Організація обліку додаткового, резервного капіталів та нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)

3.3 Організація обліку додаткового, резервного капіталів та нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)

Додатковий капітал (рах. 42) – це сума, на яку вартість випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Додатковий капітал збільшується на суму емісійного доходу, на суму дооцінки необоротних активів, на суму безоплатно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інших видів додаткового капіталу. В обліку і в Балансі сума Додаткового відображається окремо: «Додатково оплачений капітал» і «Інший додатковий капітал». Нижче наведено приклад відображення у бухгалтерському обліку операцій з руху додаткового капіталу.

Резервний капітал (рах. 43) – це сума резервів, що виникли згідно з діючим законодавством або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку, але не менше 25% Статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду не може бути меншим 5%. Резервний капітал призначений на покриття непередбачуваних витрат, збитків, на сплату податків підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаного резервного капіталу залишаються на наступний рік.

Збільшення резервного капіталу в момент створення підприємства відображається по дебету рахунків активу і кредиту рахунка 43 «Резервний капітал». Щорічні відрахування до резервного капіталу відображаються по дебету рахунка 44 «Нерозподілені прибутки» і кредиту рахунка 43 «Резервний капітал».

Вилучений капітал (рах. № 45) – фактична собівартість акцій власної емісії або частин викуплених у акціонерним товариством у його власника.

Викуплені акції відображаються за ціною придбання:

Дебет субрахунку № 451 «Вилучені акції»

Кредит рахунку № 30 «Каса» (№ 31 «Рахунки в банках»).

Якщо вилучені акції анулюються – зменшується Статутний капітал і на суму номінальної вартості акцій робиться запис:

Дебет рахунку № 40 «Статутний капітал»

Кредит рахунку № 45 «Вилучений капітал».

Неоплачений капітал (рах. № 46) – це сума заборгованості власників (учасників) по вкладам в капітал. Зменшується заборгованість на акції (неоплаченого капіталу) внаслідок фактичного надходження вкладі засновників і учасників товариства. В фінансовому обліку ця операція відображається по кредиту рахунка № 46 «Неоплачений капітал». Дебетуються рахунки:

-           № 10 «основні засоби»;

-           № 15 «Капітальні інвестиції»;

-           № 12 «Нематеріальні активи»;

-           № 20 «Виробничі запаси»;

-           № 30 «Каса»;

-           № 31 «Рахунки в банках».

Нерозподілений прибуток (Непокритий збиток) (рах. № 44) – це сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку.

Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року наступним чином:

ПНпр = ПНмр + ЧПпр - Дпр – Врк,

де ПНпр – прибуток нерозподілений поточного року;

ПНмр – прибуток нерозподілений минулого року;

ЧПпр – чистий прибуток поточного року;

Дпр – дивіденди за поточний рік;

Врк – вклади на поповнення Резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в скобках і віднімається при визначенні розміру власного капіталу.

3.4 Організація документування та документообігу в обліку власного капіталу

Облік власного капіталу, як і облік у загалі, починається з первинних документів. Організація первинної облікової інформації починається з виявленням складу господарських операцій і об’єктів, що повинні знайти відображення в системі обліку на підприємстві. Для цього по кожному з поділів облікової роботи складається перелік інформації. Такий перелік називається обліковою номенклатурою.

В основі організації документування операцій, пов’язаних із формуванням та змінами в капіталі ВАТ «Луганськмлин», лежать облікові номенклатури, тому схема документообігу побудована саме на основному їх переліку. Загалом послідовність документального відображення формування та внесення змін до розміру статутного капіталу показано на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Послідовність документування змін статутного капіталу

Організація обліку полягає в розробленні найбільш раціональних шляхів руху документів від їх складання до передачі в архів із зазначенням інстанцій, через які має проходити документ. Таким чином, організація документообігу в обліку капіталу на підприємстві – це перелік усіх носіїв облікової інформації , виконавців, терміни складання та проходження носіїв відповідними інстанціями в послідовному порядку, що відповідає методиці обліку власного капіталу.

У графіку перелічено носії облікової інформації, які складають певні виконавці під час внесення змін до статутного капіталу, шлях їх просування від створення до зберігання в поточному архіві. За своєю специфікою всі носії облікової інформації про зміни в капіталі мають необмежений термін зберігання, тому в постійному архіві мають зберігатись упродовж невизначеного терміну.

В наведеному графіку зафіксовано операції зі змін статутного капіталу на його збільшення, хоча відомо, що він може і зменшуватися, наприклад, через вихід із числа засновників одного із них. У цьому разі перелік носіїв практично не змінюється. Основою для проведення в обліку зменшення статутного капіталу є протокол засновників, де було прийняте таке рішення, а для зняття з балансу активів як колишньої частки оформлюється акт приймання – передачі основних засобів.

 Кожне робоче місце бухгалтерії забезпечено нормативно-довідковими джерелами, зразками чинних форм звітності і документів, зразками підписів осіб, що мають право підписувати документи. За роботою бухгалтерів фінансово-розрахункового сектора стежить керівник сектора, що береже звітні дані по власному капіталу і дає їх на перевірку головному бухгалтеру.