Прискорення концентрації і централізації капіталу

3.  Прискорення концентрації і централізації капіталу.

Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічна захищеність у формі приватного страхування і державних гарантій.

1.3 Організація та планування процесу кредитування

Одним з найважливіших напрямів діяльності комерційних банків є процес кредитування.

Хоча в перекладі з латинського “кредитувати” означає “довіряти”, проте процес кредитування в сучасних умовах є однією з ризикових активних операцій, здатних при безрозсудному підході привести до втрати ліквідності і банкрутства.

Кредитний процес - це прийом і способи реалізації кредитних відносин, розташованих в певній послідовності і прийняті даним банком [18, с. 96].

Через процес короткострокового і довгострокового кредитування відбувається функція перерозподілу грошових коштів у фінансовій системі країни. Попит господарюючих суб'єктів ринку на оборотні кошти задовольняється пропозицією від комерційних банків вільних фінансових ресурсів, привернутих в свою чергу з ринку депозитів і приватних внесків.

Процес кредитування є складною процедурою, що складається з декількох взаємодоповнюваних стадій, зневага кожної з яких чревата серйозними помилками і прорахунками.

Перша стадія кредитного процесу – програмування та планування, полягає в оцінці макроекономічної ситуації в країні в цілому, регіону роботи потенційних позичальників зокрема, аналізу галузевої динаміки вибраних напрямів кредитування, перевірці готовності персоналу банку-кредитора до роботи з різними категоріями кредитоотрімачів, ухвалення ряду внутрішньобанківських нормативних документів. Багато що їх перерахованих мною відбувається поза полем діяльності безпосереднього кредитного підрозділу і відноситься більше до роботи аналітичних і маркетингових служб банку, але присутність цих необхідних, на мій погляд, елементів аналізу роблять процес кредитування осмисленим і підготовленим.

Виходячи з проведених досліджень керівництво банку (звичне правління банку) приймає меморандум кредитної політики на конкретний період (звично 1 рік). У цьому документі висловлюються:

1) Основні напрями кредитної роботи банку на майбутній період, конкретні показники кредитної діяльності (нормативи і ліміти), забезпечуючи необхідний рівень рентабельності і захищеності від кредитних ризиків, наприклад:

а) співвідношення кредитів і депозитів;

б) співвідношення власного капіталу і активів;

в) ліміти сегментів портфеля активів банку в цілому;

г) ліміти сегментів кредитного портфеля (ліміти на кредитування підприємств однієї галузі, однієї форми власності, одного виду кредитування і т.д.). Звичайно розмір ліміту включає не більш 25 % від величини загального кредитного портфеля. Збільшення певного сегменту понад ліміт можливе за наявності способів захисту від цього підвищеного кредитного ризику;

д) клієнтські ліміти:

- для акціонерів (пайовиків);

- для старих, з певною історією взаємостосунків клієнтів;

- для нових клієнтів;

- для не клієнтів банку;

е) географічні ліміти кредитування (потрібні для банків, що мають іногородні філіали з різним рівнем підготовленості персоналу до проведення якісної кредитної роботи, а також для моно банків, але охочих проводити активні операції в певних регіонах);

ж) вимоги по проведенню роботи із забезпеченням (види застав, стандарти оформлення, маржа в оцінці і т.д.);

з) вимоги по документальному оформленню і супроводу кредитів;

и) планований рівень кредитної маржі і механізми ухвалення рішення про його зміну.

2) Наступним внутрішньобанківським нормативним документом по кредитній роботі є Положення про порядок видачі кредитів, де відображається:

а) організація кредитного процесу;

б) перелік необхідних документів від позичальника і стандарти підготовки проектів кредитних договорів;

в) правила проведення оцінки забезпечення.

Тільки після ухвалення цих документів, що регламентують кредитний процес, можна говорити про внутрішню готовність банку до роботи до другої основної стадії кредитування.

Друга стадія - надання банківської позики.

Відповідно до розроблених і прийнятих у кожного банку напрямів відбору співробітники (інспектори) кредитного підрозділу здійснюють прийом заявок на отримання позики. Залежно від видів кредитування (інвестиційне, короткострокове, кредитування юридичних осіб, кредитування фізичних осіб, як споживацьке, так і бізнес-кредитування приватних підприємців) до заявки на кредит йде отримання і підбір необхідної документації. Тут співробітник кредитного підрозділу повинен провести економічний аналіз наданої документації, зробити висновки про ринкову можливість і привабливість проведення операції, що кредитується. При проведенні такої роботи від співробітника кредитного підрозділу потрібні навики і уміння економіста, фахівця з маркетингу, знання макроекономіки, галузевих і регіональних тенденцій розвитку народного господарства. У уникненні помилок, упущених в аналізі сторін і елементів діяльності ссудоутримувача практика підказує використовування максимального формалізованого документа, заповнення (відповіді на питання) якого дозволяють скласти повну картину операції, що кредитується.

На основі проведеного аналізу вимагається вибрати найбільш оптимальний метод кредитування, вид позикового рахунку, термін кредитування, провести переговори про величину і вид позикової ставки, про спосіб погашення позики.

Окремим питанням про сучасну банківську практику проходить рішення проблеми забезпечення. Гіпертрофія цього питання пояснюється, на мій погляд, відсутністю практично діючого механізму обігу судового стягнення на несумлінного позичальника.

Зокрема, залежно від стану боржника банк-кредитор має право клопотати перед судом або про призначення зовнішнього управління майном боржника, або про його санацію, або про застосування до боржника ліквідаційних процедур.

Але поки в Україні кредитор не бачитиме реальної можливості стягнути свої засоби по неповерненому кредиту через суд, доти одним з показників професіоналізму кредитних працівників буде наявність навиків роботи із забезпеченням. Криза ліквідності і банкрутство багатьох банків прямо залежало від ризикової кредитної політики керівництва банків і невміння працювати із забезпеченням співробітників кредитних підрозділів.

Існує шість видів забезпечення зобов'язань. Не піддаючи кожну докладному аналізу, можна сказати з практики, використовувати доцільно [21, с. 46]::

- застава;

- банківська гарантія;

- поручительство;

- страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та ін. Всі вказані способи забезпечення зобов'язань боржника розрізняються по ступеню дії і методам досягнення мети - спонукати виконати свої зобов'язання належним способом. Тому від оптимального вибору банком способу забезпечення зобов'язання багато в чому залежатиме і поведінка боржника.

При всьому цьому необхідно підкреслити, що позика повинна видаватися на здійснення певної господарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення - це остання лінія оборони для банку і рішення надати кредит завжди повинне базуватися на достоїнствах проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної операції пов'язана з підвищеним ризиком, було б великою помилкою видати кредит під хороше забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повинне розв'язуватися вже після того, як кредитна операція визнана прийнятною для банку.

Взагалі питання забезпечення є індикатором для розпізнавання кредитів, що явно не повертаються. Варто співробітнику кредитного підрозділу чітко побудувати схему ухвалення забезпечення, провести високопрофесійну оцінку вартості і ліквідності матеріальних активів, що надаються, як відразу стає ясним був би кредит “проблемним” чи ні.

Найважливішою завершальною процедурою стадії надання кредиту є підготовка і укладення кредитного договору.

Третя стадія кредитного процесу - контроль за використовуванням кредиту.

Використовування позики означає напрям виділених банком коштів на здійснення платежів за зобов'язаннями господарсько-фінансової діяльності. Найважливіша умова використовування позик - ефективність кредитного заходу, дозволяючи забезпечити надходження грошової виручки і прибутку для погашення боргу банку і сплати процентних грошей.

Головна мета цієї стадії кредитного процесу - забезпечення регулярної виплати відсотків по боргу і погашення позики.

Зрозуміло, по кожній позиці існує ризик непогашення через непередбачений розвиток подій. Банк може проводити політику видачі кредитів тільки абсолютно надійним позичальникам, але тоді він упустить багато прибуткових можливостей. В той же час, якщо виникнуть труднощі з погашенням кредиту, це обійдеться банку дуже дорого. Тому розумна кредитна політика направлена на забезпечення балансу між обережністю і максимальним використовуванням всіх потенційних можливостей прибуткового розміщення ресурсів.

Труднощі з погашенням позик найчастіше виникають не випадково і не відразу. Це процес, який розвивається протягом певного часу. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, випробовуваних клієнтом, що зароджується, і вжити заходи до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи слід вжити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому слід врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і відсотків. Збиток, що наноситься банку, значно більше, і він може бути пов'язаний з іншими обставинами, які теж доводиться враховувати:

— підривається репутація банку, оскільки велике число прострочених і непогашених кредитів приведе до падіння довіри вкладників, інвесторів і т. д.;

— збільшаться адміністративні витрати, оскільки проблемні позики вимагають особливої уваги кредитного персоналу і непродуктивного витрачання часу на підтримку статус-кво;

— підвищиться загроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їх стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;

— засоби будуть заморожені в непродуктивних активах;

— виникає небезпека стрічного позову боржника до банку, який може довести, що вимогу банку про відгук позики привели його на грань банкрутства.

Всі ці втрати можуть дорого обійтися банку і набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.

Особливо зупинимося на основних причинах виникнення труднощів з погашенням позик .

1. Помилки, допущені персоналом банку при розгляді кредитної заявки, розробці умов угоди і подальшому контролі. Найчастіше зустрічаються наступні порушення:

— недостатньо строге відношення до позичальника (наприклад, схвалення заявки з дружніх міркувань);

— непрофесійне проведення фінансового аналізу;

— погана структуризація позики як наслідок недостатнього знайомства кредитного працівника з потребами підприємства, специфікою галузі і т. д.;

— недостатнє забезпечення позики (наприклад, завищена оцінка застави і т. д.);

— помилки в документальному оформленні позики (пропуск в договорі важливих умов, що забезпечують інтереси банку);

— поганий контроль над позичальником в період погашення позики (відсутність обстежень компанії, перевірок забезпечення і т. п.).

2. Неефективна робота компанії, що одержала позику:

—слабке керівництво;

—погіршення якості продукції і витіснення її з ринку;

—неефективний маркетинг через відсутність плану рекламної компанії, помилок в оцінці майбутніх ринків;

—слабкий контроль за фінансами компанії (зростання дебіторської заборгованості, накладних витрат і т. п.).

Крім того, важливу роль можуть зіграти чинники, які не знаходяться під контролем банку: погіршення економічної кон'юнктури, політичні зрушення, зміна законодавства, технологічні прориви і т.д.

Як я вже говорив, труднощі з погашенням кредитів рідко виникають раптово. Як правило, є численні тривожні сигнали, що дозволяють запідозрити, що фінансове положення позичальника погіршується і що виданий йому кредит може бути не погашений в строк або взагалі перетворитися на безнадійний борг.

Ці тривожні сигнали виявляються шляхом:

— аналізу фінансових звітів;

— особистих контактів з боржником;

— повідомлень третіх осіб;

— відомостей з інших відділів банку.

В період дії кредиту від позичальника слід вимагати надання банку балансів, звітів про прибутки і збитки, звітів про надходження готівки і інших матеріалів. Їх ретельний аналіз і зіставлення з минулими звітами можуть вказати на виникаючу небезпеку. Банк повинен звернути увагу на:

— непредставлення фінансових звітів у встановлені терміни;

— різке збільшення дебіторської заборгованості;

— уповільнення оборотності запасів;

— зниження частки короткострокових активів;

— непропорційне зростання короткострокової заборгованості;

— зниження коефіцієнта ліквідності;

— збільшення частки основного капіталу в сумі активів;

— зниження об'єму продажів;

— зростання прострочених боргів;

— виникнення збитків від операційної діяльності;

— зміна умов комерційного кредитування і т.д.

Для банку важливо постійно підтримувати персональні контакти з клієнтом — відвідувати компанію і її філіали, зустрічатися з керівними кадрами, що дозволяє виявити наявність не встановленого устаткування, незайнятого персоналу, надмірних запасів. Банківських працівників повинні насторожити такі факти, як:

— зміна поведінки або звичок вищого керівного складу;

— подружні проблеми керівників;

— різка зміна відносин з банком, небажання співробітничати;

— заміна ключових співробітників;

— захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;

— погане складання фінансових звітів;

— ухвалення необґрунтованого ризику;

— встановлення нереалістичних цін на продукцію;

— повільна реакція на погіршення ринкових умов;

— слабкий операційний контроль;

— відсутність спадкоємності в керівництві;

— втрата важливих клієнтів;

— створення спекулятивних запасів;

— відстрочення заміни застарілого устаткування і т.д.

Багато можуть розкрити банку взаємостосунки позичальника з іншими діловими партнерами, що змінилися:

— отримання банком запитів про кредитоспроможність позичальника у зв'язку з його проханнями про надання пільг в оплаті товарів;

— запити про компанію з боку нових її кредиторів;

— сповіщення страхової компанії про анулювання страховки через несплату страхових премій;

— пред'явлення до оплати платіжних документів (вимог) за відсутності засобів на банківському рахунку;

— поява практики покупки компанією товарів виняткова на умовах передоплати.

Нарешті, інші відділи банку можуть повідомити важливі відомості про значне скорочення залишків на банківському рахунку клієнта і т.п. При виявленні неблагополучної (проблемної) позики необхідно негайно вжити заходи для забезпечення погашення кредиту. Перший при виявленні проблемної позики крок — об'єктивна перевірка ситуації, що склалася. Необхідно з'ясувати позицію позичальника (чи хоче він виправити положення, чи можна йому довіряти, чи здатне керівництво компанії відновити прибутковість). Крім того, необхідно врахувати і позицію банку, чи багато у нього безнадійних боргів. Якщо багато, то не слід вплутуватися в дорогу операцію судового стягнення і запропонувати улагодити справу миром, анулювавши частина боргу, що залишився.

Потім кредитний працівник банку повинен організувати зустріч з представником компанії і обговорити положення, що склалося. При цьому необхідно зробити спробу до співпраці, незалежно від того, чи вирішив банк продовжувати роботу з клієнтом або ліквідовувати позику. Якщо вдасться переконати клієнта, що положення можна виправити, слід намітити план дій, який може включати продаж активів, скорочення накладних витрат, зміна маркетингової стратегії, зміну керівництва і призначення нових осіб на ключові пости.

Інше рішення може полягати в продажу банком застави. Для цього слід перш за все перевірити документи і встановити, що банк дійсно має безумовне право розпоряджатися заставою. Потім необхідно з'ясувати, які можливості реалізації застави: звично це дорога і піднімаюча час процедура. Ідеальний варіант — співпраця з позичальником у продажу застави.

Четверта стадія кредитного процесу - повернення банківської позики.

Повернення позик означає зворотну притоку грошових коштів в банки і сплату відповідної суми відсотків. Повернення позик є вінцем всієї проведеної роботи всього кредитного підрозділу і відповіддю на питання, наскільки якісно і професіонально спрацювали співробітники на всіх попередніх стадіях кредитного процесу.

Якщо боржник без проблем повертає позику і сплачує відсотки по ній, то залишається тільки закрити кредитну справу (досьє) і має на увазі на майбутнє цього позичальника як перспективного і вже має позитивну кредитну історію в нашому банку.

Якщо відбувається неповернення позики і несплата відсотків, то тоді всім співробітникам кредитного підрозділу банку належить провести колосальну роботу по ліквідації цього проблемного кредиту, а потім повинен обов'язково пройти аналіз досконалих помилок в процесі ухвалення рішення про видачу кредиту і перевірку використовування його. А ось у разі ухвалення якісного забезпечення кредиту, що дозволяє швидко провести його реалізацію і погашення суми основного боргу, відсотків по ньому, штрафів і пені за прострочення, можна говорити про закриття проблемного кредиту при виникненні будь-якої кризової ситуації.

Ось тут і проходить перевірка кваліфікації оцінювачів, зручності вибраної схеми ухвалення забезпечення в банк. Часто в практиці через непродуманість схеми реалізації застави банки зазнають великі труднощі в легітимності реалізації забезпечення.

2. АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КБ „ПРИВАТБАНК”

 

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності КБ „ПриватБанк”

 

Об'єктом дослідження в даній роботі є «Приватбанк». Дата заснування банку: 15.04.1995 року. Юридична адреса банку: м. Евпаторія, вул. Фрунзе, д.41/28А, т. 33295, 36502, 27135, 60355. Ліцензія НБУ на здійснення діяльності №22 від 04.12.2001 р.

«Приватбанк» - є організацією, яка має виняткове право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення вказаних засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах поворотності, платності, терміновості, відкриття і веління банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банк має генеральну банківську ліцензію Національного банку України і пропонує своїм клієнтам наступні види банківських послуг:

1.   Відкриття і обслуговування рахунків в національній і іноземних валютах;

2.   Виконання міжнародних розрахунків у формі документарних акредитивів, інкасо і перекладів;

3.   Відкриття і ведення кореспондентських рахунків “Ностро” і “Лоро” в національній і іноземних валютах;

4.   Міжнародні розрахунки з використанням системи міжнародних розрахунків SWIFT;

5.   Надання послуг з розміщення засобів в іноземних банках, виконання всіх видів конверсійних і депозитних операцій на міжнародних валютних ринках з використанням системи “Рейтер Ділінг”;

6.   Залучення за дорученням Уряду України засобів на міжнародних кредитних ринках і обслуговування міжнародних кредитних ліній;

7.   Надання коротко-, средне- і довгострокових кредитів в національній і іноземних валютах;

8.   Виконання операцій в іноземних валютах на внутрішньому валютному ринку за дорученням банків: підприємств і фізичних осіб:

–  представництво інтересів клієнтів на валютних біржах;

–  покупка-продаж іноземної валюти на валютних біржах;

–  інкасація валютної виручки торгових організацій;

–  покупка-продаж наявної іноземної валюти через мережу обмінних пунктів;

–  конверсійні операції з наявною іноземною валютою;

–  виплата і інкасація іменних і дорожніх чеків;

–  виплата клієнтам наявної валюти на витрати на відрядження;

9.   Залучення засобів в національній і іноземних валютах на депозит до запитання і термінові внески від фізичних і юридичних осіб;

10.   Ухвалення і надання забезпечення для платіжних договорів за дорученням своїх клієнтів;

11.   Надання банківських гарантій в національній і іноземних валютах;

12.   Проектне фінансування.

Кредитна політика банку заснована на загальнодоступності кредитних ресурсів підприємств всіх форм власності при максимальному забезпеченні інтересів банку щодо повернення кредитів. Економічний стан і державні пріоритети щодо інвестицій за рахунок привернутих за рубежем кредитних ресурсів зумовили напрями кредитних вкладень.

В той же час кредитні ресурси в національній валюті за рахунок власних засобів у ВКВ прямують, головним чином, новим економічним структурам на виконання проектів, що забезпечують швидкий оборот позикового капіталу.

На даній стадії аналізу формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їхніх джерел, установлюються взаємозв'язки між показниками.

Для зручності проведення такого аналізу доцільно використовувати так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом додавання однорідних по своєму складі елементів балансових статей у необхідних аналітичних розтинах, як це показано на таблиці.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активів та пасивів банку

Показник	На 01.01.2005	У % до валюти балансу	На 01.01.2006	У % до валюти балансу	Відхилення (гр.4 - гр.2)
1	2	3	4	5	6
АКТИВ
Нерухоме майно	1183	37.1	1635	43.1	+6.0
Поточні активи, усього в тому числі:	2004	62.9	2161	56.9	-6. 0
виробничі запаси	734	23.0	752	19.8	-3. 8
готова продукція	187	5.9	172	4.5	-1. 4
кошти і короткострокові фінансові вкладення	299	9.4	259	6.2	-3. 2
дебіторська заборгованість	612	19.2	780	20.5	1.3
ПАСИВ
Джерела фінансових коштів	1932	60.6	2205	58.0	-2. 6
Позикові кошти - усього	1255	39.4	1591	42.0	-2. 6
Короткострокові позички банків	357	11.3	888	23.3	+12.0
Короткострокові позики	245	7.6	-	-	-7. 6
Розрахунки з кредиторами	653	20.4	703	18.5	-1. 9

Одним із найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під яким прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов'язання.

Спроможність підприємства сплачувати по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Виходячи зі сказаного, у практиці аналітичної роботи використовують цілу систему показників ліквідності . Роздивимося найважливіші з них.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється - кошти і швидко реалізація цінних паперів(III розділ активу) до короткострокової заборгованості (результат поділу III пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату упорядкування балансу або іншої конкретної дати.

За даними нашого прикладу співвідношення коштів і короткострокових зобов'язань складає 0.24 : 1 (299:1255) на 01.01.2005 і 0.16 : 1 (259:1591) на 01.01.2006. Це говорить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку підприємство не змогло б. Проте, з огляду на малу можливість того, що всі кредитори підприємства одночасно пред'являть йому свої боргові вимоги, і приймаючи в увагу той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2 : 1, можна попередньо припустити допустимість сформованих на підприємстві співвідношень легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості.

Уточнений коефіцієнт ліквідності - визначається як відношення коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов'язань (результат III поділу пасиву балансу-нетто). Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або зроблені послуги. Для нашого прикладу це співвідношення склало на початок року 0.73 : 1 ((299+612):1255) і на кінець року 0.65 : 1 ((259+780):1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (результат II розділу + результат III розділу активу) до короткострокових зобов'язань (результат III розділу пасиву балансу нетто). Він дозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. У загальному випадку нормальними вважаються значення цього показника, що знаходяться в межах від 2 до 3.

Варто мати на увазі, що якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче, ніж 1:1, то можна говорити про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.

Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Приймаючи до уваги різноманітний ступінь ліквідності активів, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає можливість фінансової стабільності підприємства.

Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має у своєму розпорядженні значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел.

Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи.

У нашому прикладі коефіцієнт маневреності складає 749 : 1932 = 0. 397 на 01.01.2005 року і 570 : 2205 = 0. 259 на 01.01.2006, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновки щодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві.

З метою поглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, є велика можливість того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витрати майбутніх періодів.

Таблиця 2.2

Зразкова класифікація поточних активів по категоріях ризику

Ступінь ризику	Група поточних активів	Частка групи в загальному обсязі поточних активів, %		Відхилення (гр.2-гр. 4)
		На 01.01.2005	На 01.01.2006
1	2	3	4	5
Мінімальна	Наявні кошти, легко реалізовані короткострокові цінні папери.	4.9	2.9	-2. 0
Мала	Дебіторська заборгованість із нормальним фінансовим положенням + запаси (крім залежаного) + готова продукція, що користується попитом.	53.8	49.8	-4. 0
Середня	Продукція виробничого технічного призначення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів.	8.8	9.5	+0.7
Висока	Дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, виведеної із ужитку, залежані запаси, неліквіди.	32.5	40.7	+8.2

У розвиток проведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованих активів і загального розміру активів, а також важкореалізованих і легко реалізованих активів. Тенденція до росту названих співвідношень указує на зниження ліквідності.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться з усієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємству необхідно рятуватися від подібного баласту.

Таблиця 2.3

Стан поточних активів на підприємстві

Група поточних активів	На 01.01.2005		На 01.01.2006		Зміни за рік
	у % до розміру поточних активів	тис. грн.	у % до розміру поточних активів	тис. грн.	пунк. (гр. 4 - гр.2)
1. Виробничі запаси	734.0	36.6	752.0	34.7	18.0	-1. 9
у тому числі – залежані	246.0	12.2	341.0	15.7	95.0	3.5
2. Незавершене виробництво	110.0	5.5	118.0	5.4	8.0	-0. 1
3. Готова продукція	187.0	9.4	172.0	7.9	-15.0	-1. 5
у тому числі – важкореалізована	37.0	1.8	34.0	1.5	-3. 0	-0. 3
4. Витрати майбутніх періодів	61.0	3.0	79.0	3.6	18.0	0.6
5. Дебіторська заборгованість	612.0	30.6	780.0	37.9	68.0	7.3
у тому числі – сумнівна	170.0	8.0	301.0	14.0	131.0	6.0
6. Кошти	300.0	14.9	260.0	12.0	-40.0	-2. 9
7.Усього важкореалізовані активи (стор.1а+стор.2+ +стор.3а+стор.4+стор.5а)	624.0	31.1	873.0	40.4	249.0	9.3
8. Усього поточні активи	2004. 0	100.0	2161.	100.	157.0	--

Для стабілізації фінансового положення підприємства керівництву і головному бухгалтеру слід ужити термінових заходів по стабілізації фінансового положення підприємства. Такими заходами повинні стати:

- удосконалення організації розрахунків із покупцями (варто мати на увазі, що в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати вигідних умов ії реалізації);

-   проведення інвентаризації стану майна з метою виявлення активів "низької" якості і списання їх із балансу у встановленому порядку й ін.

Аналіз стану кредиторської заборгованості підприємства його покупцям показаний у таблиці.

Таблиця 2.4

Аналіз стану кредиторської заборгованості (тис. грн.)

Показники	Залишки		У тому числі по строкам утворення (на 01.01.2006 року)
	На 01.01.05	На 01.01.06	до одного місяця	від 1 місяця до трьох	від 3 місяців до 6	більше шести місяців
1. Короткострокові кредити банку	357	888	760		128
2. Короткострокові позики	245	-	-	-	-	-
3. Кредиторська заборгованість	653	703	322	69	264	48
за товари і послуги	355	222	100	-	122	-
по оплаті праці	35	43	16	21	6	-
по розрахунках по соцстрахуванню і забезпеченню	17	12	-	12	-	-
по платежах у бюджет	40	170	98	36	36	-
іншим кредиторам	6	256	108	-	100	48
у т.ч. по розрахунках із покупцями	-	248	100	-	100	48
4. Прострочена заборгованість – усього, у тому числі	238	509	x	x	x	x
по короткострокових позичках	-	128	x	x	x	x
по короткострокових позиках	-	-
по розрахунках із постачальниками	211	122	x	x	x	x
по розрахунках із покупцями	-	148
по платежах у бюджет	11	72	x	x	x	x
по оплаті праці	12	27	x	x	x	x
по соцстрахуванню і забезпеченню	4	12
Інформаційно: короткострокові зобов'язання, усього :	1255	1591

Як бачимо, схована кредиторська заборгованість підприємства склала 248 тис. грн., із них 148 тис. грн. - із терміном утворення більше трьох місяців.

На ліквідність підприємства значний вплив робить термін надання кредиту.

Середній період надання кредиту може бути обчислений по формулі:

 Середній залишок Тривалість

 заборгованості * періоду

Період кредиту = (2.1)

Сума обороту

де під сумарним оборотом розуміється розмір дебетового обороту за аналізований період по рахунках зобов'язань. Примітка : розрахунки проводяться окремо по кожному виду зобов'язань.

Для визначення середнього періоду кредиту за рік у чисельнику формули буде 360 (кількість днів у періоді), за квартал - 90, за місяць - 30.

При цьому в найбільше спрощеному виді розмір середнього залишку по видах короткострокових зобов'язань можна розрахувати за даними балансу як:

ОКЗн + ОКЗк

 Середній залишок = (2.2)

 заборгованості 2

де ОКЗн і ОКЗк - залишок заборгованості на початок і кінець періоду.

Для аналізу зручно використовувати таблицю.

Дані таблиці свідчать про найбільше серйозні зміни в термінах кредитування, які відбувались у поточному році по статтях короткострокових позичок банку і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

Фінансова стійкість підприємства буде залежати від того, яким чином воно проводило в поточному періоді взаєморозрахунки зі своїми боржниками (дебіторами).

Таблиця 2.5

Аналіз короткострокових зобов'язань по термінах їхнього виникнення

Вид зобов'язань	Середній період кредитування в попередньому році, дні	Середній залишок кредиторської заборгова ності в поточному році, тис. грн.	Оборот по дебету за поточний період, тис. грн.	Трива лість кредиту вання в поточно му році, дні (гр.2*360)/ гр.3
1. Заборгованість по короткострокових позичках банку	114.3	403.6	1640. 0	88.6
2.Кредиторська заборгованість по розрахунках із постачальниками	49.2	229.3	1994. 0	41.4
3. Аванси, отримані від покупців і замовників	64.1	580.0	3208. 0	65.1
4.Розрахунки з бюджетом	31.7	27.4	314.0	31.4
5.Розрахунки по оплаті праці	25.7	87.5	1013. 5	31.1
6.Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню	18.1	20.1	344.0	21.0

Нагадаємо, що необхідною умовою стабільності діяльності є одержання кредиту на тих же умовах (або кращих), на яких саме підприємство його робить.

Прибутки банку - це загальна сума коштів, отриманих від здійснення активних операцій. Прибутки банку відбиваються у 6-у класі плану рахунків.

Кількісний аналіз структури прибутків банку виявляється у визначенні питомої ваги окремих статей прибутків у їхній загальній сумі. Узагальнений кількісний аналіз структури прибутків складається в порівнянні структури декількох банків або фактичних і планових показників одного банку.

Таблиця 2.6

Порівняльний аналіз структури прибутків банку

Витрати	На 01.01.2005		На 01.01.2006
	Грн.	%	Грн..	%
1. Отримані % - ти усього у т. ч. по короткостроковим позикам міжбанківським операціям 2. Прибутки і комісія з наданих послуг 3. Інші прибутки 4. Усього прибутків	994340 890640 103700 107050 5 1101440	90,3 80,9 9,4 9,7 - 100,0	1195370 1080290 115160 370900 5 1566320	76,3 69,0 7,3 23,7 - 100,0

З приведених даних ми бачимо, що на 1.01.06 р. у структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки - 76,3%. Серед отриманих відсотків найбільше значення по наданих короткострокових позиках - 69,0%. По міжбанківських операціях 7,3%. На другому місці в прибутках банку займають прибутки і комісія з наданих послуг - 23,7%.

У структурі прибутків за рік відбулися такі зміни: питома вага отриманих відсотків зменшилася на 14%, що свідчить про те, що надання кредитів стає коефіцієнтом для банку. Питома вага прибутків за комісії і послуги збільшилася на 14%.

Оскільки в структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки, слід зазначити, що на розмір цих прибутків впливають два чинники - суми наданих кредитів і процентної ставки за наданий кредит.

Вплив чинників розраховується як умовна сума отриманих відсотків, як розмір процентної ставки за минулий період і суми виданих кредитів за звітний період, поділене на 100. У нас прибуток складає 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотків на 114880 грн.

Таблиця 2.7

Аналіз впливу суми надання кредитів і процентної ставки за кредит на суму отриманих відсотків

Показники	На 01.01.05	На 01.01.06	Відхилення						Резерви збільшення прибутку
			Усього		в т.ч. за рахунок суми, % кредитів		ставки
1.Представлені кредити, усього  (_ідс.) 2.Получені % (_ідс.) 3.Відсотна ставка за кредит, %	3473070 994340 28,63	4576500 1195370 26,12	1103430 201030 - 2,51	- 315910		- -114880		- +114880

Основним джерелом банківського прибутку є прибуток від процентної різниці, обумовлений як відсотки отримані мінус відсотки сплачені.

Таблиця 2.8

Аналіз прибутку банку від кредитної діяльності (грн.)

Показники	На 01.01.05	На 01.01.06	Відхилення
1. Отримані відсотки 2. Сплачені відсотки 3. Прибуток	994340 896630 97710	1195370 1211650 - 16280	+201030 +315020 - 113990

Прибуток від кредитної діяльності на 1.01.06 р. у порівнянні з 1.01.05 р. зменшився на 113990 грн. за рахунок того, що сума сплачених відсотків перевищувала суму отриманих відсотків. Від кредитної діяльності на 1.01.06 р. банк одержав збитки на суму 16280 грн.

Найважливішими показниками прибутковості банку є:

- прибутковість активів;

- прибутковість капіталу.

Прибутковість активів (Па) - це відношення чистого прибутку після оподатковування до середньої вартості активів, виражене у відсотках.

Па = НП\ЗА * 100%. (2.3)

Прибутковість капіталу (Псф) - це відношення чистого прибутку після оподатковування до статутного фонду банку, виражене у відсотках.

Псф = НП\СФ * 100%. (2.4)

Для збільшення прибутковості активів застосовуються такі міри:

- збільшується ставка відсотків по активним відношеннях і зменшується ставка відсотків по притягнутих коштах;

- збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

- зменшується співвідношення власних і притягнутих коштів.

Зміна ефективності діяльності банку визначається за допомогою таких показників: