У боржника відсутні інші кошти або майно для повного погашення сум, що підлягають стягненню;

1. У боржника відсутні інші кошти або майно для повного погашення сум, що підлягають стягненню;

2. Виконується рішення про стягнення періодичних платежів і утримань на суму, що не перевищує 2 мінімальні зарплати.

Стягувачем може бути фізособа чи юрособа, на користь або в інтересах якої виданий виконавчий документ. Причини стягнень можуть бути найрізноманітнішими, наприклад: заподіяний матеріальний збиток, несплата аліментів та ін. Вони є наслідком протиправних дій або бездіяльності винуватця. Як згадувалося вище, граничний розмір щомісячних відрахувань із зарплати боржника строго регламентується законодавством і залежить від характеру стягнень. Так відповідно до Закону № 606 до 50 % зарплати працівника-боржника може бути утримане по виконавчих документах (до повного погашення заборгованості) у випадку:

1) стягнення аліментів;

2) відшкодування збитку, заподіяного каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, а також утратою годувальника;

3) відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Не виключено, що в одного боржника стягувачів може бути декілька. Тому при утриманні з зарплати по декількох виконавчих документах заробіток, отриманий працівником "на руки", повинний складати не менш 50 % заробітку, що залишається після утримання всіх обов’язкових податків і зборів. Зазначені обмеження не стосуються відрахувань із зарплати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при утриманні аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір утримання допускається в межах 70 %.

Необхідно помітити, що існує ряд виплат, з яких відповідно до чинного

законодавства утримання не провадяться. Перелік таких виплат регламентується законодавством.

До них відносяться:

1. Вихідна допомога, що виплачується у випадку звільнення працівника.

2. Компенсація працівнику за невикористану відпустку, крім випадків отримання зазначеної компенсації за кілька років.

3. Компенсація працівнику витрат, пов’язаних з переведенням, направленням на роботу або відрядженням в іншу місцевість.

4. Польове забезпечення, надбавки до зарплати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

5. Матдопомога особам, що втратили право на допомогу по безробіттю.

6. Допомога по вагітності і родам.

7. Одноразова допомога при народженні дитини.

8. Допомога по догляду за дитиною.

9. Допомога особам по догляду за трьома і більш дітьми у віці до 16 років, по догляду за дитиною - інвалідом, по тимчасовій непрацездатності в зв’язку з доглядом за хворою дитиною; інша допомога на дітей, передбачена законодавством.

10. Допомога на лікування.

11. Допомога на поховання.

12. Щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва й особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення.

13. Дотації на обіди, придбання путівок у санаторії і будинки відпочинку за рахунок коштів споживання.

14. Сума неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги.

15. Грошова компенсація за видане обмундирування і натуральне постачання.

Вихідна допомога у випадку звільнення (виходу у відставку) з військової служби й ОВД, а також грошове забезпечення, що не має постійного характеру й в інших випадках, передбачених законодавством.

Законодавством встановлені обмеження при проведенні утримань із сум виплачуваних допомог з державного соціального страхування та допомог по безробіттю. Згідно ст. 72 Закону № 606 утримання з таких виплат допускаються тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяного каліцтва або іншим ушкодженням здоров’я, а також утратою годувальника. Підставою для проведення утримань із зарплати у вищевказаних випадках є документи на примусове виконання рішень - виконавчі документи.

До них, зокрема, відносяться:

а) виконавчі листи, що видаються судами на підставі рішень, вироків, постанов судів, а також рішень іноземних судів і арбітражем, якщо вони визнані і допущені до виконання на території України у встановленому законом порядку;

б) постанови судів;

в) накази і постанови господарських судів;

г) виконавчі написи нотаріусів;

д) рішення Конституційного Суду України;

е) рішення третейських судів;

є) посвідчення комісій із трудових суперечок;

ж) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

з) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями і майном;

и) рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень;

і) платіжні вимоги, акцептовані платником;

ї) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій і накладення штрафу;

к) рішення інших органів державної влади чи недержавних органів у випадках, якщо за законом їхнє виконання покладене на Державну виконавчу службу.

Порядок оформлення виконавчих документів, у залежності від їхнього виду, регламентується спеціальними законами, а також виданими відповідно до них постановами, інструкціями, наказами, положеннями.

Примусове виконання рішень, визначених у виконавчому документі, здійснюється державними виконавцями районних (міських) відділів державної виконавчої служби. Утримання з зарплати громадян провадиться адміністрацією (бухгалтерією) підприємства, де працює боржник, на підставі спрямованих судовим виконавцем виконавчих документів. При одержанні виконавчого листа бухгалтер або інша відповідальна особа підприємства реєструє його в спеціальному журналі із вказівкою дати одержання. При поверненні виконавчого документа в журналі також робиться відповідна позначка з указівкою дати його вибуття. Зразок даного журналу законодавчо не передбачений, але він може мати наступний вигляд (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Фрагменти журналу реєстрації та обліку документів. що надійшли

№№ п/п

Надходження документів

Передача документів працівникам відповідальним за їхнє виконання

Найменування документа

Номер документа

Дата оформлення документа

Посада і П.І.Б. особи, що отримала документ

Дата і підпис посадової особи, що отримала документ

П.І.Б. працівника на ім’я, якого виданий документ

Посада і П.І.Б. особи, відповідальної за виконан ня вимог доку мента

Дата і підпис посадової особи, відповідальної за виконання вимог документа в його одержанні

Відправлення документа

Організація (установи) на адресу якої здійснюється відправлення документа

Дата відправлення документа

Посада і П.І.Б. посадової особи, що здійснила відправлення документа

Підпис посадової особи, що здійснила відправлення документа

10

11

12

13

У випадку, якщо боржник змінив місце роботи, підприємство, що має виконавчий документ, повертає його державному виконавцю не пізніше 3-денного терміну. При цьому у виконавчому документі робиться оцінка про нове місце роботи боржника (якщо воно відомо), а також відображаються дані про утримані суми.

У випадку непредставлення таких зведень з неповажних причин, винні в цьому посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності. Згідно ст. 88 Закону № 606 вони можуть бути оштрафовані в розмірі від 2-х до 10-ти НМДГ (при відсутності ознак злочину в їхніх діях) чи притягнуті до кримінальної відповідальності (за наявності ознак злочину).

Інші утримання

Із заробітної плати працівників підприємства можуть бути здійснені інші утримання:

–          профспілкові внески ( 1%);

–          неповернені підзвітні суми;

–          відшкодування завданих збитків в результаті нестач, втрат від псування цінностей, розкрадання завданих втрат від браку продукції;

–          вартість виданих у рахунок оплат праці продукції, наданих послуг;

–          утримання за товари куплені в кредит;

–          погашення позички;

–          внески в різні недержавні і благодійні фонди;

–          інші утримання згідно з заявами працівників.

Утримання профспілкових внесків здійснюється, якщо працівник є членом профспілки. Профспілкові внески розраховують від загальної суми нарахованої заробітної плати за звітний місяць за винятком нарахованої суми допомоги за дні тимчасової непрацездатності за той самий період. Розмір внесків встановлює профспілка.

В обліку утримання цих внесків відображається наступним проведенням: Дт 661 Кт 685.

Перерахування профспілковим організаціям членських профспілкових внесків відображається записом: Дт 685 Кт 311.

4. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКОМ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Як зазначає Хом’як Р.Л., заробітна плата, як інші доходи , що отримують фізичні особи, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [1, с.371].

Відповідно до пп. 4.2.1 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного податком доходу включаються:

-          доходи у вигляді заробітної плати,

-          інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Щодо порядку включення заробітної плати до складу об’єкта оподаткування зазначимо, що відповідно до п. 3.5 статті 3 Закону № 889 при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи, це можна відобразити наступною формулою:

Пдох=(Д-Зпф-Зсоц-Збез-СоцП) *СтПдох (1)

де Пдох –податок на доходи фізичних осіб;

Д – дохід нарахований у вигляді заробітної плати;

Зпф – внесок до Пенсійного фонду, що утримується з доходу працівника;

Зсоц –внесок до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що утримється з працівника;

Збез –внесок до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, що утримується з доходу працівника;

СоцП –податкова соціальна пільга 9якщо працівник має право на соціальну одаткову пільгу);

СтПдох –ставка податку на доходи фізичних осіб, що становить 15% починаючи з 2007 року.

Зобов’язання нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО покладається на роботодавця, а також на приватних підприємців, які виплачують заробітну плату своїм найманим робітникам. Ці особи в Законі № 889 п. 1.15 визначені як "податкові агенти".

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ), або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Ставка ПДФО визначена ст. 22 Закону № 889 і становить 15%. Причому, це стосується заробітної плати, отриманої як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб:

• матеріальна допомога в межах прожиткового мінімуму (якщо сума такої матеріальної за рік не перевищує величини прожиткового мінімуму);

• сума відпускних у зв'язку з вагітністю і пологами, нарахованих на підставі листка непрацездатності;

• одноразова допомога при народженні дитини;

• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до п. 6.1 з урахуванням норм п. 6.5 ст. 6 Закону № 889: платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного податком доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати) і відповідно до пп. 6.3.2 Закону № 889 починає застосовуватися від дня одержання роботодавцем заяви платника податків про застосування пільги. Працівник подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, затвердженою Наказом ДПАУ від 30.09.03 р. № 461. При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором. Для одержання ПСП платник подає заяву про самосійне обрання місця застосування ПСП за формою, визначеною місцевим центральним органом. ПСП застосовується за місцем отримання основного доходу (визначеним у трудовій книжці) без подання заяви про застосування пільги. Платник, що здійснює за самостійним рішенням місце одержання ПСП, зобов’язаний подати роботодавцю заяву про відмову від одержання такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 6.1.1 Закону про ПДФО, загальний розмір ПСП з ПДФО, на який може розраховувати будь-який платник податку (з урахуванням норм пункту 6.5 статті 6 Закону про ПДФО) дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, тобто, для 2010 року загальний розмір ПСП з ПДФО становить 434,5грн (50% від 869,00 грн·).

Встановлений розмір прожиткового мінімуму на 2010 рік , граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП наведено в табл.4.1

Відповідно до пп. 6.5.1 Закону про ПДФО податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (для 2010 року – 869 грн.), помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень і становить 1220 гривень.

Таблиця 4.1

Податкова соціальна пільга з ПДФО (ПСП з ПДФО)

Категорії осіб, що можуть скористатись правом зменшення суми місячного оподатковуваного доходу у вигляді зарплати на суму ПСП з ПДФО (відповідно до ст.6 Закону про ПДФО)	Розмір ПСП з ПДФО (у відсотках до загального розміру ПСП у 2009 році*)	Сума ПСП з ПДФО	Граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги, грн.**
Для будь-якого платника податку (пп. 6.1.1Закону про ПДФО)	100%	434,5	1220
Для платника податку, який: ·           є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; ·           утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; ·           має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину; (пп. 6.1.2 Закону про ПДФО (а,б,в))	150 %	651,75	1220
Для платника податку, який: ·           є вдівцем або вдовою; ·           є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії ВР УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом; ·           є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства; ·           є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів (пп. 6.1.2 Закону про ПДФО (г-ж, відповідно)	150%	651,75	1220 х кількість дітей
Для платників податку, визначених у пп.6.1.3 Закону про ПДФО	200%	869,00	1220

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а" - "в" підпункту 6.1.2 Закону про ПДФО, визначається як добуток граничного доходу, визначеного за вищенаведеним правилом та відповідної кількості дітей (згідно із Законом України №1343 [7] пільга ПДФО для батьків, що виховують 3-х і більше дітей до 18 років, з 01.01.2010 описується пунктом 6.1.3 «е» і її розмір збільшується до 200%).

Відповідно до пп. 6.3.2 ст. 6 Закону № 889 КМУ затвердив Порядок подання документів і їхній перелік при застосуванні податкової соціальної пільги (затверджений постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035 (далі - Порядок № 2035). Порядок № 2035 визначає єдині правила подання платником податку документів і їхній перелік при одержанні (застосуванні) ПСП, на яку він має право відповідно до Закону № 889. Для надання підвищеної ПСП на підставі, передбаченій в пп. 6.1.2 й 6.1.3 ст. 6 Закону № 889, роботодавцю надаються заява про застосування пільги і відповідні документи. Пільга не може бути застосована до інших доходів таких платників податку.

У місяці звільнення працівник, якщо він не відпрацював повний місяць, права на соціальну пільгу не має. Отримати право на соціальну пільгу за весь місяць можна по новому місцю праці в разі, якщо працівник подасть відповідну заяву і надасть довідку про доходи, отримані на попередньому місці праці за цей неповний місяць.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України [20] при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо доплата до основної заробітної плати, винагорода, премія за результатами роботи за рік виплачуються працівнику, який на момент їх нарахування не перебував у трудових відносинах з роботодавцем, тобто не був застрахованою особою, то на ці суми не нараховуються страхові внески, окрім ПДФО.

Варто також зазначити, що платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. На суму податкового кредиту платник може зменшити свій річний оподатковуваний дохід. Податковий кредит включає різні виплати, здійсненні громадянином протягом року. Зокрема це:

-           частина витрат на оплату освіти;

-           лікування4

-           благодійність;

-           сплата відсотків за іпотечним кредитом тощо.

В бухгалтерському обліку наступним чином відображається операції нарахування і спати податку з доходів фізичних осіб (таблиця 4.2)

Таблиця 4.2

Бухгалтерські проведення з обліку утримань податку з доходів фізичних осіб

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	нараховано заробітну плату працівникові	23,91,92,93	661
2	утримано прибутковий податок	661	64
3	сплачено податковим агентом заборгованість за прибутковим податком	64	311

ВИСНОВКИ

У всіх галузях господарства України, у зв’язку з реформуванням форм власності і господарювання, відбулися докорінні зміни в економічних взаємовідносинах, з’явилися нові організаційні форми виробництва, виникла необхідність у забезпеченні соціального страхування громадян, яке визначене законом «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР. Завдання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування полягає у встановленні гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включать право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.

Оплата праці на сьогодні найактуальніша тема для усього працюючого населення, і тому дуже важливо для кожного підприємства, в якому працюють люди, якнайбільше скоротити грошові витрати на оплату праці. Завдяки новим технологіям і автоматизації системи обліку оплати праці, це має бути можливим. Серед основних причин зниження матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї діяльності необхідно відзначити небездоганність системи ціноутворення, нестабільну фінансово-кредитну і податкову політику, знецінювання грошей, а на основі цього відносно низький рівень заробітної плати.

Сьогодні коли економіка більшості країн потерпає від світової кризи, уряди різних держав намагаються зменшити рівень податкового навантаження. Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків – спроба врятувати економіку, яка серйозно постраждала у світовій кризі.

Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду та самостійно намагається вирішити проблеми оподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет. Таким чином уряд України не лише не збільшить надходження у державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегке становище підприємств і населення. Збільшиться тінізація економіки, рівень безробіття та «зарплата в конвертах», що в результаті зменшить податкові надходження.

Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податкове навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції на світовому просторі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Бухгалтерський облік в Україні: Навч. Посібник. За ред.. Р.Л. Хом’яка, В.І.Лемішовського. -6-те вид., доп. і перероб. –Львів: «Інтелект - Захід» 2007. -1200с.

2.       Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.

3.       Гура И.О. Облік видів економічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Знання, 2004. — 541 с.

4.       Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. — К.: КНЕУ, 2003. — 483 с.

5.       Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.

6.       Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями).

7.       Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 р. №1343-VІ.

8.       Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 16.01.2003 р. № 429-IV.

9.       Закон України «про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р.

10.    Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. №1105-ХІV (зі змінами та доповненнями).

11.    Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

12.    Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

13.    Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. №400/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

14.    Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1992 р. №108/95-ВР, у редакції Закону України від 06.02.1997 р. №504/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

15.    Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІV (зі змінами та доповненнями).

16.    Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

17.    Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. №2272-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

18.    Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України: Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

19.    Карауш В.В. Податкове навантаження на підприємства в Україні та країнах ЄС //www.confcontact.com/2008dec/1_karaush.htm

20.    Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VІІІ (зі змінами та доповненнями).

21.    Лень В. С., Гливенко В. В. Бухгалтерський облік в Україні, основи та практика. – К.: Знання, 2004. – 805с.

22.    Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 695с.

23.    Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. №16-98-ВР (із змінами та доповненнями).

24.    Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 13.09.2000 р. № 1423 (зі змінами та доповненнями).

25.    Рудяк Ю. Утримання із зарплати: податки, збори, внески, стягнення – К: Фактор, 2003. – 348 с.

26.    Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 380 с.

27.    Синько Н. Оплата труда / Бухгалтерський облік і аудит – 2002, №4, с.71-73.

28.    Смалійчук Р. Утримання із заробітної плати працівників / Дебет-Кредит. 2003. - №4.

29.    Смалійчук Р. Утримання із заробітної плати працівників / Дебет-Кредит. 2003. - №5.