 грн., що на 30-40% нижче від ціни на пропоновані вітчизняні яблука на місцевому ринку. Організація фірмової торгівлі в СВК “Фрунзе” забезпечила збільшення показників ефективності виробництва в даному господарстві за 1998-2003 роки майже у 3-4 рази (табл. 3.12).

Таблиця 3.12

Ефективність виробництва плодової продукції

в СВК “Фрунзе” Веселівського району, 1998-2003 рр.

Після скасування держзамовлення на плодово-ягідну продукцію втрачені зв‘язки між сільськогосподарськими товаровиробниками та споживачами, колишні КСП позбулися постійного каналу збуту продукції, що стало однією з передумовою зниження прибутку та рентабельності продукції. Господарства були не в змозі знайти нові вигідні канали.

Протягом 1997-2000 рр. в СВК “Фрунзе” спостерігаються низькі показники ефективності реалізації продукції – низький рівень товарності (в середньому 73,4%), висока собівартість продукції та збитковість галузі. Організація фірмової торгівлі наприкінці 2000 року вплинула на загальний стан садівництва у кооперативі. Протягом трьох останніх років частка виручки від реалізації у фірмовій торгівлі відповідно становила 61,4; 57,9 і 83,4%. У 2000 році працював тільки один магазин, який реалізував 1305 ц плодово-ягідної продукції і забезпечував 63,6% виручки від реалізації загального обсягу плодів і ягід в господарстві. Усвідомлюючи значення фірмової торгівлі для підприємства, СВК “Фрунзе” відкриває згодом ще 4 магазини.

Перевагою фірмової торгівлі для сільськогосподарських підприємств поряд з іншими каналами реалізації є:

-          можливість аналізу конкурентоспроможності, вивчення цін й асортименту плодів та ягід в області, вивчення кон’юнктури ринку;

-          підвищення якості продукції та передпродажної підготовки;

-          вивчення споживчого попиту населення;

-          низькі ціни та торгівельні націнки, що зумовлює до збільшення кількості споживачів;

-          організація та забезпечення рекламної діяльності в господарстві.

За нашими розрахунками, збільшення обсягів реалізації плодово-ягідної продукції в ДГ “Мелітопольське” за рахунок фірмової торгівлі на 20% дасть змогу збільшити загальний обсяг реалізації на 9600 ц, при цьому прибуток від реалізації плодів і ягід зросте на 61,3 тис. грн., рівень рентабельності буде складати 46,8%. Запровадження фірмової торгівлі дозволить зменшити середню ціну реалізації в господарстві на 5%, що дасть змогу конкурувати на ринку не тільки за рахунок високої якості продукції, а й за рахунок рівня цін. Один з основних показників ефективності – прибуток на 1 га – становитиме 1215,2 гривень.

Одним із негативних аспектів започаткування фірмової торгівлі сільськогосподарської продукції є залучення фінансових засобів і великих обсягів капіталовкладень протягом короткого строку, що зумовлює необхідність одержання банківських кредитів або залучення інвесторів. У нинішніх умовах сільськогосподарські підприємства ще не в змозі відкрити фірмові магазини за рахунок власних засобів. Вартість магазинів СВК “Фрунзе” коливається від 200 до 300 тис. грн., а основними витратами в них є оплата праці (35 – 40%) та автопослуги (20-30%). Спочатку необхідно організувати систему виїзної торгівлі, відкриття спеціалізованих відділів у супермаркетах, універмагах обласних і районних центрів, фірмових лотків на місцевих споживчих ринках, ярмарки та виставки.

У господарствах необхідно створювати відповідні служби, діяльність яких спрямовуватиметься не тільки на пошук каналів реалізації вирощених плодів і ягід, а й орієнтуватиметься на конкретних споживачів, на формування їх попиту і на цьому підґрунті визначення обсягів виробництва плодів та ягід. Спеціалізовані маркетингові служби повинні створюватись безпосередньо в господарствах або за допомогою сторонніх організацій, залучених на договірних засадах.

Вивчення маркетинговою службою ринку дає змогу забезпечувати вигідні канали збуту плодово-ягідної продукції, пошук нових порід і сортів, які мають попит на ринку, та забезпечення рентабельності виробництва плодів та ягід.

Однак, як свідчать дослідження, не всі сільськогосподарські підприємства мають змогу створити власні маркетингові служби. До цієї групи належать лише спеціалізовані господарства або великі прибуткові підприємства з багатогалузевою структурою виробництва. Більшість господарств може отримувати ринкову інформацію про канали реалізації та поточні ціни від районних й обласних управлінь, які в свою чергу повинні мати відділ збуту та реклами, відділ вивчення ринку та стратегії підприємства, відділ закупівель.

В умовах розвитку нових форм господарювання, для підтримки конкурентоспроможності та фінансової стійкості підприємств в регіоні необхідно створити обслуговуючі кооперативи різних напрямків, в яких мають потребу підприємства (заготівельні, переробні та постачальницькі). Засновниками кооперативу будуть власники майнових паїв реформованих сільськогосподарських підприємств. Розрахунок пайових внесків кооперативу може здійснюватися з урахуванням обсягів продукції, що буде реалізована через обслуговуючий кооператив. Такий кооператив може об‘єднувати 5-10 сільськогосподарських підприємств, але бажано одного району для зниження транспортних витрат. Основна мета обслуговуючого кооперативу полягає в реалізації плодово-ягідної продукції підприємств-членів кооперативу, а також постачання їм матеріально-технічних засобів. Саме через обслуговуючі кооперативи господарства одержуватимуть інформацію про ринки збуту плодів та ягід, які виробляються в регіоні.

Важливе місце в реалізації плодово-ягідної продукції належить оптовій торгівлі. Однак в Україні формування ринку плодово-ягідної продукції почалося з роздрібної а не оптової торгівлі, тобто ще не створена досконала система ринку. Тому виявляється актуальним розгляд проблем створення й організації діяльності регіональної оптової торгівлі в Україні. Оптовою реалізацією плодово-ягідної продукції повинні займатися оптові ринки, агроторгові доми, ярмарки, обслуговуючі кооперативи.

Нині більшість оптових ринків створені без участі сільськогосподарських підприємств і функціонують на підприємницькій основі. Товарообіг приватних оптових підприємств у 2002 р. дорівнював 83,8% загального товарообігу, при цьому колективних підприємств – тільки 14,0 відсотків.

Поширеною формою оптової торгівлі є оптові ринки плодово-ягідної продукції. Оптові регіональні ринки є не тільки регулятором внутрішніх ринкових цін, а й беруть на себе функцію інформаційної служби з питань дослідження кон’юнктури ринку.

Продаж плодово-ягідної продукції на оптовому ринку доцільний у тому разі, якщо:

–       різниця між роздрібної ціною та витратами виробництва значна;

–       продукція швидко псується й потребує термінового продажу;

–       обсяги реалізації плодів та ягід невеликі;

–       існує розгалужений ринок плодів та ягід.

Оптові ринки сприяють зменшенню кількості учасників в ланцюгу каналів реалізації безпосередньо від сільськогосподарських підприємств до населення. Вони повинні скорочувати кількість посередницьких фірм, які впливають на збільшення ціни реалізації плодів та ягід. Чим менше посередників, тим, відповідно, нижча ціна реалізації для споживача (табл. 3.13)

Таблиця 3.13

Основні елементи діяльності оптового ринку

Основною проблемою створення в регіоні оптового ринку плодово-ягідної продукції є його розміщення з урахуванням економічних і географічних умов. Оптовий ринок повинен знаходиться поблизу сировинної бази, тобто безпосередньо в основному районі виробництва плодів та ягід. Постає завдання забезпечити також діяльність оптового ринку необхідними трудовими ресурсами, що зумовлює потребу створення його у великому населеному пункті.

Cтворення оптового ринку в регіоні повинно здійснюватися з урахуванням розміщення основних виробників плодово-ягідної продукції, наявності курортної зони і розміщення споживачів, які купують продукцію різної кількості та якості й за різною ціною.

Дані про виробництво плодів та ягід у 2002 р., розміщення трудових ресурсів та населення за районами, розташування плодоовочеконсервних заводів у Запорізькій області, наведені в додатку в Х.1.

 Основні виробники плодово-ягідної продукції розташовані на півдні регіону, а саме в Мелітопольському, Михайлівському та Веселівському районах, що утрудняє доставку продукції до оптового ринку, тим самим підвищує ціни реалізації. Тим більше, що основні споживачі плодово-ягідної продукції знаходяться у Запорізькому, Мелітопольському, Бердянському та Якимовському районах в літній період, що потребує постійного, безперервного постачання продукції (Додатки Х.2, Х.3)

Ці обставини свідчать про необхідність створення оптової мережі на півдні досліджуваного регіону. Основний обсяг продукції, який виробляється в області, сконцентрований у Мелітопольському районі, що дає підстави для порушення питання про створення плодово-ягідного ринку в районному центрі Мелітополь за таких умов: Мелітополь знаходиться в 110 км від обласного центра Запоріжжя, відповідно в 90 км і 60 км від курортних зон Бердянськ і Кирилівка; на території міста розташований плодоконсервний завод; Мелітопольський район є основним виробником якісної плодово-ягідної продукції; розвинута транспортна мережа дозволяє постачати продукцію в різні регіони України та ближнє зарубіжжя; через Мелітополь пролягає траса Москва-Сімферополь; наявність кваліфікованих спеціалістів, економістів, маркетологів, менеджерів та керівників.

Мета створення оптового ринку полягає у цілорічному, безперервному постачанні якісної плодово-ягідної продукції, забезпеченні гарантованого ринку збуту сільськогосподарським підприємствам у регіоні за оптимальними цінами, підвищенні ефективного розподілу продукції у великих містах, курортних центрах, екологобезпечних районах і окремих районів області та спрощення й скорочення ланцюга постачання продукції від виробника до споживача. Основні функції оптового ринку визначені у взірцевому Статуті (Додаток Ц).

Діяльність оптового ринку зумовлює наявність кваліфікованих кадрів, які забезпечують ефективну роботу в усіх регіонах області за рахунок пошуку нових сільськогосподарських підприємств, що вирощують плодово-ягідну продукцію, реалізації продукції в регіонах області та за її межами, просування продукції й рекламної діяльності, надання ринкової інформації підприємствам і населенню, організації семінарів для фермерів і сільськогосподарських товаровиробників. Організаційна структура передбачає наявність п‘яти підрозділів, які у свою чергу поділяються на відділи, та юридичну службу. Основним підрозділом є маркетинговий, якому підпорядковані відділ реалізації та аналізу ринку, інформаційний відділ, відділ електронної реалізації та відділ по зв‘язках із громадськістю. Виробничий підрозділ включає цехи первинної упаковки та зберігання, технологічний відділ і відділ якості та стандартизації. У майбутньому для безперервної роботи оптового ринку та постачання плодів та ягід протягом року пропонується увести цех переробки плодів та ягід та цех виробництва сухофруктів.

У більшості випадків сільськогосподарські підприємства реалізують плоди та ягоди невеликими обсягами, нестандартними партіями продукції та різними товарними сортами. Тому на рівні одного чи двох районів необхідно створювати агроторгові доми, які регулярно закуповуватимуть плодово-ягідну продукцію невеликими обсягами, підсортовують її та комплектують до оптимальної партії.

Як свідчать результати дослідження, нині поширюється реалізація плодово-ягідної продукції через місцеві ярмарки в період збору урожаю. Сільськогосподарські підприємства постачають на ярмарки плоди та ягоди у великому обсязі, широкому асортименті й відповідної якості та у визначений строк. Це дає можливість підприємствам одержати додатковий прибуток, рекламувати нові сорти продукції, утвердитися на ринку й одночасно вивчити конкурентів і ринок збуту плодово-ягідної продукції.

Ярмаркову діяльність та участь у виставках в ринкових умовах необхідно розглядати як один з ефективних засобів здійснення політики розподілу, що дозволяє сільськогосподарським підприємствам здійснювати одночасно і ціноутворюючу, і збутову, і товарну політику. Це дає змогу ознайомитися з виробничою діяльністю господарства та його продукцією, а також налагодити особистий контакт із споживачами. На відміну від реалізації продукції за контрактом, який укладається з підприємствами, на ярмарку споживач має можливість переконатися в якості продукції. За даними анкетування, 70-80% населення області приймає рішення про купівлю плодів чи ягід безпосередньо на місті продажу. Цим ярмарок значно відрізняється від інших каналів збуту плодово-ягідної продукції, які не вимагають приймати рішення у даний момент.

У сукупності, вищевикладені чинники свідчать про важливість ярмаркової діяльності серед інших видів просування плодово-ягідної продукції, а внаслідок цього організації та створення ярмаркової діяльності в області. Основні функції ярмаркової діяльності наведені на рис 3.4

Щороку, у дослідженому регіоні організовуються осінні міські та районні ярмарки плодово-ягідної продукції, на яких реалізується в основному яблука, сливи і груші. Основними містами ярмаркової торгівлі є Бердянськ, Мелітополь, Запоріжжя. У Мелітополі на місцевому сільськогосподарському ярмарку в вересні місяці реалізується 7-10 т плодів.

Влітку 2003 року в Бердянську відбулася перша багатогалузева виставка “Азовская ярмарка - 2003”, одним із завдань якої було відродження традицій проведення ярмарок. Особливість ярмарки полягала не тільки в тому, що вона була міжрегіональною, а насамперед у тому, що понад 70% її учасників – суб’єкти малого підприємства [6]. Однак, підприємств, які представляли плодово-ягідну продукцію і продукти її переробки, було лише 10-15%, попитом користувалась переважно продукція олійно-жирових підприємств.

Сільськогосподарські підприємства, які вирощують плодово-ягідну продукцію, часто відмовляються від участі в ярмарку з огляду на майбутні витрати, не враховуючи при прийнятті рішення фактор мультиплікаційності ярмарку. В середньому кожне підприємство пропонує й реалізує на ярмарку лише 2-3 т плодів, що становить не більш 5% загального обсягу реалізації продукції. Керівники багатьох підприємств визнають цей канал реалізації як малоефективним, не враховуючи його переваг. Визначення основних цілей ярмарку для сільськогосподарських підприємств здійснює основний вплив на її організацію, а отже на досягнення ефективного результату.

У 2003 р. ТОВ “Маяк” Мелітопольського району реалізувало на місцевому ярмарку в Мелітополі 2 т плодів (1 т яблук, 0,5 т сливи, 0,5 т груші) та 1 т яблук на спеціалізованому сільськогосподарському ярмарку в с. Костянтинівка. На переконання керівника цього господарства, реалізація сільськогосподарської продукції на ярмарку дає можливість не тільки ознайомити населення із сортами плодів, які вирощуються і господарстві, а й продемонструвати високу якість плодів, залучити нових споживачів. Ярмаркова торгівля не є провідним каналом просування чи реалізації продукції. У більшості випадків мета ярмарку рекламувати продукцію та її виробників.

Участь в ярмарковій торгівлі потребує визначення ціни споживчої вартості товару, що безпосередньо впливає на ефективність реалізації плодів і ягід за цим каналом реалізації. Тому, значну роль на ярмарку грає оцінка плодів та ягід, яка сприяє поліпшенню вирощування і товарної обробки плодів, а внаслідок чого підвищення якості продукції. Через те, що якісні властивості плодів не можуть бути встановлені за допомогою визначених показників, оцінка плодів на ярмарку здійснюється за допомогою суб‘єктивних факторів.

Оскільки не всі властивості однаково важливі і серед них існують такі, які в більшому чи в меншому розмірі впливають на кінцеву оцінку плодів на ярмарку, тому при їх оцінки необхідно розрахувати різноманітну кількість балів, які визначають цінність товарних плодів. Нами пропонована система оцінки плодів на ринку в залежності від величини значення кожного з властивостей якості плодів. На основі анкетного дослідження, були визначені основні якісні властивості, які пред‘являються до оцінки плодів. Приклад використання бальної системи наведений у таблиці 3.14.

Таблиця 3.14

Оцінка плодів на ярмарку за бальною системою

Величина кожного з факторів залежить від виду плодів. Наприклад, колір груш не настільки важливий як у яблук. Плоди черешні повинні бути крупними, твердими і без пошкоджень хворобами і шкідниками. Плоди сливи повинні бути зрілими, чистими і без пошкоджень.

Незважаючи на те, що через біржі, аукціони та ярмарки пропонується реалізовувати лише 2-3% продукції, такий канал реалізації визначається як вид рекламної діяльності підприємства, чим збільшує обсяги реалізації плодів. Встановлено, що прибуток від реалізації яблук на ярмарку досягає 34 грн/ц, при собівартості реалізації 116 грн/ц, що дозволить одержати додатковий прибуток у 2010 р. по Запорізькій області в обсязі 1,8 млн.грн.

Участь в ярмарку сільськогосподарських підприємств має сенс, якщо:

-          сільськогосподарські підприємства не обмежують сферу збуту плодів і ягід лише одним районом;

-          збут орієнтований на достатньо широкий спектр споживачів;

-          плоди і ягоди в господарстві високої якості.

Реалізуючи продукцію на ринку необхідний прямий зв'язок між виробниками і споживачами, який би дозволяв знижувати витрати й нарощувати обсяги реалізації продукції, при цьому зберігаючи відповідну якість. Це стає можливим за допомогою застосування електронних технологій та послуг. Реалізація плодово-ягідної продукції через електронну систему Internet, на нашу думку, є новою сполучною ланкою між виробником і споживачем. Такий канал збуту плодів і ягід тільки починає розвиватися і в майбутньому посяде важливе місце в структурі реалізації продукції.

Зміни на ринку плодово-ягідної продукції негативно позначилися в основному на дрібних сільськогосподарських підприємствах і маловідомих переробних підприємствах. З огляду на це, електронний магазин розширює можливості додаткової реалізації для них товарів і послуг.

Електронні магазини позбавлені бар'єрів географічного й економічного розміщення. Вони можуть обслуговувати як певний регіон, так і економічну зону, а також країни ближнього зарубіжжя. І навпаки, плодово-ягідна продукція може надходити з різних районів у визначені промислові або курортні райони, такі як Запорожжя, Бердянськ, Якимівка.

З цією метою розроблена структура електронних послуг за допомогою моделі, що складається зі складу послуг – мережні та позамережні, і цілей сегментів ринку – спеціалізовані та традиційні. У таблиці 3.16. відображені чотири основні види електронних систем плодово-ягідної продукції: інформаційна сторінка підприємства, сторінка рекламного агентства, традиційний електронний магазин, спеціалізований електронний магазин.

Таблиця 3.15

Структура електронних послуг реалізації плодово-ягідної продукції.

На інформаційній сторінці сільськогосподарських і переробних підприємств в основному рекламується кілька видів продукції при незначній кількості послуг. Такі підприємства працюють переважно на низькому мережному рівні, оскільки продаж плодово-ягідної продукції через Internet є для них дорогим і малоефективним. Споживач одержує всю необхідну інформацію про продукт, місце й ціну реалізації. Такий вид продажу через електронну мережу ефективний для сільськогосподарських підприємств, що спеціалізуються на виробництві визначеного виду плодово-ягідної продукції, але не у великих обсягах.

Основна відмінність мережних магазинів та інформаційних сторінок полягає в організації реалізації й купівлі плодово-ягідної продукції в мережі. Із зростанням попиту на послуги електронних магазинів споживання товарів і послуг в реалізації поза електронною мережею починає ускладнюватися. Оптові й роздрібні підприємства потребують використання внутрішньомережної системи реалізації, що допоможе знайти продукцію серед великого розмаїття товарів, відкинути непотрібні послуги, зробити термінове замовлення і за рахунок цього скоротити час покупки. Мережні магазини можуть бути зв'язані зі споживачем за допомогою рекламних електронних магазинів.

Електронні магазини, що спеціалізуються на реалізації плодово-ягідної продукції, відносяться до спеціалізованих електронних магазинів. Основна їх відмінність від спеціалізованих рекламних сторінок полягає в тому, що реалізація плодово-ягідної продукції здійснюється переважно мережним способом. Численні бази даних побудовані для збору інформації про споживача і статистичного аналізу, який необхідний в маркетингових дослідженнях для вивчення відносин зі споживачами.

Визначаючи ефективність реалізації плодово-ягідної продукції по електронній мережі, необхідно насамперед враховувати витрати, пов'язані з реалізацією й діяльністю електронного магазина. Основними витратами є купівля електронної техніки і програмного забезпечення, що будуть підтримувати електронну торгівлю на необхідному рівні. Величина витрат коливається залежно від призначення електронного магазина як рекламної сторінки або електронної торгівлі в мережі. Останнє вимагає застосування удосконалених технологій і комп'ютерного забезпечення для створення віртуального купівельного кошика, збереження кредитної інформації, одночасного підрахунку податків і підсумовування ціни, повідомлення про покупку по електронній пошті як покупця, так і сільськогосподарське підприємство, що реалізує цю продукцію (таблиця 3.16)

Таблиця 3.16

Нормативні витрати на створення електронної торгівлі, грн.

Основними витратами в електронному магазині, який реалізує продукцію безпосередньо в мережі, є вартість комп‘ютерної техніки та створення рекламної сторінки. Вони відповідно становлять 74,1 та 16,7% від загальної кількості витрат на створення електронного магазина. У такому разі загальна сума річних витрат на створення рекламної сторінки й електронного магазина відповідно дорівнювати 2420 і 2700 грн. Окупність магазина буде залежатиме від обсягу реалізованих плодів і ягід сільськогосподарськими підприємствами через даний електронний магазин.

При реалізації продукції в обсязі від 100 до 500 ц і середній ціні реалізації 60 грн/ц окупність електронного магазина коливатиметься від 120 до 150 %, при цьому термін окупності дорівнюватиме 2-3 роки.

У 2010 р. за допомогою електронної мережі Internet у Запорізькій області передбачається реалізувати 25% плодів та ягід, або 170 тис. тонн і довести до 250 тис. тонн у 2015 році, що дозволить одержати прибуток у 2010 р. – 65 млн.грн, у 2015 р. – 97,5 млн.грн.

Застосування реалізації плодово-ягідної продукції через електронну мережу зумовлює збільшення, крім постійних економічних показників, таких як товарне виробництво, рентабельність і товарність продукції, спеціалізація виробництва, а також показників, які необхідно враховувати в ринкових умовах, і які пов'язані з обсягами, цінами й каналами реалізації.

Таким чином, пропонована схема каналів реалізації плодів і ягід дозволяє сільськогосподарським підприємствам вибрати оптимальну структуру каналів реалізації плодів і ягід в господарстві, яка буде забезпечувати стабільну реалізацію та конкурентоспроможність плодово-ягідної продукції на регіональному ринку.

Похожие работы

Інтегральна ефективність діяльності

Скачать

71260

17

2

... підвищення ефективності діяльності підприємства. Кожен керівник, підприємець чи менеджер підприємства мусить знати, що абсолютно досконалого стилю управління для усіх випадків не існує. Загальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як і по відношенню до кого застосовується відповідний стиль управління. Відомо, що стиль управління, в якому поєднані професійна компетентн ...

Стандартизація, уніфікація та сертифікація продукції та їх економічна ефективність

Скачать

102999

2

1

... того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям відповідають встановленим законодавством вимогам. [6] Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації – підприємствами, ...

Облік собівартості продукції рослинництва

Скачать

64075

6

0

... коли виготовляється складна продукція, яка довго коштує з тривалим циклом виробництва. Основною вимовою позамовного методу є точний облік витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат по інших замовленнях. 4.2 Загальні принципи обчислення собівартості продукції рослинництва Калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми ...

Технологія виробництва вина

Скачать

80730

9

4

... Для іммобілізації дріжджів у виробництві ігристих вин перспективне впровадження альгінату натрію харчового, каррагинана і филлофорина харчового. Для стабілізації перлових вин застосовують аллилгорчичное масло. 2.4 Проблеми у технології виробництва вина, заходи їх попередженню. Фальсифікація вина Серед помутнінь превалюють кристалічні, далі слідують колоїдні, включаючи оборотну і необоротну ...