Навигация
Управління сільськогосподарськими підприємствами
37475
знаков
0
таблиц
0
изображений
Управління сільськогосподарськими підприємствами
План
1. Роль та місце кадрів в системі управління
2. Системи роботи з кадрами та характеристика їх складових
3. Організаційно-економічний механізм управління сільськогосподарськими формуваннями
3.1 Організаційно-адміністративні методи управління
3.2 Економічні методи управління
3.3 Соціально-психологічні методи управління
1. Роль та місце кадрів в системі управління
З розвитком і поділом суспільного процесу праці змінюються форми управління, посилюється процес спеціалізації окремих управлінських функцій, що виконуються групою працівників, які становлять апарат (суб'єкт) управління.
З впровадженням машинної техніки і посиленням поділу праці між групами працівників відбувається поглиблення спеціалізації у виконанні окремих функцій або їх частин, постійно з'являються нові види діяльності і спеціальності. У номенклатурі сучасного сільськогосподарського підприємства більш як 50 спеціальностей.
Кадрове забезпечення — посадові особи, структурні ланки та організації, які безпосередньо виконують функції менеджменту персоналу або приймають закони, розробляють рекомендації, встановлюють правила, норми, вимоги чи характеристики.
Функції менеджменту персоналу на підприємстві, в організації чи установі виконують:
— лінійні та функціональні керівники всіх рівнів;
— кадрова служба;
— органи трудових колективів (ради трудових колективів, виробничі ради, загальні збори членів трудових колективів);
— гуртки якості, профспілки, організації раціоналізаторів, які діють на підприємстві.
До зовнішніх регуляторів діяльності в галузі менеджменту персоналу відносяться:
— державні органи влади, які приймають закони, накази та постанови, що регулюють сфери трудових відносин;
— асоціації підприємців, які розробляють рекомендації в галузі менеджменту, в тому числі менеджменту персоналу;
— організації, які займаються питаннями праці, і насамперед профспілки;
— власники підприємств, які встановлюють особливі правила в галузі менеджменту персоналу.
Головна відповідальність за забезпечення підприємства висококваліфікованими ініціативними працівниками та створення умов для всебічного розвитку та реалізації їхніх здібностей покладається на лінійних і функціональних керівників та працівників кадрової служби.
Особливість менеджменту персоналу полягає в тому, що значну частину роботи з персоналом повинні виконувати лінійні та функціональні керівники, а працівники кадрової служби — допомагати і підтримувати їх.
Як свідчить практика провідних західних компаній, витрати робочого часу лінійних керівників на виконання кадрових функцій коливаються від 30 до 60%.
Лінійні та функціональні керівники уповноважені приймати рішення про прийняття на роботу, переведення та звільнення підлеглих працівників, призначення на нову посаду, направлення на навчання та підвищення кваліфікації з відривом чи без відриву від основної роботи, підвищення заробітної плати тощо.
Обов'язки лінійних і функціональних керівників у галузі менеджменту персоналу:
— добір і розстановка кадрів, чіткий поділ і кооперація праці;
— організація адаптації і навчання новоприйнятих працівників;
— створення умов для безперервного професійно-кваліфікаційного зростання працівників;
— організація продуктивної роботи персоналу, створення сприятливих умов праці;
— контроль за використанням робочого часу;
— матеріальне і моральне стимулювання праці;
— справедливе оцінювання результатів праці;
— створення сприятливого соціально-психологічного клімату.
Керівники вищих рівнів управління вирішують стратегічні питання: розробляють кадрову політику, стратегію і тактику її реалізації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі менеджменту персоналу.
Кадрова служба виступає організатором і координатором усієї роботи з кадрами на підприємстві. Вона створює загальні умови (системи, процедури, програми) управління персоналом, здійснює контроль за їхнім застосуванням та реалізацією кадрової політики в цілому, здійснює нагляд за оплатою праці, медичним обслуговуванням працівників, соціально-психологічним кліматом у колективі, соціальним захистом працівників.
Таким чином, діяльність керівників і працівників кадрової служби тісно взаємопов'язана. В них один об'єкт — персонал і спільна мета — максимально ефективне використання персоналу. Проте відмінності у функціях, правах, обов'язках та індивідуальних цілях можуть призвести до виникнення конфліктних ситуацій між ними.
Лінійні та функціональні менеджери, як правило, авторитарніші й схильні інколи порушувати організаційні та юридичні норми, особливо при вирішенні питань посадового просування, звільнення працівників, оплати праці. Працівники кадрової служби схильні суворо дотримуватися закону і формальних принципів і норм.
Налагодженню стосунків між керівниками та працівниками кадрової служби сприятимуть:
— спільні обговорення проблем і прийняття спільних кадрових рішень;
— чітке розмежування повноважень, прав і обов'язків між лінійними та функціональними менеджерами і працівниками кадрової служби;
— навчання взаєморозумінню і співробітництву за допомогою ротацій, переведення співробітників кадрової служби на посади лінійних керівників і навпаки.
Працівників, зайнятих у сфері управління, класифікують за різними ознаками: рівнем (ступенем) управління (вища, середня і низова ланки); галуззю діяльності (кадри сільського господарства, промисловості, інфраструктури та ін.); професійною структурою (агрономи, зооінженери, економісти та ін.); видами спеціалізації управлінської праці (адміністративний, технічний, виробничий, економічний персонал); за освітою (вища, середня загальна, середня спеціальна та ін.). Серед персоналу управління виділяють групу керівних працівників — керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники.
Оскільки на підприємствах і в установах будь-якої галузі функції службовців зводяться до керівництва, розробки рішень і підготовки інформації, прийнято поділ службовців на 3 категорії: керівники, спеціалісти і технічні виконавці. В свою чергу, кожна з цих категорій поділяється на групи.
Керівники (група 9 — керівники підприємства; група 8 — керівники служб і підрозділів на підприємствах і в установах) здійснюють підбір і розстановку кадрів, координацію роботи окремих виконавців, різних ланок апарату управління або виробничих підрозділів, контроль і регулювання процесу виробництва, адміністративно-розпорядчі функції, мобілізацію колективів на виконання виробничих завдань.
Спеціалісти (групи 7—8) керують техніко-економічними і технологічними процесами виробництва. До категорії спеціалістів належать працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, сільськогосподарськими, зоотехнічними, рибницькими, лісовідновними роботами, медичним обслуговуванням, народною освітою, а також працівники науки, мистецтва і культури, спеціалісти на роботах, пов'язаних з міжнародними зв'язками, спеціалісти юридичної служби.
Технічні виконавці (групи 2—0) виконують допоміжну роботу, пов'язану з реалізацією управлінських функцій, обліком і контролем, підготовкою і оформленням документації, господарським обслуговуванням.
Отже, найменування посад керівників залежать від об'єкта керівництва, спеціалістів — від характеру функцій або сфери діяльності, а технічних виконавців — від видів робіт.
Класифікатор професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів призначений для розв'язання завдань, пов'язаних з розрахунком чисельності робітників і службовців, обліком складу і розподілу кадрів за категоріями персоналу, рівнем кваліфікації, ступенем механізації і умовами праці, розрахунком потреби в коштах на оплату праці, плануванням додаткової потреби в кадрах на всіх рівнях народного господарства в умовах забезпечення машинної обробки інформації.
До інженерно-технічних працівників державних підприємств належать особи, що займають посади, які потребують кваліфікації агронома, зоотехніка, інженера або техніка незалежно від того, мають вони вищу, середню спеціальну освіту чи є практиками.
До службовців належать працівники, які займають адміністративно-господарські посади, що не відносяться до інженерно-технічних посад, а також економісти, не зв'язані з виробничим плануванням, організацією і оплатою праці, фінансові, обліково-бухгалтерські і юридичні працівники, діловоди, секретарі, товарознавці, приймальники, комірники та ін.
До молодшого обслуговуючого персоналу належать прибиральниці, опалювачі контор, кур'єри, водії легкових автомобілів і службових автобусів та ін.
У номенклатуру посад працівників, фонд оплати праці яких включається до витрат на утримання апарату управління, не входять особи, зайняті технологічною підготовкою виробництва, конструкторськими і проектними роботами, а також керівники бригад і ферм.
До складу персоналу апарату управління включають також працівників постачання, збуту, молодший обслуговуючий персонал та ін.
Похожие работы
... і управління капіталом" та активами підприємства, передбачає вибір між окремими альтернативами, завжди відбувається в рамках вирішення протиріччя «дохідність ризик». 12 Кругляк О.В. Управління грошовими потоками підприємства//Формування ринкових відносин в Україні – 2003. №2 – с.63-65 Управління грошовими потоками і управління капіталом Консервативна модель управління грошовими ...
... і, це ставить особливі вимоги до неї. При цьому вважаємо, що не слід копіювати зарубіжні зразки, адже вітчизняним розробкам притаманна глибина й ідентичність економічній ситуації. ІІІ. Удосконалення моделі фінансової звітності сільськогосподарських підприємств За сучасних умов господарювання інформація стає одним із видів ресурсів. Зростає інтерес різних груп користувачів До звітності як ...
... , детально описує схему функціонування; 3. розкриває принципи та методи керівництва підприємством; 4. містить програму управління фінансами без якої неможливо проводити справу та забезпечувати ефективність її виконання; 5. показує перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам; Наказом Міністерства економіки України, за номером №277 від 25,12,2000 року було затверджено Положення про ...
... , як правило, особи з наступного за рівнем керівництва нижчого рівня управління. Дані поради: • визначають політику (правила і процедури) підпорядкованих їм підрозділів, сумісну з іншими рівнями управління організацією; • відповідають за координацію діяльності підрозділів, підлеглих керівнику, до якого належить рада; • відповідають за інтеграцію діяльності цих підрозділів з нижчими і вищими рі ...
0 комментариев