Страховий захист в сільському господарстві

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1. Економічна необхідність страхового захисту в сільському господарстві

1.1 Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції

1.2 Форми і види страхування майна сільськогосподарських підприємств

Розділ 2. Захист сільського господарства від наслідків страхових випадків

2.1 Основні показники діяльності ТОВ “АФ Україна”

2.2 Порядок укладання договору страхування

2.3 Визначення страхової суми при страхуванні сільськогосподарського майна

2.4 Оцінка збитків, визначення розміру страхового відшкодування

Розділ 3. Шляхи залучення сільгоспвиробника до страхування

3.1 Визначення і формування попиту на страхові послуги

3.2 Використання міжнародного досвіду з страхування сільськогосподарських підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Зростання ризику у всіх сферах людського життя та господарської діяльності обумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат шляхом проведення страхування.

Страхування дозволяє оптимізувати ресурси, що спрямовуються на організацію економічної безпеки фізичних та юридичних осіб. Завдяки страхуванню можна досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідкам стихії чи інших чинників, що перешкоджають діяльності. Особливо тим, хто вирощує сільськогосподарські культури, часто перешкоджають об’єктивні природні чинники, що надають змогу отримати прибуток тільки в певному обсязі. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Страхування грає значну роль в ринковій економіці, надає впевненість в розвитку бізнесу.

Українські підприємці часто взагалі не розуміють змісту страхування і не вбачають у ньому потреби. Окрім того, страхування врожаю - досить дороге задоволення, і часто підприємці просто не можуть собі дозволити виділити певну суму для добровільної підстраховки власного добробуту.

Тема страхування сільськогосподарського майна давно вже викликає жвавий інтерес у представників обласних центрів гідрометеорології, які взаємодіють зі страховими компаніями і сільськогосподарськими підприємствами в момент врегулювання страхових випадків по страхуванню сільськогосподарського майна.

Вчені і метеорологи, стурбовані проблемами адаптації різних сортів зернових культур до умов сучасного клімату, який змінюється і спричиняє підвищення чутливості рослин до патогенних і погодних факторів і, в результаті, впливає на врожайність. У цьому зв'язку також зростає актуальність страхування сільськогосподарських культур від несприятливих погодних факторів, тому що зростає ймовірність весняних заморозків, ураганів, коливання середньодобових температур.

Сьогодні залишається відкритої дискусія про необхідність розробки і впровадження в Україні ефективної системи страхування, успіх якої багато в чому залежить від часткового державного субсидіювання страхових витрат виробників. У цьому ключі вітчизняні учасники аграрного страхового ринку покладають надії на прийнятий Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України", що набрав сили з початку 2005 року і передбачає обов'язкове страхування агроризиків. Частково витрати господарств на страхування повинні компенсуватися з Фонду аграрних страхових субсидій. Селяни зможуть повернути до 50% страхових внесків (при тарифі до 5%). При настанні страхового випадку фонд також повинен буде відшкодовувати страхувальнику 50% від суми франшизи (за умови, що така складе не більше 30%). Формування ресурсів фонду повинне забезпечуватися, з одного боку, за рахунок обов'язкових відрахувань страхових компаній, що будуть перелічувати 2% від премій, отриманих по агрострахуванню. З іншого боку - частково підтримати фонд узялася держава: протягом місяця з дня вступу в силу закону з бюджету у фонд повинно бути перераховано 20 млн. грн. Крім того, у разі необхідності фонд зможе одержувати позики з держбюджету.

Так, до проекту бюджету закладені кошти на компенсації страхових платежів агрогосподарствам. Це може стати серйозним поштовхом для розвитку страхування сільгоспризиків. Якщо закон запрацює у повному обсязі, - прогнозують страховики, - ринок може розраховувати в наступному році приблизно на 300 млн. грн. страхових платежів з цього виду.

Метою даної роботи є аналіз послуг, що пропонуються на страховому ринку України виробникам сільськогосподарської продукції. Для того щоб досягти поставленої мети, в курсовій роботі були розглянуті найбільш важливі моменти і направлення державної підтримки аграріїв та безпосередньо страхових компаній.

Курсова робота розміщена на 48 листах друкованого тексту, містить 6 таблиць. При написанні використано 14 джерел.

1. ЕКОНОМІЧНА НЕОБХІДНІСТЬ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

1.1Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції

Суспільне виробництво протягом усього історичного шляху розвитку стикається із суперечностями між природою і людиною, між окремиим об’єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій – ризиків. Характерною рисою ефективного відтворювального процесу на підприємстві є його ритмічність та безпека, що здійснюється не завжди. В результаті виникнення природних катаклізмів чи настання інших негативних надзвичайних подій (технологічних катастроф, аварій, пожеж, епідемій тощо) нормальний виробничий процес може бути порушений або зупинений. Це викликає матеріальні збитки, які можуть бути зменшені внаслідок прийняття різних превентивних заходів. Повністю чи частково запобігти шкоді від настання різних негативних подій для виробництва неможливо, виникає потреба у відшкодуванні спричиненого матеріального збитку, відновленні нормальних умов праці.

Страхування майна сільськогосподарських виробників спрямоване на створення умов для відшкодування, насамперед, надзвичайних витрат, що виникли в результаті настання руйнівних страхових випадків. Посилюється ризиковий характер виробництва внаслідок зростання техногенного навантаження на навколишнє середовище, загострюються суперечності між діяльністю людини і екологічним потенціалом, який все більше втрачає можливості природного відновлення.

Для того, щоб досягти успіхів у бізнесі, належить його постійно розширювати і вдосконалювати. Проте тим, хто вирощує сільськогосподарські культури, часто перешкоджають об’єктивні природні чинники, що надають змогу отримати прибуток тільки в певному обсязі. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Українські підприємці часто взагалі не розуміють змісту страхування і не вбачають у ньому потреби. Окрім того, страхування врожаю - досить дороге задоволення, і часто підприємці просто не можуть собі дозволити виділити певну суму для добровільної підстраховки власного добробуту.

Є інформація, що до проекту бюджету закладені кошти на компенсації страхових платежів агрогосподарствам. Це може стати серйозним поштовхом для розвитку страхування сільгоспризиків. Якщо закон запрацює у повному обсязі, - прогнозують страховики, - ринок може розраховувати в наступному році приблизно на 300 млн. грн. страхових платежів з цього виду.

Нині стає зрозуміло, що повноцінний розвиток фінансово-кредитних відносин неможливий без розбудови ринку страхових послуг в сільському господарстві. Адже страхування — це механізм, який дозволяє сільгоспвиробнику скористатися можливістю розділити свої ризики із страховою компанією та покращити доступ до кредитних ресурсів. Однак ринок страхування ризиків у сільському господарстві в Україні нині розвинутий слабо і працює не зовсім ефективно. Страхові послуги, пропоновані сільгоспвиробникам, для них неприйнятні, оскільки вони або надто дорогі, або за ними нереально одержати страхові виплати у разі настання страхового випадку. А страхові компанії поки що в цьому питанні назустріч своїм потенційним клієнтам ідуть дуже повільно.

Вимоги банкірів з цього приводу теж неоднозначні. Так 67% респондентів проведеного опитування вважають, що сільгоспвиробники мають страхуватися від усіх ризиків за схемою обов’язкового страхування. Разом з тим, вони ж вважають, що на Херсонщині сільгоспвиробникам недоцільно страхуватися від таких ризиків, як повінь, зсув і сель, а також підприємницького та податкового ризиків. 50% респондентів вважають, що сільгоспвиробники повинні страхуватися від таких ризиків, як пожежа, вимерзання, посухи, хвороби, знищення шкідниками, від протиправних дій третіх осіб та від ризику недоотримання прибутку.

Деякі вчені вважають, що обов’язкове страхування має певні переваги з точки зору функціонування страхової системи. Зокрема, всеохоплюючий характер обов’язкової системи дозволив би нівелювати ризики в межах території України, оскільки сільськогосподарські культури перебувають в різних кліматичних умовах. Однак ця перевага є водночас і недоліком з точки зору забезпечення прав суб’єктів господарювання в ринковій економіці. Оскільки існують регіони де виробництво не зазнає серйозних коливань і втрат через несприятливі кліматичні умови, то вимога до всіх господарств здійснювати страхування своєї виробничої діяльності означає примусовий перерозподіл коштів від одних господарств іншим, тобто є прихованим субсидіюванням одних підприємств іншими.

Розповсюдження страхування по території всієї України матиме свої переваги, але досягати цього потрібно не шляхом запровадження обов’язковості в страхуванні, а через створення привабливих умов страхування для сільськогосподарських виробників та розвитку конкуренції між страховими компаніями.

Взагалі, обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур, як спосіб організації державної підтримки не є ефективним, оскільки державні кошти використовуються не там де в цьому є реальна потреба та зацікавленість обох сторін страхового процесу, а за принципом масового охоплення виробників страхуванням. Як наслідок, коштів буде витрачено більше, а ефект від такого заходу буде меншим. Щодо стимулювання с/г виробників до страхування ризиків їхнього виробництва, то примусовий характер страхування матиме скоріше зворотній ефект: замість формування розуміння необхідності страхування, він сприятиме наростанню невдоволенню виробників, які сприйматимуть його як додатковий податок і обмеження їхнього права вибору.

Звичайно ж, страхування має бути добровільним. Повинна бути й підтримка у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва з боку держави.

Міжнародний досвід свідчить, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яку переважно надають у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною формою стабілізації доходів сільгоспвиробників, ніж державна фінансова допомога у вигляді субсидій, заліків, списань, відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій.

Розвиток страхування також може мати позитивні соціальні наслідки на селі. Адже коли сільгоспвиробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, то із впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. А це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення до міст та покращенню соціальної структури суспільства.

1.2Форми й методи страхування майна сільськогосподарських підприємств

Існують дві основні форми страхування: обов’язкове і добровільне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №1000, страхування врожаю багаторічних насаджень і сільськогосподарських культур державних сільськогосподарських підприємств проводиться обов’язково. Для страхувальників – сільськогосподарських підприємств всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що передбачені чинним законодавством, страхування є добровільним.

На страхування приймають врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних сільськогосподарських підприємств, а врожай зернових культур і цукрових буряків - підприємств всіх форм власності.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових буряків сільськогосподарських підприємств всіх форм власності проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту iнтересiв сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є: страхувальники - державні сiльськогосподарськi підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень та сiльськогосподарськi підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур i цукрових буряків; страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку лiцензiю на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майновi iнтереси, що не суперечать законодавству i пов'язанi з неотриманням або недоотриманням врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, зернових культур i цукрових бурякiв - сiльськогосподарськими пiдприємствами усiх форм власностi.

До страхових ризикiв, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повiнь, сель, посуха, повне раптове знищення посiвiв карантинними шкiдниками.

Страховим випадком вважається заподiяння страхувальнику прямих збиткiв у результатi часткової або повної загибелi врожаю сiльськогосподарських культур, багаторiчних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових бурякiв унаслiдок прямої дiї страхових ризикiв.

Не пiдлягає обов'язковому страхуванню врожай:

 - природних сiнокосiв i пасовищ;

 - сiльськогосподарських культур, що посiянi на зелене добриво;

 - сiльськогосподарських культур, що висiвалися понад три роки i жодного разу сiльськогосподарськi пiдприємства не одержали врожаю;

 - пiдпокривних та безпокривних багаторiчних трав;

 - посiвiв, та багаторiчних насаджень плодоносного вiку, якi не розмiщенi в зонi офiцiйного землевпорядкування.

Щодо видів страхування майна сільськогосподарських підприємств можна виділити страхування врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, страхування тварин, будівель та іншого майна.

Страхування сільськогосподарських тварин – це страхування великої рогатої худоби, коней віком від одного місяця до одного року, свиней віком до шести місяців, вівців, кіз, віслюків віком від одного року, бджолосімей, хутрових звірів (кролі, нутрії) з 45-денного віку, птиць у господарствах, що спеціалізуються на виробництві бройлерів у віці однин місяць.

На страхування беруться всі наявні в господарстві здорові тварини даного виду, що досягли страхового віку. Не приймаються хворі, виснажені тварини, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування, а також інфіковані тварини. При цьому всі тварини одного виду і вікової групи повинні бути застраховані на однакову страхову суму. Племінні тварини беруться на страхування лише за наявності племінного свідоцтва.

Страховими випадками є: загибель, знищення, або вимушений забій внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Нині в HACK "Оранта" діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження.

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи:

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. А також вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001 р.) істотно зменшувалися показники врожайності сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.