Облік готової продукції

1.         Облік готової продукції.

2.         Облік реалізації

Облік готової продукції.

Для обліку наявності та руху готової продукції Планом рахунків передбачено застосування рахунку 26 “Готова продукція”. За дебетом цього рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

На тих підприємствах, де є незавершене виробництво, для визначення виробничої собівартості готової продукції сума витрат на їх виробництво коригується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. На величину збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва зменшується (збільшується) сума витрат на виробництво готової продукції. Одержана величина дорівнює виробничій собівартості готової продукції:

СВП = НВ (п) + ВВ – НВ(к),

де: СВП – собівартість виробленої продукції;

НВ(п) – незавершене виробництво на початок періоду;

НВ(к) – незавершене виробництво на кінець періоду;

ВВ – витрати на виробництво продукції за період.

До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також витрати на виконання незакінчених робіт (послуг), які ще не визнано доходом на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги.

З метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції проводиться інвентаризація незавершеного виробництва.

Надходження готової продукції з виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю відображається таким записом:

Дебет 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”.

Облік реалізації

Для визначення собівартості продукції, що була реалізована протягом місяця, застосовується така формула:

СРП = ГП(п) + СВП – ГП(к),

де: ГП(п) – залишки готової продукції на початок періоду;

СРП – собівартість реалізованої продукції;

ГП(к) – залишки готової продукції на кінець періоду.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції відображається таким записом:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”.

В аналітичному (складському) обліку підприємства можуть вести облік наявності та руху готової продукції за обліковими цінами, оскільки фактична виробнича собівартість на підприємстві визначається в кінці звітного періоду, а потреба у відображенні її руху існує протягом місяця.

При використані облікових цін необхідно розраховувати відхилення фактичної виробничої собівартості від вартості готової продукції за обліковими цінами при списанні готової продукції з рахунку 26 “Готова продукція”.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції за обліковими цінами:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”

Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами:

1.Якщо фактична собівартість вища ніж облікова ціна:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”

Якщо фактична собівартість нижча ніж облікова ціна (сторнувальний запис):

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”

Література [першоджерела 1,6; основна 38,39; додаткова 1,3]

Тема 9. Облік оплати праці, розрахунків з персоналом та соціального страхування

1.         Облік розрахунків з оплати праці.

2.         Утримання із заробітної плати.

3.         Аналітичний облік заробітної плати.

4.         Синтетичний облік заробітної плати.

1. Облік розрахунків з оплати праці

Для обліку розрахунків з оплати праці використовується рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”. На цьому рахунку узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет		Кредит
1	2	3		4
Нарахована заробітна плата
1	Робітникам основного виробництва		811 “Виплати за окладами і тарифами”		66 “Розрахунки з оплати праці”
			23 “Виробництво”		811 “Виплати за окладами і тарифами”
2	Загальновиробничому персоналу		811 “Виплати за окладами і тарифами”		66 “Розрахунки з оплати праці”
			91 “Загальновиробничі витрати”		811 “Виплати за окладами і тарифами”
3	Адміністративно-управлінському персоналу		811 “Виплати за окладами і тарифами”		66 “Розрахунки з оплати праці”
			92 “Адміністративні витрати”		811 “Виплати за окладами і тарифами”
4	Працівникам відділу збуту		811 “Виплати за окладами і тарифами”		66 “Розрахунки з оплати праці”
			93 “Витрати збуту”		811 “Виплати за окладами і тарифами”
5	Працівникам, що займаються дослідженнями та розробками		811 “Виплати за окладами і тарифами”		66 “Розрахунки з оплати праці”
			94 “Інші витрати операційної діяльності”		811 “Виплати за окладами і тарифами”
6	Працівникам, що займаються ліквідацією основних засобів		811 “Виплати за окладами і тарифами”		66 “Розрахунки з оплати праці”
			976 “Списання необоротних активів”		811 “Виплати за окладами і тарифами”

т

Оцінка забезпечення здійснюється за балансовою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідних зобов’язань на дату балансу.

Кожне забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Саме тому аналітичній облік забезпечень слід вести у розрізі окремих забезпечень.

Підприємство, наприклад, може встановити певний щомісячний норматив відрахувань для створення відповідного забезпечення сплати відпускних.

Сума забезпечення	=	Фактично нарахована заробітна плата працівникам	х	Річна планова сума витрат на оплату відпусток
				Загальний фонд заробітної плати

2.Утримання із заробітної плати.

Усі види утримань поділяються на обов ‘язковіі за згодою працівників.

 До обов ‘язкових відносять:

прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування на випадок безробіття та утримання за виконавчими листами за рішенням судових органів.

До утримань за згодою відносять: утримання на підставі його письмової заяви, профспілкові внески, погашення сум дрібних нестач, вартість харчування, невикористані підзвітні суми тощо.

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
2		3	4
На суму утриманих внесків до Пенсійного фонду		66	651
На суму внесків перерахованих до Пенсійного фонду		651	311
Утримання прибуткового податку		661	641
Утримання у фонд безробіття		661	653
Утримання підзвітної суми		661	372
Утримання відшкодування матеріальних збитків		661	375
Утримання депонованої заробітної плати		661	662

3.Аналітичний облік заробітної плати.

Завданням бухгалтерії є перевірка правильності даних у первинних документах і нарахування заробітної плати, документи щодо якої оформляються в певному порядку—за окремими підрозділами та службами; в підрозділах за категоріями персоналу; за табельними номерами працівників.Розрахунково-платіжні відомості складають за кожною одиницею підприємства у розрізі категорій персоналу, табельних номерів.Кожен запис обоснується первинними документами.У платіжну відомость переносять суму до видачі. Касир закриває відомість підсумковим записом. Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером.

4.Синтетичний облік заробітної плати.

Для відображення нарахування заробітної плати із нарахування, перерахування та утримань призначено рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці”, який має субрахунки:

661,662”Розрахунки з депонентами”. Підставою для складання проводок служать підсумкові дані розрахункових відомостей.

Література [першоджерела 1,6; основна 38,39; додаткова 1,3]

Лекція 10. Облік власного капіталу

1.      Класифікація власного капіталу

2.      Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу.

3.      Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

Класифікація власного капіталу

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

1.           Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

2.           Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

-              зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

-              додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

-              нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

-              резервний капітал;

-              інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

-              неоплачений капітал;

-              вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

-             статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

-             пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатково вкладений капітал – це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

-              емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та

-              інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

2.Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

1)                збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

2)                збільшення номінальної вартості акцій.

У першому випадку підприємства здійснюють додатковий випуск акцій. У разі здійснення додаткового випуску акцій обов’язково повинні виконуватися такі умови:

-                 попередні випуски акцій мають бути зареєстровані та повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної;

-                 номінальна вартість акцій додаткового випуску повинна дорівнювати номінальній вартості попередніх випусків акцій;

-                 у разі, коли збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних засобів, додаткова кількість акцій має розподілятися серед акціонерів пропорційно їх частки у статутному капіталі.

Акції додаткового випуску можуть бути оплачені грошовими коштами (або іншими активами) шляхом зарахування заборгованості перед акціонерами за дивідендами (виплата дивідендів акціями) або за облігаціями (обмін облігацій на акції).

У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за дивідендами, буде зроблений запис:

- списано нараховані дивіденди на зменшення заборгованості акціонерів за внесками у статутний капітал:

Дебет 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”

Кредит 46 “Неоплачений капітал”

У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за облігаціями, будуть зроблені записи:

- списано суми зобов’язань товариства за облігаціями на зменшення заборгованості власників облігацій за внесками у статутний капітал:

Дебет 521 “Зобов’язання за облігаціями”

Кредит 46 “Неоплачений капітал”

При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій кількість випущених акцій залишається без змін. Випуск попередніх акцій анулюється: акції попереднього випуску обмінюються на акції нового випуску з більшою номінальною вартістю у співвідношенні “один до одного”.

Дебет 423 “Дооцінка активів”

Кредит 40 “Статутний капітал”

3.Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

-             капітал від дооцінки необоротних активів – капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до ПБО;

-             дарчий капітал – вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

2.Оцінка капіталу

Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов’язані.

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу.

Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:

-                45 “Вилучений капітал”,

-                46 “Неоплачений капітал” та

-                443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

-               

Рахунки 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 “Статутний капітал” або 41 “Пайовий капітал” та 42 “Додатковий капітал”.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Сальдо субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки” формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений” або на дебет субрахунку 442 “Непокриті збитки” при від’ємних результатах діяльності.

Слід мати на увазі, що рахунки 40 “Статутний капітал”, 41 “Пайовий капітал”, 421 “Емісійний дохід”, 422 “Інший вкладений капітал”, 423 “Дооцінка активів”,
424 “Безоплатно одержані необоротні активи”, 425 “Інший додатковий капітал”,
43 “Резервний капітал”, 441 “Прибуток нерозподілений” можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 “Непокриті збитки”, 45 “Вилучений капітал”,
46 “Неоплачений капітал” лише дебетове сальдо.

Література [першоджерела 1,6, 10; основна 38,39; додаткова 1,3]

Лекція 11. Облік зобов’язань

1.         Облік та класифікація зобов'язань

2.         Облік короткострокових та довгострокових зобов' язань

3.         Облік зобов' язань за векселями, за облігаціями

4.         Облік податкових зобов язань

1. Облік та класифікація зобов'язань

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення..

Строк погашення зобов’язання – термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

Сума погашення – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства – номінальна сума боргу, в угодах часто називається основною частиною боргу.

Для оцінки зобов’язань, теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

 Класифікація зобов’язань

·   Порядок класифікації зобов’язань визначено ПБО 2 “Баланс” та ПБО 11 “Зобов’язання”.

Основою класифікації зобов’язань є їх розподіл залежно від строку, що визначається від дати балансу до дати погашення, яка визначена умовами виникнення зобов’язання (контрактом, умовами постачання, законодавством тощо).

За таким часовим критерієм виділяються дві головні групи зобов’язань – довгострокові та поточні.

2.Облік короткострокових та довгострокових зобов' язань

Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

До довгострокових зобов’язань належать:довгострокові кредити банків;інші довгострокові фінансові зобов’язання;відстрочені податкові зобов’язання;інші довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань відносяться:короткострокові кредити банків;поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;короткострокові векселі видані;кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;поточна заборгованість за розрахунками:інші поточні зобов’язання.

3.Облік зобов' язань за векселями, за облігаціями

Окремі позиції у обліку і фінансовій звітності визначені ПБО також для тих фінансових зобов’язань, які виникають внаслідок випуску самим підприємством векселів та облігацій.

Облік виданих короткострокових відсоткових векселів

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	02.02.2002 р. Виписаний вексель підприємству “Б”	631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”	621 “Короткострокові векселі, видані в національній валюті”
2	28.02.02 р. Нараховані відсотки по векселю за лютий 2002 р. (24 000 х 0.48 / 12)	952 “Інші фінансові витрати”	684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”
3	31.03.02 р. Нараховані відсотки по векселю за березень 2002 р.	952 “Інші фінансові витрати”	684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”
4	30.04.02 р. Нараховані відсотки по векселю за квітень 2002 р.	952 “Інші фінансові витрати”	684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”
5	31.05.02 р. Нараховані відсотки по векселю за травень 2002 р.	952 “Інші фінансові витрати”	684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”
6	31.05.2002 р. Погашено основну суму боргу по векселю	621 “Короткострокові векселі, видані в національній валюті”	311 “Поточні рахунки в національній валюті”
7	Погашено зобов’язання за нарахованими відсотками	684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”	311 “Поточні рахунки в національній валюті”

4. Облік податкових зобов язань

Облік податку на додану вартість

№ з/п		Зміст операції	Кореспонденція рахунків
			Дебет	Кредит
1		2	3	4
1.Перша подія – отримання авансу
1		Отримання авансу	311 “Поточні рахунки в національній валюті”	681 “Розрахунки за авансами одержаними”
2		Відображено податкове зобов’язання	643 “Податкове зобов’язання”	641 “Розрахунки за податками”
3		Відвантажено товари	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”	70 “Дохід від реалізації”
4		Відображені розрахунки з ПДВ	70 “Дохід від реалізації”	643 “Податкове зобов’язання”
1		2	3	4
5		Списана собівартість відвантажених товарів	90 “Собівартість реалізації”	28 “Товари”
6		Залік авансів отриманих за розрахунками за відвантажені покупцю товари	681 “Розрахунки за авансами одержаними”	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
2. Перша подія – відвантаження продукції
7		Відвантажено готову продукцію покупцеві	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”	70 “Дохід від реалізації”
8		Нараховане зобов’язання з ПДВ	70 “Дохід від реалізації”	641 “Розрахунки за податками”
9		Списана собівартість відвантаженої готової продукції	90 “Собівартість реалізації”	26 “Готова продукція”
3. Перша подія – отримання товарів
10	Оприбутковано придбаний товар		28 “Товари”	63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
11	Відображено розрахунки за податковим кредитом		641 “Розрахунки за податками”	63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
12	Погашено зобов’язання перед постачальником		63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”	31 “Рахунки в банках”

Нарахування суми поточного податку на прибуток за звітний період у бухгалтерському обліку відображається записом:

Дебет 981 “Витрати на податок з прибутку від звичайної діяльності”

Кредит 641 “Розрахунки за податками” (аналітичний рахунок “Податок на прибуток”)

Перерахування до бюджету податку на прибуток відображається записом:

Дебет 641 “Розрахунки за податками” (аналітичний рахунок “Податок на прибуток”)

Кредит 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Література [першоджерела 1,6, 16; основна 38,39; додаткова 1,3]

Лекція 12. Облік доходів , витрат і фінансових результатів діяльності підприємства.

1.         Облік доходів від реалізації продукції( робот, послуг)

2.         Облік витрат.

3.         Облік фінансових результатів діяльності підприємства.

1.Облік доходів від реалізації продукції( робот, послуг)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються ПБО 15 “Дохід”

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

-    покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

-    підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

-    сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

-    є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Для обліку доходу від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг Планом рахунків передбачено застосування рахунку 70 “Доходи від реалізації” в розрізі таких субрахунків:

701 “Дохід від реалізації готової продукції”

702 “Дохід від реалізації товарів”

703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”

704 “Вирахування з доходу”.

За кредитом субрахунків 701 ‑- 703 відображається одержання доходу, за дебетом – належна сума непрямих податків; суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховиками частки страхових платежів; результат зміни резервів незароблених премій та списання у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” за дебетом відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів й інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу.

Таблиця 1

Відображення в обліку доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів)

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет		Кредит
1	2	3		4
1	Відвантажено готову продукції покупцю	361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”		701 “Дохід від реалізації готової продукції”
2	Відображення в обліку ПДВ	701 “Дохід від реалізації готової продукції”		641 “Розрахунки за податками”
3	Відображення собівартості реалізації	901 “Собівартість реалізованої готової продукції”		26 “Готова продукція”
4	Отримання попередньої оплати на поточний рахунок	311 “Поточні рахунки в національній валюті”		681 “Розрахунки за авансами одержаними”
5	Відображення в обліку ПДВ	643”Податкові зобов‘язання”		641 “Розрахунки за податками”
6	Відвантаження попередньо оплаченої продукції	681 “Розрахунки за авансами одержаними”		701 “Дохід від реалізації готової продукції”
7	Відображення в обліку ПДВ	701 “Дохід від реалізації готової продукції”		643 “Податкові зобов‘язання”
8	Списання собівартості готової продукції	901 “Собівартість реалізованої готової продукції”		26 “Готова продукція”
9	Відображення виручки від реалізації товарів		301 “Каса в національній валюті”	702 “Дохід від реалізації товарів”
10	Відображення ПДВ		702 “Дохід від реалізації товарів”	641 “Розрахунки за податками”
11	Списання (за розрахунками) суми торгової націнки на реалізовані товари		285 “Торгова націнка”	282 “Товари в торгівлі”

2.Облік витрат.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються ПБО 16 “Витрати”

Витрати звітного періоду – це витрати, що визнаються або шляхом зменшення активів, або шляхом збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Інформація про витрати підприємства в Звіті про фінансові результати наводиться в розрізі: