Охорона праці

6. Охорона праці

Охорона праці – це система законодавчих актів та відповідних їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, які забезпечують безпеку та зберігання здоров’я працівників у процесі праці.

Завданням охорони праці є зведення до мінімуму імовірності нещасного випадку або професіонального захворювання, а також забезпечення комфортних умов при максимальній продуктивності праці.

14 жовтня 1992 року було прийнято Закон України «Про охорону праці». Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

До завдань охорони праці належать:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

- здійснення професійної підготовки і підвищення професійної підготовки і кваліфікації працівників з питань охорони праці, ведення пропаганди безпечних методів праці;

- забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

- здійснення професійного добору працівників для певних видів робіт;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування;

- удосконалення нормативної бази з питань охорони праці

Задачі і значення охорони праці нерозривно пов'язані з поняттям значення праці в житті людини. Праця - це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ для забезпечення своїх потреб. Але праця - не лише процес взаємовідносин між людиною з природою, це і суспільний процес, в якому люди вступають між собою в виробничі відносини. В будь-якому виробничому процесі беруть участь засоби праці і предмети праці, між якими існує прямий і зворотній зв'язок.

Засоби праці в результаті управління ними впливають на предмет праці, який якісно змінюється або ж змінює своє положення в просторі. Однак в процесі виробництва Засоби праці одночасно впливають і на людину. Так при розробці ґрунту екскаватором машиніст може бути уражений електрострумом (якщо екскаватор має електропривід) або виникає пожежа і машиніст отримує опіки, при розробці слабких ґрунтів екскаватор може перекинутись, а машиніста при цьому буде травмовано.

У зв'язку з тим, що деякі галузі народного господарства мають специфічні умови праці, виникає потреба розробляти галузеві правила і норми охорони праці. Вони розповсюджуються лише на окрему галузь виробництва в масштабах своєї країни і утримують гарантії безпеки і гігієни праці, специфічні для даної галузі.

При виконанні землевпорядних робіт основну увагу по техніці безпеки слід приділити правильному обробітку ґрунту, тому що ґрунти за своїм механічним складом і походженням бувають різні: супіски, суглинки, чорноземи, чорноземи опідзолені і відповідно кожен грунт має свої специфічні особливості.

Оранку полів слід проводити впоперек схилів,* для того щоб не піддавати грунт водній ерозії і змиву родючого шару ґрунту. При оранці на схилах слід враховувати стійкість трактора, а при збиранні врожаю на схилах - стійкість комбайнів, сінокосарок та іншої сільськогосподарської техніки.

Безпосередньо по впорядкуванню території колгоспу можна сказати, що поля слід розміщувати вздовж горизонталей з пропорцією сторін 1:2 для кращого обробітку ґрунту що в свою чергу забезпечить раціональне використання землі, а це дасть змогу уникнути при землевпорядних роботах нещасних випадків і аварій.

Охорона праці в геодезичному виробництві

Підтримання безпечних умов праці на камеральних роботах, як показує практика, складається з систематичної перевірки стану безпеки праці на всіх робочих місцях перед початком робіт, усуненню виробничих небезпек і шкідливості, постійному контролі з сторони бригадира, начальника цеха, дільниці і інженера по техніці безпеки за станом машин, обладнання, захисних пристроїв, наявністю і станом індивідуальних засобів захисту, застосуванням безпечних методів виконання різних робочих операції.

Виконання вимог по охороні праці є також обов'язком кожного працівника виробництва. Крім адміністративно-технічного персоналу підприємства, контроль за виконанням правил та норм по охороні праці виконується громадськими інспекторами по охороні праці і комісіями охорони праці профспілкових комітетів.

- основні правові вимоги по раціональній і безпечній організації робочих місць, розміщенню обладнання, машин і станків, їх постачанні конструктивними пристроями, які забезпечують безпечне виконання робіт, зводяться до слідуючих основних правил:

- станки і машини повинні розміщуватись між собою на достатній відстані, щоб забезпечити зручність в роботі; між ними передбачені проходи, проїзди, розміри яких регламентуються нормами для конкретного виду в процесі виробництва;

- станки і машини, в цілях їх безпечного і зручного ремонту, не повинні розміщуватися біля колон, вікон і стін, при цьому найменша відстань між колоною, стіною і найбільш виступаючою частиною станка або машини повинно бути не менше 0.5 м;

- біля станків, машин наперед передбачаються та спеціально обладнуються місця для розміщення приладів, складання матеріалів, готових виробів та відходів;

- робочі місця повинні бути забезпечені візками для перевезення тяжких вантажів;

- на станках і механізмах повинні бути встановлені та добре закріплені необхідні захисні огорожі, виконані вимоги електро- і пожежної безпеки.

З метою покращення охорони праці на підприємствах як основи забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності працівників передбачено діючі програми занять по підвищенню кваліфікації робітників, інженерно-технічних робітників і службовців які включають:

- вивчення правил і норм техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці, а також проведення практичних занять з демонстрацією на місцях безпечних методів праці;

- проведення інструктажів і навчання по питанням техніки безпеки, безпечним методам праці і іншим вимогам охорони праці зі всіма поступаючими на робочі місця;

- вимоги не допускають переводу робітників на інші роботи без проведення з ними відповідного інструктажу.

Важливе значення мають вимоги відповідності виробничих приміщень по розміру і освітленості, концентрації в них шкідливих і небезпечних речовин санітарним нормам. Ці ж вимоги відносяться і до температурного режиму повітря, вмісту в ньому відносної вологості. Рівень шуму і вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати максимально допустимі норми.

З метою подальшого створення в геодезичному камеральному виробництві сприятливих умов для високопродуктивної і творчої роботи, збереження здоров'я і працездатності робітників на підприємствах рекомендується:

- розробити і запровадити комплексну систему управління охороною праці;

- змінити програми навчання робітників, службовців та інженерно-технічного персоналу з врахуванням вимог стандартів безпеки праці;

- забезпечити робітників якісним спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

- постійно вести роботу по створенню і впровадженню нової техніки і технології, які відповідають вимогам ергономіки, гігієни та фізіології праці;

безпеки праці;

- прийняти міри по покращенню вивчення пропаганди і поширення

передового досвіду по охороні праці.

Для створення найбільш сприятливих умов праці при роботах по планово-висотному згущенню, малюванню і створенню топопланів необхідно враховувати психофізіологічні особливості робітників, їх професійну підготовку (кваліфікацію), а також загальну культуру виробництва. Всі ці фактори тісно пов'язані між собою, і при їх уважному вивченні повинні розроблятися міри, які покращують трудовий процес. Важливу роль тут відіграє планування робочих місць. Практика показує, що планування робочих місць при даних процесах повинна передбачати раціональне використання виробничих площ, задовольняти потреби зручності в обслуговуванні приладів і суворого дотримання правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

Робочі місця необхідно обладнати з врахуванням антропометричних даних людського тіла. Рухи робітника необхідно сконцентрувати так, щоб м'язи його тіла були навантажені рівномірно і зайві невиробничі рухи виключені. Особливе значення має раціональне розміщення на приладах пультового управління (перемикачів, вимикачів), які по своєму розміщенню повинні забезпечити мінімальні затрати м'язової і нервової енергії робітників, відповідати естетичним потребам. Крім того, при виконанні вказаних робіт потрібно враховувати виробниче середовище, яка являється предметним оточенням робітників. Вона повинна об'єднувати в собі раціональне архітектурно-планувальне рішення всередині робочого приміщення, оптимальні санітарно-гігієнічні умови (освітлення, мікроклімат і т. д.), а також науково обґрунтоване створення високохудожніх інтер'єрів. Загальні площі виробничих приміщень повинні в першу чергу, відповідати кількості працюючих в них і раціональному розміщенню технічних засобів (приладів, станків, машин). Діючими санітарними нормами встановлено, що для забезпечення працюючим нормальних умов праці об'єм виробничого приміщення на одного працюючого повинен бути не менше 15м при умові нормальної висоти стелі, а площа приміщення, відгородженого стінами або глухими перегородками, не менше 4,5 м² без врахування площі, яка зайнята технічними засобами, проходами, проїздами і т. д. В нашому дипломному проекті досить часто ми використовуємо ЕОМ і тому в цьому розділі ми багато уваги приділимо вимогам безпеки щодо розміщення і обслуговування ЕОМ. Навколишнє середовище в робочих приміщеннях обчислювальних центрів (стан температурного режиму повітря, його вологість, наявність великої кількості заземлених металевих конструкцій, а також стан підлоги) ставлять підвищені вимоги до знання робітниками (операторами і ін.) правил електробезпеки. Обслуговування операторами різних типів ЕОМ, а також проведення ремонтних, налагоджувальних робіт і їх послідуюче випробовування вимагають суворого і своєчасного виконання організаційно-технічних заходів, що забезпечують постійний захист працюючих від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму і статичної електрики. Згідно правил техніки безпеки при експлуатації ЕОМ до роботи на ЕОМ допускаються робітники, які мають спеціальну практичну і теоретичну підготовку. Ці робітники повинні:

• добре знати експлуатацію обладнання, схеми і особливості обслуговуючих установок;

• мати чітку уяву про можливі небезпеки;

• вміти надавати першу невідкладну допомогу потерпілому.

Виробнича площа для розміщення ЕОМ повинна суворо відповідати санітарно-гігієнічним і технічним вимогам, а її розмір відповідає паспортним даним заводу-виробника. Важливу роль в забезпеченні безпеки при роботі на ЕОМ відіграє раціональна зручність в розміщенні дисплея, клавіатури, миші, а також робочої зони, якої досягають руки оператора. При виникненні в процесі роботи різних збоїв, які не можна усунути звичними методами, передбаченими вимогами, положеннями і т.д. для оператора, рекомендується запрошувати змінного або чергового інженера. Включення або виключення загального електроживлення ЕОМ та іншого електрообладнання повинно виконуватись тільки обслуговуючим персоналом обчислювального центру. Під час роботи черговий інженер разом з обслуговуючим персоналом обчислювального центру повинен уважно слідкувати за освітленістю, температурою, повітряним середовищем і вологістю в машинному залі, забезпечуючи тим самим нормальну роботу ЕОМ.

Роботи пов’язані з проведенням грошової оцінки земель виконується як в польових так і в камеральних умовах.

Польові роботи це перш за все збір вихідної інформації, обстеження населеного пункту, встановлення меж населеного пункту, розташування інженерно - транспортної інфраструктури, виявлення факторів та об’єктів, які негативно впливають на життєдіяльність і розвиток населеного пункту та інші. При роботах на коліях та автошляхах необхідно добре знати сигналізацію, переміщення вздовж колій слід здійснювати по узбіччю, шляху не ближче 2 метрів від крайньої рейси. Всі члени бригади повинні працювати в жовтогарячих жилетках. Небезпечно працювати на коліях залізничних доріг в грозу, завірюху і туман. Не можна залишати на коліях та шляхах без нагляду геодезичні прилади і інше обладнання.

При виконані камеральних робіт в приміщені мікрокліматичні показники (температура повітря, швидкість його руху, вологість барометричний тиск) повинні мати оптимальні показники або незначні відхилення від оптимальних, тому що порушення цих умов можуть бути причиною фізіологічних порушень в організмі людини і призвести до різкого скорочення працездатності і профзахворювань.

Для відвертання перенапруги зору, елементи обладнання містяться на однаковій відстані від очей з урахуванням гостроти зору, відстань між оком і предметом повинна бути, при виконані робіт, що вимагають високу точність 12-25 см, при виконані робіт що не вимагають високу точність 36-40 см. При поганому освітленні на очі влучає дуже мала кількість освітлення і тому виникає необхідність наблизити предмет до очей, а це призводить до напруги зору. Велика кількість світла також несприятливо діє на очі, тобто осліплює їх і тому виникає головний біль. На робочому місці світло повинно падати ліворуч або прямо, при дуже високоточних роботах необхідно давати очам відпочинок, закривши їх на 2-3 хвилини.

Виробниче приміщення повинно бути добре освітленим і провітрюватися. Розмір виробничого приміщення вибирають з урахуванням на кожного робітника 0.5 м його обсягу і 4.5 м² площі підлоги. Висота приміщення повинна бути не менш 3 м. На підприємстві повинні бути також обладнані кімнати для відпочинку працюючих. Для виконання робіт по кресленню повинні бути виготовлені спеціальні столи. Фарби і чорнила повинні зберігатися в холодильнику. При склеюванні планово-картографічних матеріалів рекомендується використовувати клей без запаху, відвертати попадання клею на руки або в очі. Працювати з калькою необхідно обережно, щоб не порізати руку об край відрізаного формату кальки. При роботі на спеціальних столах для креслення всі гострі предмети (вимірювачі, циркулі) повинні бути зафіксовані і закріплені.

Робота за комп’ютером включає самі різні задачі, що поєднуються такими загальними факторами, як те, що робота виконується в сидячому положенні і вимагає уважного, безупинного й іноді тривалого спостереження. Виділяються 7 умов для того, щоб діяльність на робочому місці, оснащеному дисплеєм, здійснювалася без скарг і без утоми.

1. Правильна установка робочого столу.

2. Правильна установка робочого стільця.

3. Правильна установка приладів.

4. Правильне виконання робіт.

5. Правильне освітлення.

6. Правильне застосування допоміжних засобів.

7. Правильний метод роботи.

У створенні сприятливих умов для підвищення продуктивності і зменшення напруги значну роль відіграють фактори, що характеризують стан навколишнього середовища: мікроклімат приміщення, рівень шуму і освітлення.

Величина відносної вологості, що рекомендується - 65-70%.

Робоче місце повинне добре вентилюватися. В даний час з погляду шумового навантаження досягнуть значний прогрес. Рівень шуму в залі (приблизно 40 дБ) не перевищує рівень шуму в КБ, незалежно від кількості використовуваної апаратури. По останніх дослідженнях - робота за комп’ютером не представляє небезпеки з погляду рентгенівського випромінювання.

Заходи та методи щодо поліпшення умов та охорони праці мають крім соціального й економічний результат, який виявляється у збільшені професійної активності, зростанні продуктивності праці, скорочення втрат пов’язаних з травматизмом та іншими хворобами, скорочення втрат на пільги та компенсації.

Поліпшення умов праці призводить до збільшення професійної активності, збереженню здоров’я, продовженню життя, а незадовільні умови праці призводять до зменшення віку трудової діяльності та зміни робочих місць. За допомогою раціонального комплексу заходів по поліпшенню умов праці можливо забезпечити ріст продуктивності праці на 10 – 15%.

На підвищення працездатності суттєво впливають раціонально обґрунтовані режими праці та відпочинку. Якщо недотримуватись цього режиму це призведе до втрати 60 –80% робочих днів із-за захворювання.

Поліпшення умов праці та впровадження заходів безпеки праці призводить до зниження травматизму та професійних захворювань, зменшення числа загальних захворювань та їх тривалість, що призведе до збільшення прибутку та скорочення витрат по соціальному страхуванню. Для досягнення цих умов на підприємстві необхідно проводити заходи для підвищення рівня охорони праці:

- організацію виробничого процесу підприємств проводити згідно нормативно-правових актів з охорони праці України;

- своєчасно доводити до відома працюючих зміни в нормативно-правових актах з охорони праці України;

- своєчасно доводити до відома працюючих відомості про стан умов праці;

- проведення навчання з охорони праці;

- своєчасне проведення інструктажів та медичних оглядів на виробництвах;

- забезпечення в необхідній кількості працюючих засобами індивідуального захисту, створення сприятливих умов для праці працюючих;

- забезпечення в необхідній кількості виробничі процеси засобами пожежегасіння;

- застосування на виробництвах нових досягнень науки та техніки, та інше.

Отже, головною метою заходів по поліпшенню умов праці та забезпеченню її безпеки є досягнення соціального ефекту, який включає укріплення здоров’я працівників, службовців, підвищення їх працездатності, інтересу до роботи та інше. В той же час здійснення заходів з охорони праці на підприємствах, організаціях, установах призводить до певного економічного ефекту.

Висновки

У результаті складання дипломного проекту на тему: « Проект грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області » здійснено земельно-оціночні заходи з використанням методики грошової оцінки земель населених пунктів, розробленої Харківським Інститутом землеустрою.

Під час складання дипломного проекту користуючись методичною та нормативно-правовою базою, розглянуто основні фактори, які впливають на оцінну вартість земельних ділянок, значну увагу приділено врахуванню правового стану, в якому перебувають землі на дату оцінки, розглянуто організаційні, практичні аспекти здійснення нормативної оцінки грошової оцінки земель.

Під час дипломного проектування було досконало вивчено основні природні, правові, екологічні, соціально-економічні умови, що склалися на території Вільхуватської сільської ради, або мають той чи інший вплив на його розвиток та функціонування, з метою врахування усіх вказаних особливостей при визначенні науково - обґрунтованої і практично вірної грошової оцінки земель. Проведено економіко-планувальне зонування та вирахувано середню вартість (забудованих земель) для економіко-планувальних зон селищ, визначена грошова оцінка земельних ділянок різного функціонального використання з врахуванням їх місцерозташування, встановлені регіональні, зональні та локальні фактори місцерозташування земельних ділянок.

Під час визначення грошової оцінки земель Вільхуватської сільської ради виділені оціночні території і території, що не оцінюються. Встановлено розмір грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в розрізі агровиробничих груп ґрунтів і загальну грошову оцінку земель населеного пункту (в залежності від функціонального використання). Передбачено методику визначення вартості земельної ділянки, ставки земельного податку, орендної плати тощо.

Результати грошової оцінки території Вільхуватської сільської ради, використовуються органами місцевого самоврядування для наповнення місцевого та державного бюджетів шляхом стягнення податків, надходженнями від приватизації.

В результаті проведення розрахунків, виявлено якісний вплив інженерного облаштування на грошову вартість забудованих земель в залежності від функціонального використання земель по економіко-планувальних зонах, що суттєво впливає на загальну вартість земель населених пунктів, та розмір земельного податку за використання земель.

В результаті розробки дипломного проекту здобуто необхідний досвід земельнооціночної діяльності передбаченої законодавством в межах України. Детально охоплено законодавчу та нормативно-правову базу в даній галузі. Здійснено вивчення нових науково-методичних рекомендацій та спеціальної наукової літератури з питань устрою та облаштування території населених пунктів. Поглиблено знання із наступних наук та наукових дисциплін: економіка, право, земельний кадастр, планування сільських населених місць, прогнозування використання земельних ресурсів.

В першому розділі пояснювальної записки, приведений теоретичний огляд та обґрунтування теми дипломного проекту у правовому та методичному відношенні. Вказано, що грошова оцінка земель є економічним механізмом земельних відносин, приватизації земельних ділянок, земельно-іпотечного кредитування та становлення ринку землі. Висвітлені питання, що стосуються загальних понять про населені пункти, грошову оцінку земель населеного пункту, вказані основні нормативно-методичні документи, що використовуються при розрахунку грошової оцінки земель населених пунктів.

В другому розділі дана природно – економічна характеристика Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Загальна площа земель населених пунктів складає 1270.4 га, загальна кількість населення 2418 чоловік. Виходячи із отриманої природно – економічної характеристики, стає можливою подальша розробка проектних рішень із організації використання і грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради.

Третій розділ присвячений детальному розгляду нормативної та експертної грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради, а саме забудованих земель, земель сільськогосподарського призначення, земель несільськогосподарського призначення, окремої земельної ділянки земельної ділянки під забудовою, що перебуває у власності.

Грошова оцінка земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради здійсненна відповідно до чинного законодавства України з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі – продажу земельної ділянки. Здійсненні оренди, ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку.

На першому етапі визначена базова вартість одного квадратного метра земель населеного пункту; на другому – вартість по економіко – планувальним зонах; на останньому етапі грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням локальних факторів у межах економіко – планувальних зон.

Грошова оцінка земель сільськогосподарських угідь у межах населених пунктів розрахована за рентним доходом, який створюється при виробництві зернових культур на різних грантах і визначається за даними економічної оцінки земель проведеної в 1988 році, та матеріалів бонітування ґрунтів 1993 року.

Грошова оцінка земель населених пунктів визначена окремо для забудованих територій, земель рекреаційного використання та інших відкритих незабудованих земель та сільськогосподарських угідь.

Для визначення базової вартості одного квадратного метра земель населених пунктів зібрані статистичні та нормативні данні про освоєння та облаштування території сіл. Ці данні включають наявність головних споруд і магістральних мереж електропостачання « включаючи зовнішнє освітлення», телекомунікації, водопостачання, вартість твердого покриття вуличної мережі станом на 1 січня 2006 року.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 11. 09.2002 року №1531 „Методика експертної оцінки земельних ділянок”.

 В четвертому розділі розглянуті питання, що стосуються оподаткування, орендної плати та ринкових цілей використання грошової оцінки земель.

В п’ятому розділі проведено порівняну грошову (нормативну та експертну) оцінку земель комерційного використання в різних населених пунктах.

Шостий розділ присвячений розгляду питань техніки безпеки та охорони праці при виконанні обстежувальних і проектних робіт.

Отже, грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, куплі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні тощо. Та в основному грошова оцінка використовується для оподаткування та орендної плати.

Розроблені проектні рішення мають практичне значення і цілком можуть використовуватися на виробництві.

В даному дипломному проекті здійснено грошову оцінку населених пунктів Вільхуватської сільської ради, а саме проведено економіко-планувальне зонування та вирахувано середню вартість (забудованих земель) для економіко-планувальних зон селища, визначена грошова оцінка земельних ділянок різного функціонального використання з врахуванням їх місцерозташування, встановлені регіональні, зональні та локальні фактори місцерозташування земельних ділянок.

Під час складання дипломного проекту користуючись методичною та нормативно-правовою базою, проаналізовано вплив рентоутворюючих факторів на вартість забудованих земель в залежності від функціонального використання земель по економіко-планувальних зонах населених пунктів Вільхуватської сільської ради.

Список використаної літератури

1.   Конституція України. - К.: Україна, 1996.- 54с.

2.   Земельний кодекс України. –К.: Урожай, 2002,-112с.

3.   Кодекс України про адміністративні правопорушення.// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. – 126-128с.

4.   Цивільний кодекс Української РСР.//. Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи.- К.: Урожай, 1998. –116-120с.

5.   Закон України "Про форми власності на землю".// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. – 144с.

6.   Закон України "Про господарські товариства". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -160-172с.

7.   Закон України "Про підприємства в Україні". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -185-196с.

8.   Закон України "Про плату за землю". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998.- 197-213с.

9.   Закон України “ Про основи містобудування ”.// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998.- 220- 222с.

10.      Закон України “ Про планування і забудову територій ”.//Голос України. - 2000.-№35.-5-26с.

11.      Закон України “ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ”.//Голос України. - 2001.№65.-7-10с.

12.      Постанова Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998.- 252-255с.

13.      Постанова Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998.- 255-257с.

14.      Постанова Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -273-282с.

15.      Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва". // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -263-265с.

16.      Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки". //Урядовий кур'єр. - 1999, №193. -16-18с.

17.      Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення”. // Законодавча та нормативно-методична база земельно-оціночної діяльності. - К.: Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту, 2000. -18-19с.

18.      Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок ведення державного земельного кадастру”. // Законодавча та нормативно-методична база земельно-оціночної діяльності. - К.: Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту, 2000. -25-27с.

19.      Постанова Кабінету Міністрів України “Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” // Законодавча та нормативно-методична база земельно-оціночної діяльності. - К.: Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту, 2000. -28-31с.

20.      Постанова Кабінету Міністрів України “Про експертну грошову оцінку земельних ділянок”. //Голос України. -2002. -№165.-12-17с.

21.      Вказівки по складанню проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад народних депутатів. // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -603-609с.

22.      Технічні вказівки по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів. // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -610-624с.

23.      Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні. Міжнародна Фінансова Корпорація спільно з Британським Фондом Ноу-Хау. Київ, Століття, 1998. - 1,2 частини.

24.      Наказ Держкомзему України “Про внесення змін до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (із змінами та доповненнями, унесеними спільним наказом від 15.04.1997 № 46/131/63/34). // Законодавча та нормативно-методична база земельно-оціночної діяльності. - К.: Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту, 2000. -28-31с.

25.      Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти та нормативні документи. К.:Урожай, 1998.-576-578с.

26.      Порядок користування землями водного фонду.// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти та нормативні документи. К.:Урожай, 1998.-578-580с.

27.      Положення про містобудівний кадастр населених пунктів.// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти та нормативні документи. К.: Урожай, 1998.-366-367с.

28.      Порядок складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту.// Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти та нормативні документи. К.:Урожай, 1998.-635-637с.

29.      Володін М.О. Основи земельного кадастру.-К.:2000.-246-248 с.

30.      Вервейко А.П., Глазунова В.М. Земельний кадастр населених пунктів. Методичні вказівки до складання курсової роботи - ХДАУ. - 2000. - 34с.

31.      Гаркуша И.Ф., Яцюк М.М. Почвоведение с основами геологии. - М.:Колос. - 1975.-368с.

32.      Геоінформаційні системи і муніципальне управління.//Збірник наукових праць до міжнародної науково-практичної конференціїї. - Миколаїв: МФ НаУКМА. - 2000. - 35-48с.

33.      Горлачук В.В., В’юн В.Г., Сохнич А.Я. Управління земельними ресурсами. - Миколаїв: МФ НаУКМА. - 2002. - 316 с.

34.      Гнаткович Д.І. Земельний кадастр населених пунтів. - Львів:1999.

35.      Даниленко А.С. Земельна реформа – поступ у третє тисячоліття.// Землевпорядний вісник. - 2000. - №1. - 3-9с.

36.      Даниленко О.А. Аналіз системи оподаткування земель в Україні.// Землевпорядний вісник.-2002. -№1.-51-54с.

37.      Кручок С.І. Методи грошової оцінки земельних ділянок. // Землевпоряд- ний вісник. - 2001. - №3. - 38-44с.

38.      Лихогруд М.Г. Структура й особливості формування кадастрового номера земельної ділянки та іншої нерухомості.// Землевпорядний вісник. - 2000.-№4.-64-69с.

39.      Методичні основи грошової оцінки земель в України: Наукове видання/ Дехтяренко Ю.Ф., Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М., Палеха Ю.М. - К.: Профі, 2002.-164-172с.

40.      Третяк А.М.Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні.-К.: 1998.-224с.

41.      Третяк А.М. Розвиток ринку землі в Україні.// Землевпорядний вісник. - 2000.-№1.-9-12с.

42. Ступень М.Г. навчальний посібник “Оцінка земель”

43. Ступень М.Г. “Кадастр населених пунктів”

44. Ступень М.Г. навчальний посібник “Теоретичні основи державного земельного кадастру”.

45. Кручок С.І. в стаття “Методи грошової оцінки земельних ділянок».

46. Збагерська Н.В. стаття “Перспективи розвитку методологічних підходів до економічної оцінки земельних ресурсів”

47. Землевпорядний вісник // Науково-виробничий журнал, №№1 - 4, 2001-2004.

48. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою Постанова КМУ від 11.10.2002 р. №1531 // Новітнє земельне законодавство України. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 672с.

49. Загальні засади оцінки майна і майнових прав: Національний стандарт N1 затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440// Інфодиск „Законодавство України” – К., 2004.

50. Оцінка нерухомого майна: Національний стандарт №2 затверджений постановою КМУ від 28 жовтня 2004 р. N 1442// Інфодиск „Законодавство України” – К., 2004.

51. Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії з експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджено постановою КМУ від 17.11.2004 р. № 1552 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2004 р. №1432/10031 //Землевпорядний вісник, 2004, №4.