Правознавство

Луцький національний технічний університет

Правознавство

Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

Луцьк 2008

УДК 34 (07)

ББК 67я7

З - 51

Правознавство. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання, Земко Алла Михайлівна. - Луцьк: ЛНТУ, 2008. - 204 с.

Посібник містить конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форми навчання, короткий словник юридичних термінів. Видання також містить питання до екзамену та список рекомендованої літератури.

Затверджено науково-методичною радою ЛНТУ, протокол № ___ від “___” ____________ 2008 р.

Рекомендовано до друку радою ННВ інституту управління та бізнесу ЛНТУ, протокол № 1 від 28 червня 2008 р.

Затверджено на засіданні кафедри філософії ЛНТУ, протокол № 1 від

27 серпня 2008 р.

ЗМІСТ

ЛЕКЦІЯ 1. Основи державного (конституційного) права України

1.1. Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави

1.2. Форми держави

1.3. Загальна характеристика права. Поняття норм права. Джерела права. Нормативно-правовий акт і його види

1.4. Система права. Предмет і метод правового регулювання

1.5. Державне право України. Апарат держави як система

державних органів

1.6. Верховна Рада України - орган законодавчої влади в Україні. Статус народного депутата України

1.7. Правове положення Президента України та Кабінету Міністрів України

1.8. Органи місцевого самоврядування в Україні

ЛЕКЦІЯ 2. Адміністративне право України

2.1.   Поняття адміністративного права. Адміністративно-правові норми. Адміністративні правовідносини

2.2.   Державне управління. Суб’єкти адміністративного права

2.3.   Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи

2.4.   Суть і види адміністративних стягнень

2.5.   Порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності

2.6.   Органи, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

ЛЕКЦІЯ 3. Цивільне право (загальна частина)

3.1.   Цивільне право як галузь права. Предмет і метод правового регулювання

3.2.   Зміст цивільно-правових відносин. Правосуб’єктність сторін

3.3.   Поняття і види угод (правочинів)

3.4.   Форми угод (правочинів

3.5.   Поняття та строки позовної давності

3.6.   Право власності

3.7.   Захист права власності. Поняття індикаційного та негаторного позовів

ЛЕКЦІЯ 4. Цивільне право (друга частина). Зобов’язальне право. Спадкове право

4.1.   Поняття зобов’язального права. Суб’єкти зобов’язань. Способи забезпечення виконання зобов’язань

4.2.   Цивільно-правовий договір

4.3.   Система та види цивільно-правових договорів

4.4.   Недоговірні зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди

4.5.   Поняття та підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини

4.6.   Поняття та порядок спадкування за законом

4.7.   Поняття та порядок спадкування за заповітом

ЛЕКЦІЯ 5. Трудове право (перша частина)

5.1.   Поняття трудового права. Трудові правовідносини. Суб’єкти трудових правовідносин

5.2.   Поняття, види та порядок укладання трудового договору. Контракт як особлива форма трудового договору

5.3.   Випробування при прийнятті на роботу

5.4.   Підстави припинення трудового договору. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника

5.5.   Підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

5.6.   Поняття, види та тривалість робочого часу. Нічні та надурочні роботи

5.7.   Правове регулювання часу відпочинку: перерви, вихідні, святкові, неробочі дні, поняття, види та тривалість відпусток

ЛЕКЦІЯ 6. Трудове право (друга частина)

6.1. Правове регулювання оплати праці

6.2. Матеріальна відповідальність працівників

6.3. Трудова дисципліна, порядок застосування заохочень і стягнень

6.4. Особливості правового регулювання праці жінок і праці молоді

6.5. Розгляд трудових спорів комісією по трудових спорах

6.6. Розгляд трудових спорів судами

6.7. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників. Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працюючих

ЛЕКЦІЯ 7. Кримінальне право України

7.1. Поняття кримінального права. Предмет і метод правового регулювання. Дія кримінального закону в часі і просторі

7.2. Поняття, ознаки і елементи злочину

7.3. Обставини, що виключають злочинну діяльність

7.4. Поняття і види стадій вчинення навмисного злочину

7.5. Поняття і форми співучасті. Види співучасників

7.6. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за вчинення злочину

7.7. Поняття і мета покарань. Система і види покарань за кримінальним законодавством

ЛЕКЦІЯ 8. Сімейне право України

8.1. Сімейне право. Загальні положення про шлюб і сім’ю

8.2. Порядок укладання та розірвання шлюбу

8.3. Права і обов’язки подружжя, дітей та інших членів сім’ї

8.4. Позбавлення батьківських прав

8.5. Шлюбний договір

8.6. Аліментні обов’язки батьків і дітей

8.7. Влаштування дітей сиріт і дітей, позбавлених

батьківського піклування

ЛЕКЦІЯ 9. Земельне право. Житлове право

9.1.   Загальна характеристика земельного права. Земельний кодекс України

9.2.   Види земель та їх правовий режим

9.3.   Набуття права на землю громадянами та юридичними особами

9.4.   Форми власності на землю. Право користування землею

9.5.   Оренда землі. Охорона земель

9.6.   Вирішення земельних спорів

9.7.   Житлове право України: загальна характеристика. Житловий кодекс України

9.8.   Право громадян на житло і форми його реалізації

9.9.   Приватизація державного житлового фонду

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО (КОНСТИТУЦІЙНОГО) ПРАВА УКРАЇНИ

1.1.   Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави

Держава і право виникли на певній стадії розвитку людського суспільства. Традиційною концепцією виникнення держави і права є так звана класова, або соціально-економічна. Її суть полягає у тому, що держава і право виникли одночасно і головною причиною їх виникнення була поява класів і непримирима боротьба між ними. Вдосконалювались засоби праці, збільшувалась кількість продукції, виникли три великі суспільні поділи праці:

·        відділення скотарства від землеробства;

·        поява ремесла;

·        відокремлення торгівлі від виробництва і поява класу купців.

Це призвело до появи надлишкового продукту, приватної власності на засоби виробництва і як наслідок - майнової нерівності та можливості експлуатувати чужу працю, утворення класів з протилежними інтересами і непримирима боротьба між ними. Суспільна влада первісного суспільства стала неспроможною управляти ним за наявності класових суперечностей. Для стримування класової боротьби виникла держава, яка спеціальними засобами управління і примусу покликана була забезпечувати інтереси економічно панівного класу.

Держава – це політико-територіальна організація соціально-неоднорідного суспільства, яка має спеціальний апарат управління і примусу, надає своїм рішенням загальнообов’язкової сили і є засобом управління справами цього суспільства.

Роль держави в організації суспільства та здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, базовим елементом політичної системи. Тільки держава володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, неподільною в межах її території, виступає офіційним представником усього населення чи його більшості. Тільки держава уособлює суверенітет народу та нації, здатна реалізувати права нації на самовизначення. На державу покладена охорона прав людини і громадянина, задоволення загально соціальних і загальнолюдських потреб. З метою ефективного управління суспільством держава видає загальнообов’язкові для усіх правила поведінки у вигляді юридичних форм, а також індивідуально-юридичні приписи, необхідні для регулювання прав та обов’язків конкретних осіб у певних життєвих ситуаціях.

Ознаки держави:

·        наявність системи суверенної політичної влади (законодавчої, виконавчої, судової).

Суверенітет держави означає, що держава володіє найвищою та необмеженою владою над внутрішніми суб’єктами в межах своїх кордонів, а інші держави повинні визнавати це.

Суверенітет – це верховенство державної влади над усіма іншими владами, що існують у суспільстві, а також незалежність державної влади як всередині держави, так і за її межами.

·        монополія на встановлення правопорядку і підтримання його силою.

Для цього держава створює спеціалізовані органи примусу. Держава – політична організація, покликана охороняти встановлений порядок у суспільстві;

·        територія.

Держава нерозривно пов’язана з певною територією, на яку поширюється її влада, а закони мають обов’язкову силу. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори, посольства, консульства держави за її кордоном та інші об’єкти;

·        наявність державної мови, якою визнається мова нації, котра складає більшість населення країни;

·        апарат держави - специфічний апарат, наділений владними повноваженнями – система органів і установ, які здійснюють функції державної влади (управління, контроль, регулювання);

·        наявність національної правової системи. Кожна держава функціонує в межах визначеної правової системи, яка закріплює встановлені та санкціоновані державою нормативні регулятори суспільного життя;

·        населення. Держава поширює свою юрисдикцію на усіх людей, які перебувають в межах країни.

В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року записано, що Україна є демократична держава, державний механізм якої функціонує за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Україна має своє громадянство, де всі рівні перед законом. Її територія є недоторканою і неподільною. Як суб’єкт міжнародного права Україна має економічну самостійність і виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, виступає офіційним представником усього суспільства і вирішує загальносуспільні справи.

Суверенні права держави:

·     право встановлювати закони;

·     право встановлювати податки;

·     право суду і помилування;

·     право мати власну грошову одиницю;

·     право оголошувати війну та укладати мир.

Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.

Компоненти і принципи правової держави:

1.       Верховенство закону і права.

2.       Право розуміння (визнання прав і свобод людини як природні і невідчужувані).

3.       Визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність.

4.       Вимога правового закону (закон повинен виходити від права).

5.       Правова форма взаємовідносин між особою і державою, їх взаємна відповідальність.

6.       Вимога правової організації влади (право оскаржити в суді будь-яке незаконне рішення будь-якого державного органу).

7.       Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

8.       Пов’язання всіх державних органів законом і правом.

9.       Принцип для громадян – «дозволено все, що законом не заборонено», для держави та її органів – «дозволено те, що законом встановлено».

10.    Вимога правових форм економічних відносин.

11.    Загальність судового захисту, незалежність та авторитет судової влади.

1.2.   Форми держави

Устрій держави характеризують її форми. В них втілюється організація верховної влади, структура та порядок взаємовідносин вищих державних органів, посадових осіб та громадян. У форми держави виділено:

·        Форма державного правління.

·        Форма державного устрою.

·        Державний (політичний) режим.

Форма державного правління відображає, як побудовані та утворюються органи державної влади.

Виділяють такі форми державного правління, як монархія та республіка.

Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада повністю або частково належить одноосібному главі держави і, як правило, передається у спадок.

Форми монархії:

·        Абсолютна – вся влада належить главі держави;

·        Обмежена (конституційна) – повноваження глави держави обмежені.

Республіка - це форма державного правління, у якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається на певний строк.

Види республіки:

·        Парламентська республіка характеризується тим, що верховенство в системі державної влади належить парламенту, який формує уряд. Парламент може висловити уряду недовіру, яка, як правило, тягне його відставку. Функції президента в основному зводяться до представницьких.

·        Президентська республіка – президент обирається народом, є главою держави, очолює гілку виконавчої влади, формує уряд. Президент не має права розпустити законодавчий орган, а депутати парламенту не можуть вплинути на дострокове переобрання президента, окрім як через механізм імпічменту. Зміна президента тягне відставку уряду.

·        Змішана республіка (парламентсько-президентська або президентсько-парламентська) – президент пропонує склад уряду, який має затверджуватись парламентом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу владу очолює прем’єр-міністр.

Форма державного устрою – відображає адміністративно – територіальний устрій держави, співвідношення центральних і місцевих органів державної влади.

У форми державного устрою виділено:

·        Унітарна держава – це держава, складові якої не мають суверенітету та інших ознак державності; існує єдина система централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на територію країни; існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція.

·        Федерація – це союзна держава, яка складається з утворень (суб’єктів федерації), які мають певні ознаки державності: систему органів, законодавство, право виходу з федерації тощо.

·        Конфедерація – союз суверенних держав, який створюється для досягнення конкретної спільної мети.

·        Імперія – це примусово утворена, як правило, через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

В умовах феодального періоду розвитку суспільства існувала така форма державного устрою, як унія. Це об’єднання двох і більше монархічних держав. Наприклад, Річ Посполита тощо.

 Державний (політичний) режим – система способів та методів здійснення державної влади.

Державні режими поділяють на:

·        Демократичний – характеризується децентралізацією влади, можливістю громадян брати участь у формуванні органів державної влади.

·        Антидемократичний (авторитарний, тоталітарний) - характеризується зосередженням влади в руках однієї особи або групи осіб або повним контролем держави над усіма сферами, звуження або й ліквідація окремих прав і свобод людини і громадянина тощо.

Похожие работы

Основи правознавства

Скачать

59709

0

1

... (традиційне) право, прецедентное право, договірне право і право законів (кодифіковане, статутне, декретне право). Історичний погляд, розкриваючи генетичні зв'язки системи права, що складають її основу, одночасно дозволяє простежити динаміку змін системи в часі і просторі. Це зв'язано, зокрема , з розвитком людини як індивіда і члена різних соціальних утворень. Тут виявляються вплив на право рі ...

Основы права

Скачать

633418

8

2

... ій, І.В.Опришко. – 3-є вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2000. Планы семинарских занятий и практические задания по дисциплине «Основы права» Раздел 1. Основы теории государства и права   Тема 1. Основные понятия о государстве Вопросы 1.    Происхождение и сущность государства. 2.    Форма государства. 3.    Функции государства и правовые формы их осуществления. 4.    ...

Формування правової свідомості учнів

Скачать

49186

0

0

... ів, міліціонерів, працівників державних служб тощо, активне співпрацювати з батьками, організовувати позашкільну діяльність учнів. Розділ 3. Шляхи формування правової свідомості учнів 3.1 Формування правосвідомості та культури особистості Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, ...

Посадові обов’язки працівників апарату місцевого суду

Скачать

72415

0

0

... бухгалтера не менше 5 років. Головний бухгалтер свої посадові обов'язки виконує під керівництвом голови суду (а також виконуючого його обов'язки заступника) та безпосередньо підпорядковується керівникові апарату місцевого суду. Йому безпосередньо підпорядковані працівники планово-фінансової та бухгалтерської служби місцевого суду. Головний бухгалтер виконує такі завдання та обов'язки: 1) зді ...