Виконання договору ренти

2.3 Виконання договору ренти

Мета виконання договору, як відомо, полягає в здійсненні сторонами своїх суб’єктивних прав і обов’язків, якими вони “сплітаються” у момент виникнення договору. За рахунок виконання боржником свого суб’єктивного обов’язку й прийняття предмета виконання кредитором відбувається здійснення суб’єктивного права кредитора. Таким чином, суть виконання договору ренти полягає у вчиненні боржником тих дій, яких від нього вправі очікувати кредитор.

Оскільки договір ренти реальний, під поняття його виконання не може бути підведена передача майна, оскільки вона в реальних договорах здійснюється, звичайно, у момент їх укладення. Однак, безумовно, можна говорити, що передача майна в договорі ренти також виконується. Особливістю передачі майна в даному випадку є те, що вона не може бути здійснена на вимогу іншої сторони договору ренти - платника ренти - оскільки до передачі майна договору ренти ще не існує й, відповідно, немає й обов’язку одержувача ренти по її виконанню.

Основне виконання договору ренти зосереджується на виконанні обов’язку ренти у відповідно до умов досягнутої домовленості. Обов’язок платника ренти по виплаті ренти може виконуватися як наперед, так і після спливу певного строку. Виконання обов’язку ренти наперед означає, що перша виплата ренти здійснюється в момент укладення договору або негайно після цього. Виконання обов’язку ренти після спливу певного строку означає, що воно має бути розпочате з відстрочкою, у термін, передбачений домовленістю сторін або законом ст. 738 ЦК України. Обов’язок ренти не може бути виконано одразу, ні в момент укладення договору ренти, ні після того, оскільки рента - це не одноразове, а періодичне, повторюване зобов’язання[1].

Виконання обов’язку ренти передбачає активну вольову поведінку платника ренти, яка спрямована на задоволення права вимоги одержувача ренти. Завдяки здійсненню свого обов’язку платник ренти здійснює задоволення права на ренту одержувача ренти.

Предметом виконання зобов’язання ренти є дії щодо періодичного надання рентного доходу у встановленій договором формі. Якщо рента виплачується шляхом передання речей, то вона становить періодичні надання визначених за мірою, вагою, якістю, асортиментом речей чи їх сукупностей, тобто предметом виконання договору ренти є, як правило, рухомі речі, визначені родовими ознаками, що індивідуалізуються на момент їх передачі одержувачу ренти.

Якщо договором встановлюється рента у формі виконання робіт або надання послуг, то предмет зобов’язання ренти набиратиме вигляду періодично виконуваних робіт і надаваних послуг. Що це будуть за види періодичних робіт та послуг і в чому полягатиме їх предмет сторони договору ренти повинні визначитися на момент його укладення. Відносно виконання такого договору ренти сторони повинні визначитися з матеріалами, які будуть використовуватись при його здійсненні, а також визначити їхній обсяг і якість. У цьому випадку до порядку виконання договору ренти субсидіарно мають застосовуватись відповідні положення про договір підряду й договори з надання послуг.

У договорі ренти може бути передбачено декілька предметів його виконання. Наприклад, для сторін договору ренти може виявитися зручною умова договору про те, що виплати ренти можуть здійснюватись речами або грошима. Тоді перед нами альтернативне зобов’язання ренти, тобто таке, яке має два предмети виконання. Здійснення платником ренти виконання свого обов’язку ренти на вибір одним із передбачених предметів вважатиметься належним виконанням договору ренти ст. 539 ЦК України[1].

Специфіка виконання договору ренти полягає в тому, що періодичне зобов’язання ренти не передбачає одноразової дії для його виконання, а розраховане на повторювані дії протягом тривалого часу. За своїм характером ці дії є однорідними, тому що вони нічим не відрізняються одна від одної. Кожна наступна дія по виконанню зобов’язання ренти схожа на всі вчинені попередні. Зобов’язання ренти не може бути виконане ні в цілому, ні частинами, оскільки сукупний об’єм усіх рентних платежів, як правило, є невідомим. Зобов’язання ренти повинно виконуватись регулярно через рівні проміжки часу.

 

2.4 Припинення договору ренти

Звичайним способом припинення договірного зобов’язання вважається його виконання боржником: належним чином, відповідному кредитору, в обумовлений договором строк, час і місці.

Припинення договору ренти шляхом його виконання на умовах і в порядку, що передбачається договором або законом, залежить від таких моментів.

У договорі ренти під виконанням розуміється здійснення платником ренти належним чином своїх обов’язків по виплаті ренти одержувачу ренти, в результаті чого договір ренти припиняє своє існування. Специфічність виконання періодичного зобов’язання ренти полягає в тому, що під ним може розумітися і здійснення окремого рентного платежу, і здійснення всіх виплат ренти, із сукупності яких воно складається. Після здійснення окремого рентного платежу договір ренти не припиняє свого існування, оскільки таким чином виконується лише частина зобов’язання ренти. У такий спосіб припиняється тільки окрема вимога ренти. Договір ренти припиняє своє існування тільки після здійснення всіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов’язання ренти. Отже, під виконанням договору ренти, яке веде до припинення договору ренти, варто розуміти здійснення платником ренти всіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов’язання ренти. Таким чином, момент припинення договору ренти пов’язується з виплатою останнього рентного платежу, який має сплатити платник ренти.

Припинення договору ренти виконанням можливе тільки стосовно строкового договору ренти. При цьому розуміється здійснення платником ренти всіх виплат ренти до закінчення строку строкового договору ренти (події). Щодо безстрокового договору ренти припинення його шляхом виконання неможливе. Скільки б платник безстрокового договору ренти не виконував своїх окремих зобов’язань, періодично виплачуючи ренту, це не призведе до його припинення. Сукупний об’єм усіх виплат ренти, у даному випадку є невідомим через невизначеність зобов’язання ренти, яке є тому невизначеним, що невизначений строк договору ренти. Відповідно до чого є невідомим, скільки буде тривати виконання безстрокового договору ренти й коли, у решті решт, настане той момент, коли воно припиниться.

Згідно зі ст. 600 ЦК України припинення зобов’язання можливе за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. Метою такої домовленості є припинення зобов’язання боржника.

Сторони договору ренти в будь-який час після його укладення можуть домовитись про звільнення боржника від виконання договору ренти, у результаті чого договір ренти припиняється. Звільнення боржника від виконання окремих виплат ренти припиняє виконання договору ренти тільки в цій частині й не звільняє боржника від виконання договору в цілому. Тому домовленість про прощення боргу в договорі ренти повинна стосуватися звільнення боржника від виконання його зобов’язання в цілому, а не в окремій його частині. Тільки повне звільнення боржника від виконання його зобов’язання ренти веде до припинення договору ренти.

Припинення договору ренти, викликане збігом боржника й кредитора в одній особі, може відбуватися як у договірному, так і в спадковому порядку. У договірному порядку договір ренти припиняє своє існування тоді, коли кредитор за договором купівлі-продажу набуває права власності на нерухоме майно, обтяжене рентою. Його припинення у даному випадку зумовлене тим, що зобов’язання ренти має переходити на кожного нового власника цього нерухомого майна. У момент набуття права власності на майно, що обтяжене рентою, обов’язок ренти не переходить на одержувача ренти, а припиняє своє існування раз і назавжди, оскільки саме в цей момент відбувається збіг боржника й кредитора в одній особі. З припиненням обов’язку ренти одержувач ренти втрачає своє право вимоги ренти й перестає бути суб’єктом договору ренти. Таким чином, у договірному порядку збіг боржника й кредитора в одній особі відбувається в момент набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою. З моменту набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою договір ренти припиняється.

Спадкування одержувачем ренти нерухомого майна, обтяженого рентою на його користь, також означає припинення договору ренти. Як і перед цим, зобов’язання ренти припиняється внаслідок набуття права власності на майно, обтяжене рентою. Від попереднього воно відрізняється тим, що припинення зобов’язання ренти пов’язується не з передачею майна, а з прийняттям його у власність в наслідок спадкового правонаступництва. У момент прийняття спадщини відбувається збіг боржника й кредитора в одній особі. Відповідно, моментом припинення договору ренти при спадковому правонаступництві в результаті здійснення якого спостерігається збіг боржника й кредитора в одній особі, варто вважати час прийняття спадщини.

Договір довічної ренти завжди припиняється смертю фізичної особи. Строк його тривання може бути зумовлений як життям кредитора, так і життям боржника, а також життям іншої людини, яка взагалі не є стороною договору довічної ренти. Об’єм дієздатності цієї останньої людини не впливає на дійсність договору ренти. У випадку, коли одержувач ренти помре раніше платника ренти, впродовж життя якого повинен виконуватися договір, право на одержання ренти переходить до правонаступників одержувача ренти. Вони можуть вимагати виплат ренти впродовж життя платника довічної ренти. У випадку, коли платник ренти помре раніше одержувача ренти, впродовж життя якого повинен виконуватися договір, обов’язок по виплаті ренти може переходити до правонаступників платника ренти. Вони повинні відповідати за виплату ренти тільки в межах успадкованого майна або відмовитися від договору ренти. Договір безстрокової ренти не може припинятися смертю фізичної особи.

Договір ренти може бути припинений оголошенням фізичної особи безвісно відсутньою або померлою. У випадку, коли оголошена безвісно відсутньою або померлою фізична особа з’явиться, договір довічної ренти може бути поновлений.

Під умовою повного розрахунку між сторонами договору безстрокової ренти розуміється виплата всієї ренти і виконання умов односторонньої відмови від договору, якщо такі умови в ньому передбачаються. Як правило, у якості таких умов сторони договору ренти передбачають викуп ренти.

Припинення договору ренти шляхом викупу - специфічна особливість, яку він успадкував від договору відсоткової позики. У такий спосіб повертається приблизний грошовий еквівалент того, що було взято в позику. Внесенням частини викупу зобов’язання ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу, якщо інший порядок викупу не передбачений у договорі[17;17].

Про односторонню відмову від договору ренти, у результаті якої він припиняється, йдеться в ст. 740 ЦК. Правом на односторонню відмову від договору ренти в даному випадку наділяється одержувач ренти. Зокрема, йому надається право відмовитися від договору тоді коли:

1. платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2. платник безстрокової ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення її виплати;

3. платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ним ренти в розмірі і в строки, що встановлені договором;

4. в інших випадках, встановлених договором ренти.

За загальним правилом одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Такою мірою відповідальності несправного платника ренти, на наш погляд, є передбачений ст. 741 ЦК порядок розрахунків між сторонами у випадку розірвання договору ренти.

Висновок

Договір ренти походить із середньовічної Західної Європи

Договором ренти можуть регулюватися постійні й довічні ренті правовідносини. У свою чергу, договір довічної ренти ділиться на договір довічного утримання й позику. Мета договору постійної ренти полягає - в довгостроковому кредитуванні, а договору довічної ренти в перенесенні права власності під надання одержувачу ренти засобів до існування. Мені здається, це єдиний договір де між сторонами виникають відносини які не притаманні іншим договорам, оскільки вони розраховані на довгий період, потребують довіри сторін, оскільки вони несуть певну алеаторність.

Я вважаю, що відсутність еквівалентної ціни повинна стосуватися лише безстрокового договору, оскільки саме в безстроковому договорі сторона передає майно яке вона не має інтересу використовувати.

Довічні й постійні рентні правовідносини вимагають від сторін довіри.

Оскільки причиною виникнення строкової ренти була неспроможність одразу придбати майно у власність, одержувач ренти розтягував суму оплати в часі. З цього випливає, що раціональніше встановити реальну суму майна. Отже ренті також притаманна визначеність.

Передбачене ст. 734 ЦК застосування до договору ренти договір дарування на практиці не допускається в силу не врегулювання укладення безвідплатного договору ренти в чинному ЦК України. За ст. 731 ЦК договір ренти завжди відплатний, а отже відповідна частина ст. 734 ЦК суперечить суті договору ренти[1].

На практиці перевага повинна надаватися довгостроковості укладення договору ренти, оскільки короткостроковість зобов’язання ренти суперечлива самій природі ренти як регулярного й стабільного доходу.

Список використаної літератури

 

Нормативно-правові акти

1. Цивільний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 15 серпня 2005 р.:-К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В.,2005.-328с.

Основна література

2.Курс лекцій У 6-ти томах за ред. Р.Б.Шишки,

3. Апанасюк М.П. Договір ренти: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук:

12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 18 с.

4. Зобов’язальне право. Теорія і практика / За ред. проф. О.В. Дзери. –

К.: Юрінком Інтер, 1998.

5. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Ін-

тер, 1999.

6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред.

В.М. Коссака. – К., 2004.

7. Цивільне право України: Академічний курс. – Ч. 2 / За ред. Я.М. Шев-

ченко.

8. Цивільне право України. – Кн. 2 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.

– К.: Юрінком Інтер, 2004.

9. Цивільне право. – Ч.ІІ / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. – К.,

1996.

10. Цивільний кодекс України: Коментар / За ред. Я.М. Шевченко.

Додаткова література

11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. – Кн. 3. – М.,

2001.

12. Гражданское право / Под ред. Ю.К. Толстого. – Ч. 2. – М.: Проспект,

1997.

13. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975.

14. Покровский И.А.. Основные проблемы гражданского права. - М.: Статут, 1998. - 353 с; 15. Мейер Д.И. Русское гражданское право. - М.: Статут, 1997. - Ч.2. - 455 с; 16.Уложение гражданское. Проект. - СПб.: Государственная типография, 1889. - Кн. 5. - Т. 5. - С. 696.

17. Апанасюк М.П., Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів. Право і безпека. – 2004/3’1. – С. 35-39

.