2. Організація управління розвитком виховної системи навчального закладу

 

2.1 Управління етапами розвитку виховної системи

Виховний процес є, разом з навчанням і науковою діяльністю, одним з основних в житті вищого навчального закладу. Виховний процес здійснюється в кожному з основних підрозділів вузу (інститути, кафедри, групи) і полягає в перетворенні свідомості і поведінки співробітників (студентів, викладачів, адміністрації) відповідно до заданих вимог і норм суспільства, держави, освітньої установи на основі їх свідомого прийняття суб'єктом освітнього процесу, а також в створенні умов і можливостей для його самореалізації в різних сферах життя: науковою, культурною, суспільною, спортивною, технічною і іншій позитивно направленій діяльності.

В Україні, як і в інших країнах світу, склалася система виховання, яка ґрунтується на самобутності українського народу. Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна система виховання, яка враховує такі особливості сьогодення, як перехід України до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя українського суспільства і процес розбудови незалежної держави. В її основі – український ідеал. Національне і громадянське виховання є одним із головних пріоритетів і органічним компонентом розвитку освіти. Воно має бути спрямоване на формування в дітей та молоді сучасного світогляду, ідей, поглядів, переконань, заснованих на найцінніших надбаннях вітчизняної і світової культури. В основу національного і громадянського виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, наступності та спадкоємності поколінь. Головна мета національного і громадянського виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. Національне і громадянське виховання має здійснюватися впродовж усього процесу навчання дітей та молоді. Воно має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності (Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті).

Процес державотворення в Україні, загальна демократизація і гуманізація суспільства потребують змін у вихованні підростаючого покоління.

Стратегічною метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу соціальних ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті та Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти визначили пріоритетні завдання виховання й основні напрями їх реалізації на сучасному етапі. Мета виховання:

1. Мета виховання – центральне питання ідеології, діяльності всієї системи виховання. У цілях виражаються філософські, духовні, етичні, економічні, політичні, правові і естетичні уявлення про образ, про «ідеальну» людину і суспільство, в якому він живе і діє. Мета державно-суспільної системи виховання повинно бути достатньо визначеною і в той же час абсолютно універсально.

Це виключно дуже важливо сьогодні, коли у зв'язку з економічним, соціальним, національним, духовним і освітнім розшаруванням суспільства, що поглиблюється, виникло різноманіття уявлень про людину і суспільство, зіткнулися всілякі класові, групові і особисті інтереси.

Якщо ще так давно велася мова про підлеглість інтересів і якостей особи вимогам суспільства і, відповідально, про домінування зовнішньої, суспільної (фактично державного) дії на людину (одна крайність), то тепер частіше ведеться мова про те, що основною метою виховання повинні стати людина як самоціль при одночасній відмові від вимог до неї суспільства, в чому б вони не виражалися – у потребах виробництва, економіки, управління і тому подібне (інша крайність).

З'явилася безліч партій і громадських організацій, що ставлять перед собою різноманітні цілі, за яким вони трактують і цілі виховання нових поколінь. Ці цілі частіше всього знаходяться в повному протиріччі з цілями державної системи освіти (і виховання).

Політично упереджені, ці партії і громадські організації прагнуть надати молоді ті цінності і орієнтири, які відповідають їх завданням, розглядають молодь як засіб досягнення своїх цілей і менше всього думають про молоде покоління України в цілому, про розвиток особи як особистості.

2. Формулюючи мету виховання, треба віддавати звіт в тому, що у сучасній Україні реально існують, ведуть боротьбу за молодь партії, суспільні рухи і організації, які можна згрупувати за характером та основним ідеям, які вони сповідають і пропонують. Загальнонаціональні інтереси вимагають, аби суспільство і держава, заклопотані збереженням своєї цілісності, контролювали виховний процес, допомагали молоді зорієнтуватися у реальному співвідношенні сил, що борються і сил, що виховують її, відрізнити дійсні цінності від уявних та помилкових, гідні цілі від недостойних.

3. Нова концепція виховання передбачає визначення мети виховання, що відповідає інтересам самої особи і вимогам суспільства по відношенню до особи. Як мета виховання, як правило, розглядається формування особи відповідно до явно або неявно існуючої моделі, ідеалом молодої людини, співвіднесеним з історичним періодом розвитку суспільства. На якій стадії розвитку знаходиться, які завдання вирішує суспільство, таке покоління йому і потрібно. У різні періоди розвитку нашої країни при радянській владі як цілі були поставлені такі ідеальні моделі, як: «будівельник комунізму», «всесторонньо розвинена особа», які визначали зміст і спрямованість процесу виховання. Система виховання втілювала їх в життя. 4. Основним орієнтиром виховання є погоджено прийняте в суспільстві уявлення про ідеал громадянина України, його життєве кредо і життєву позицію. Цей ідеал містить такі риси, як любов до України, віру в її успіх і величність, турботу про єдність і майбутнє Вітчизни, відданість ідеалам гуманізму, свободи і демократії, прагнення до особистого успіху в житті і тому подібне. В той же час цей ідеал має свої відмінності у характері соціальної активності і реальних можливостях конкретного представника того або іншого класу (прошарку) в служінні Україні і способах досягнення особистих цілей, визначуваних соціальним положенням і рівнем добробуту даної сім'ї. Відмінності в соціальних орієнтирах різних прошарків і груп суспільства обумовлюють диференціацію програм навчання, типів шкіл і всього виховного процесу.

5. «Ідеального» молодого українця наших днів повинно характеризувати: а) прагнення до успіху; б) воля до перемоги; у) прийняття всієї міри відповідальності за результати своєї діяльності лише на себе; г) відданість національній ідеї (мрії). Головний, системостворюючий елемент всіх ціннісних орієнтації тут – «успіх». Змінюватися можуть уявлення про засоби досягнення успіху, але сам успіх залишається центром життєвих досягнень.

Україна потребує людей, віруючих в перемогу над обставинами, що мріють про велику і могутню Україну, в якій вони – господарі життя. Мрія про велику Україну – прапор нації, а люди, що борються за цю мрію і досягають успіху – гордість нації і зразок для наслідування. Суспільство дає шанс кожному. Не зміг їм скористатися – вини себе і більш нікого. Така логіка шляху «вгору», до добробуту, такий спосіб зміни національного характеру росіян, що звикли чекати «манни небесної». Така жорстока чесність законів ринку і вільної конкуренції; чесність життя.

6. На відміну від ідеалу мета виховання полягає в тому, аби сформувати реальну, соціально стійку особу, здатну в нових соціально-економічних і політичних умовах вносити відчутний вклад до перетворення суспільства і самоудосконалюватися. Концепція виховання визначає цільові установки виховання молоді відповідно до тих змін, які відбуваються в суспільстві, з орієнтацією на майбутнє. Як мета виховання, що враховує умови перехідного періоду і орієнтованою на певну перспективу, можна запропонувати формування життєздатної, гуманістично орієнтованої індивідуальності але відношенню до суспільства і до себе самій.

7. Зміна соціально-політичних устрою, нові умови життя висувають нові вимоги до особи і тим самим природно-об’єктивно породжують новий тип особи, установки, образ поведінки і діяльності, що відповідають завданням суспільного розвитку. Перепади невідповідностей вимог суспільства і властивостей особи повинні коректуватися системою виховання.

8. Щонайгостріше протиріччя між новою системою вимог і можливостями і здібностями особи, що реально існує нині, породжує необхідність формування у молодої людини і молодого покоління в цілому такої якості, як життєздатність. Необхідність постановки питання про виховання життєздатності диктується тим, що сучасне молоде покоління знаходиться в незвичайно тяжких умовах природного і соціального середовища, яке характеризується ідеологічною, соціально-політичною і економічною нестабільністю і невизначеністю.

Життєздатність – це здатність людини (покоління) вижити, не деградуючи, в «жорстких» і умовах соціального і природного середовища, що погіршуються, розвинутися і духовно піднестися, відтворити і виховати потомство, не менш життєздатне в біологічному і соціальному планах. Завдання життєздатної особи – стати індивідуальністю, сформувати свої смислові життєві установки, самоутверджуватися, реалізувати свої завдатки і творчі можливості, перетворюючи при цьому в своїх інтересах місце існування, не руйнуючи і не знищуючи її. Життєздатність передбачає високу соціальну активність особи (покоління), спрямовану на перетворення зовнішнього природного і соціального середовища і на формування самого себе у відповідності до поставлених цілей. У соціокультурному плані життєздатність виявляється в тому, наскільки особистість і покоління відповідає сучасному попиту на даному історичному етапі і наскільки вони можуть узяти на себе відповідальність за його майбутнє.

До завдань виховання відносяться:

•  формування особистості – патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, підготовлений до життя і чітко орієнтується в сучасних реаліях;

•  виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури народів світу;

•  забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

•  формування покоління, яке здатне навчатися впродовж життя;

•  створювання і розвиток цінності громадянського суспільства;

•  відхід від уніфікації в процесі виховання, від орієнтації на «середнього» вихованця;

•  формування національної свідомості, людської гідності;

•  виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів;

• розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей і молоді.

Концепція національного виховання розглядає такі принципи виховання:

•  єдність національного і загальнолюдського виховання;

•  природовідповідність виховання;

•  культуровідповідність виховання;

•  активність, самодіяльність і творча ініціатива;

•  демократизація виховання;.

•  гуманізація виховання;

•  безперервність і наступність виховання;

•  єдність навчання і виховання;

•  диференціація та індивідуалізація виховного процесу;

•  гармонізація родинного і суспільного виховання;

•  особистісно орієнтований підхід у вихованні.

Реалізація основних завдань і принципів виховання здійснюється у ряді пріоритетних напрямків:

•  громадянське виховання;

•  правове виховання;

•  моральне виховання;

•  фізичне виховання;

•  художньо-естетична освіченість і вихованість особистості;

•  екологічне виховання;

•  трудове виховання;

•  статеве виховання і підготовка до сімейного життя;

•  формування наукового світогляду.

Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється за допомогою методів виховання. їх вибір та ефективне використання залежать від:

•  вікових та індивідуальних особливостей школярів;

•  рівня розвитку дитячого колективу;

•  поєднання методів формування свідомості та поведінки;

•  ефективності методів виховання.

До основних груп методів виховання відносяться:

•  методи формування свідомості (роз'яснення, бесіда, лекція, диспут,
приклад);

•  методи формування суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, доручення, створення ситуацій, які виховують);

•  методи стимулювання діяльності та поведінки (змагання, заохочення,
покарання);

•  методи контролю та аналізу ефективності виховання.

Форми організації виховання поділяються на масові (читацька конференція, тематичні вечори, літературні вікторини тощо), групові (гурткові) форми роботи (політичні інформації, година класного керівника, випуск стінної газети, робота з періодичною пресою, радіо- і телепередачі тощо), індивідуальні (позакласне читання, гра на музичних інструментах, малювання, колекціонування).

Аналіз стану виховної роботи свідчить, що формами організації виховного процесу, що найбільш вживаються, є:

• словесні (інформація, роз'яснення, зустрічі, збори, конференції, заочні екскурсії);

• практичні (екскурсії, походи, конкурси, олімпіади, спартакіади);

• наочні (творчі виставки, книжкові стенди, стінгазети).

Організація дозвілля студентів потребує певної системи і підбору тем для ознайомлення і обговорення, в яких зацікавлені самі студенти. З цією метою треба проводити опитування студентів, щоб з’ясувати, які питання їх більше цікавлять і до яких є інтерес. потребу.

Організація виховної роботи в училищі здійснюється згідно з орієнтованою функціональною матрицею [45]. (табл. 2.1)

 

Таблиця 2.1 Орієнтована функціональна матриця виховної роботи

Функції Рівні керівництва
Директор Заступник директора Заступник директора з виховної роботи
Вивчення потреб суспільства, директивних документів і розробка виховної системи училища Безпосередньо здійснює і керує Бере участь Бере участь
Підбір і розстановка кадрів для здійснення виховної роботи Безпосередньо здійснює Бере участь Допомагає
Створення умов для реалізації мети виховання Безпосередньо здійснює і керує Бере участь Бере участь
І. Упровадження досягнень педагогічної науки і передового досвіду в практику виховання
Вивчення науково-методичної літератури з проблем виховання і визначення питань, з якими необхідно знайомити педагогічний колектив, підготовка необхідних рекомендацій Безпосередньо здійснює і керує Бере участь і готує пропозиції Бере участь і готує пропозиції
Вивчення передового досвіду виховання студентів і впровадження його в практику Безпосередньо здійснює і керує Бере участь і практично здійснює Бере участь і практично здійснює
Впровадження досягнень науки в практику роботи училища Спрямовує Готує пропозиції і організовує Готує пропозиції і організовує
Організація самоосвіти викладачів та кураторів груп з питань самоосвіти Спрямовує Контролює і допомагає Контролює і допомагає
Керівництво методичними об’єднаннями викладачів Спрямовує Безпосередньо керує Бере участь за необхідністю
Керівництво методичним об’єднанням кураторів груп Безпосередньо керує Бере участь за необхідністю Бере участь за завданням директора
Організація колективного обговорення найважливіших проблем виховної роботи (вивчення актуальних наукових праць, статей, дискусій та ін.) Визначає проблематику, спрямовує обговорення Бере участь в організації, вносить пропозиції Бере участь в організації, вносить пропозиції
Організація колективних методичних заходів (проблемних семінарів, педагогічних читань, теоретичних конференцій, відкритих виховних заходів) Визначає проблематику і зміст Безпосередньо організовує Безпосередньо організовує
ІІ. Визначення конкретних цілей і завдань виховної роботи училища
Вивчення і аналіз впливу навколишнього середовища на студентів (проведення соціально-педагогічних досліджень) Спрямовує Бере участь Безпосередньо здійснює
Вивчення рівня вихованості студентів училища, окремих груп, визначення нерозв’язаних проблем виховання студентського колективу Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз стану виконання студентами правил поведінки та інших нормативних документів Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз рівня громадської активності студентів Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз культури поведінки студентів в навчальному закладі і у громадських місцях Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз характеру взаємин студентів в училищі та у колективах академічних груп Керує і спрямовує Організує і здійснює Організує і здійснює
Вироблення конкретних цілей і завдань виховної роботи училища на певний період Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
ІІІ. Планування виховної роботи
Вироблення програми дій і визначення основних напрямків удосконалення виховного процесу Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Організація, збирання і узагальнення пропозицій студентів, викладачів, батьків що до плану виховної роботи Спрямовує і організовує Бере участь Безпосередньо здійснює

Здійснення інструктажу при плануванні виховної роботи училища: – заступників директора;

– кураторів груп, вихователя гуртожитку;

– завідуючого бібліотекою, керівників гуртків,

Безпосередньо здійснює Бере участь

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Координація планів виховної роботи училища з відділам по справах молоді при РДА, суспільними організаціями, культурними центрами Спрямовує Бере участь Безпосередньо здійснює

Надання допомоги при складанні планів:

– органів студентського самоврядування;

– профспілкової організації студентів;

– гурткової роботи;

– методичного об’єднання кураторів груп;

– ради з профілактики правопорушень

Спрямовує

Спрямовує

Спрямовує

Спрямовує

Спрямовує

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Розподіл управлінських функцій і ділянок роботи між керівниками училища та викладачами Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Прийняття педагогічних рішень у надзвичайних ситуаціях (конфлікти, надзвичайні події, поведінка окремих студентів, тощо) Залежно від ситуації Залежно від ситуації Залежно від ситуації
ІV. Організація виховної роботи. Координація дій навчального закладу, сім’ї, громадськості для досягнення цілей виховання
Підготовка і проведення педрад, рад при директорі, оперативних нарад з проблем виховної роботи Керує і спрямовує Бере участь Бере участь
Інструктаж різних груп працівників училища у зв’язку з організацією виконання плану виховної роботи Спрямовує і бере участь Безпосередньо здійснює Безпосередньо здійснює
Видання наказів про стан виховної роботи і шляхи її реалізації Безпосередньо здійснює Готує матеріали Готує матеріали
Організація життя студентського колективу, система самоврядування, система самообслуговування, система ролей (доручень, завдань, тощо) система норм, правил поведінки традиційній школи, система відповідальності і стимулювання в школі, система взаємин між студентами, між викладачем та студентом, система дозвілля Спрямовує Бере участь Безпосередньо організує і допомагає
Організація колективної творчої діяльності: пізнавальної, трудової, суспільно-корисної, художньої, суспільно-політичної, спортивно-оздоровчої Спрямовує Бере участь Безпосередньо організує і керує
Підготовка і проведення найважливіших загально-училищних заходів Спрямовує Бере участь Безпосередньо здійснює
Організація роботи кураторів груп: залучення груп до системи виховної роботи училища, надання допомоги в удосконаленні виховної роботи в групі Безпосередньо здійснює Бере участь за необхідністю Бере участь
Оперативна допомога викладачам, кураторам груп, іншим працівникам Здійснює за необхідністю Здійснює за необхідністю Здійснює за необхідністю
Координація дій поза навчальних закладів, залучення їх до організації виховної роботи Направляє Безпосередньо здійснює
Організація роботи зі студентами, що потребують підвищеної педагогічної уваги Керує Безпосередньо здійснює Безпосередньо здійснює
Організація роботи з батьками Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Керівництво роботою студентських об’єднань (студзагонів, руху волонтерів, гуртків, спортивних секцій, клубів, наукових товариств, музеїв, тощо) Спрямовує Надає допомогу Надає допомогу
Організація професійної орієнтації студентів Керує Безпосередньо керує Бере участь
V. Інформаційне забезпечення управління виховним процесом
Створення в училищі стійкої системи збирання, передачі та одержання зворотної інформації про стан виховного процесу Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Система інформації:
одноразова – данні про склад студентів, данні про батьків, данні про матеріальну базу навчального закладу. Аналізує і використовує в управлінні

Бере участь у підготовці

 

Бере участь у підготовці
Постійна (щоденна) – відвідування у групах, успішність в групах, санітарний стан приміщень, порушення дисципліни Аналізує, приймає рішення Керую підготовкою, збиранням і обробкою матеріалів

Бере участь

 

Періодична (щотижнева) – про групові і поза училищні заходи, про діяльність студентських організацій, про роботу зі студентами, що мають академічні заборгованості та тих, що потребують підвищеної педагогічної уваги Аналізує, приймає рішення Керую підготовкою, збиранням і обробкою матеріалів Бере участь
Підсумкова: про виконання планів виховної роботи, про рівень вихованості студентів, про стан дисципліни в училищі, групах Аналізує, приймає рішення Керую підготовкою, збиранням і обробкою матеріалів Бере участь
VІ. Система контролю за ходом виховного процесу
Вивчення загально стану виховної системи, роботи щодо досягнення поставлених цілей Керує і здійснює Бере участь Бере участь
Вивчення стану окремих ділянок виховної роботи училищі (громадського, трудового, морального, естетичного, фізичного виховання тощо) Керує і здійснює Бере участь Бере участь
Вивчення рівня розв’язаних в училищі окремих проблем виховної роботи (розвитку студентського самоврядування, гуманізації, і демократизації, тощо) Керує і здійснює Бере участь Бере участь
Вивчення стану виховної роботи в окремих академічних групах, або у групах академічних груп Спрямовує Організовує Організовує
Відвідування і аналіз занять і виховних заходів Спрямовує За розподілом функцій За розподілом функцій
Відвідування і аналіз занять з метою контролю за реалізацією виховних можливостей Керує і здійснює Згідно за розподілом функцій Згідно за розподілом функцій
Контроль за реалізацією всеобучу Безпосередньо здійснює Згідно за розподілом функцій Згідно за розподілом функцій
VІІ. Аналіз результатів виховної роботи в училищі
Поточний аналіз діяльності різноманітних ланок системи виховання, окремих виховних заходів Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Постійний аналіз основних тенденцій у процесі виховної роботи училища Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Періодичний аналіз досягнення цілей виховної роботи Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Підсумковий аналіз досягнення цілей виховної роботи за рік Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Підготовка і проведення заходів за результатами виховної роботи (педрад, нарад при директорі, педагогічних читань, тощо) Керує і здійснює Бере участь Готує матеріали
Підготовка підсумкових документів за результатами виховного процесу (доповідей, наказів, вступних частин до річного плану, тощо) Керує і здійснює Бере участь Готує матеріали

Основою розвитку виховної системи навчального закладу є розробка концепції управління [97]. Сутність її полягає в підході до управління як діяльності, спрямованої на створення цілісного комплексу умов – прогностичних, педагогічних, кадрових, психологічних, організаційних, правових, медичних, санітарно-гігієнічних, матеріально-фінансових, необхідних для функціонування і розвитку навчально-виховного процесу училища. Як ціль училища в концепції розглядається розвиток студента, а як ціль управління – створення перелічених вище умов.

Головне місце в системі умов займають педагогічні, яким підпорядковані всі інші групи умов. Створення педагогічних умов припускає моделювання й реалізацію педагогічної системи училища. До прогностичного фону училища відноситься сукупність найбільш суттєвих зовнішніх факторів, які впливають на навчальний заклад. До першої групи цих факторів відносяться особливості соціально-економічного розвитку України, які ставлять перед навчальним закладом проблеми: «студенти і ринок», «студенти і політика», «студенти й релігія», «студенти і національна культура», «студенти і екологія». Ефективною можна вважати тільки таку виховну систему, яка пропонує способи рішення цих проблем.

Другу групу прогностичних факторів складають тенденції розвитку ВНЗ України, які дозволяють конкретизувати основну направленість змін, які відбуваються у навчальних закладах. До таких тенденцій відноситься поворот до найбільш повного обліку потреб, інтересів задатків студентів. ВНЗ поступово переходять від орієнтації навчально-виховного процесу на засвоєння інформації до його орієнтації на розвиток студентів. При такому положенні засвоєння студентом інформації з мети перетворюється на засіб розвитку особистості молодої людини.

Третю групу прогностичних факторів складають особливості мікросередовища ВНЗу. До них відносяться перспективи розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування регіону, можливості отримання професійної освіти, можливості для організації позаурочної діяльності студентів, професійний, освітній склад батьків. Вивчення прогностичного фону дозволяє визначити спрямованість розвитку ВНЗу.

Прогностичні умови міцно пов'язані з педагогічними умовами. Цей зв'язок пояснюється тим, що поставлені в навчальному закладі цілі роботи, з одного боку, є результатом діяльності управлінської підсистеми, а, з іншого боку, – ключовим компонентом педагогічної системи навчального закладу. В зв'язку з цим, постановка цілей роботи є заключним моментом створення прогностичних умов та першим етапом створення педагогічних умов. Також ця група умов передбачає визначання тих параметрів особистості учня, що будуть вивчатися, розробку критеріїв оцінки сформованості кожного з параметрів, розробку методики вивчення учнів, раціональної форми фіксації інформації про їхні індивідуальні і групові особливості.

Одним з важливих завдань управління розвитком виховної системи навчального закладу є створення кадрових умов. Одним із формальних показників наявності кадрових умов є відповідність складу працівників навчального закладу штатному розкладу, наповненість усіх вакансій. До якісних характеристик кадрового складу можна віднести відповідність педагогів вимогам кваліфікаційних характеристик та посадових обов'язків, задачам, що стоять перед ними в даному навчальному закладі, рівень професіоналізму їхніх особливостей і діяльності. У навчальному закладі повинні бути створені умови для орієнтації педагогів не на функціональні продукти їх діяльності, а на психологічні продукти, пов'язані зі змінами в особистості учня. Створенню таких умов у навчальному закладі сприяє створення моделей особистісних якостей випускників училища, кваліфікаційних характеристик фахівців.

Надзвичайно важливо для нормального функціонування виховної системи навчального закладу створити відповідні психологічні умови. Педагогічна діяльність є колективною. У процесі її здійснення виникають міжособистісні стосунки, формується певний психологічний клімат.

Психологічні чинники впливають на рівень організованості педагогічного колективу, засоби обміну інформацією між його членами, творчий потенціал, рівень ініціативності, стиль керівництва.

Для забезпечення усталеності і рівноваги управління виховною системою повинно створити ряд організаційних умов, які охоплюють як процес створення, так і функціонування навчального закладу. Ключовим моментом у забезпеченні даної групи умов є створення організаційної структури управління розвитком виховної системи. Це передбачає формування управлінської підсистеми, встановлення засобів зв'язку і взаємодії структурних ланок цієї підсистеми.

Для правового забезпечення управління розвитком виховної системи навчального закладу використовується вся система законодавства: державне, господарське, фінансове, трудове, карне право. Механізм створення правових умов для функціонування навчального закладу містить у собі два елементи – створення правових актів та їх реалізацію. Правові акти створюються органами державного управління тільки на основі закону. Правові акти підрозділяються на постанови і розпорядження уряду; на накази й інструкції міністрів; на рішення місцевих органів влади; на накази керівників організацій.

Сучасні інформаційні технології і телекомунікації значно розширили можливості людини в його інтелектуальному, професійному і розвитку особистості. Проте, ставши потужним засобом пізнання, перетворення світу і самої людини, інформаційні технології в той же час перетворилися для нього на найсерйознішу загрозу.

В даний час перед суспільством стала проблема інформаційно – психологічної безпеки. В зв'язку з цим одним з актуальних завдань сучасних педагогів стає захист психіки молоді шляхом формування у неї інформаційної культури.

В процесі інформаційно-пропагандистської роботи поважно навчити що вчаться і студентів знаходити необхідну інформацію в різних джерелах, інтерпретувати і систематизувати її, сприймати альтернативні точки зору і висловлювати обґрунтовані аргументи, вичленити головне в інформаційному повідомленні. Необхідно активізувати інформаційно-пропагандистську роботу серед педагогів, що вчаться і їх батьків, організовувати єдині дні інформування, проводити інформаційний годинник з використанням сучасних інтерактивних форм і методів, активізувати роботу молодіжних прес-центрів і політ клубів.

Важливим чинником цивільного і патріотичного виховання молоді, що вчиться, як і раніше мають бути музеї установ освіти, за допомогою матеріалів яких рекомендується оформляти стенди і експозиції в аудиторіях і бібліотеках, присвячені відомим людям, випускникам і подіям, проводити етнографічні і виставки творчого досягнення студентів, створювати краєзнавчі кімнати і ін.

В даний час в системі дитячо-юнацького туризму і краєзнавства можна виділити декілька домінуючих напрямів і відповідних ним видів діяльності: краєзнавство (екскурсії, робота в музеї, фольклорні і інші експедиції, складання родоводу і так далі), активний туризм (туристські прогулянки, походи, змагання і так далі), комплексне (туристсько-краєзнавчі кухлі, клуби, зльоти, табори тощо), а також створення нових напрямів, що враховують інтереси сучасних споживачів освітніх послуг, відродження профільних туристсько-краєзнавчих таборів, родинного туризму, краєзнавчих досліджень.

Сьогодні національним пріоритетом є здорова і освічена людина, тому найбільш актуальна з проблем виховної роботи – проблема формування здорового способу життя учнів і студентів. Викликає турботу, що в дитячому і молодіжному середовищі вживання спиртних напоїв (включаючи пиво), куріння набувають масового характеру. Число тих, що палять серед учнів і студентів в деяких навчальних закладах досягає 73%. Нажаль молодь та студенти вживають і наркотики або психотропні речовини. У установах освіти необхідно всебічно проводити пропаганду здорового способу життя, оскільки що багато з тих, хто вчиться не вміють і не прагнуть бути здоровими. Протидіяти поширенню шкідливих звичок серед дітей і молоді повинні всі: місцева влада, установи освіти, охорони здоров'я, засоби масової інформації, громадськість, церква. Заходи, справлені на попередження вживання алкоголю, тютюну, наркотиків серед молоді, що вчиться, і пропаганда здорового образу життя, мають бути не одиничними заходами, а бути складовою частиною довгострокових програм, справлених на формування безпечної і відповідальної поведінки підростаючого покоління.

Складовими елементами таких профілактичних програм можуть бути всілякі види діяльності: науково – теоретичні конференції, разові заходи, акції, інтернет-конференції, інформаційні кампанії, театралізовані вистави, тематичні дискотеки, конкурси, спортивні заходи; клуби, членство в яких є престижним серед молоді і вимагає бути вільним від різного роду залежностей; розробка і видання буклетів, журналів, іншої друкарської продукції, відео матеріалів, соціальної реклами, спрямовану на профілактику вживання психотропних речовин, організація інформаційно-консультаційної роботи з попередження їх вживання, залучення фахівців і спеціально підготовлених молодих людей – учасників програм «Рівний виучує рівного». В той же час необхідний, аби виховне середовище не співлягало до вживанням наркотичних і психотропних речовин: дискотеки, походи і інші заходи повинні унеможливлювати їх вживання. При плануванні роботи педагоги можуть орієнтуватися на наступні дати: 1 березня – Всесвітній день боротьби з наркоманією і наркобізнесом; 7 квітня – Всесвітній день здоров'я; третя неділя травня – Всесвітній день пам'яті померлих від СНІДУ; 31 травня – Всесвітній день без тютюну; 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Три або чотири роки, проведені студентом у училищі повинні бути не тільки часом його фізичного розвитку, але і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя. Реалізація цієї задачі для виховної системи навчального закладу є найважливішою проблемою. Її рішення багато в чому залежить від того, як у навчальному закладі створюються медичні умови для нормальної життєдіяльності студентів і педагогів. Реалізація вимог нормативних документів до санітарно-гігієнічних і медичних умов організації навчально-виховного процесу залежить не тільки від адміністрації навчального закладу, але і від викладачів, технічного персоналу, студентів.

Одним з провідних напрямків діяльності установ має бути подальше здійснення загальнодержавної політики в області фізичної культури, спорту і туризму по залученню студентів до активних занять фізичною культурою і спортом, туризмом і краєзнавством. З цією метою в установах освіти пропонується проводити цілорічні спартакіади по основних видах спорту, спортивні свята, всілякі заходи туристсько-краєзнавчої спрямованості, якнайширше залучати студентів до активних, масових занять фізкультурою і спортом, при цьому велика роль повинна відводитися клубам, об'єднанням фізпідготовки різної спрямованості.

Екологічна освіта, екологізація суспільної свідомості є вирішальним чинником забезпечення екологічної безпеки, зміцнення здоров'я людей. За рішенням Всесвітнього саміту з стійкого розвитку в Йоханнесбурге (ЮАР) Генеральна Асамблея ООН оголосила з січня 2005 року по грудень 2014 року Усесвітню Декаду освіти для стійкого розвитку. Екологічна спрямованість освіти декларує як один з пріоритетів державної політики у сфері освіти, а як мета освітнього процесу визначено формування екологічної самосвідомості, екологічної етики і радіоекологічної культури молоді, що вчиться.

Важливим пріоритетом повинна залишитися робота колективів установ освіти по підготовці молоді, що вчиться, до родинного життя, засвоєння традиційних родинних цінностей, відповідального виконання батьківських (материнських і батьківських) обов'язків.

Важливим напрямом діяльності органів управління освітою і установ освіти є діяльність по виконанню державних програм профілактичної спрямованості, у тому числі: Державної програми по посиленню боротьби із злочинністю, Державної програми комплексних заходів по протидії торгівлі людьми, затвердженою Державної програми національних дій з попередження і подолання пияцтва і алкоголізму, Державної програми комплексних заходів протидії зловживанню наркотичними засобами і психотропними речовинами і їх незаконному звороту. Необхідно спільно з органами внутрішніх справ і іншими зацікавленими забезпечити реалізацію профілактичних заходів в місцях масового відпочинку молоді; сформувати банки даних про неповнолітніх, таких, що знаходяться в соціально-небезпечному становищі, бездоглядних, таких, що звільнилися з місць позбавлення волі, що повернулися із спеціальних навчально-виховних установ закритого типа; організувати комплексне вивчення, аналіз ситуації в їх сім'ях з метою надання необхідній допомозі. Необхідно розширити практику створення в установах утворення порад і комісій з попередження протиправного і адекватної поведінки учнів і студентів, ретельніше організувати облік і індивідуальну роботу з учнями і студентами, схильними до здійснення протиправних вчинків.

Практика роботи установ освіти, історія педагогіки свідчать про пріоритетну роль класного керівника (куратора) у виховному процесі. Класний керівник(куратор) сьогодні – це педагог-професіонал, що організовує через всілякі види виховної діяльності систему стосунків в класному колективі (навчальній, академічній групі), що створює умови для творчого самовираження кожного вихованця, збереження його унікальності і розкриття потенційних здібностей і що здійснює індивідуальну корекцію процесу соціалізації, захист інтересів молодої людини. Кураторам груп слід приділити особливу увагу виконанню наступних завдань: 1. Активізувати профілактичну роботу з сім'ями, що вчаться і студентами, що виявилися в соціально небезпечному положенні. Вивчати соціально-побутові умови учнів класу, групи, своєчасно звертатися за допомогою до фахівців соціально-педагогічної і психологічної служби, у відповідні соціальні інститути держави і суспільства; 2. Розвивати інтерес батьків до проблем успішності і дисциплінованості своїх дітей, залучати їх до широкої участі в навчально-виховному процесі; 3. Постійно проводити аналіз виховної діяльності на основі моніторингу якості виховання; 4. Звернути особливу увагу на профілактичну роботу по формуванню здорового способу життя і відповідальної поведінки, підвищенню етичної і правової культури учнів і студентів. Аналіз роботи педагогічних колективів, класних керівників, кураторів груп показує, що в даний час виховна діяльність педагогів, що здійснюють керівництво класом або групою, все ще ускладнюється їх недостатньою методичною підготовкою. В зв'язку з цим актуальним є: А) підвищення статусу виховної діяльності класних керівників, кураторів груп, створення оптимальних умов для розвитку їх професійної компетентності, педагогічної майстерності, творчого самовираження, потреби у вдосконаленні власної професійної діяльності; Б) сприяння активному впровадженню в систему методичного навчання класних керівників кураторів груп оновленого вмісту виховання, активних методів і форм його практичного освоєння (організаціоно-діяльнісних, ділових ігор, соціально-психологічних тренінгів, освітніх семінарів, різних форм проектного, проблемно-ситуаційного навчання). Створення матеріально-фінансових умов для нормальної роботи виховної системи навчального закладу є також однією з найважливіших задач керівника навчального закладу. Його зусилля мають бути спрямовані, з одного боку, на зберігання матеріальної бази навчального закладу, а, з іншого боку, на її розвиток відповідно до нових завдань, що виникають перед навчальним закладом.

 


Информация о работе «Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 188052
Количество таблиц: 7
Количество изображений: 1

0 комментариев


Наверх