Особливості адаптаційного періоду у п’ятикласників

2.         Особливості адаптаційного періоду у п’ятикласників.

Уявіть собі, що ви живете у невеликому затишному містечку, де усі друг друга знають, усі зв’язані давніми та міцними зв’язками, де загальні свята та розділене лихо ..І раптом вас перевозять до великого міста, у новий багатоповерховий дім, вручають ключі від квартири і говорять: “Ось ваше нове місце проживання”. Вам стає самотньо та смутно, сусідів ви не знаєте, де найближчий телефон – теж, одним словом, ви дезорієнтовані.

У подібній ситуації виявляються діти, котрі переходять із четвертого – третього класу у п’ятий. Особливо дане явище знайомо нашим дітям, котрі до всіх інших змін у своєму шкільному житті зштовхується зі зміною місця навчання.

Звернемося до психологічного словника для того, щоб зрозуміти, що ж це за явище – адаптація.

Соціальна адаптація – як пристосування людини до умов соціального середовища передбачає:

- адекватне сприйняття навколишньої дійсності та самого себе;

адекватна система відношень та спілкування з навколишніми;

- здатність трудитися, навчатися. Організовувати дозвіл’я та відпочинок;

- здатність до самообслуговування та самоорганізації, до взаємо обслуговування у колективі;

- мінливість (адаптованість) поведінки відповідно що до рольових очікувань інших.

Звичайно що необхідність адаптації виникає у зв'язку з координальною зміною діяльності людини та його соціального оточення.

Ситуація новизни для любої людини у визначеній мірі є тривожною. Дитина переживає емоційний дискомфорт перед усе із-за невизначеності уявлень щодо вимог вчителів, через особливості та умови навчання, цінності та норми поведінки у колективі. Цей стан можна назвати станом внутрішньої напруги, настороженості.

Така психологічна напруга, будучи достатньо довгою, може призвести до шкільної дезадаптації: дитина стає недисциплінованою, неуважною, безвідповідальною, не встигає навчанні, швидко стомлюється і просто не хоче йти до школи. Ослаблені діти (а їх у теперішній час біля 60%) є найбільш схильними до дезадаптації.

Звичайно що, неможливо крізь призму власної тривожності говорити про адекватне виховання дитини, шкільне життя, розвиток відношень з однокласниками та вчителями. Все це ускладнює навчальний процес, бо продуктивна робота на уроці стає проблемною. І потенціальний відмінник може перетворитися у невстигаючого і прогульника.

Не менше важливим виявляється процес адаптації для вчителя, котрий, не знаючи своїх учнів, не може успішно притягувати їх до самоврядування та самообслуговування, індивідуалізувати та деференціювати навчання. Нарешті, необхідно корекцію вати власну педагогічну позицію щодо класу та окремих дітей.

Незалежно від того, яким чином починається навчальний рік у школі, процес адаптації так чи інакше йде. Питання тільки в тому, скільки часу піде у дитини та вчителя на нього та наслідки, цей процес буде ефективним.

3.         Результати та аналіз проведеного дослідження. Висновки.

Таблиця 1.

Результати обстеженн7я учнів 5 – х класів “Адаптаційний період у школі”.

Аналіз анкетування учнів п’ятих класів.

1. На питання: “Що ви вважаєте важливим у школі ?” більша частина учнів (76%: навчання –35%, уроки – 35%, знання 6%) відповіли таким чином, котрий свідчить про високий рівень навчальної мотивації. Остання частина учнів дала відповіді також у той чи іншій мірі стосовні навчальної діяльності, а також спілкування, що є характерним для даного віку (добрі бали, вчителі, дисципліна, спілкування).

2. на питання: “Який день тижня більш за все полюбляєш ?” більша частина досліджених (67%) надала перевагу буденним дням і лише 33% - вихідним. Що свідчить про рівень навчальної мотивації – вище середнього.

3. На питання: “Що у школі для тебе саме цікаве ?” 69% опитантів вказали на учбову діяльність (уроки, пізнання нового), 20% - на діяльність пов’язану з спілкуванням. Останні 11% надали перевагу такій діяльності, яка може свідчить про наявність ігрової мотивації.

4. Відповідаючи на питання про своє дозвілля (“Чим хотів би ти займатися у вільний час ?”) 18% учнів надало перевагу навчанню, що свідчить про високий рівень учбової мотивації. Іще 12% вказало на читання, що можна враховувати пов’язаним з учбовою мотивацією. Усе перелічене вказує: по перше, про наявність у деяких учнів високої учбової мотивації, і по друге, на присутність у житті дітей ігрової мотивації та мотивації спілкування, що є природнім для цього віку.

5. На питання, спрямоване на з’ясування рівня адаптації дітей у 5 – му класі (“У якому класі ти хотів би навчатися в 3 (4) – му чи 5 – му ?”) – 69% обрали 5 – й клас, що свідчить про достатній рівень шкільної адаптації, 31% опитаних надали переваги залишитися у 3 (4) – му класі – це група зі зниженою адаптацією.

6. На питання: “Назви свої улюблені заняття” 54% обрали різні учбові предмети 100% вибірів), 46% обрали те, що не відноситься до шкільного життя. Це свідчить про середній рівень учбової мотивації і, взагалі, можна говорити про помірне, сприятливе, емоційне відношення до школи.

Підсумок, щодо результатів обстеження учнів 5 – х класів.

На основі аналізу результатів проведеного анкетування можна зробити слідуючи висновки:

1.Рівень сформованості учбової мотивації – вище середнього, мотивація спілкування має знижений рівень і зовсім не значну частину складає іг8рова мотивація.

Це говорить про повне співвідношення мотивації формування мотиваційної сфери умовам віку. На цьому віковому етапі (10 – 11 років) гра – як рухома сила діяльності дитини виража своє значення. Ведучою спонукаючою силою в діяльності молодшого підлітка є учбові мотиви – засвоєння нового, зацікавленість невідомим, надання знань, навичок, оволодіння новими видами діяльності. Але у той самий час у житті починає приходити нова спонукаюча сила, котра в подальшому надовго займе ведуче місце – це мотив спілкування, соціальних контактів, пізнання навколишнього середовища завдячуючи другим людям. Мотиваційна сфера взагалі у 5 – х класах відповідає віку.

2.Друге дослідуєме питання – адаптація. Аналізуючи отримані дані можливо сказати про спостереження деякого зниження рівня адаптації учнів до нових форм навчальної діяльності та шкільного життя. Причинами цього можуть бути невстигання дітей з окремих предметів, не сформованість навичок учбової діяльності, необхідних у п’ятому класі, дискомфортне, несприятливе відношення з боку оточуючих (ровесників, вчителів, старшокласників) та незвичайна для дітей організація учбової діяльності, але це не в значній ступені.

Взагалі шкільна адаптація потребує роботи по підвищенню.

3. З питання емоційного відношення дол. Школи можна говорити. Що картина взагалі сприятлива, багатьом дітям подобається навчатися, ходити до школи і навчання є для них переважним заняттям. Негативний вплив на відношення дітей до школи здійснює в деякій ступені невстигання з окремих предметів, відношення з боку вчителів та старшокласників.

Є підстава вважати, що при реалізації міри щодо підвищення рівня шкільної адаптації емоційне відношення до школи значно поліпшаться, так як причини і того і іншого практично повністю співпадають.

4. Останнє питання щодо рівня домагання учнів у шкільній діяльності.

Хоч цей показник потребує спеціального дослідження, у той самий час за результатами анкетування можна вказати на деякі зниження рівня домагання, що може бути пов’язане з затримкою адаптації та зниженням емоційного відношення до школи у тій мірі, в котрій це явище має місце.

Взагалі домагання напрямки залежить від відношення до учнів та оцінки їхньої діяльності з боку дорослих (вчителів, батьків) та успішності.

4.         Рекомендації щодо результатів обстеження п’ятикласників “Адаптаційний період у школі”.

1. Вчителям 3 (4) – х класів вивчити особливості навчальної діяльності в 5 – х класах для забезпечення підготовки випускників початкової школи до подальшого навчання.

2. Вчителям 3 (4) – х класів на протязі навчання з’ясувати ступень оволодіння учнями навчальною діяльністю. Надавати увагу не тільки результату діяльності дитини, а й процесу, тобто тому, як учень будує свої дії, здійснює планування, завдяки чому досягає результату.

3. Вчителям 3 (4) – х класів звернути увагу на навички та вміння учнів такі як: самоконтролювання, планування діяльності, поетапний контроль виконання, прогнозування результатів. Звернути особливу увагу на роботу з текстом, як основний метод навчання у середній школі: складання плану, визначення головного, довільний переказ.

4. Вчителям–предметникам 5 – х класів вивчити та всіляко враховувати при навчанні вікові, психологічні особливості п’ятикласників: розсіяна увага, недостатньо сформовано логічне мислення, невміння стримувати емоції, потреба в самостійності та одночасно, потреба у допомозі, підвищений інтерес до соціального оточення та інше.

5. Класним керівникам 5 – х класів при виникненні труднощів у навчанні дітей консультуватися з психологом та класоводами початкової школи.

6. Адміністрації школи забезпечити розподіл класів, починаючи з другого семестру для попереднього знайомства будуючи класних керівників з дітьми.

7. Психологу школи провести поглиблене вивчання дітей, котрі потребують підвищеного рівня адаптації, розробити й провести відповідні корекційно – розвивальні заняття.

8. Психологу школи у 2 – му семестрі провести обстеження 3 (4) – х класників на предмет готовності до навчанні у середній школі та по необхідності провести корекційну роботу.

9. Адміністрації школи забезпечити взаємодію вчителів 3 (4) – х класів та вчителів 5 – х класів з метою з’ясування своїх зусиль та напрямку діяльності. З цією метою провести ряд семінарів, консиліумів.

10. Адміністрації та психологу школи забезпечити контролювання за виконанням наданих рекомендацій.

12.11.2003р. Практичний психолог:

Прончакова Н.О.