Рівень Тактичний

2 рівень Тактичний

Вихователь гуртожитку

Психологічна служба

Викладачі предметники

3 рівень Оперативний

	Органи самоврядування

4 рівень Самоврядування

______

 

Мета виховної діяльності в Старобільському обласному медичному училищі полягає в соціалізації особи майбутнього конкурентоздатного фахівця з середньою професійною освітою, що володіє високою культурою, інтелігентністю, соціальною активністю, якостями громадянина – патріота.

Іншими словами, мета може бути представлена у вигляді виконання соціального замовлення, що включає набір якостей особи, якими повинен володіти студент після закінчення вищого учбового закладу. До них відносяться:

– моральність

– інтелігентність

– патріотизм

– прагнення до здорового способу життя

– загальна і професійна освіта

– соціальна активність

– заповзятливість

– готовність самостійно приймати рішення в ситуації вибору

– здібність до співпраці і міжкультурної взаємодії.

Головним завданням виховної діяльності у СОМУ можна вважати створення умов для активної життєдіяльності студентів, для цивільного самовизначення і самореалізації, для максимального задоволення потреб студентів в інтелектуальному, культурному, етичному і фізичному розвитку.

Конкретизуючи поставлене завдання, можна виділити її наступні основні моменти:

– Виховання етичних якостей, інтелігентності.

– Формування у студентів цивільної позиції і патріотичної свідомості, правової і політичної культури.

– Виховання внутрішньої потреби особи в здоровому способі життя.

– Формування особових якостей, необхідних для ефективної професійної діяльності.

– Постійний розвиток умінь і навиків управління колективом у різних формах студентського самоврядування.

– Розвиток орієнтації на загальнолюдські цінності і високі гуманістичні ідеали культури.

– Формування у викладачів відношення до студентів як до суб'єктів власного розвитку (педагогіка співпраці).

– Здійснення виховної місії вузу на основі розвиненої соціокультурної сфери училища і міста – театрів, бібліотек, музеїв, спортивно-оздоровчих комплексів, науково-культурних центрів і клубів за інтересами, виставок творів мистецтва і студентської творчості і ін.

– Збереження і примноження історико-культурних традицій училища. Залучення до училищного духу, формування відчуття училищного корпоративізму і солідарності.

– Розвиток клубною і досугової діяльності, як особливої форми життя студентів.

Для досягнення позначеної мети і поставлених завдань потрібне здійснення комплексу взаємозв'язаних рішень і дій з ряду напрямів виховній діяльності:

1. Морально-духовне виховання;

2. Патріотичне і правове виховання;

3. Професійне е виховання;

4. Естетичне виховання;

5. Фізичне виховання;

6. Екологічне виховання.

Механізми реалізації виховної діяльності у СОМУ

Механізми реалізації виховної діяльності в Старобільського обласного медичного училища полягають у наступних заходах:

– Проведення соціологічних досліджень серед студентів і викладачів, що дозволяють:

а) з’ясувати ієрархію ціннісних (перш за все, етичних і естетичних) орієнтирів;

б) накреслити круг проблем морально-етичного характеру, з якими вони найчастіше стикаються;

в) з’ясувати відношення студентів різних відділень до самої ідеї про необхідність їх виховання;

– Використання результатів вищезазначених досліджень для організації життєдіяльності як основи виховного процесу (формування атмосфери згоди, єднання, правової культури, пошани до морально-етичних принципів і норм спілкування);

– Створення моделі виховної діяльності СОМУ;

– Розробка комплексної програми виховної діяльності СОМУ;

– Підготовка і перепідготовка тих, хто здійснює виховну діяльність;

– Проведення спільних семінарів для викладачів, кураторів і студентського активу;

– Організація «дошок пошани» кращих студентів відділень і училища;

– Встановлення партнерських стосунків з вузами і центрами, що займаються розробкою проблем виховної діяльності;

– Розробка і впровадження комплексної програми з розвитку студентського самоврядування, що сприяє професійній і культурно-етичній самореалізації студентів і активній участі в управлінні справами училища. Для підвищення ефективності даної роботи проводиться навчання студентського активу («Школа лідерів») з різних напрямків роботи: навчальної, наукової, творчої, спортивної, політичної;

– Організація соціологічного дослідження з метою вивчення молодіжних проблем і динаміки ціннісних установок.

– Оптимальне планування виховної діяльності у групах, на відділенням, училищі. Виховна діяльність у СОМУ сьогодні повинна бути не як одночасна передача досвіду від старшого покоління до молодшого, а і як взаємодія і співпраця викладачів і студентів у сфері їх спільної навчальної і позанавчальної діяльності. Одним з найбільш важливих суб’єктів виховання, що роблять на студентську молодь опосередкований вплив, є вся училищна атмосфера, тому виховне середовище формується силами всіх співробітників училища.

Дана виховна система повинна служити основою для створення комплексної Програми виховної діяльності в СОМУ конкретних програм, окремих планів виховної роботи в училищі, на відділеннях, гуртожитку.

При проведенні виховної діяльності необхідно враховувати моральні і матеріальні стимул-реакції.

Система виховання, поза сумнівом, носить динамічний характер. Тому вона повинна постійно творчо розвиватися і збагачуватися.

При розробці моделі виховної діяльності СОМУ були досліджені, враховані і частково використані принципові положення і підходи наступних наукових джерел і авторських робіт (Березіна В.А. «Виховання в сучасному вузі: нові підходи»; Гавріков А.Л., Гуділов С.В. «Нормативне забезпечення навчальної діяльності і соціальної підтримки студентів»; Гавріков А.Л., Гуділов С.В., Поровський Г.С. і ін. «Основна освітня програма. Виховна діяльність як об’єкт аналізу і оцінювання», під. ред. І.А. Зімньої; Донченко А.П., Прокофьев Ю.А. і ін. «Концепція розвитку гуманітарної освіти»; Зімняя І.А., Боденко Б.Н. і ін. «Виховання – проблема сучасної освіти»; Лісовський В.Т. «Основи концепції і програми виховання студентів вузів»;» Б.К. Коломієць, О.А. Васильєва «Оцінка якості виховної діяльності в системі управління якістю освіти; Рябов Л.П. Морально-гуманістичні підходи до формування особи фахівця, розвитку в студентства громадянськості і патріотизму).

Таблиця 2.3 Результати функціонування виховної системи СОМУ

Критерії оцінки якості виховання	Показники ефективності функціонування виховної системи училища	Перспективи
1. Людина-всебічно розвинута особистість: здібність до творчості, високий рівень розумової діяльності, сформовані пізнавальні інтереси, інформативна культура. 2. Параметри моніторингу рівня вихованості студентів училища моделі «Екологія і Діалектика»: а / Людина – всебічно розвинена особа: здібність до творчості; високий рівень розумової діяльності; сформовані пізнавальні інтереси; інформативна культура; кмітливість, допитливість, цілеспрямованість; прагнення до самовиховання; ерудиція, уважність, логіка мислення; прагнення до успіху; Людина – духовна особистість: наявність етичних якостей; стійкість етичної поведінки; розвинений художній смак; здібність до глибокого переживання естетичних відчуттів; уміння відчувати і цінувати красу; виконання правил для учнів, шкільного розпорядку; культура мови, естетика праці; патріотизм, неприйняття аморальної поведінки; б/ Людина – особа, відкрита іншим людям: комуникативність, співпереживання, колективізм, тактовність, уміння бути хорошим товаришем, прагнення прийти на допомогу; активна участь в справах групи і училища; альтруїзм, адекватна самооцінка; в/ Людина – відповідальна особа: незалежність поведінки від зовнішнього контролю; уміння передбачати наслідки своїх вчинків; сформованість внутрішнього самовираження; принциповість; сміливість, уміння володіти собою; готовність до свідомого обрання професії; старанність, почуття обов'язку; самостійність; дотримання правил безпеки; уміння організувати свій час; обдуманість вчинків	1. Поведінка в училищі 2. Сформованість моральних якостей 3. Сформованість загально людських цінностей 4. Єдність студентської групи 5. Відповідальність що до навчання 6. Робота органів студентського самоврядування 7. Розвиток креативних здібностей у колективах додаткової освіти 8. Поширення системи додаткової освіти 9. Результативність участі у районних, обласних конкурсах фахової майстерності, художніх конкурсах, олімпіадах, спортивних змаганнях, тощо 10. Підвищення педагогічної майстерності усіх учасників виховного процесу 11. Відгуки батьків про роботу педагогічного колективу	1. Розвиток студентського самоврядування 2. Розробка програми взаємодії педагогічного колективу з батьками 3. Розробка програми «Ми разом», що координує діяльність педагогічного колективу, батьків, студентське самоврядування, оточуюче середовище.

 

Таблиця 2.4 Основні компоненти й елементи виховної системи Старобільського обласного медичного училища

Компоненти виховної системи	Складові частини (елементи) компонентів
1. Індивідуально-груповий	1. Адміністрація училища. 2. Куратори груп 3. Батьки студентів 4. Викладачі, представники громадськості, що беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності колективу училища
2. Ціннісно-орієнтований	1. Мета виховної роботи. 2. Виховна проблема, над якою працює училище, основні напрямки її реалізації. 3. Принципи побудови виховної системи та життєдіяльності училища
3. Функціонально-діяльнісний	1. Системоутворюючий вид діяльності, структура, форми і методи організації виховної роботи 2. Основні функції виховної системи. 3. Педагогічне забезпечення і самоврядування життєдіяльністю студентського колективу училища.
4. Просторово-часовий	1. Емоційно-психологічне, морально-духовне і предметно-матеріальне середовище. 2. Між групові стосунки та зв’язки в межах училища як цілого училищного організму.
	3. Зв’язки і стосунки студентського колективу з іншими спільнотами студентів, молоді, дорослих. 4. Місце і роль кожної групи у виховному просторі навчального закладу. 5. Місце і роль медичного училища у виховній роботі м. Старобільська. 6. Етапи становлення і розвитку виховної системи.
5. Діагностично-аналітичний	1. Критерії ефективності виховної системи. 2. Методи і прийоми вивчення результативності виховної системи. 3. Форми і засоби аналізу, оцінки й інтерпретації отриманих результатів.

Упродовж багатьох років у вихованні на перше місце ставили школу, навчальний заклад, потім сім'ю, громадськість. Однак у результаті суспільних і економічних знань життя впевнено ставить на чільне місце саме сім'ю і родину, батьків як перших і природних вихователів своєї дитини. Саме родина є першою школою виховання, де плекаються моральні якості, шануються звичаї, традиції, зберігається пам'ять роду. З родини йде життя людини. Без родини, сім'ї, батьків виховати морально здорову людину неможливо [4].

У виховному процесі училища велику роль відіграють студентські органи самоврядування. Вони забезпечують активну участь кожного студента в різних видах діяльності: начально-пізнавальній, ціннісно-орієнтованої, трудовій, художньо-естетичній, спортивно-оздоровчій, суспільно-гуманістичний і краєзнавчий. Для студентів працюють різні гуртки за інтересами, спортивні секції, бібліотека, читальний зал

Досвід училища свідчить, що саме українознавство може дати студентам можливість усвідомити себе українцями, громадянами своєї держави. Саме для цього училище має освітню програму з української мови та літератури.

Головне завдання педколективу сьогодні – надати українознавчого змісту всьому навчально-виховному процесу. Аспект українознавства чітко окреслюється на заняттях з історії, географії, української мови і літератури, на першому курсі (база 9 класів), заняттях з клінічних дисциплін передбачається вивчення історії та етапи становлення української медичної науки.

Викладачами училища, що працюють на базі неповної середньої освіти розроблено систему занять українознавчої тематики з різних курсів і предметів:

•  Українознавче виховання дитини в сім'ї.

•  Історичне минуле рідного краю.

•  Традиції та обрядовість українського народу.

Викладачі, що працюють на базі повної середньої освіти в межах вивчення курсу «Культурології» вивчають розвиток українською культури і науки в контексті з загальносвітової культури. По закінченню вивчення культурології та історії України на ІІ – х курсах передбачено творчі звіти груп «До джерел рідної Батьківщини» та «Історія України в обличчях», презентації клінічних дисциплін, де дається аналіз розвитку українських фундаментальних дисциплін: терапії, педіатрії, хірургії, акушерства і гінекології.

Виховний процес училища ґрунтується на засадах органічного поєднання національного із загальнолюдським, виховання студентів громадянами і патріотами. Домінантним є все (форми, методи, завдання), що пов'язане з розвитком медицини на Україні. Вагому роботу проводять студенти, під керівництвом викладачів, по збору матеріалів з історії розвитку медицини Старобільщини, на території якої було засновано найстарішу в краї земську лікарню, перший навчальний медичний заклад сучасної Луганської області. Матеріали про історичне минуле навчального закладу «Пам’яті нашої імена» збираються по напрямках: випускники училища 1935–1941 років, випускники – учасники ІІ світової війни, випускники-вчені, учасники локальних воїн та воєнних дій у Афганістані, керівники системи охорони здоров’я, випускники, що мають особливі досягнення перед Батьківщиною. Проміжним підсумком пошукової роботи стала презентація «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє», матеріали якої були надані в Луганський державний медичний університет для відкриття експозиції «Медицина Луганщини першої половини ХХ століття». Історія міста багатогранна. Воно було першим містом, визволеним від фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни і в ньому півроку працювали Уряд Української РСР та ЦК КПУ; була заснована перша обласна очна лікарня, знаходився табір військовополонених поляків у 1939–1940 рр. Студенти знайшли випускницю 1938 року, яка працювала в таборі фельдшером і сьогодні вона стала живим ланцюжком між загиблими поляки та їх нащадками, що приїжджають на могили померлих.

Мета всіх учасників виховного процесу – створення в кожній групі, училищі родинного мікроклімату. Найцінніше – це духовний зв'язок з молоддю, який з'явиться лише у такому родинному середовищі, де панують любов і злагода, де дорослі завжди знаходять час для спілкування з дітьми.

Аналіз виховного простору СОМУ дає можливість виділити наступні характерні риси:

1. Об’єктом виховання переважно є особи юнацького віку, проблема виховання яких стоїть особливо актуально, так як саме в цей період відбувається самовизначення людини, формується його життєва позиція, світогляд, ставлення свого «Я». До вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації приходять свого роду представники «другого ешелону» молоді, які у де яких випадках відстають за рівнем від вузівської ІІІ-ІV рівнів і, як показують дослідження і практика, останніми роками усе більш знижується її освітній і культурний потенціал.

2. Суттєвою особливістю виховного простору училища є мотивація вступу в нього. Хоча для наших студентів освіта достатня тісний зв'язало з ідеєю здобуття диплома, даний мотив не є таким, що переважає. Набагато важливіше для них життєвий успіх. В цьому відношенні вони є сприятливішим об'єктом виховної дії, яка, через специфіку їх орієнтації на професію, професійний успіх, вочевидь, повинно здійснюватися, в першу чергу, в ході професійної освіти і навчання.

3. Аналіз особливостей об'єкту виховання дає підставу вважати, що специфіка студентської свідомості, з одного боку, створює реальні передумови для ефективної дії у напрямі поставлених цілей; з іншого боку – перешкоджає їх реалізації. Можна стверджувати, що, не дивлячись на досить високий рівень солідарності об'єкту (студентів) з такими цілями виховання як гуманістичний світогляд, патріотизм, моральність, існують серйозні перешкоди для затвердження цих якостей. Вони зв'язані, головним чином, з деструктивною дією загальної духовної атмосфери в суспільстві. У практичній виховній діяльності необхідно здійснювати постійну діагностику міри прояву і поєднання негативних і позитивних рис свідомості об'єкту.

4. Виховний простір училища характеризується досить високим рівнем єдності суб’єктивно-об’єктивних взаємозв'язків. Це виступає як важлива передумова ефективності виховної діяльності. Результативність її знижується не унаслідок розриву зв'язків суб'єкта і об'єкту в рамках училищного виховного простору, а під впливом украй негативної дії зовнішнього середовища.

Забезпечення стабільності і стійкості самого виховного простору училища передбачає вживання технологій соціальної регуляції. У їх числі: нормативна; традиційно-ритуальна; конвенціональна; компаративна; змагальна; комунікативна; ціннісна; оцінна; статусна; символічна; психотерапевтична; соціально-екологічна; селективна; стимулююча; примусова; ситуаційна. Розроблена в ході дослідження матриця вживання цих технологій в умовах училища дає можливість визначити їх цілі, способи вживання і прогнозувати можливі негативні наслідки. Оптимізація управління училищнім виховним простором вимагає розвитку практики прогнозування і проектування виховного впливу. Рішення даної задачі можна здійснити шляхом створення в середніх спеціальних учбових закладах психолого-педагогічних служб, функціями яких є: діагностика виховного процесу, аналіз всіх компонентів виховного простору; розробка рекомендацій, направлених на вдосконалення соціальної регуляції виховного простору; робота по підвищенню кваліфікації вихователів; інформаційне забезпечення виховного процесу; прогнозування і проектування виховного процесу; відстежування результатів виховної дії і корекція виховного процесу.

Особливості моделі організації виховної роботи в СОМУ

Запропонована модель складається з ряду взаємозв'язаних ланок, першою з яких є поза аудиторна виховна робота академічних груп і відділень (що розвиває кругозір і професійні уміння і навички студентів, проведення конкурсів, ігор, олімпіад) і обов'язкова робота кураторів студентських груп, робота з адаптації першокурсників, виявленню їх інтересів, творчого потенціалу і здібностей. Тут на перший план виходять не масові, а індивідуальні форми роботи із студентами, які були втрачені у сучасний період або такі, що охоплюють обмежену кількість студентів.

Планування розділу плану індивідуальної роботи викладача «Робота з професійного виховання студентів» є обов'язковою для кожного викладача училища. Якщо кабінету або предметно-цикловій комісії доручається організація будь-яких важливих загально-училищних заходів, то ця діяльність здійснюється на основі попереднього планування з залученням кураторів і активів академічних груп, на базі яких проводиться виховний захід. Такими заходами можуть бути: Всесвітній день медичної сестри (предметно-циклова комісія сестринського процесу), день медичного працівника України 9 предметно-циклові комісії з педіатрії, терапії, хірургії), День здоров'я (кафедра фізичного виховання), Шевченківські дні (кабінет української мови та літератури)), екскурсії до музеїв (кафедри), предметні місячники, тощо.

Керівництво всією виховною роботою в училищі здійснює заступник директора з гуманітарної освіти та виховання відповідно до Положення про посадові обов'язки, основним завданням якого є розвиток професійних умінь і навичок студентів, практична підготовка їх до ведення роботи з організації молодіжного дозвілля враховуючи інтереси і особистісний потенціал кожного студента. Звідси другою ланкою у запропонованій моделі виступає діяльність заступника директора з виховної роботи, що містить у собі:

-           формування органів студентського самоврядування на основі Положення про студентське самоврядування Старобільського обласного медичного училища;

-           проведення загально-училищних заходів (наприклад День Знань, посвячення у студенти «Свято Білого одягу», День училища, «Міс училища», «Стиляга року», КВК, новорічне свято, День Святого Валентина, 8 березня, випускні вечори, студентські наукові конференції, презентації пошукової роботи, конкурси «Студент року» конкурси фахової майстерності, тощо);

-           координаційну роботу кабінетів з адаптації першокурсників; проведенню свят «Тиждень першокурсника», «Присвячення в студенти»; ознайомленню їх з історією училище, правовим і соціальним статусом студента, елементарними відомостями про організацію навчальної діяльності; культурі розумової праці; вивченню бюджету часу студентів; усуненню перевантажень у навчальному розкладі, тощо.

Третя ланка – робота Студентського суспільства, спеціально створеної структури для вирішення завдань виховної роботи із студентами з реалізації системи училищних заходів, що формують у студентів уявлення про престижність обраної професії, училища, розвитку відчуття спільності. До цих заходів належить проведення урочистих ритуалів: Присвячення в студенти, День Вчителя, Ювілей училища, тиждень Науки, всесвітній день медичної сестри, День медичного працівника України, вручення дипломів, тощо.

Четвертою важливою ланкою у моделі виховної роботи в училищі є робота методичного об’єднання кураторів академічних груп і навчання студентських секторів у структурі Студентського суспільства (наукового, навчально-виховного, культмасового). Мета цієї роботи – надати виховну підтримку студентам у здійсненні життєдіяльності училища.

П’ята ланка – робота у гуртожитку. Вона передбачає контроль у період самопідготовки студентів; щоденне чергування викладачів у гуртожитку; робота тренажерних кабінетів з клінічних дисциплін, консультації з предметів, додаткові заняття зі студентами, що мають незадовільні оцінки, відпрацювання заборгованостей; робота бібліотеки; пропаганду здорового способу життя, запобігання вчиненню студентами, які мешкають у гуртожитку, правопорушень, вживанню ними алкоголю, наркотиків, палінню; організація конкурсів «краща кімната», «краща секція»; проведення виховних заходів (свято української кухні, хліб, сіль-новоселам, конкурс фіточаїв, тощо)

Шоста ланка – організація студентського дозвілля. Мета цієї роботи – ефективна організація вільного часу студентів (наприклад, КВК, студентські фестивалі, міські і обласні конкурси, тощо).

Сьомою ланкою у створенні педагогічно виховуючого середовища, ланкою запропонованої моделі виховної роботи в училищі є широке використання можливостей позаучилищного культурного середовища, використання культурного потенціалу міста – залучення студентів до участі у міських і обласних заходах, створення творчих колективів, організація виставок; екскурсій у театри, бібліотеки, музеї, до видатних міст України з метою розширення культурного кругозору студентів, формування у них ціннісних орієнтацій.

Критеріями результативності пропонованої моделі є:

1. Міра стабільності і чіткості роботи всіх ланок системи виховної роботи в училищі.

2. Масовість участі студентів у різних училищних заходах.

3. Якість участі, результативність учасників конкурсів, змагань, вечорів, фестивалів.

4. Присутність постійної і живої ініціативи студентів, їх самостійний пошук нових форм позанавчальної роботи.

5. Вимоги до якості проведення культурно-масових заходів.

6. Прагнення реалізувати себе у професійній діяльності за основною або додатковою спеціальністю.

7. Відсутність правопорушень серед студентів.

8. Міра впливу училища на характер молодіжної політики у місті.

Вищий навчальний заклад України І-ІІ рівнів акредитації – це передусім школа культурного самовизначення й реалізації особистості, де повинні створюватися сприятливі умови для оволодіння кожним студентом базовою культурою, серцевиною якої становлять духовні цінності українського народу і світової цивілізації.

І сучасний навчальний заклад моє виконувати соціальне замовлення особистості – бути конкурентноздатною у суспільстві з ринковою економікою, вміти планувати стратегію власного життя, орієнтуватися у системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначити своє життєве кредо і свій стиль.

Таким чином, колектив викладачів Старобільського обласного медичного училища працює над створенням умов для самопізнання, самовиховання та життєво значущого вибору. І принципи виховання формують світогляд особистості, визначають формування ключових життєвих цілей.

Висновки

Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складові, почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість студента, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності. Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у педагогічній освіті. Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. У зв'язку з цим перед педагогами постає завдання – навчитися мистецтву виховної роботи, оволодіти новими технологіями управління виховного процесу. Управління виховною системою, як невід'ємна частина педагогічної системи навчального закладу може бути переважно інтуїтивним або спиратися на теоретичні основи науки. У зв'язку з цим надзвичайно важливо визначити, як співвідноситься практика і теорія управління.

У дослідженні теоретично доводиться та перевіряється практично управління розвитком виховної системи як створення оптимальних умов для реалізації цілей навчального закладу на прикладі Старобільського обласного медичного училища.

Управління навчальним закладом – це цілеспрямована, активна взаємодія керівника з іншими учасниками освітнього процесу з метою забезпечення координації зусиль щодо оптимального функціонування установи та переведення її на більш високий якісний рівень.

Управління розвитком освітнього закладу – це вид управлінської діяльності, який спрямований на переведення установи в режим розвитку та забезпечення якісно нових освітніх результатів.

Щоб управління розвитком закладу освіти було ефективним, система управління повинна забезпечувати

• високу інформованість про потенційно можливі нововведення, про
можливості розвитку установи;

•     повноту вивчення актуальних проблем. Проблеми визначають розвиток закладу. Необхідно здійснювати їх аналіз, спираючись не тільки на сьогодення навчального закладу, але й даючи прогноз на майбутнє;

•     раціональність вибору загальної та окремих цілей, інтерактивність
цілей;

•     реалістичність планів, забезпеченість ресурсами (матеріальними,
фінансовими, кадровими, часу тощо), збалансованість, розподіл функцій,
обов'язків, надання прав відповідно до мети розвитку;

•     зацікавленість всіх учасників навчально-виховного процесу, удосконалення діяльності, підвищення професіоналізму педагогів, тобто мотивація всіх виконавців програми розвитку освітньої установи;

•     можливість здійснювати аналіз, контроль та корекцію впровадження
новацій, реалізації програми розвитку закладу освіти.

Виховна система – це комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються в часі і просторі: цілей, заради яких система створюється; спільної діяльності людей, що її реалізують; самих людей як суб'єктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєздатність і розвиток системи.

Виховна система проходить у своєму розвитку чотири етапи:

1.  Етап становлення.

2.  Етап стабільного розвитку.

3.  Етап завершальний.

4.  Етап відновлення і перебудови системи.

Для кожного етапу характерні специфічні задачі, види діяльності, організаційні форми, системостворюючі зв'язки.

Особливе значення зовнішнього управління складається у створенні умов для реалізації розробленої моделі.

Виховна система не може існувати постійно. У більшості випадків виховна система розвивається швидше, ніж інші соціальні системи. Це природно, тому що в будь-якому виховному закладі іде достатньо швидка зміна поколінь. Кожне покоління повинно відчувати себе суб'єктом розвитку системи, повинно вносити в неї щось нове, своє. Тому, розвиток виховної системи детермінується не стільки об'єктивними, скільки суб'єктивними факторами.

Таким чином, управління виховною системою можна розглядати як трьох аспектний процес: