Педагогічна культура батьків – запорука успішного виховання дітей та молоді
Світом править рука, що гойдає колиску
Сімейний обов'язок
Діти - радість життя
Особлива увага з перших днів життя має приділятися моральному вихованню дитини
Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо з проблем сімейного виховання
Педагогічна спадщина Йоганна-Генріха Песталоцці та його заповіді сімейного виховання
Погляди Костянтина Ушинського на зміст і методику виховання й навчання дітей у сім'ї та школі
Навигация
Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
164289
знаков
1
таблица
0
изображений
Міністерство освіти і науки України
Педагогічний коледж
Львівського національного університету імені Івана Франка
ВИПУСКНА РОБОТА
із педагогіки
на тему:
«Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини»
Виконала:
студентка групи ШКВ-43
спеціальності «Початкове навчання»
Куровець Оксана Василівна
Керівник роботи:
викладач педагогіки
Михайлинин Рома Романівна
Львів 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Тепло отчого дому
1.1 Педагогічна культура батьків – запорука успішного виховання дітей та молоді
1.2 Світом править рука, що гайдає колиску
1.3 Сімейний обов‘язок.
1.4 Діти – радість життя
Розділ 2. Заповіді традиційної сімейної педагогіки
2.1 «Материнська школа» Яна Амоса Каменського та її значення для сучасної сім‘ї
2.2 «Думки про виховання» Джона Локка
2.3 Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо з проблем сімейного виховання
2.4 Педагогічна спадщина Йоганна-Генріха Песталоцці та його заповіді сімейного виховання
2.5 «Народна педагогіка…» Олександра Духновича – один з основоположних творів української сімейної педагогіки
2.6 Погляди Костянтина Ушинського на зміст і методику виховання й навчання дітей у сім‘ї та школі
2.7 Національно-родинна педагогіка Михайла Драгоманова
ВСТУП
Сім'я — могутній соціальний феномен, який найтісніше об'єднує людей на основі шлюбних і кревних взаємозв'язків. Відомий педагог, академік АПН України Мирослав Гнатович Стельмахович, який уперше в історико-педагогічній науці дослідив національну систему сімейного виховання в Україні, дав таке визначення сім'ї:
• Сім'я — це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий, плекає найвищу цінність людства — дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе у своїх потомках.
• Сім'я — святиня людського духу, благородних емоційних переживань — кохання, любові, вірності, піклування, щоденного живого спілкування, поваги, співпереживання, синівської й дочірньої вдячності, родинної солідарності, теплоти людських сердець. Тож до кінця свого життя кожна людина береже світлу задушевну згадку про сім'ю, рідну батьківсько-материнську світлицю.
• Сім'я — невсипуща хранителька моральних чеснот, національних звичаїв і традицій, пам'яті предків, невтомна плекальниця родоводу, совісті та честі минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. Таким чином, високоорганізована, національне свідома українська сім'я — це духовний храм України-матері. Тому й виховний вплив родини на формування й етнізацію особистості, на щоденне наше буття переоцінити неможливо. Хто нам дав повний душевний спокій і соціальну захищеність від різних життєвих бід, прикрощів, як не сім'я? Хіба ми часто-густо не дивимося на світ очима тієї сім'ї, з якої ми вийшли? Життя у колі родини, серед рідних і близьких людей дає нам натхнення для щоденної творчої праці.
• Сім'я — найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів й у всіх народів, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології і патріотизму. Справжня сім'я є совістю, честю та доблестю, національною гордістю кожного народу, нації, надбанням педагогічної культури людства.
Понад п'ятдесят років педагогіка й педагогічна діяльність є сенсом мого життя. Працюючи вчителем і директором школи, завідувачем районного та обласного відділів освіти, доцентом і професором вищих навчальним закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти, головним науковим співробітником, мені досить часто доводилося стикатися з фактами, коли вчителі й керівники навчальних закладів виявляли педагогічну безграмотність, оскільки не були обізнані з найважливішими положеннями педагогічних творів Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, О. Духновича, К. Ушинського, не знали історії української педагогіки, навіть не читали «Педагогічної поеми» А. Макаренка чи «Серце віддаю дітям» В. Сухомлинського. Здійснюючи програми педагогічного всеобучу батьків та виступаючи з лекціями чи порадами, чимало керівників навчальних закладів, учителів і викладачів винаходять власний «велосипед», бо ні в студентські роки, ні після закінчення вищого навчального закладу не тримали в руках і не читали «Материнської школи» і навіть «Великої дидактики» Я.А. Коменського, «Еміль, або Про виховання» Ж.-Ж. Руссо і послуговуються лише окремими крилатими висловами великих педагогів.
Щоб заповнити цю прогалину, допомогти педагогам і керівникам навчальних закладів, що відроджують педагогічний всеобуч батьків, у першому розділі подано стислий огляд заповідей класичної сімейної педагогіки. Це азбучні істини, без знання яких не можна готувати майбутніх учителів та будувати систему сімейного і шкільного виховання.
Усе найкраще, що є на землі, йде від сім'ї. Виховний феномен сім'ї, як і саму сім'ю, нічим замінити не можна, а тим більше поширеною сьогодні «дружбою і любов'ю» без будь-яких зобов'язань одного перед одним. Сім'я дає дитині життя і продовжує рід людський. До цього мають себе готувати кожний юнак і кожна дівчина. Діти — майбутнє роду й народу, найбільший скарб. Відсутність дітей — велике нещастя для подружжя.
Найкраща батьківська спадщина — це добре виховані діти. В основу української сімейної педагогіки закладено прагнення зробити дітей щасливими. Про це має пам'ятати кожний, кого називають батьком, матір'ю, учителем, вихователем. Виховання дітей у- не лише особиста справа батьків, а й їхній громадянський обов'язок.
Об‘єктом дослідження є місце і роль сім‘ї у вихованні дитини.
Предметом дослідження є методи і прийоми виховання дитини в сім‘ї.
Метою дослідження є виділення методів і прийомів виховання дитини в сім‘ї та перевірка їх ефективності.
Практичне значення дослідження полягає у виділенні місця і ролі сім‘ї у вихованні дитини.
РОЗДІЛ 1. ТЕПЛО ОТЧОГО ДОМУ
Похожие работы
... актуальним. Також діти з розумовою неповносправністю потребують спілкування в колі ровесників, вчителів, батьків та друзів. Діти з особливими потребами становлять об’єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою. 1.2 Особливості релігійного виховання підлітків з особливими потребами в сім’ї Людина є сотворена Богом, її покликання – відкрити своє синівство та усім серцем і душею ...
... і хочуть їх виховувати якнайкраще, вони будуть намагатися, і свої взаємні незгоди не доводити до розриву і тим не ставити дітей у скрутне становище. Розділ 2. СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ 2.1 РОЛЬ БАТЬКІВ У РОЗВИТКУ ДИТИНИ У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження часто важко пояснити, що ж це таке - гарні батьки. Майбутні батьки думають, що гарними ...
... шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій) вторинних відхилень у розвитку особистості. Ці відхилення ускладнюють спілкування з ровесниками і дорослими. На формування особистості дитини негативно впливає обмежений чуттєвий і практичний досвід, недостатнє розуміння поведінки людей, соціальних вимог. Все це. безумовно, ускладнює набуття та узагальнення ними морального ...
... вивчення дитячого фольклору, народних ритмічно-ігрових рухів, календарно-обрядових та лірично-побутових пісень, казок, загадок, оповідань тощо. Висновки Дослідивши тему «Народні традиції та їх роль у сімейному вихованні», я дійшла до таких висновків: 1. В умовах зростаючої родинної кризи виникає потреба звернутися до здобутків української народної педагогіки з метою ліквідації сімейних ...
0 комментариев