Педагогічна культура батьків – запорука успішного виховання дітей та молоді
Світом править рука, що гойдає колиску
Сімейний обов'язок
Діти - радість життя
Особлива увага з перших днів життя має приділятися моральному вихованню дитини
Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо з проблем сімейного виховання
Педагогічна спадщина Йоганна-Генріха Песталоцці та його заповіді сімейного виховання
Погляди Костянтина Ушинського на зміст і методику виховання й навчання дітей у сім'ї та школі
Навигация
Педагогічна спадщина Йоганна-Генріха Песталоцці та його заповіді сімейного виховання
Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
164289
знаков
1
таблица
0
изображений
2.4 Педагогічна спадщина Йоганна-Генріха Песталоцці та його заповіді сімейного виховання
Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827) — швейцарський педагог-демократ. Він зробив величезний внесок у розвиток прогресивної педагогічної думки. Проте навіть у колі високоосвічених людей, які добре знають, хто такі X. Колумб, Ф. Магеллан, M. Коперник, далеко не всі знають Й.-Г. Песталоцці. Доречно згадати такий випадок з його життя. У 1786 році бідний 20-річний юнак Й.-Г. Песталоцці покохав дівчину Анну з родини багатого купця. Він писав Анні: «Нам доведеться прожити життя, повне горя й праці, бо на біду Батьківщини і на нещастя друзів я буду дивитися як на власні. А коли б мова зайшла про порятунок Батьківщини, я забув би і дружину, і дітей». Він перелічив також недоліки власного характеру й не оминув увагою своє слабке здоров'я. Проте дівчина, багата, розумна й вродлива, прийняла його руку й серце.
Песталоцці не обманув наречену. Все сталося так, як він писав — тридцягь років вони прожили у надзвичайній бідності. «Плакали діти-сироти, і я плакав разом з ними», — писав він. Однак після тридцяти років відчаю і двадцятигодинної праці на добу Й.-Г. Песталоцці став відомим на увесь світ. Видатні філософи й політичні діячі, педагоги й імператори йшли до нього по досвід. Революційні французькі законодавчі збори присвоїли йому, серед 18 іноземців, звання Почесного громадянина Франції. Вся його теоретична і практична діяльність, якій він віддав понад п'ятдесят років життя, була спрямована на те, щоб докорінно змінити справу виховання й освіти дітей трудового народу. Упродовж третини віку И.-Г. Песталоцці керував дослідними навчально-виховними закладами: притулком для убогих селянських дітей в Нейгофі, сирітським притулком в Станце, інститутами в Бурдорфі й Івердоні. Тодішні народні школи він порівнював з бездушними машинами, які пригнічують природні сили і здібності дитини, заважають її розвитку.
З юних років Й.-Г. Песталоцці перейнявся гарячим співчуттям до людей праці, бажанням полегшити долю селянських дітей, позбавлених елементарних умов для повноцінного фізичного, розумового та морального розвитку. На основі дослідницької роботи в керованих ним навчально-виховних закладах він здійснював і розвивав свої педагогічні ідеї. Особливий інтерес становлять його ідеї природовідповідності виховання і навчання дитини, що викладені в багатьох працях, зокрема в його «Лебединій пісні» (1826):
• Критикуючи зубріння і відрив навчання від життя, Й.-Г. Песталоцці писав, що дітям до п'яти років дають можливість тішитися природою і раптом тиранічне віднімають у дитини всю привабливість природності й свободи: як овець, зігнаних докупи, кидають дітей в якусь кімнату, цілими годинами, днями, місяцями й роками невблаганно змушують розглядати жалюгідні, невідомі та одноманітні літери, вводять їх у життя, такою мірою відмінне від попереднього, що можна збожеволіти.
• Дитина у школі має почувати себе так само невимушене й вільно, як і серед природи.
• Сама природа спонукає людину: око хоче бачити, вухо — чути, нога — ходити, серце хоче вірити й любити, розум хоче мислити.
• Ідею елементарної освіти потрібно розглядати як ідею природовідповідного розвитку і формування сил та нахилів людського серця, людського розуму і людських умінь.
• Кожна окрема сила людської природи розвивається за вічними, незмінними законами, її розвиток природовідповідний лише настільки, наскільки він перебуває у згоді з цими вічними законами природи.
• Природа вклала в серце матері першу і найсуттєвішу турботу про збереження спокою в ранній період життя дитини. Ця турбота виявляється у людей скрізь у вигляді властивої матері сили та материнської відданості, відсутність цієї сили й відданості матері суперечить природі.
• Коло людської любові і людської віри дитини дедалі розширюється. Кого любить мати, того любить і дитя.
• Яким чином в людині природовідповідно розвиваються засади її духовного життя, засади її здатностей мислити, думати, досліджувати, міркувати? Через враження, які ми отримуємо в процесі чуттєвого сприйняття (споглядання) всіх предметів, оскільки вони, торкаючись наших внутрішніх і зовнішніх чуттів, пробуджують та оживляють глибоко властиве силам нашого розуму прагнення до саморозвитку.
• Розумовий розвиток і залежна від нього культура людства потребують постійного вдосконалення логічних засобів мистецтва для природовідповідного розвитку наших здатностей думати, досліджувати й міркувати, усвідомлювати й використовувати.
• Усі три сили разом — здатність до спостереження, здатність до мовлення і здатність до мислення — слід вважати сукупністю всіх засобів розвитку розумових сил.
• Здатність до мовлення має розвинутися настільки, щоб дитина могла висловити враження від чуттєвого сприйняття навколишнього середовища і навколишніх умов з такою ж визначеністю, з якою вона собі їх усвідомила засобами спостереження. Якщо, навчаючи дитину мови, не довести її до певного ступеня володіння мовою, то між формуванням її здатності спостерігати і розвитком її здатності мислити проляже прірва.
• Людина повинна самостійно розрізняти і порівнювати предмети власного спостереження і в такий спосіб навчитися мислити про них.
• Віра й любов — альфа й омега природовідповідного, а отже — елементарного формування людяності.
• Батьківський дім — то школа моралі.
• Домашнє виховання у найтісніший спосіб пов'язане з усім, що дитина має засвоїти в школі.
Викликає великий інтерес у сучасних педагогів та батьків і пам'ятна нотатка Й.-Г. Песталоцці під назвою «Метод», де він пише: «Моєю найсуттєвішою, вихідною точкою зору є така: спостереження (чуттєве сприйняття) людиною самої природи — це єдиний справжній фундамент навчання, оскільки воно (спостереження) — єдина основа людського пізнання». А далі він пропонує цілу програму «мистецтва навчання людини»:
• Приведи у своїй свідомості всі пов'язані між собою предмети до того зв'язку, в якому вони перебувають у природі.
• На перше місце постав враження від природи.
• Не надавай жодній речі більшого значення, ніж те, яке ця річ має у природі.
• Систематизуй існуючі на світі предмети за їхньою схожістю.
• Навчаючи всіх, добре вчити кожного.
• Механізм природи у всьому своєму обсязі досконалий і в той же час простий. Людино, наслідуй його!
• Спостерігай за тим, як досконала природа турбується про кожну окрему частину, як вона її оберігає.
• Механізм чуттєвої людської природи підпорядковується тим же законам, згідно з якими фізична природа скрізь розвиває свої сили.
• Пізнання самого себе за суттю своєю є подвійним: це пізнання власної фізичної природи... і пізнання власної внутрішньої самостійності, усвідомлення своєї волі самому домагатися власного благополуччя, усвідомлення свого обов'язку залишатися вірним власним поглядам.
• Людині необхідно не тільки знати істину, вона повинна бути спроможна зробити те, що є правильним, і хотіти робити це.
• Слід спростити методику початкової освіти, щоб нею могли користуватися і вчитель і пересічна мати-селянка.
Свою «Лебедину пісню» Й.-Г. Песталоцці завершує словами: «Піддавайте все випробуванню, збережіть хороше, а якщо у вас самих визріло щось краще, то правдиво і з любов'ю приєднайте до того, що я намагаюся також правдиво і з любов'ю дати вам на цих сторінках».
Оцінюючи внесок Й.-Г. Песталоцці у світову педагогіку, К. Ушинський зазначав, що його педагогічну діяльність можна назвати відкриттям, яке дало більше користі людству, ніж відкриття Америки.(На пам'ятнику Й.-Г. Песталоцці над його могилою вирізьблено такі слова: «Все для інших, нічого для себе»
Любов Йоганна-Генріха Песталоцці до дітей, його педагогічна система завжди матимуть великий вплив на підготовку нових поколінь педагогів, які у своїй діяльності понад усе ставитимуть дитину!
2.5 «Народная педагогія...» Олександра Духновича — один з основоположних творів української сімейної педагогіки
Олександр Васильович Духнович (1803-1865) — видатний український педагог і просвітитель, засновник родинного виховання в Україні, організатор народної освіти в Закарпатті, філософ, історик, письменник. Автор першого системно впорядкованого посібника з педагогіки для сільських учителів та батьків, підручників для навчання дітей рідною мовою. У вступному слові до «Народної педагогії...» (1857) писав: «Людину представляють: натура, наука і звичай; природну схильність одержує людина від самої природи, що складає її характер, але науки і звичаї дають вправи і настанови або виховання». Спробуємо хоч коротко викласти основні заповіти О. Духновича.
Велику роль у вихованні дітей Т. Шевченко відводив матері. У поемі «Наймичка» він виявив себе співцем материнства, зворушливої сили материнської любові:
...Дитя моє!
...Із самого неба.
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе.
(Наймичка)
У пізніших поезіях цю ідею він висловлював так:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
...І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим...
(«У нашім раї на землі...»)
Поета вельми турбував стан жіночої освіти, коли більшість дівчат із селянських родин взагалі не навчалися.
Високу оцінку поет давав родинному вихованню. У трудовій сім'ї, на його думку, діти зростають працьовитими, духовно багатими. Сім'ї мають створюватися в любові, спільна праця є основою життя дорослих і дітей. Тому поет вчить молодь, особливо дівчат, обачливості в коханні, застерігає від спокус зради. Йому болить доля матерів-одиначок, дітей-безбатченків. Твори Т. Шевченка цього циклу — то стогін народу над сплюндрованою долею.
В останні роки життя Т. Шевченко намагався бути корисним рідній школі. Він написав для недільних шкіл «Букварь Южнорусскій» (1861, Санкт-Петербург), який посів одне з провідних місць в історії освіти й культури України.
Переважна більшість поетичних творів Т. Шевченка стала народною: самих лише народних пісень на вірші безсмертного Кобзаря науковцями зафіксовано близько 80 та ще понад 150 варіантів на них («Реве та стогне Дніпр широкий...», «Така її доля», «Ух, ух, солом'яний дух, дух»). І кожна з цих пісень, як і всі його твори, — то не просто вихователь, то найкращий вихователь й організатор народних мас, найкращий засіб формування найкращих людських почуттів, та ще й на найкращих традиціях рідного народу.
Т. Шевченко мріяв про той час, коли
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
(«І Архімед, і Галілей...»)
У пробудженні свого народу первинну і провідну роль поет відводив рідній мові, школі, вчителеві.
Шановні колеги, будьмо гідними такої честі!
Похожие работы
... актуальним. Також діти з розумовою неповносправністю потребують спілкування в колі ровесників, вчителів, батьків та друзів. Діти з особливими потребами становлять об’єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою. 1.2 Особливості релігійного виховання підлітків з особливими потребами в сім’ї Людина є сотворена Богом, її покликання – відкрити своє синівство та усім серцем і душею ...
... і хочуть їх виховувати якнайкраще, вони будуть намагатися, і свої взаємні незгоди не доводити до розриву і тим не ставити дітей у скрутне становище. Розділ 2. СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ 2.1 РОЛЬ БАТЬКІВ У РОЗВИТКУ ДИТИНИ У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження часто важко пояснити, що ж це таке - гарні батьки. Майбутні батьки думають, що гарними ...
... шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій) вторинних відхилень у розвитку особистості. Ці відхилення ускладнюють спілкування з ровесниками і дорослими. На формування особистості дитини негативно впливає обмежений чуттєвий і практичний досвід, недостатнє розуміння поведінки людей, соціальних вимог. Все це. безумовно, ускладнює набуття та узагальнення ними морального ...
... вивчення дитячого фольклору, народних ритмічно-ігрових рухів, календарно-обрядових та лірично-побутових пісень, казок, загадок, оповідань тощо. Висновки Дослідивши тему «Народні традиції та їх роль у сімейному вихованні», я дійшла до таких висновків: 1. В умовах зростаючої родинної кризи виникає потреба звернутися до здобутків української народної педагогіки з метою ліквідації сімейних ...
0 комментариев