Навигация
Економічні методи управління
37475
знаков
0
таблиц
0
изображений
3.2 Економічні методи управління
Економічним методам управління приділяється найбільше уваги. Це обумовлено тим, що відносини управління визначаються в першу чергу економічними відносинами й об'єктивними потребами й інтересами людей.
Принципове питання колективної організації праці - оволодіння економічними методами управління, що стосовно управління організацією являє собою сукупність економічних важелів, за допомогою яких досягається ефективна діяльність і задовольняються потреби колективу взагалі й особистості зокрема. Іншими словами, поставлена ціль досягається впливом на економічні інтереси керованого об'єкта.
Щоб економічні методи управління були дієвими, необхідно як мінімум забезпечити чутливість організації до економічних важелів. Без цього неможливо розширення прав структурних одиниць і самофінансування організації. У свою чергу розширення самостійності веде до більшої свободи колективів у господарській діяльності й економічних методах менеджменту. Тільки в умовах обґрунтованої самостійності можливий реальний перехід до економічних методів менеджменту: колектив розпоряджається матеріальними фондами, отриманим прибутком, зарплатою і реалізує свої економічні інтереси. Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей, резервів, що особливо важливо в перехідний до ринкових відносин період. Мова йде про зміну системи матеріального стимулювання з урахуванням економічних інтересів кожного. Проблема тут у тому, щоб створити умови, за яких економічні методи були б діючими і цілеспрямованими.
Вся складність проблеми полягає в умінні забезпечити комплексну субординацію господарських зв'язків і економічних залежностей трудового колективу у стосунках з організаціями, установами, іншими структурами народногосподарського комплексу і членами свого колективу. Ослаблення якоїсь ланки в цій системі зв'язків знижує ефективність економічного менеджменту.
Перебудова економічного механізму з удосконалювання планування, економічного стимулювання й управління повинна забезпечити необхідні соціально-економічні передумови реалізації програми переходу на роботу в умовах ринку. Для цього докорінно змінюються методологія і технологія планування, в основі яких лежить нормативний метод. З урахуванням нормативів формуються взаємовідносини організації як з вищими органами управління, так і з бюджетом. Застосування стабільних нормативів дозволить поліпшити систему утворення коштів, що залишаються в розпорядженні організації для вирішення різноманітних економічних і соціальних задач. Тобто після здійснення обов'язкових відрахувань і платежів (відрахувань від прибутків у бюджет і відрахувань органам управління для утворення централізованих резервів і фондів, призначених для фінансування заходів щодо розвитку всього суспільства, а також для надання допомоги тим, що мають фінансові труднощі) утворяться фонди виробничого і соціального розвитку й оплати праці. Врешті решт формуються прибутки (прибуток) організації. У деяких ринкових структурах ці фонди не виділяються, а утворений прибуток за рішенням трудового колективу розподіляється на розвиток виробничої і соціальної сфери.
Основний зміст усієї роботи в цьому напрямі полягає в тому, щоб поставити органи управління і трудові колективи в такі умови, за яких вони могли б максимально повно враховувати економічні результати їх управлінської і виробничої діяльності.
Таким чином, основне завдання зміни господарського механізму полягає у створенні економічних й організаційних умов, за котрих організація виконувала б покладені на неї функції на найкращому рівні.
На відміну від організаційно-адміністративних економічні методи менеджменту передбачають розробку загальних планово-економічних показників і засобів їх досягнення. Це свого роду економічний механізм у господарських відносинах. У результаті підвищення дієвості економічних важелів і стимулів формуються умови, за яких трудовий колектив і його члени заохочуються до ефективної роботи не стільки адміністративним впливом (накази, директиви, вказівки і тлі.), скільки економічним стимулюванням. На підставі економічних методів менеджменту розвиваються і зміцнюються організаційно-адміністративні і соціально-психологічні методи, підвищується професіоналізм і культура їх застосування.
В умовах ринку економічні методи менеджменту отримують подальший розвиток, розширюється сфера їхньої дії, підвищується дієвість і результативність економічних стимулів, бо кожен робітник і кожен колектив має такі умови, за яких з'являється можливість найбільш повно поєднати особисті інтереси з загальнодержавними. Використовуючи особисту економічну зацікавленість, можна домогтися цілей, поставлених перед організацією державою.
Конкретний набір і зміст важелів економічного впливу визначаються специфікою керованої системи. В управлінській практиці економічні методи частіше всього виступають у таких формах: планування, аналіз, госпрозрахунок, ціноутворення, фінансування.
Для вирішення економічних завдань в управлінні організацією широко застосовуються й економіко-математичні методи, оскільки основною властивістю економічних задач є велика кількість обмежувальних умов і багато варіантів. їхню економічну сутність може виявляти математична модель, що виглядає як система обмежувальних умов, що враховують різноманітні змінні.
За допомогою економіко-математичних методів можна одержати конкретні дані, що характеризують те або інше економічне явище, і знайти найефективніші рішення. Тут виявляється своєрідний зворотній зв'язок: не тільки математика служить розвитку економіки, але й економіка сприяє розвитку математики. Проте в цій галузі поки що існує великий розрив: потреби економіки випереджають можливості математики.
Частіше за все застосовуються лінійні моделі, призначені для розв’язання різноманітних економічних задач, тоді як майже всі залежності в економіці нелінійні.
Економічна практика обумовила появу низки математичних дисциплін:
математичне програмування, теорія ігор, масове обслуговування, управління запасами, дослідження операцій тощо.
Водночас, незважаючи на характерне для сучасного етапу посилення ролі економічних важелів і стимулів, не варто обмежувати організаційно-адміністративні методи впливу.
3.3 Соціально-психологічні методи управління
Щоб менеджер міг управляти людьми, необхідно вміти знайти підхід не тільки до певних соціальних груп у колективі і до колективу в цілому, а й до окремих людей у підпорядкованому колективі. Індивідуальний підхід до людей ефективний тоді, коли менеджер ознайомлений з основами психології людини і управління, знає власні психологічні особливості та володіє відповідними психологічними методами впливу на людей.
Історично склалися такі основні напрями досліджень психологічних аспектів управління:
1. Психологічні аспекти праці керівника з управління спільною діяльністю людей, а також психологічні особливості цієї діяльності.
2. Соціально-психологічні особливості колективу як суб'єкта і об'єкта управління, зокрема закономірностей формування позитивного соціально-психологічного клімату колективу і можливостей використання психологічних факторів для вирішення управлінських проблем.
3. Психологічні риси особистості керівника, вимоги до нього.
4. Мотивація праці колективу, ціннісні орієнтації працівників і розробка тактики та стратегії керівництва спільною діяльністю.
5. Соціально-психологічні резерви колективу і методи використання їх для підвищення ефективності й якості праці.
Встановлено, що результати праці багато в чому залежать від низки психологічних чинників. Уміння враховувати ці чинники і з їхньою допомогою цілеспрямовано впливати на окремих робітників допомагає сформувати колектив з єдиними цілями і завданнями. Соціологічні дослідження свідчать, що якщо успіх діяльності господарського керівника на 15 % залежить від його фахових знань, то на 85% - від уміння працювати з людьми.
Знаючи особливості поведінки, характер кожної окремої людини, можна прогнозувати її поведінку в потрібному для колективу напрямі. Це пов'язано з тим, що кожній групі властивий свій психологічний клімат. Тому істотною умовою створення і розвитку трудових колективів є дотримання принципу психофізіологічної сумісності. Японські соціологи підтверджують, що від настрою, бажання людини працювати і від відповідної морально-психологічної обстановки в колективі, продуктивність праці приблизно в 1,5 рази може збільшитися або в декілька разів зменшитися.
У системі управління, як і в усякій іншій, особистість виявляється у всій різноманітності її психічних якостей, що визначають поведінку людини щодо інших людей, колективу і суспільства вцілому.
Тут немає потреби розглядати всі психологічні якості особистості, спинимося тільки на тих, що найбільш важливі для менеджера з погляду управління людьми. До цих якостей належать здібності, емоційність, темперамент, характер, основні потреби та мотиви трудової діяльності, домінуючі форми спілкування.
Під здібностями розуміють анатомо-фізіологічні та психічні якості людей, що дають змогу засвоювати певного роду знання та набувати навичок для виконання корисної діяльності. Як правило, проблема здібностей хвилює людину щодо мистецтва, науки, літератури та ін. Разом з тим не менш важливою проблемою є наявність здібностей до праці бухгалтера чи економіста, товарознавця чи інженера, навіть діловода чи секретаря-друкарки.
Керівник має оточувати себе людьми, які мають здібності до виконання своїх функціональних обов'язків. У випадку, якщо на тому чи іншому робочому місці перебуває людина, яка не має здібностей до цього виду діяльності, неминучі помилки, прорахунки, недоліки. При цьому така ділянка потребує постійного контролю й уваги від керівника, що не гарантує від неприємностей.
Навички - це вміння, що мають характер автоматичного чи напівавтоматичного виконання компонентів процесу трудової діяльності. Механізм формування навичок базується на тому, що при наявності здібностей до певної діяльності в мозку людини утворюються стійкі ланцюжки нейронів, які дають змогу їй при повторенні однотипних (а інколи й різнотипних) операцій, виконувати їх, не обдумуючи наперед послідовність чи прийоми виконання дій. Очевидно, що в умовах ринкової економіки ми повернемося до системи прийому працівників з випробувальним строком або ж практикуватимемо такий прийом з контрактним наймом на роботу. Такі форми найму дають можливість проконтролювати за певний період формування навичок до праці у претендента і вирішити питання про подальше продовження чи припинення трудових відносин.
Наступною важливою якістю особистості людини є емоційність, що проявляється в силі, характері та спрямованості її емоцій. Під емоціями розуміють чуттєву реакцію людини на зовнішній вплив. Розрізняють позитивні та негативні емоції. Менеджер повинен будувати свої взаємовідносини з підлеглими таким чином, щоб у них переважали позитивні емоції, а мінімальні були негативні. Людина, що перебуває у полоні негативних емоцій, навряд чи зможе працювати ефективно.
Емоції притаманні «усьому живому». Якщо у тварин емоції зумовлені фізичним впливом, то у людини вони можуть бути викликані і фізичним способом, і словом. Тому менеджеру слід бути дуже уважним у доборі слів та виразів при звертанні до підлеглого, оскільки часто не помітна для керівника словесна недбалість чи навіть жест може викликати негативний емоційний стан і вплинути на ефективність праці. Не можна також переносити на підлеглих свої негативні емоції, що виникли вдома чи при контактах з вищими керівниками або іншими підлеглими.
До важливих психологічних особливостей працівника, які слід враховувати менеджеру при побудові стратегії і тактики управління, належить темперамент.
Темперамент - це індивідуально-психологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу психічних процесів.
Вирішальним для поведінки людини є не темперамент, а характер. Під характером слід розуміти сукупність найбільш виражених психічних рис, що визначають індивідуальні дії і поведінку людини.
Знати характер людини означає знати суттєві властивості, що типові для неї і стійко виявляються з певною послідовністю у вчинках, ставленні до праці, до самого себе і до особистих цінностей. Знання характеру людини дає можливість передбачити, як вона діятиме у тих чи інших життєвих ситуаціях.
Основний зміст людського життя - праця. Ставлення до праці - яскравий показник характерологічних проявів особистості. В праці виявляються особливості волі (сильна воля допомагає подолати втому, лінь, мобілізує духовні сили особистості на боротьбу з перешкодами на шляху досягнення мети), а також такі риси характеру, як працелюбність, ініціативність, творчість, Протилежними їм є лінь, інертність, консерватизм.
Процес удосконалення характеру людини пов'язаний з виробленням у неї життєвої позиції, стійкого усвідомленого ставлення до праці, суспільства, інших, себе, що виявляється в системі установок і мотивів, цілей і цінностей, якими керується індивід у своїй діяльності.
Недостатня увага до соціальних і психологічних аспектів управління викликає нездорові взаємовідносини в колективі, що знижує продуктивність праці.
Головна мета застосування цих методів - формування в колективі позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки якому можуть вирішуватися виховні, організаційні й економічні завдання. Іншими словами, поставлені перед колективом цілі можуть бути досягнуті за допомогою одного з найважливіших критеріїв ефективності й якості роботи — людського чинника. Уміння враховувати цю обставину дозволить керівнику цілеспрямовано впливати на колектив, створювати сприятливі умови для праці й у кінцевому підсумку формувати колектив з єдиними цілями і задачами.
Основний засіб впливу на колектив - переконання. Переконуючи, керівник максимально повно враховує природу людської поведінки і людських відносин у процесі спільної діяльності. Розуміння керівником біологічної природи і внутрішнього світу особистості допомагає йому підібрати найбільш ефективні форми створення й активізації колективу. Об'єктом же соціально-психологічного керівництва в трудовому колективі є взаємовідносини робітників, їхнє ставлення до засобів праці і навколишнього середовища.
Прийоми і способи соціально-психологічного впливу багато в чому визначаються підготовленістю керівника, його компетентністю, організаторськими здібностями і знаннями в галузі соціальної психології.
Людина є найважливішим ресурсом виробництва. Від ефективності використання його залежить ефективність залучення всіх інших ресурсів: матеріальних, технічних, фінансових. При цьому особливістю людського ресурсу виробництва є те, що з часом вартість людського ресурсу підвищується внаслідок зростання кваліфікації людей та набуття ними практичного досвіду роботи.
Похожие работы
... і управління капіталом" та активами підприємства, передбачає вибір між окремими альтернативами, завжди відбувається в рамках вирішення протиріччя «дохідність ризик». 12 Кругляк О.В. Управління грошовими потоками підприємства//Формування ринкових відносин в Україні – 2003. №2 – с.63-65 Управління грошовими потоками і управління капіталом Консервативна модель управління грошовими ...
... і, це ставить особливі вимоги до неї. При цьому вважаємо, що не слід копіювати зарубіжні зразки, адже вітчизняним розробкам притаманна глибина й ідентичність економічній ситуації. ІІІ. Удосконалення моделі фінансової звітності сільськогосподарських підприємств За сучасних умов господарювання інформація стає одним із видів ресурсів. Зростає інтерес різних груп користувачів До звітності як ...
... , детально описує схему функціонування; 3. розкриває принципи та методи керівництва підприємством; 4. містить програму управління фінансами без якої неможливо проводити справу та забезпечувати ефективність її виконання; 5. показує перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам; Наказом Міністерства економіки України, за номером №277 від 25,12,2000 року було затверджено Положення про ...
... , як правило, особи з наступного за рівнем керівництва нижчого рівня управління. Дані поради: • визначають політику (правила і процедури) підпорядкованих їм підрозділів, сумісну з іншими рівнями управління організацією; • відповідають за координацію діяльності підрозділів, підлеглих керівнику, до якого належить рада; • відповідають за інтеграцію діяльності цих підрозділів з нижчими і вищими рі ...
0 комментариев